День, коли повернеться «завтра»

від | Кві 25, 2022 | LMillustrated, Війна в Україні, Дівчина говорить

На війні не існує слова «завтра», це правда. Щодо «завтра», то це ще навіть гучно сказано, бо насправді на війні навіть «сьогодні» вимірюється хіба що коротеньким відрізком «тут і зараз». І що ближча лінія фронту, то коротший цей відрізок.

Раніше кожного грудня я купувала собі новенький річний планер, і це був цілий ритуал його вибрати, щоб у серденько поцілило все — від обкладинки до лінування, від широти стрічок до товщини паперу. Хто ж, як не я, краще знає, в якому зшитку із задоволенням вестиму облік своїх справ, планів, витрат, зустрічей, подорожей і днів народжень любих моїх людей? Пригадую, як напередодні першого ковідного року я купила не просто планер, а ідеальний датований планер на рік — ідеального кольору, ідеального розміру, ідеального дизайну. Проте ідеальне планування ідеального планеру закінчилося 18 березня 2020 року, коли у світі оголосили про пандемію, а в Україні — перший локдаун. Більше я той блокнот у лавандовій обкладинці не розкривала. Спересердя я заріклася купувати нові планери, бо загалом для маркування подій нескінченного дня бабака достатньо і сторінки зі звичайного шкільного зошита. Насправді, в ті ковідні роки найбільше дратувала бездіяльність, одноманітність і неможливість вписати собі у віконечку, скажімо, на червень вікенд у Стокгольмі чи запланувати святкування дня народження у Відні. Але вірогідність дожити до тих часів, коли опція подібного планування стане доступною під час пандемії все одно була значно вищою, ніж під час війни, а після вакцинації виросла майже до ста відсотків.

Інша річ, коли ти «між крапельками» просуваєшся шкалою часу не від «сьогодні» до «завтра», а від «зараз» до «трошки пізніше», а потім до «сьогодні ввечері» і аж до «можливо, завтра вранці, якщо пощастить дожити, а нам таки пощастить!».

Оця завмерла тяглість часу, ця неможливість спланувати не те, що тиждень, а і найближчий день (чи не тому в нас раптом зникли дні тижня, перетворившись на «п’ятий», «тридцятий» чи «сорок восьмий день війни», бо всі ці суботи, понеділки і п’ятниці стали зайвими, непотрібними, незначущими?), — чи це не хаос? Бо зараз «наступної середи» означає те саме, що й «десь за мільйон світлових років». Оті численні коучі щастя та мотивації, що так наполегливо закликали нас «жити тут і зараз», чи завдавали вони собі клопоту хоча б замислитися, хоча б на мить уявити, як виглядає життя людини, ув’язненої в моменті «тут і зараз», точнісінько, як між двох «умовно безпечних» коридорних стін?

«Тут і зараз» — це коли ти дрижиш, сидячи на підлозі у сховищі, від страху і гуркоту над головою, і страх — це єдине, що ти можеш прожити, відчути і перетравити, якщо, звісно, він не перетравить тебе першим.
«Тут і зараз» — це коли стрічки в книжці, яку ти відкриваєш, щоб заспокоїтися, перед очима стрибають, скачуть і відмовляються складатися докупи у щось змістовне й читабельне, бо без «завтра» абсолютно немає різниці, що ти робиш «тут і зараз», якими хорошими і правильними книжками ти прагнеш наповнитися чи захиститися від бентежної реальності.

«Тут і зараз» — це коли ти не бачиш сенсу виповзати з-під ковдри, щоби вмитися, причепуритися, випити кави, поїсти, бо для кого? Для чого? Який сенс? Для себе? Для себе я просто лежатиму на підлозі в коридорі й роздивлятимусь стелю або розчинюсь у стрічці новин — це єдине, що можна робити «для себе», не докладаючи титанічних зусиль.

Без «завтра» чи хоча б без «ідеї умовного завтра» вся халабуда буття розсипається на порох, бо «завтра» — то клей, який цементує цеглинки «сьогодні» у міцну будову життя, це монтажна піна, що заповнює шпаринки «тут і зараз» і убезпечує від вітрів самотності й непевності. Але де ж його взяти — оте «завтра», коли на горизонті замість вогнів вечірнього міста розливається червоне марево від пожеж і вибухів?

Рутина, дисципліна і мрії. Це мій особистий спосіб прикликати трохи «завтра» в суцільне воєнне «тут і зараз». Рутина — це всі ті обов’язкові й не дуже справи, домашні й побутові ритуали, що їх дисципліна змушує сумлінно виконувати й дотримуватися. Умиватися, робити руханку, їсти — і, за змоги, не самі лише снікерси з тривожної валізи, тим більше якщо ви перебуваєте у більш-менш безпечній місцині й маєте можливість трохи урізноманітнити щоденний раціон. Хай спочатку рутина напрацьовується через «не можу і не хочу», але дайте собі трохи часу, і вже сила звички допомагатиме розширити цей список дуже базових занять до чогось більшого й творчого. Скажімо, у напрямі мрій і планів. Чому б не почати з маленьких, малесеньких і найдрібненьких мрій, які можна припасувати до слова «завтра»?

Завтра купити собі гель для душу із запахом цукерок (без жодних докорів сумління і примовок про улюблене «не на часі»), завтра вийти на прогулянку і подивитися, як квітнуть вишні й абрикоси, завтра приготувати борщ на обід (канапки теж годяться!), завтра прибратися в домі вперше за кілька місяців чи хоча б в одній шухлядці. Помріяти про каву, книжку, дружню зустріч, морозиво, прогулянку в парку — і докласти зусиль для здійснення цих мрій, хай якими маленькими вони б здавалися.

Після початку ковідної пандемії я переконалась, що купівля будь-яких планерів на рік є, мабуть, найгіршою інвестицією, але обов’язково куплю ще один, а за потреби — ще та ще, і робитиму так, доки магія маленьких щоденних справ набиратиме обертів, розкручуватиме чарівне колесо і повертатиме мені мої плани на тиждень, на місяць, на рік, на ціле моє життя.

Читайте нас в Telegram-каналі, у Facebook та Instagram

Ми залишаємося незалежним та чесним жіночим виданням вже 7 років. На відміну від багатьох жіночих сайтів ми прагнемо відверто говорити про жінок та надати платформу для різноманітних голосів, які розповідають про справжнє життя, реальні проблеми жінок, їхні потреби, страхи, надії, про їхній досвід, успіх та досягнення. Кожна з нас заслуговує бути почутою. Кожна з нас може бути прикладом та натхненням для інших. Кожен, великий чи невеликий, внесок неймовірно цінний — він має важливе значення для захисту нашої редакторської незалежності та існування цього проєкту. Підтримайте DIVOCHE.MEDIA — від 50 гривень. Дякуємо!