Ольга Карі

Біженці у власному домі

«Виїзд із Бахмуту моїм батькам давався найважче… Мені особисто було легше ухвалити рішення про евакуацію, тому що я передусім розуміла загрози для дитини і для себе через мою проукраїнську позицію та журналістську діяльність. Зрештою коли одна з ракет прилетіла на сусідню вулицю,…
08.02.2023

Харчові травми війни: як будувати відносини з їжею і не нашкодити собі

«Дуже сильно весь цей час хотілося хліба, — згадує моя приятелька Катерина, яка із сином у перший же день війни опинилась в окупації на Чернігівщині. — Ми потроху вже почали готувати їжу на вогнищі, хоча над нами постійно літало. Дні собі йшли…
25.01.2023

Війна і книжки. Письменниця Ольга Карі про книги, які повертають до життя

Річ навіть не в тому, що минулого страшного року бракувало часу на читання, якраз навпаки. З війною соціальне і професійне життя в багатьох стало на тривалу паузу, і, здавалося б, чому б не пошукати розради в книжках, заповнивши ними ті часові прогалини,…
06.01.2023
Дрескод повітряних тривог

Дрескод повітряних тривог

Коли сьогодні повітряна тривога і слідом за нею гупання від ракетних ударів застають мене вдома, менш як хвилину часу мені треба на те, щоб із піжами чи домашнього одягу перестрибнути у вуличні штани, зручний світшот і натягнути додаткові шкарпетки. Комплект одягу (є…
21.12.2022

Проживаючи війну: краса і трохи парфумерних історій

«Якщо ти під час війни користуєшся парфумами, їси з порцелянової тарілки і маєш гроші купити їжу, то ти… ну, як це називається… privileged? Ти ж розумієш, що таке privileged?» — поцікавився один мій американський знайомий. Оце так! Це він, між іншим, прочитав…
02.12.2022

«Ти страждаєш недостатньо!»

У мирні часи, коли лінійність буття визначала адекватність очікуваних реакцій на певні події (горю — співчуваємо, радість — розділяємо або, як варіант, тихенько заздримо), годі було уявити ситуацію, де б тобі, яка проживала тяжку втрату або болісні відчуття, хтось зневажливо кинув в…
08.11.2022

«Щось ти занадто “красівая”»!

«Коли ми сиділи під обстрілами в нашому селі, я дуже боялась, що в хату хтось може зайти, а ти тут така… “чересчур красівая!”» — згадує ті кілька березневих тижнів на Херсонщині під щоденним вогнем моя подруга Тетяна Гладиш. Мисткиня, журналістка й поетка…
26.10.2022

Війна і місячні. Чому важливо зараз говорити про менструальну стигму?

Після евакуації з Харкова так сталося, що ми з чоловіком і моїм шкільним товаришем поселилися разом. Мій чоловік нормально ставиться до місячних. А от його знайомий за 35 років ніколи не мав ані жінки, ані подруги, то для нього ця тема з…
28.09.2022

День, коли повернеться «завтра»

На війні не існує слова «завтра», це правда. Щодо «завтра», то це ще навіть гучно сказано, бо насправді на війні навіть «сьогодні» вимірюється хіба що коротеньким відрізком «тут і зараз». І що ближча лінія фронту, то коротший цей відрізок. Раніше кожного грудня…
25.04.2022

Справді важливі речі

У день, коли з батьками в Чернігові зник телефонний зв’язок, я розбила улюблену чашку. Несла її в руках, думаючи про те, що треба з нею обережненько, бо то горнятко ще з нашого родинного сервізу, і тієї самої миті чашка вислизнула з рук,…
14.04.2022

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з найпопулярнішими статтями.

Ми залишаємося незалежним та чесним жіночим виданням вже 10 років. На відміну від багатьох жіночих сайтів ми прагнемо відверто говорити про жінок та надати платформу для різноманітних голосів, які розповідають про справжнє життя, реальні проблеми жінок, їхні потреби, страхи, надії, про їхній досвід, успіх та досягнення. Кожна з нас заслуговує бути почутою. Кожна з нас може бути прикладом та натхненням для інших. Кожен, великий чи невеликий, внесок неймовірно цінний — він має важливе значення для захисту нашої редакторської незалежності та існування цього проєкту. Підтримайте DIVOCHE.MEDIA — від 200 гривень. Дякуємо!

Читайте нас у Telegram-каналі, у Facebook та Instagram. Підписуйтесь на нас на Patreon.

Погода