24 лютого о шостій ранку я стояла посеред кімнати в одному черевику і не розуміла, що робити. Десь далеко чулися вибухи, я тримала сина за руку. Раптом він сказав: «Мамо, не панікуй. Ми будемо мужні!» Це стало ніби сигналом будильника: треба зібратися і бути захистом для нього, а не навпаки.
Сьогодні в країні не залишилося жодної родини, яку б не зачепили реалії війни. Як правильно говорити з дітьми у цей непростий час? Як їх підтримати? Чим зайняти?
Поради дає психологиня Вікторія Бур:
Діти сприймають ситуацію насамперед через батьків: вони всотують емоції близької людини, переймають поведінку, яку спостерігають у родині. Тому мамам і татам важливо вчитися тримати себе в руках, вибудовувати адекватні реакції на те, що відбувається. Дитині необхідна емоційно стабільна опора: коли поруч такий дорослий, дитина почувається в безпеці. Якщо мама не може впоратися зі своїми почуттями і переживаннями, то малюк не впорається й поготів. У цій ситуації ми можемо спостерігати зміни у поведінці дітей, наприклад:
- Панічні настрої.
- Неконтрольована, часта агресія.
- Тривожність.
Як підтримувати дітей
Зараз важко давати універсальні поради, які би стовідсотково спрацювали для кожної дитини. Та все ж є загальні рекомендації, які можна і треба виконувати:
Складіть інструкцію
Найперше — усім членам родини потрібен план. Слід розказати дітям, яка послідовність дій буде у тій чи іншій ситуації: що ви будете робити і чому це необхідно. Гарно працює, якщо зафіксувати цю «інструкцію» на папері: візьміть великий аркуш та намагайтеся викласти усі домовленості. Для старших діток підійде метод прописування, з молодшими можна малювати. Зобразіть карту укриття, позначте, що там є і для чого це. Зробіть акцент на входах і виходах, а також закріпіть за кожним членом родини його умовне місце.
Запитуйте про самопочуття
Навіть найменші діти зараз дуже потребують, щоб їх помічали, з їхніми потребами рахувалися. Частіше питайте дитину, як вона почувається. Цікавлячись її станом, ви даєте змогу поділитися тим, що тривожить (як фізично, так і морально). У стресі багато дітей замикаються в собі, можна пропустити щось важливе.
Уникайте маніпуляцій
Це схоже на фразу, яку ми тисячі разів чули в дитинстві: «Там діти голодують, а ти кашу не хочеш». Схожих маніпулятивних діалогів потрібно уникати. Не варто говорити «там діти в підвалах, а ти не слухаєшся», «відійди, ми про доросле говоримо». Давайте інформацію чесно, але спокійно. Для найменших обирайте форму, яку вони здатні зрозуміти.
Проговорюйте емоції
Навіть дорослі часто не вміють ідентифікувати та проживати свої емоції, а дітям зараз це особливо необхідно. Запитайте дитину, який у неї зараз настрій, що вона відчуває. З найменшими вивчайте всі емоції, «легітимізуйте» кожну з них: використайте готові картки, малюнки або самі намалюйте прості «смайлики». Злість, страх, переживання — усі емоції мають право на життя. Намагайтеся не користуватися фразами на кшталт «не переживай», «заспокойся», «досить рюмсати» чи подібними. Це не допоможе, а лише поглибить проблему. Натомість можна сказати: «Я бачу, що наляканий/злишся, це зараз нормально».
Не давайте зайвих обіцянок
Намагаючись підтримати та заспокоїти дитину, ми часто говоримо «все буде добре», «скоро це закінчиться», «нічого не станеться». А також даємо різні обіцянки, які не можемо виконати або не знаємо, чи зможемо. Так робити не варто. Це дає хибну надію і велике розчарування, коли не справджується. Натомість варто сказати «що б не сталося, я буду поряд», «ми разом це вирішуватимемо».
Обіймайтеся
Тілесний контакт допомагає знизити рівень напруги та заспокоїтися. Це велика потреба не лише дітей, а й дорослих. Дуже важливо зараз обійматися з рідними частіше, ніж ви це робили зазвичай.
Дотримуйтеся режиму дня
Навіть під час війни, навіть якщо ви багато часу перебуваєте в укритті. Намагайтеся структурувати час, виконуючи ті самі рутини, що й у звичайному житті: за можливості денний сон, читання улюблених книжок, чищення зубів, прогулянка на вулиці. Усе це допомагає повернути відчуття контролю над власним тілом та життям, що дуже важливо у нашій ситуації.
Звертайтеся до спеціалістів
Якщо ви відчуваєте, що не можете впоратися, — не соромтеся звернутися до психолога.
Ігри та вправи
«Хто перший добіжить до укриття». Цим досвідом поділилися ізраїльські психологи, і я особисто вже змогла переконатися у його дієвості з власними дітьми. У будинку, де я зараз перебуваю, є двоє діток (чотири та п’ять років): ми застосували цю гру під час тривоги і вони перемкнулися, навіть не злякалися.
«Морський бій». Будь-які ігри, де необхідно перемогти противника, допомагають вивільняти агресію. Якщо ви бачите, що діти грають «у війну», не варто цього лякатися і змушувати їх припинити. Нехай побігають, навіть постріляють. Це допоможе всі переживання та негативні емоції залишити у грі, не переносити їх у реальне життя.
«Обійми метелика». Запропонуйте дитині уявити, що її руки — це крила метелика. Нехай обіймає ними свої плечі, трохи поплескає.
«Водоспад». Дорослий підходить до дитини і погладжує її від плечей до поясу, ніби течуть струмені води.
«Кокон». Права руки дитини обіймає ліве плече, а ліва рука обіймає живіт. У цьому стані можна побути, вкритися пледом. Це заспокоює, знімає напругу.
Творчість: ліплення, малювання, плетіння, будівництво роботів із конструктора або «халабуди» з покривал — усе це гарно відволікає і займає мозок, заспокоює. Тому намагайтеся знайти хоч мінімальні можливості для такої діяльності, де б ви не перебували.
Корисні ресурси
Великий список ігор для дітей в укритті можна знайти тут.
Психологічна допомога для дітей від фонду Маші Єфросініної: заповніть анкету, щоб отримати безоплатну онлайн-консультацію.
Отримати підтримку та поради від інших мам можна у телеграм-чаті.
Всеукраїнський громадський Центр «Волонтер» пропонує психологічну допомогу батькам на гарячій лінії за номерами: +380675679845, +380636614252, +380953271521.
Повний список контактів, які можуть знадобитися батькам під час війни, можна знайти на порталі «ВзаємоДія».
