Дрескод повітряних тривог

від | 21.12.2022 | Дівчина говорить, Топ

Час читання: ( Кількість слів: )

Коли сьогодні повітряна тривога і слідом за нею гупання від ракетних ударів застають мене вдома, менш як хвилину часу мені треба на те, щоб із піжами чи домашнього одягу перестрибнути у вуличні штани, зручний світшот і натягнути додаткові шкарпетки. Комплект одягу (є запасний, коли перший бовтається у пральній машинці) на випадок «прильотів» лежить у визначеному місці в домі, тож навіть коли нема електрики, я навпомацки можу знайти його і швидко перевдягнутися. 

Чим відрізняється «прильотний комплект» від звичайного вуличного одягу? Ну, по-перше, кольори: штани чорні або темно-сірі, м’які, теплі, максимально зручні й комфортні, в них можна сидіти у сховищі, в метро, на карематі, на стільчику, на сходах або і просто на підлозі. Кишені глибокі. Так само велику кишеню посередині має і світшот — там можна сховати плитку шоколаду, телефон, руки або й ціле кошеня. 

Шкарпетки — високі, майже як гольфи, і друга пара — утеплені всередині. Правду кажучи, цей «тривожний комплект» не дуже відрізняється від решти мого сьогоднішнього гардероба, з якого ще на початку війни зникли спідниці, сукні, гарні шалики, прикраси, фактурні тканини, веселі принти та яскраві кольори: просто «тривожний набір» — це максимально най-най-найкомфортніші штани і така сама кофта. Просто цей комплект — най-най-найкомфортніший!

Тільки восени я зрозуміла, що цього літа так і не дістала з шафи жодної одежини з «літніх полиць», не вигуляла жодної літньої сукні, легкого блузона чи сарафану. Потім пригадала, як мене всі ці теплі місяці дивували на вулиці дівчата і жінки, одягнені, на мій погляд, не за каноном воєнних часів. Я дивилась на їхні яскраві шелесткі сукні, коротенькі гарні чи вузькі олівці-спідниці, світлі штанці, високі підбори, блузки і комбінезони стильних дизайнерських конструкцій та мимохіть думала: «А якщо зараз повітряна тривога? Якщо доведеться зараз на цих шпильках, у цих лакованих човниках бігти у бомбосховище? І сидіти там годину, дві, три? А якщо доведеться залишитися на всю ніч?» 

Півтора місяця облоги столиці я фактично прожила у спортивній теплій сукні з каптуром, скидаючи її, тільки щоб швидко випрати, за кілька годин висушити на батареї та знов нап’ясти на себе. Я спала в цій сукні на підлозі в коридорі, готувала в ній їсти, прибирала, виходила на вулицю за продуктами. На початку квітня в моєму особистому списку ненависті ця сукня вже була на другому місці, одразу за руснею. 

Вона стала для мене символом війни, невлаштованого життя, жаху, непевності, темряви, і я собі пообіцяла, що після перемоги більше ніколи, ніколи її не одягну. А поки війна триває, та сукня лежить на полиці, бо «хто знає, що буде завтра!» Насправді я не очікувала, що дрескод повітряних тривог так щільно вбудується в моє щоденне буття і що, навіть коли морок облоги відступить від столиці, я подумки більше не уявлятиму себе в жіночних сукнях «із мирного життя» чи на підборах. 

«Здається, тільки в червні я вперше зняла джинси й одягнула спідницю, — згадує моя подруга Мирослава, чиє уміння елегантно носити довгі сукні мене завжди зачаровувало, та на нашу першу від початку війни зустріч вона прийшла у спортивних штанах — здається, вперше я побачила її в чомусь, окрім сукні. — До того я весь час проходила в джинсах або зручних штанах, були ще худі, зручні кросівки. Все для того, щоб не привертати до себе якусь увагу, це по-перше. А по-друге, щоб легко було бігти у сховище. Ми якось із подружкою домовилися сходити на каву. Вона штанів не носила в принципі вже багато-багато років. І тут вона прийшла в джинсах! Мене це здивувало, а вона каже: “А що як нам доведеться сидіти в бомбосховищі?” Ти не можеш більше одягатися тільки за принципом “Сьогодні хочеться вигуляти красиву сукню”. Ти обираєш одяг не за красою, а за максимальною практичністю. І ця практичність про те, що ти можеш просто в цьому одязі й із тим, що маєш у кишенях, виїхати за кордон, пересидіти в бомбосховищі, перечекати обстріл. Цей одяг вже про інший рівень безпеки, і, я думаю, це з нами надовго». 

Війна жорстоко порядкує нашими бажаннями, нашими звичками і нашим гардеробом. Часто це нова реальність, яку ти мусиш прийняти, щоб підвищити шанси на виживання — у бомбосховищі, на підлозі магазину, у метро, в льоху, на паркуванні, будь-де там, де раптом тебе застане чергова повітряна тривога. Тому видобуваєш із шафи все тепле та зручне, практичне й багатофункціональне, відсуваючи вглиб красиве, шурхотливе, святкове, лискуче, сліпуче й радісне. Штани з нормальними місткими кишенями замість спідниці. Теплі колготи з ненависним ще з дитинства «начосом» замість білосніжного і м’якенького банного халата, «як із готелю». 

Вміст твоєї сумки тепер нагадує маленьку версію тривожного наплічника, де є все: пара міцних шкарпеток, зміна трусів, зубна щітка і прокладки, гігієнічна помада, тюбик найпростішого крему в косметичці та жменя пігулок — від проносу, від застуди, від менструального болю (на всяк випадок) — замість блиску для губ від «Шанель» і маленька марципанова цукерка, що мандрує у твоїй сумці ще відтоді, як ти її купила в якомусь д’юті-фрі — авжеж, ще до війни.

«Багато людей, по-перше, повиїжджали хто у села, хто у передмістя, по-друге, не ходять більше в офіси, працюють у зумі, який стерпить усе, тому в людей зараз менше приводів кудись чепуритися, добирати вбрання, — пояснює Валерія Палій, президентка Національної психологічної асоціації. — Коли людина переживає сильний і взагалі тривалий стрес, то наш організм починає відключати зайві опції та зайві функції. Оцей перформанс із тим, щоб причепуритися, зараз відчувається, як щось таке, що не на часі. Основне завдання в людини зараз — вижити, впоратися, добігти до дому, до бомбосховища, тому зараз ця екстрафункція, підсвідоме бажання чепуритися, привертати увагу навіть із погляду біології приглушується, прикручується. Це теж реакція на стрес».

Одяг у часи непевні й лихі стає таким собі обладунком, додатковим захистом, на який доводиться покладатися жінкам. Дрескод повітряних тривог — це лахи практичні, зручні, немаркі, об’ємні, теплі й комфортні, які мають приховати жінку, мов поттерівський чарівний плащ-невидимка, від хтивих і злостивих очей світу і мінімізувати загрози її особистій безпеці. І йдеться не лише про окупантів, що порядкують у захоплених містах і містечках. На жаль, війна для жінок триває по обидва боки фронту, де скривдити може як відверто «чужий», так і умовно «свій» — дійсно, чому б не скористатися нагодою і не потерти свій зів’ялий пісюн об панянку в бомбосховищі чи в метро, ще й задирливо кинувши їй в обличчя: «А що, тобі шкода? Зараз війна, всі мусять всіх підтримувати!» «Всі» — маються на увазі, звісно, жінки, а до категорій «всіх», ясна річ, зараховуються зухвалі збоченці. 

Авжеж, те, що я для себе визначила як одяг комфортний і такий, що ідеально пасує для воєнного часу, не є загальним каноном чи законодавчим приписом, і я абсолютно за те, щоб кожна з нас носила зараз той одяг, який їй особисто видається «на часі». Гарна сукня підіймає настрій? Супер, воно того варте! Ретельно дібраний ансамбль із відповідними аксесуарами і сумочкою підносить самооцінку до небес і додає сил жити сьогодні та протриматися до перемоги? Чудово, хай так і буде! Підбори додають вам впевненості, розраджують і повертають обличчям до життя? Клас! У крайньому разі взуття можна зняти і босяка добігти вже до найближчого сховища. 

Між іншим, я відчуваю неабияке полегшення, що війна, за всієї своєї огидності, моторошності й потворності, дала мені зрозуміти: яка ж це розрада і щастя нарешті свідомо навчитися робити вибір на користь комфортного одягу! Всі ці зручні спортивні костюми, м’які трикотажні розвільнені сукні, м’якенькі штани, об’ємні светри і худі, одяг, який нічого нікому не доводить, жодних вигинів не підкреслює, навпаки, розгладжує і блюрить, нікого не має на меті спокусити чи звабити! 

Так, у шовковій сукні теж можна почуватися комфортно і радісно, красиво і вишукано, але м’які спортивки є м’які спортивки, і в них не тільки зручно і тепло сидіти на сходах чи на підлозі в метро, в бомбосховищі, почнемо з того, що в них просто зручно! 

Війна звільнила мене від «обов’язку» виходити за межі дому тільки у годящому вбранні — тобто все від каптура до ботів мало б бути збалансовано за фактурою та кольорами, взуття без затертих підошов (наче я в ньому ходжу не київськими кучугурами, а килимами якогось шопінг-молу в Дубаї), волосся не зіпсоване теплою, але абсолютно немодною смішною шапкою, сумка без жодної подряпинки, щоб ніхто, не дай Боже, не подумав, наче у мене нема грошей купити нову! 

В багатьох із нас сидить така трохи злостива внутрішня «я», якій начхати на те, що на вулиці мороз, мряка, ожеледь: «Фу, теплі колготи, ще й вовняні, плетені косицями! А це що? Чуні, як у бабці старої! Ой, боже, який стид-сором, у що ти вирядилась?.. Ще й на вулицю в такому вигляді підеш? Здуріти можна!..» Тепер цей мій внутрішній фешн-терорист сидить і не чичиркне. Лишень схвально підтакує, коли після чергового сидіння в метро під час повітряної тривоги подумки я занотовую: «Треба докупити ще пару рейтузів під штани і лосини з хутром, бо у тій кам’яниці вестибюля метро можна собі все на світі відморозити!..»

Нарешті я свідома того, що не мушу нічого і нікому доводити своїм зовнішнім виглядом, ані під час війни, ані після перемоги. Ноунейм-спортивки і кофти із капюшонами і глибокими місткими кишенями, куплені на розпродажі турецького шмаття в інстаграмі, потерті з роками кеди й чоботи не роблять мене кимось гранично іншим, ніж я є, так само і брендова сумка чи модельне взуття з червоною підошвою не перетворять мене на когось іншого. Я — це тепер та жінка, яка виходить у місто в спортивних штанах і теплих чоботях, не модному, але теплому, суперзручному й улюбленому пальті, залишивши вдома думки про «ой, як хто побачить мене зараз, стид-срамота, задрипанка яка!..» І що? Мені красиво? Так. Мені нормально, комфортно, тепло, безпечно? Абсолютно. Мені подобається? Авжеж! Ну, то все гаразд!

 

Читайте нас в Telegram-каналі, у Facebook та Instagram

Читайте також

STEM-кохання: Як любовні романи роблять жінок у науці помітними

STEM-кохання: Як любовні романи роблять жінок у науці помітними

Смачно, але соромно — чимало людей соромляться зізнатися, що читають любовні романи. Про цей жанр існує багато стереотипів — мовляв, примітивні історії, написані за шаблонами, які не мають нічого спільного з реальністю....

Мене також зґвалтували на вечірці, підсипавши речовину в напій

Мене також зґвалтували на вечірці, підсипавши речовину в напій

У мережі набула розголосу історія про групу хлопців з Івано-Франківська, що влаштовують вечірки, обпоюють дівчат, а потім знімають їх непритомними та публікують ці фото й відео у своїх соціальних мережах. Після публікації у...

«Зараз ніхто не займається собою. Всі займаються тільки війною». Як працює «Жіночий ветеранський рух»

«Зараз ніхто не займається собою. Всі займаються тільки війною». Як працює «Жіночий ветеранський рух»

На «Шостому українському жіночому конгресі» міністр оборони України Олексій Резніков сказав, що в українському війську...