Повна трансформація: Що я зрозуміла, набравши 30 кілограмів

від | 16.01.2023 | LMillustrated, Дівчина говорить, Топ

Час читання: ( Кількість слів: )

Я ніколи не була худою. І, скільки себе пам’ятаю, завжди комплексувала через це. На фотографіях із дитсадка в мене пухлі щоки й обтягнутий сукнею кругленький живіт. На шкільних фото щоки менші, але все одно пухкі. 

Я не була аж занадто повною, швидше трохи м’якенькою. Просто поруч із худими однолітками здавалася більшою і старшою. Дорослі на цьому постійно наголошували і несвідомо сприяли формуванню комплексів.

«У підлітковому віці я могла періодично тижнями голодувати, але, навіть скинувши кілька кілограмів, не відчувала радості»

У дитинстві відносини з їжею складалися своєрідно. Я виросла в селі у той час, коли ковбасу, масло та сир давали в колгоспі кілька разів на рік замість зарплати. Тобто ти не бачиш місяцями цього всього, а потім його стає багато. А ще було вдосталь картоплі, хліба і молока. Хліб із молоком — то взагалі головна їжа. І смажена картопля. 

Хоч у школі я була відмінницею, брала участь у різноманітних конкурсах, художній самодіяльності, однак постійно вважала себе недостатньо хорошою. Мене не цькували, я мала друзів, цькувала себе я сама. 

У підлітковому віці я могла періодично тижнями голодувати, але, навіть скинувши кілька кілограмів, не відчувала радості, мені здавалося, що я не худну взагалі, хоча речі говорили зовсім про інше. Потім мені набридали дієти, і я починала знову їсти смажену картоплю.

Відносини зі спортом були не менш травматичні. Фізкультуру в школі я не любила. Було декілька років, коли у нас був фізкерівник, який приділяв увагу гімнастичним вправам, тоді мені уроки подобалися. Я навіть на мостик ставала. Але вчитель виїхав, прийшов новий, і почалися ці нескінченні кола бігу навколо стадіону, а взимку лижі. Уявіть собі дерев’яні лижі, які ніхто ніколи нічим не змащував. Щоб знайти дві з однієї пари, треба постаратися. Розтягнуті мотузки замість кріплень, і ти не їдеш на них, а тягнеш за ногами. 

А біг — то взагалі сором на все життя. Якось у нашій сільській школі проводили змагання. Ми вчилися ще в четвертому чи п’ятому класі. Наша класна керівниця була дуже вимоглива. Сказати їй щось проти ніхто не смів. Вона поставила нас перед фактом, що всі мають брати участь у тих змаганнях. Саме в той день зранку був дощ. Я прийшла в школу у гумових чоботях. А тут кажуть: «Біжать усі. Навіть без спортивного взуття». І от біжу я у тих жовтих чоботях, рожевих лосинах і в спідниці… Такого сорому натерпілася. Навіть зараз, як згадую, стає неприємно. Приїжджі спортсмени в кросівках, костюмах, і ми — хто в чому був.

«Здавалося б, живи і радій. Але ні. Я з’їдала себе зсередини»

В університеті й на перших роботах я так само відчувала себе товстою і час від часу сідала на дієти. Зараз дивлюсь на фотографії мене колишньої і думаю: «Ну нормальна ж була, чого тобі не вистачало?» Переважно важила 70–80 кілограмів. Здавалося б, живи і радій. Але ні. Я з’їдала себе зсередини. 

А найбільше я боялась стати ще гладшою. Знала, що мама була повною, тому генетика цьому сприяла. Поки жила сама, то намагалась контролювати свій раціон. Принаймні менше вживати солодкого. Я не забороняла собі його зовсім, але й не об’їдалася. І завжди дивувалась, як люди можуть кожного разу пити чай із чимось солодким і не боятися погладшати. 

За законами драматургії я зіткнулася носом до носа з найбільшим своїм страхом: набрала 30 кілограмів. 

«Так непомітно і набігли ті плюс 30»

Коли завагітніла, перші місяці у мене був просто звірячий апетит. Я снідала вдома, а потім, доїхавши до роботи, купувала випічку і ще якісь солодощі. Ввечері я ледве-ледве діставалася додому, щоб наїстись і лягти спати. А коли лишилась без роботи, то все стало набагато простіше: їжа в постійному доступі, магазин близько. Вечорами страшенно тягнуло на солодке. Тепер я могла собі дозволити. Кажуть же, що треба їсти за двох. Про фігуру думалось найменше. 

Спекотні літні дні доводилося проводити у квартирі, а ввечері, вийшовши на прогулянку, насолоджувалася морозивом. Вдома ще ласувала печивком чи шоколадом. Так непомітно і набігли ті плюс 30. 

Після пологів вони нікуди не ділися. Але мені вже було байдуже. Бо з’явилися інші клопоти. Однак звичка після вечері поїсти чогось смачненького і солоденького сприяла стійкому утриманню ваги на позначці трохи більш як 100 кілограмів при зрості 163 сантиметри. Коли постійно перебуваєш із дитиною, не маєш можливості навіть відволіктися, поступово їжа стає фактично єдиним задоволенням. 

«Якщо хочеш худнути, ти не печеш пиріг, або якщо спік, то просто насолоджуєшся, а не наганяєш почуття провини»

Чомусь більшість із мого оточення вважає, що треба неодмінно худнути, якщо ти повна (колись і я була в цьому впевнена). Ось знайома агітує перейти на правильне харчування і схуднути, ось родичі спочатку печуть пиріг і пригощають, а потім, закінчуючи трапезу, говорять: «Оце ми так худнемо». Ну тут є два варіанти: якщо хочеш худнути, ти не печеш пиріг, або якщо спік, то просто насолоджуєшся, а не наганяєш почуття провини. 

А скільки аферистів, які продають чаї, каву, добавки, все для того, щоб подарувати фігуру мрії. І в кращому разі вони не подіють. А в гіршому — ще й нашкодять. Навіть якщо схуднеш, то потім набереш ще більше.  

З’явилося багато спеціалістів, які пропонують так зване правильне харчування. За певну суму коштів вас можуть навчити харчуватися так, щоб зменшити вагу. Багато хто дійсно худне, а щойно повертається до смаженої картопельки, набирає знову і йде на черговий марафон зі схуднення. 

Якось я погодилась на такий марафон. Щоправда, не за гроші. Знайомі, які вже пройшли по кілька таких марафонів і знали всі тонкощі кухні, ділилися секретами, і ми колективно скидали вагу. Встигли так похарчуватися кілька місяців. Вага дійсно почала знижуватися. Щоправда, часу і сил постійне готування і зважування страв забирали багато. А потім почалась війна. Правильне харчування пішло лісом у перший же день. Я почала шалено заїдати стрес. Був страх, що раптом доведеться довго сидіти без їжі. Хліба в магазинах уже не було. Чоловік купив пів буханця за 70 гривень. Ну як його не їсти? Ніколи ще такого дорогого хліба не їла. 

Ми виїхали до села. Через стрес і свекрушині пиріжки я швидко набрала ті кілограми, що скинула за час правильного харчування. І, здається, навіть більше. Живу у відчутті: треба їсти, поки є. Бо завтра може не бути. Це страшно, але поки що зупинитися не вдається. 

Кілька разів я намагалась ходити в тренажерний зал. Однак після першої ж кріпатури бажання займатися зникало. В пошуку ідеального різновиду спорту я вирішила спробувати танці. 

Танцювати я не вмію і ніколи не танцювала, але вирішила кинути собі виклик і навчитися. Знайшла спеціально такі, де пишуть «для пишних дам». Спочатку мені подобалося. Звісно, не виходило одразу, однак надихало те, що у залі були всі приблизно одного розміру і рівня підготовки. Та поступово танці перетворилися на уроки фіззарядки. Звісно, це теж добре, однак я заплатила за те, щоб навчитися саме танцювати. Я не змогла більше туди ходити. 

Знайшла інші заняття зі східних танців. Перше, що я спитала: «Чи є у вас обмеження за вагою?» Тренерка відповіла: «Якщо вага не заважає вам дійти до залу, то немає». Я встигла походити місяць, і почалась повномасштабна війна. Можливо, я повернусь до танців колись, якщо будуть сили.

«Попит на одяг є. Чому ж одягу немає?»

У своїх відносинах із власним тілом я зрозуміла одне — варто себе прийняти незалежно від того, який у тебе розмір одягу. Не можу сказати, що прийняла повністю себе нову, але почала працювати за цим напрямом. А поки я на цьому шляху, треба щось вдягати. І тут помітила кілька цікавинок.

Дедалі більше з’являється онлайн-магазинів з одягом великих розмірів. Але, продаючи одяг для жінок, такі сайти акцентують на красі й пишноті тіла: пишна пані, пишна краса, одяг для смачних форм, королівських розмірів тощо. Чоловічий же — це про силу, могутність: великий пан, богатир, великі розміри. Здається, ніби ми соромимося називати речі своїми іменами і наголошуємо на тому, що в жінці головне — краса, а в чоловікові — сила.

Буває й так, що магазин заявляє про те, що одяг плюссайз, а моделі, які демонструють одяг, мають фігури далекі від того, як насправді виглядають розповнілі жінки. У замірах враховують груди, талію і стегна. Але ще є живіт. Чомусь про нього забувають. Тому, обираючи одяг онлайн, завжди є ризик, що або будеш обтягнута, як сосиска, або якщо візьмеш більший розмір, то висітиме як мішок. Це може бути виправдано, якщо ти свідомо обираєш оверсайз, а не отримуєш те, чого не хотіла.

В офлайн-магазинах все ще можна почути: «На вас нічого немає». І тоді знову відчуваєш себе не такою. Але ж на вулиці багато таких, як я. Попит на одяг є. Чому ж одягу немає?

У фейсбуці є прекрасна закрита група, де жінки діляться своїми досягненнями, проблемами, секретами і часом тим, де купують одяг та як пристосовуються до життя, маючи повну фігуру. Досить популярним є запитання «Де купити колготки?». Основна проблема, що в українських магазинах рідко можна знайти колготки більші за п’ятий розмір. Навіть якщо вони налазять, то скочуються з живота і відповідно сповзають зовсім. Це дуже незручно. Тому доводиться замовляти за кордоном. Але ж буває так, що колготки треба на завтра. 

Деякі жінки купують одяг у чоловічих відділах. І якщо у великих магазинах, де дбають про культуру обслуговування, можуть промовчати, то в маленьких магазинах мало не з рук вихоплюють речі. «Це чоловічий костюм!» — намагалась зупинити мене продавчиня. То й що, що чоловічий? Це просто спортивний темно-синій костюм. Чому я не можу його приміряти і купити, якщо він мені підходить за розміром? 

«Відчуття внутрішньої свободи не залежить від розміру тіла, або Що я зрозуміла, набравши 30 кілограмів»

Раніше на зауваження, що треба худнути, з’являлися сум і сором, тепер — злість і бажання сказати, що то не ваша справа.

Жити треба сьогодні. Пробувати те, що ніколи не пробував. Якщо їжа допомагає відчувати себе краще, то, може, й не варто від неї відмовлятися.

Відчуття внутрішньої свободи не залежить від розміру тіла. 

Досі побутує стереотип: якщо чоловік розповнів, то це жінка його розгодувала, якщо жінка — то не стежить за собою. 

В одязі головне — зручність і правильно підібраний розмір. На щастя, вибір одягу вже не обмежується Троєщинським ринком, однак в онлайн-замовленні легко пролетіти з розміром.

За рік 30 кілограмів набігають непомітно. Особливо під час вагітності. А от щоб скинути ті ж кілограми, може знадобитися понад рік. Та й результату хочеться одразу, а не через рік.

Щоб готувати правильну їжу, треба мати достатньо часу і коштів. Це забирає багато моральних ресурсів. Бо крім основних справ маєш тримати в голові ще й те, що печивко з’їсти не можна.

Змінити спосіб життя можливо, якщо цього прагнуть усі члени родини. Якщо ж одна їсть салат, а інший — котлети, які ще й доводиться смажити тій, хто їсть салат, то втриматися складніше.

Знайти свій різновид спорту можливо, якщо постійно щось пробувати. 

Пофігізм — крута штука, якщо його вчасно вмикати.

Тіло не припиняє бути твоїм і потребує турботи, яку б цифру не показували ваги.

Їжа — як наркотик, відмовитися від улюблених смаколиків важко.

У будь-якому тілі можна відчувати себе красивою. Особливо, якщо в тебе тепер є особистий генератор компліментів, який зранку, дивлячись на твою кудлату голову і ледь розплющені очі, говорить: 

— Мамо, ти така гарна!

 

Читайте нас в Telegram-каналі, у Facebook та Instagram

Читайте також

STEM-кохання: Як любовні романи роблять жінок у науці помітними

STEM-кохання: Як любовні романи роблять жінок у науці помітними

Смачно, але соромно — чимало людей соромляться зізнатися, що читають любовні романи. Про цей жанр існує багато стереотипів — мовляв, примітивні історії, написані за шаблонами, які не мають нічого спільного з реальністю....

Мене також зґвалтували на вечірці, підсипавши речовину в напій

Мене також зґвалтували на вечірці, підсипавши речовину в напій

У мережі набула розголосу історія про групу хлопців з Івано-Франківська, що влаштовують вечірки, обпоюють дівчат, а потім знімають їх непритомними та публікують ці фото й відео у своїх соціальних мережах. Після публікації у...

«Зараз ніхто не займається собою. Всі займаються тільки війною». Як працює «Жіночий ветеранський рух»

«Зараз ніхто не займається собою. Всі займаються тільки війною». Як працює «Жіночий ветеранський рух»

На «Шостому українському жіночому конгресі» міністр оборони України Олексій Резніков сказав, що в українському війську...