Педіатрині про війну: власні історії, поради щодо грудного вигодовування, приховані небезпеки

від | Бер 15, 2022 | Дівчина говорить, Її історія, Мами

Час читання: ( Кількість слів: )

Педіатрині розповідають власні історії про те, як зустріли день, коли звичний світ зруйнувався, як рятували власних дітей, консультували батьків маленьких пацієнтів. Вони говорять про людяність, небезпеку інфекційних хвороб та гуманітарну допомогу для породіль. 

Про переїзд

Лідія Бабич 

Перший день не забуду ніколи. Проводила вебінар про прикорм, така мирна тема. Перезаписувала відео, бо не зберігся запис, прийшла об одинадцятій вечора додому. Рано-вранці чоловік сказав: «Почали бомбити». Перша реакція була страшною, я пережила першу панічну атаку, підгинались ноги, ми побігли до сховища. Ще постійно крутилось у голові, що в мене немає перев’язувальних матеріалів, в мене немає кровоспинних засобів, нічого немає. Я собі уявляла найгірше, що от зараз у мене на руках опиняться поранені, а я хіба штори на пов’язки порвати можу. 

З’явився страх за пацієнтів: от я запрошую — приїдьте на прийом, а чи безпечно їх запрошувати — хтозна. Що, як хтось із них постраждає в дорозі?  

Наша компанія «Педіатрія з любов’ю»  існує три роки, але клініка від компанії біля мого дому — остання, яку ми відкрили. Зробили ремонт власним коштом на 150 кв. метрів, кредитів не брали, всі заощадження туди витратили. Зовсім нічого не залишилось, вистачило хіба виплатити заробітну плату співробітникам. 

Переїхали до Львова — не могли більше лишатись у Києві. На третій день перебування у місті я вже вийшла на роботу у клініці «Вулик». Ще приймаю приватно, проводжу консультації з грудного вигодовування. 

Частина моїх пацієнтів із Києва — тепер у Львові, це такий колообіг пацієнтів у природі. З деякими ми зустрічались, обіймались, плакали. Деякі львів’яни зраділи, бо вони мої підписники, але їхати зі Львова до Києва до педіатра сенсу немає, а тут педіатр, до якого вони хотіли потрапити, тепер у Львові. Для мене в роботі по суті майже нічого не змінилось — соплі по всій Україні однакові. 

Марта Копань

У перший день війни я прокинулася від вибухів, а в нашу з чоловіком спальню прибіг зляканий старший син. Глянула на годинник і подумала, що маю ще цілу годину до будильника. Потім до мене дійшло, що я маю п’ять пропущених дзвінків від мами і куми. Сипались повідомлення, що заняття в школі сьогодні скасовані, від нашого головного лікаря — про скасування приймань в усіх клініках «Френдлік», де я працюю, оголошення евакуації в державній лікарні, де працює чоловік. Тільки тоді я почала розуміти, що війна почалася.

Приватна клініка «Френдлік» оголосила про припинення очної діяльності на невизначений термін, головний лікар займалася виїзними консультаціями на власному авто, а ми — всі лікарі — перейшли на режим онлайн-консультацій. Власне, це ми й продовжуємо робити досі. 

На момент початку війни хворів чоловік, це суттєво затримало нас у столиці. Я не хотіла покидати дім за жодних обставин, але, по-перше, в нас закінчилися медикаменти для полегшення стану власних дітей із температурою 39–40 (а я той лікар, що не тримає запасів медикаментів вдома, окрім адреналіну та дексаметазону), а жодна аптека в пішій доступності не працювала. По-друге, з’явилася інформація, що розбомбили пологовий будинок «Адоніс», де я планувала народжувати (я вагітна, на 35-му тижні). 

Зараз у Львові чекаю на співбесіду з новим роботодавцем, бо попри вагітність я активно приймала людей у Києві до останнього мирного дня, і дуже багато моїх пацієнтів-киян зараз теж опинилися у Львові.  

Лікар пологового будинку, до якого я одразу стала на облік, дуже доброзичливо запевнила нас, що всі послуги будуть безоплатними, але в мінімальних обсягах, бо майже всі стаціонари України отримували реактиви для лабораторної діагностики зі складів у Києві. Деякі зі складів вже знищені, а тих запасів, що є зараз, вистачить на 3–4 тижні роботи. 

Приватні клініки у Львові іноді розчулюють до сліз — переважна більшість із них надають послуги внутрішньо переміщеним особам безоплатно, а решта — зі знижкою 50% від вартості. Це суттєво знижує обсяги зарплатні лікарям, але зараз ми всі на одному фронті. Також майже всі відомі мені приватні клініки Львова спільними зусиллями організували пункти надання невідкладної допомоги на вокзалі міста всім, хто її потребує.

Мій чоловік теж там працює, а я вже не маю сил долучитися, бо зміна триває з 7.00 ранку до 19.00 або з 19.00 до 7.00.

Анастасія Шелевицька 

Я живу та працюю в Києві. Проводжу консультації у приватній клініці. З початком війни була вимушена призупинити роботу щонайменше через проблеми з транспортом та неможливість дістатись на роботу. У перший же день війни багато родин почали виїжджати з Києва в напрямку заходу України. Ми з колегами надавали рекомендації онлайн, коли це було можливо. Деякі стани потребують обов’язкового огляду лікаря. 

Останній тиждень консультую переважно в онлайн-режимі. Надаю рекомендації, як діяти за тих чи інших станів, скарг, обговорюємо «червоні прапорці», які мають змусити обов’язково звернутися до лікаря. Найчастіші запити щодо гострих хвороб: вірусні інфекції, температура, нежить, діарея. Дуже багато дітей переживають емоційне потрясіння, через це може змінюватись поведінка, режим дня харчування. Деякі малюки,  сидячи в укриттях, взагалі залишаються без можливості не тільки отримати реальну консультацію, а й хоч би якісь ліки. 

Зараз я у відносній безпеці. Війна у всій Україні. Евакуюватись за кордон не хочу, поки не планую, але не можу бути впевненою на всі 100 відсотків, що не зміню своє рішення.

Про приховані небезпеки воєнного стану

Лідія Бабич

Є небезпеки, про які мусять говорити всі лікарі. Одна з цих небезпек — недостатня вакцинація населення. Цього року в Україні зафіксовано спалах поліомієліту, захворювання передається фекально-оральним шляхом.

МОЗ хотіло побороти цей спалах, були плани здійснення вакцинальних рейдів, але війна їх перекреслила. Ми не читаємо зараз у новинах про те, що діти хворіють на поліо, бо приводи інші. Але ця хвороба призводить до інвалідності та смертельно небезпечна. Побороти поліомієліт можна тільки вакцинацією, у нас дуже низьке охоплення — менш як 40%, а для колективного імунітету потрібно від 95% вакцинованих. 

Під час війни охоплення вакцинацією буде ще меншим, проте війна й інфекційні захворювання завжди поруч. Скупчення людей у сховищах викликатиме постійні спалахи захворювань: ротавірус, вітрянка, кір. Це стане великою проблемою. Тому я дуже прошу всіх робити щеплення: дітям — планові, дорослим — що десять років від дифтерії, правця, бо кожна рана — ризик зараження збудником правця. 

Анастасія Шелевицька

Вакцинуватися важливо. На жаль, ризики поширення інфекційних хвороб під час війни збільшуються. Якщо вам доведеться відкласти планову вакцинацію, поки не стане безпечно дістатись до медичного закладу, відкладіть. Не варто наражати на небезпеку себе та дитину. 

Варто зробити вакцинацію першою дозою вакцини, навіть якщо немає певності, чи зможете ви дістати другу дозу. Вже після першої дози починає формуватись імунітет і є захист. Продовжите, коли буде змога. Всі вакцини є взаємозамінні. Тобто не важливо, вакцину якого виробника робити, головне, щоб вона була зроблена.

Вакцини індійського виробництва хороші, якісні, перевірені та сертифіковані. Різниця тільки в тому, що індійські вакцини мають цілоклітинний кашлюковий компонент, він справді може частіше давати сильнішу реакцію у вигляді температури чи болю у кінцівці, але і захищає від кашлюку краще.

За кордоном так само можна зробити щеплення. Поки не маю інформації щодо локальних програм у різних країнах зі щеплення наших громадян, але в приватному порядку, вірогідно, це можливо. Однак важлива наявність документів про вакцинацію. 

Марта Копань

Вакцинація важлива в усі часи, а особливо зараз. Усі мої діти вакциновані. У місцях постійного скупчення людей, у стані стресу, у незвичних умовах людський мозок мобілізується, а потім настає фаза виснаження. Коли організм переходить у фазу виснаження, він стає сприйнятливим до всіх захворювань. Найбільша небезпека — вірусні та бактеріальні інфекції. 

У національному календарі вакцинації є тільки 10 вакцин, на них держава спромоглася виділити кошти. Ці вакцини безоплатні, але це зовсім не означає, що вони найважливіші, просто найдавніші. Зробіть хоча б їх, особливо важлива планова вакцинація від правця та дифтерії. Для дорослих — вакциною «Бустрікс» або АДС-М, для дітей від 4 років — «Бустрікс поліо». Зараз високий ризик травм та порізів, будь-який поріз — це ризик інфікуватися правцем. 

На 2023 рік була запланована загальна вакцинація від пневмококової інфекції державним коштом. Пневмококова інфекція  спричиняє пневмонії та бактеріальні пневмококові синусити, вона є причиною ранніх отитів та менінгітів. Зараз в Україні доступні дві вакцини — «Синфлорікс» і «Превенар 13», вони дозволяють захистити дітей з двох місяців життя (але це платні вакцини, принаймні поки що). 

Щойно у вас з’явиться можливість звернутися до медичної установи, щоби вакцинувати дитину від пневмококової інфекції, варто це зробити. Завжди можна розпочати з нуля, розробити індивідуальний наздоганяльний графік (але «Синфлорікс» можна вводити пацієнтам до 5 років, а от «Превенар 13» — від 2 місяців і до будь-якого віку). Вакцина «Превенар 13» важлива не тільки для дітей, а і для всіх, кому за 50 або хто має супутні захворювання верхніх дихальних шляхів. 

Вакцинація від менінгокока — не менш важлива. Хтось завжди є носієм менінгококової інфекції, бактерії живуть на слизових оболонках, інфекція викликає менінгіт, а в рідкісних випадках — менінгококцемію (тільки 2% людей можуть захворіти, але це фатальна ситуація). Не будь-який антибіотик, введений в перші години після зараження, врятує від цього стану. 

В Україні зареєстровано дві вакцини від менінгококової інфекції — «Менактра» (з 9 місяців) і «Німенрикс» (з 2 місяців). Але вони перекривають тільки половину штамів вірусу, які можуть викликати захворювання. Ще половину перекриває вакцина, яка не зареєстрована в Україні, — «Бексеро». Тому всім нашим тимчасово переміщеним особам я б дуже рекомендувала за можливості, звертаючись до медичних закладів, просити про вакцинацію «Бексеро». 

Важливою також є вакцинація від вітряної віспи — з 9 місяців, в Україні доступна вакцина «Варілрикс». Якщо вакцинувати дитину після року двома дозами, вони дадуть довічний імунітет від вітряної віспи. Це дуже контагіозний вірус. Якщо хтось у дитинстві переніс вітрянку, може трапитись рецидив оперізувального герпесу у похилому віці. Вміст пухирців при оперізувальному герпесі буде заразним для людей без імунітету. Маленькі діти мають високий шанс заразитись вітряною віспою, бо зараз багато сімей переїхало до родичів похилого віку у села. Кількість випадків вітряної віспи збільшується. Вітрянка може протікати по-різному, а в нас обмежений доступ до гігієни — бомбосховище, сільська хата. Вірус вітряної віспи може викликати вітряночний менінгіт, енцефаліт. 

Важкий перебіг може бути також через те, що дитина розчісує пухирці, відбувається їхнє інфікування. Не можна обробляти висипання аніліновими барвниками — зеленкою, синькою, йодом. Вони спиртовмісні, а шкіра дитини до 5 років дуже проникна, це може спричинити алкогольне сп’яніння. Можна навіть отримати ниркову недостатність, якщо висипів багато, а мама обробляє дуже ретельно. 

З рекомендацій, якщо з вакцинацією ви запізнились і дитина захворіла на вітряну віспу: не розтирати висипання, часто купатись, сушити тіло феном на режимі ледь теплого повітря. З-поміж жарознижувальних використовувати тільки парацетамол, бо нурофен прискорює гнійні ускладнення. Важливо обробляти висипи протисвербіжними на зразок каламіну. Будь-які аптечні бовтанки на основі тальку чи кашка з соди теж підійдуть, можна також прикладати до висипів кубик льоду чи ганчірку, змочену в холодній воді. Використовувати антигістамінні препарати першого покоління — супрастин, діазолін драже — тільки, якщо дозволяє вік дитини. 

Про грудне вигодовування під час війни

Лідія Бабич

В Україну масово поїхали гуманітарні вантажі, і в них суміш для вигодовування немовлят. І тут є великий ризик, бо суміш варто давати тільки тим дітям, які вже повністю перейшли на штучне вигодовування. Не можна давати суміш породіллі, яка щойно народила, мама може втратити грудне вигодовування, бо малюк звикає до суміші, до пляшечки і перестає брати груди. Суміш — це певна залежність, зараз вона є, а завтра гуманітарний вантаж не доїхав, нічим годувати дитину. Якщо налагодити лактацію, то годувати буде чим завжди, в будь-якій ситуації. Не потрібно стерилізувати посуд тощо. Суміш для мами і дитини, які могли б налагодити процес грудного вигодовування, — ведмежа послуга. Мені часто пишуть мами: «Я на ГВ, але про всяк випадок перевела дитину на суміш. Оце «про всяк випадок» не має сенсу, навіщо? 

Є донорство молока. Люди самоорганізуються, мами створюють телеграм-канали, діляться молоком. Хоч, звісно, у наших реаліях жінок, які готові поділитись молоком, більше, ніж тих, хто готові дати своїй дитині молоко від іншої жінки. Жінки зараз роблять відновлення лактації. Мама через пів року, через рік після завершення грудного вигодовування, стимулює лактацію, щоб ділитись молоком з іншими жінками. Цьому є біологічне пояснення: у жінок виробляється пролактин, окситоцин. 

Марта Копань

Коли в Києві зачинились аптеки і не було залишків суміші, мами змушені були годувати дітей неадаптованою «Малюткою», а також сумішами, які не підходять за віком. Грудне вигодовування — це золотий стандарт. Використання зцідженого і збереженого (замороженого) молока — вибір другої лінії. Вибір третьої лінії — донорське молоко. Я була за кордоном у США, навіть там надають перевагу донорському молоку, створені банки грудного молока. Такі банки створювали при перинатальних центрах Києва і в інших містах України. Зараз цей тип вигодовування як ніколи актуальний. І четверта лінія вибору — суміші на основі коров’ячого, козячого молока чи сої. 

У чому проблема сумішей: по-перше, вони можуть закінчитись. По-друге, у великої кількості дітей зараз атопічний дерматит. Це поєднується з реакцією на білок коров’ячого молока чи білок сої. Діти можуть мати алергію на ці білки. Якщо ми переводимо дитину до шестимісячного віку з грудного вигодовування на суміш, то може виникнути загострення атопічного дерматиту або харчова алергія, що матиме прояви у вигляді геморагічного коліту — кров у стулі, аутоімунне запалення кишківника. Може виникнути складна ситуація, коли ми не маємо чим годувати дитину. 

У світі в такому разі дитину переводять на суміші на основі глибокого гідролізу білків молочної сироватки, але вони коштують, як крило літака, це високотехнологічні суміші. Для дітей, які звикли до солодкого молока, — великий стрес, бо на смак ці суміші неприємні, а знайти їх у воєнний час важче. Тому зберегти ГВ чи поновити його — першочергове завдання для мами, сім’ї, яка її підтримує та завдання всіх педіатрів, які повинні мати інформацію про те, що релактація можлива. Навіть жінка, яка ніколи не годувала, може розвинути лактацію. Жінка, яка годувала і завершила годування, вже за 2–3 тижні може відновити лактацію.

У молоці може не вистачати вітамінів чи мінеральних комплексів, якщо жінка не їсть, але завжди будуть основні компоненти — жири, білки, вуглеводи. Мамі варто проводити час із дитиною шкіра до шкіри, стежити за правильністю захвату. Молочна залоза не має використовуватись як пустушка, сосок у роті дитини — не більше 10–15 хвилин. Коли триває процес релактації, потрібні кластерні прикладання — прикладати дитину на 10–15 хв до кожної залози, і так по колу, не менш ніж 12 разів на добу, це дозволяє уже через два тижні вийти на рівень лактації, який дозволить вигодувати одну, дві чи три дитини. 

Якщо не стежити за правильністю захвату, можуть виникнути тріщини, а шкіра не стерильна — це може спровокувати кандидоз сосків молочних залоз, що ускладнить процес грудного вигодовування. 

Анастасія Шелевицька

В умовах війни діти продовжують народжуватись, і зараз як ніколи важливо налагодити та зберегти саме грудне вигодовування. Ба більше, навіть можливо повернутись до ГВ тим жінкам, малюки яких отримують суміш. Може настати момент, коли сучасну адаптовану суміш дістати буде складно або навіть неможливо. До того ж украй важливо, щоби була доступна якісна вода для її приготування. 

Важливі поради для збереження ГВ: 

  1. Прикладати дитину до грудей часто, обов’язково на вимогу дитини. Але не рідше, ніж раз на 2–2,5 години вдень, 3–3,5 години вночі.
  2. Змінюйте груди під час годування. Приклали до однієї, потім — до іншої, тоді знову до першої.
  3. Не варто робити «чергування» грудей. 
  4. Важливий принцип роботи лактації — це принцип попит-пропозиція. Коли груди спустошуються — приходить нове молочко. Але це не означає, що треба випити «до кінця». Це фактично неможливо. 
  5. Мамі-годувальниці не потрібна спеціальна дієта. Їй можна й овочі, і фрукти — і червоного, й інших кольорів. Важливо, щоб мама регулярно харчувалась, пила достатньо рідини. Але навіть в умовах певного вимушеного дефіциту калорій мама все одно може продовжувати годувати.

Детальну інформацію можна дізнатись, прослухавши ефір про грудне вигодовування. 

Якщо немає доступу до педіатричної допомоги

Лідія Бабич

Якщо ви втратили зв’язок зі своїм педіатром, знайдіть нового. Майже в усіх є телефон з інтернетом. Можливо, ваш улюблений лікар зараз недоступний, але колапсу медичної системи не відбулось. Амбулаторна допомога працює, швидкі працюють. Лікарі надають безоплатні онлайн-консультації. У вас має бути план — у разі чого, я звернуся сюди. Є батьки, які пишуть мені під обстрілами: «Допоможіть через телефон». Є батьки з дітьми у віддалених селах, але треба продумати, яким чином їхні діти можуть отримати допомогу за потреби. 

Марта Копань

Я та абсолютна більшість колег консультуємо безоплатно в Україні та за її межами. На вокзалі у Львові активно розвинена волонтерська служба лікарів. З усіма випадками, які потребують невідкладної допомоги, можна звернутись до них. Працює більшість клінік в інших мирних містах, часто безоплатно або за 50% оплати. Я, як вагітна, звернулась у Львові до приватної клініки, яка надавала послуги безоплатно. 

Анастасія Шелевицька 

Головна порада — не панікувати, якщо загальний стан дитини не порушений. Тобто дитина при тямі, реагує адекватно на спілкування, грається, їсть, хоч і не так, як завжди, можливо. Якщо немає невпинної блювоти та діареї. Це дуже загальні поради. Зараз більшість лікарів намагаються підтримувати зв’язок. Допомагають зорієнтуватись батькам, що робити в тих чи інших ситуаціях. 

Можна спробувати отримати онлайн-консультацію від лікаря, але зважайте на кілька простих рекомендацій:

  1. Подумайте, чи справді це гострий стан, який потребує обов’язкової консультації педіатра.
  2. Напишіть вік дитини, враховуючи місяці (два роки і три місяці, наприклад).
  3. Напишіть, що турбує дитину і вас (підвищення температури до 38–39 градусів, наприклад).
  4. Додайте опис інших симптомів — кашель (сухий, вологий), нежить. Або напишіть — інших симптомів немає.
  5. Про блювоту чи діарею важливо писати скільки разів була, коли, з яким інтервалом.
  6. Вкажіть, які ліки вже давали і чи змінювався стан дитини після цього.
  7. Можна надіслати фото вашої аптечки за запитом лікаря.
  8. Якщо вас хвилює висип (чи інший стан, який проявляється візуально), зробіть максимально чітке фото. Якщо лікар попросить, ви зможете одразу його надіслати.
  9. Фото випорожнень (чи щось подібне) скидайте тільки після погодження.
  10. Не пишіть одразу всім лікарям, яких ви знаєте. Напишіть і почекайте на відповідь.

 

Читайте нас в Telegram-каналі, у Facebook та Instagram

Ми залишаємося незалежним та чесним жіночим виданням вже 7 років. На відміну від багатьох жіночих сайтів ми прагнемо відверто говорити про жінок та надати платформу для різноманітних голосів, які розповідають про справжнє життя, реальні проблеми жінок, їхні потреби, страхи, надії, про їхній досвід, успіх та досягнення. Кожна з нас заслуговує бути почутою. Кожна з нас може бути прикладом та натхненням для інших. Кожен, великий чи невеликий, внесок неймовірно цінний — він має важливе значення для захисту нашої редакторської незалежності та існування цього проєкту. Підтримайте DIVOCHE.MEDIA — від 50 гривень. Дякуємо!