«Поки варю борщ, думаю, що буду писати. А поки пишу, думаю, чи посолила той борщ». Досвід жінок, які працюють з дому

від | Лют 8, 2022 | Дівчина говорить, LMillustrated, Її історія

Час читання: ( Кількість слів: )

Я дуже добре пам’ятаю той день, коли вийшла на роботу через два тижні після пологів. Хоча фактично нікуди не «вийшла», бо працюю віддалено вже багато років. Задовго до пандемії і задовго до того, як про це заговорили у мережі.

У 2016, коли я вперше почала писати тексти онлайн, у мене не було навіть комп’ютерного столу. Це сьогодні ми знаємо, що незадовільні житлові умови або неможливість облаштувати правильне робоче місце входить до переліку серйозних проблем дистанційки. Тоді ж я безтурботно набивала свої тисячі знаків за кавовим столиком, «заробляючи», окрім гонорару, ще й проблеми зі спиною.

Але справжню «сіль» дистанційки я почала пізнавати саме тоді, коли завершила свій двотижневий «декрет». Спочатку ми працювали удвох із малюком він спав у слінгу або просто в мене на колінах. Потім я «переїхала» у сусідню кімнату, слухаючи, як із сином бавиться чоловік. Був і досвід пошуку нянь, і непростого «здавання» в садок у півтора року. Усе це викликало бурю незрозумілих, важких і небезпечних емоцій: я проводжу з дитиною мало часу, я погана мати, я не встигаю натирати дім до блиску і пекти кекси… Вишенькою на торті було дошкульне «ну ти ж постійно вдома, могла б і (тут вставити будь-що, що я могла б: помити, приготувати, врятувати світ)» від знайомих і навіть близьких. 

Такий собі образ сторукої Ґуаньїнь із буддійської міфології ще одна проблема жінок, які працюють вдома. Адже дослідження показують, що «майже у 70% українських сімей дружина є основною виконавицею хатньої роботи, і лише трохи більш ніж половина українських чоловіків (56,5%) згодні взяти на себе трохи домашніх справ і частину турбот із догляду за дітьми». 

Виходить, що жінка, яка працює з дому, ледь не автоматично бере на себе тягар домашніх справ і завищених очікувань від оточення.

Звісно ж, віддалена робота має й низку плюсів: і хоч я багато часу витратила на те, щоб «пофіксити» усі негативні моменти, мій досвід показує, що переваг таки більше. А як у інших жінок? Розбираємось, із чим стикаються українки, котрі працюють з дому: з якими проблемами борються, як організовують робоче та особисте життя в одному просторі та що радять тим, хто не може знайти той самий work-life balance на дистанційці.

Цифри та факти

У 2020 році пандемія змусила перейти на дистанційну роботу від 21 до 36% українців різні дослідження називають різні цифри, адже порахувати точний відсоток «дистанційників» украй важко. Ще важче дати вичерпну статистику та систематизувати жіночий досвід роботи з дому.

Здавалося б, що може бути такого особливого у цьому досвіді? Адже все, що треба, сісти за комп’ютер та виконувати свої обов’язки. Але тут у гру вступають нові учасники: від нав’язливих стереотипів, що просто витають у повітрі, до цілком реальних небезпек, що тяжіють над жінкою.

Зростання кількості випадків домашнього насильства.

Розмивання межі між роботою та приватним життям.

«Подовжений» робочий день.

Необхідність одночасно виконувати хатні справи і робочі завдання.

Емоційне вигорання.

Самотність.

Це тільки частина проблем, про які говорять у суспільстві. Лише віднедавна і лише тому, що пандемія підсвітила їх із небувалою силою. Так, асоціація жінок-юристок України «ЮрФем» провела дослідження про вплив COVID-19 на права жінок в Україні: впродовж червня-вересня 2020 року були опитані 633 жінки. Результати показали, що під час карантину 37% респонденток перейшли на дистанційну роботу.

Дар’я Росохата, асистентка аналітичного центру «ЮрФем»

«Щонайменше третина жінок, які працюють, змогли оцінити переваги роботи дистанційно: не наражати себе на небезпеку захворіти, бути з дітьми під час закриття шкіл та садочків, проводити більше часу із сім’єю, економити час на дорогу до роботи, ефективніше будувати свій робочий графік тощо. Але водночас зіткнулися і з труднощами.

Про проблеми

Дистанційний режим роботи за відсутності гендерної політики в компанії призводить до збільшення навантаження на жінок. Адже жінки, окрім своїх професійних обов’язків, виконують одночасно і домашню роботу (прибирають, готують тощо), а також допомагають із навчанням дітям, які теж через пандемію можуть лишатися вдома.

Цю тенденцію підтвердили і результати опитування 24% респонденток зазначили про збільшення робочого навантаження у випадку переходу на дистанційну роботу.

Понад половина (56%) опитаних жінок, які працюють, зауважили, що домашні обов’язки вплинули на роботу під час карантину. Серед тих, хто відчули зміни у робочому навантаженні, лише п’ятій частині (20%) вдалося вдало поєднувати з партнером/партнеркою роботу і домашні обов’язки. Понад половина опитаних (62%) зазначили, що змушені були поєднувати навчання дітей/догляд за дітьми та роботу. Ще 10% довелося працювати вночі через завантаженість хатньою роботою протягом дня.

Такі дані свідчать, що неоплачувана домашня праця (яку наразі здебільшого виконують жінки) у разі дистанційної роботи погіршує становище жінок, призводить до їхнього надмірного навантаження. Для зменшення дискримінації жінок та забезпечення належних можливостей конкурувати з чоловіками нарівні у царині трудових відносин потрібно проводити широкі інформаційні кампанії, які сприяли б подоланню наявних у суспільстві гендерних стереотипів та активному залученню чоловіків до розподілу домашніх обов’язків.

Заразом переведення на дистанційну роботу зобов’язує роботодавців, окрім впровадження гендерної політики, створювати працівникам умови для такої роботи.

Переважна більшість (95%) опитаних жінок, котрі перейшли на дистанційну роботу, відповіли, що мали умови (йдеться і про технічне оснащення, і про житлові умови тощо) для такої роботи. Проте лише 23% жінок умови забезпечували роботодавці.

Про порушення трудових прав жінок

Під час карантину були зафіксовані численні звернення щодо порушення трудових прав працівників, про що зазначали учасниці фокус-групових досліджень, серед яких адвокатки системи безоплатної правової допомоги, громадських організацій тощо.

Відсутність гендерно дезагрегованої статистики не тільки негативно впливає на розвиток системи правосуддя, а й суперечить міжнародним зобов’язанням України відповідно до Пекінської платформи дій. Водночас в адвокатській практиці є реальні ситуації, які репрезентують випадки порушення трудових прав жінок.

Про захист своїх прав

Жінки мають можливість захистити свої права в адміністративному порядку, написавши заяву до Державної служби України з питань праці та її територіальних органів (вимоги до звернення опубліковані на офіційному сайті). Окрім цього, по захист своїх трудових прав жінки також можуть звернутись до суду.

Особистий досвід

Якщо з порушенням трудових прав можна розібратися у суді, то як врегулювати сімейні або внутрішні конфлікти, не забувати про відпочинок і турботу про себе, поєднувати роботу з материнством? Про все це розповідають жінки, які мають різний досвід дистанційної роботи.

Тетяна Гонченко, працює віддалено три роки

Я райтерка-фрилансерка, пишу тексти для бізнесу, експертні колонки та нативну рекламу. На фултайм-фрилансі вже понад три роки і не планую повертатися в штат принаймні, найближчими роками. Я пішла на фриланс, ще коли не знала, що у мене буде дитина, але згодом виявилося, що це найкомфортніший спосіб поєднувати материнство та роботу. Та й взагалі найкомфортніший спосіб працювати принаймні, для мене.

Про розділення робочого та особистого

До народження дитини з цим було складніше: на фрилансі є спокуса працювати 24\7, адже що більше працюєш, то більше заробляєш. Бувало, що працювала ночами та всі вихідні. Дитина стала стримувальним фактором. Зараз у нас є няня, яка приходить о 10-й ранку, забирає дитину гуляти та до себе додому (вона живе поруч), а повертає о 17 чи 18 годині. Коли донька вдома, працювати неможливо тому в мене встановився чіткий робочий день, протягом якого я маю все встигнути. Це дуже мобілізує. Зрідка, якщо зовсім завал прошу чоловіка побути з дитиною ще годину-дві, а сама йду допрацьовувати в кафе. Або навпаки: лишаюся з дитиною, якщо чоловіку треба допрацювати.

Якби чоловік їздив в офіс, у нього могло б складатися враження, що вдома я не працюю, а розслабляюся. Але через те, що ми обидва працюємо з дому, такого ефекту немає, і це прекрасно.

Про поєднання з материнством

У мене фактично не було декрету я перестала брати тексти за місяць до народження Софії, а вже через три тижні після її появи на світ знову відчула, що хочу і можу працювати. Я навіть не розглядала варіант піти в декрет на кілька років: материнство фултайм це не моє. Я обожнюю свою доньку, але якби була з нею 24\7, це погано б позначилося на моєму психологічному стані та наших із нею стосунках.

У перші місяці щастило Софія багато спала, тож я могла спокійно працювати. До того ж мій чоловік також фрилансер, тож ми жонглювали дитиною і працювали почергово. Бували моменти, коли він кілька годин намотував кола з візком по району, бо я вела вебінар і потрібна була тиша.

Коли Софії було 11 місяців, і вона почала вчитися ходити, поєднувати догляд за нею з роботою стало неможливо: ми з чоловіком нічого не встигали, нервували і дуже зморювалися. Тому знайшли няню, яка з нами вже понад рік. Життя налагодилося тепер я відчуваю баланс: встигаю і самоствердитися в роботі, і грошей заробити, і побути мамою. Ідеально!

Про час для себе 

Спорт я не люблю, але певні речі «для себе» робити встигаю регулярно ходжу на масаж, манікюр та до психолога. А ще з минулого літа працювала з дієтологом та скинула 25 кілограмів. Але це не відбирає надто багато часу залучення няні та чоловіка дозволяють виділити кілька годин на тиждень на догляд за собою. Мрію ще вчити англійську, але на це часу вже не вистачає.

Про соціалізацію та живе спілкування

Я не та людина, якій понад усе потрібно бувати серед людей, і зазвичай некомфортно почуваюся в колективах. Для спілкування мені вистачає чоловіка. Тому фриланс для мене оптимальний спосіб роботи. В розпал пандемії я понад пів року не вибиралася за межі району та ні з ким не бачилася, і зовсім за цим не сумувала.

Але ходити на каву обожнюю, тож намагаюся витягувати різних людей на живе знайомство та спілкування. На жаль, у мене бракує часу на те, щоб вибиратися на такі зустрічі частіше, але кілька разів на місяць намагаюся виділяти на це час. Зазвичай прошу чоловіка, щоб він побув із дитиною, або йду на каву під час робочого дня: це ще один із плюсів фрилансу.

Коли ти працюєш з дому, просто необхідно інколи спілкуватися з живими людьми, щоб відчувати, що ти не сама посеред океану, вимірювати «середню температуру у палаті» та розуміти, чим живуть інші. Це дозволяє переглядати своє ставлення до життя і не застрягати у власній бульбашці.

Про побутові аспекти

Я ніколи не вважала, що жінка має бути «господинею» і її самоусвідомлення якось має корелювати із чистотою будинку або кількістю помитого посуду. До того ж у мого чоловіка також є руки — він так само може помити підлогу або прибрати іграшки.

З початком пандемії у мене з’явилися пориви створювати вдома комфорт, але зазвичай це виражається у купуванні меблів, подушок та покривал, а не у фанатичному прибиранні. Та й з дитиною неможливо досягнути порядку ефект від прибирання тримається недовго. Тож я відпустила ситуацію і займаюся домашніми справами, коли є час та бажання. Кілька разів наймала клінерів, але зрозуміла, що краще ці кошти витратити на масаж, а повитирати пил ми можемо й самі.

Поради жінкам, які працюють вдома

Моя порада для жінок із маленькими дітьми, які хочуть працювати — неважливо, з дому чи ні: «Знайдіть няню». 

Я пройшла через усі стандартні страхи на кшталт «як це лишити дитину з чужою людиною?». Але врешті це було найкраще рішення, яке дозволило зберегти нормальний психологічний стан і хороші стосунки з донькою та продовжувати самореалізовуватися у чомусь, окрім материнства.

Якщо дитини немає, і ви працюєте з дому, важливо встановити собі робочий графік. Розподілення власного й робочого часу має бути обов’язково, бо що більше працюєш без перерв, то менш продуктивною стає кожна відпрацьована година.

Ірина Шевчук, працює віддалено два роки.

Останні 2,5 роки працюю віддалено копірайтеркою у диджитал-агентстві.

Про розділення робочого та особистого

Спочатку, коли у мене було не так багато досвіду в роботі з дому, зате були специфічні теми, в яких я ще не так добре розбиралася, доводилося сидіти навіть пізно ввечері, щоб вчасно виконати ТЗ. Це трохи виснажувало. Зараз навчилася виконувати роботу швидше (думаю, це досвід і я влилася в роботу). Тому подобається, що зранку мені не потрібно нікуди поспішати. Спочатку незначна рутина без поспіху, типу масочки чи масаж обличчя, потім готую сніданок собі і чоловікові, можу щось подивитися на ютубі, поки снідаю. Ближче до 10 починаю роботу. Ввечері вже теж не засиджуюся допізна, а витрачаю час на себе, сім’ю, зустріч із друзями.

Про соціалізацію та живе спілкування

Щодо соціалізації, тут проблем точно немає. Мені подобається працювати у тиші, вдома мене нічого не відволікає. Можливо, мала поганий досвід роботи в офісі, але там важко було сконцентруватися, тому що коли я вже у роботі, не хочу відволікатися на порожні балачки.

Я хочу виконати свою роботу, а не просто просиджувати до вечора, аби закінчився робочий день. Помітила, що зараз у середньому витрачаю менше, ніж вісім годин на роботу. Тому що не відволікаюся. А для професійного спілкування є всілякі онлайн-групи/чати тощо.

Про побутові аспекти

Хатню рутину, наприклад, прибирання, відкладаю на суботу чи неділю. Але я часто роблю собі вихідні посеред тижня, якщо відчуваю, що це потрібно для перезавантаження. І спокійно можу попрацювати в суботу чи неділю. Тоді домашні справи переносяться на умовну середу. Це теж добре відволікає, коли відчуваєш, що потрібно вимкнути мозок. А взагалі господиня я не ідеальна. Деяку роботу виконує чоловік, особливо якщо він вихідний, а мені потрібно попрацювати. Коли у найперший карантин я мала багато роботи, а він залишився без неї, усі хатні справи виконував він.

Поради жінкам, які працюють вдома

Жінкам, які працюють дома, я би хотіла порадити не розпорошуватися. Сприймати віддалену роботу так, ніби ви працюєте в офісі. Тобто з такої до такої години вас вдома «немає». А ще дуже добре відволікає зміна обстановки: хоча б раз на тиждень піти попрацювати у якийсь коворкінг чи кав’ярню.

Ольга Полякова, працює віддалено п’ять років

Працюю копірайтеркою: почала цим займатися в декреті й застрягла в ньому дотепер.

Про розділення робочого та особистого

Не розділяю, тому проблеми трапляються постійно. Поки варю борщ, думаю про те, що буду писати. А поки пишу, думаю, чи посолила той борщ. А якщо серйозно то я дійсно не навчилася розділяти вільний та робочий час. Інколи працюю вночі, бо протягом робочого дня вирішувала якісь особисті питання або просто лежала на дивані. Поїздка на відпочинок теж була без офіційної відпустки: було круто в перерві між дедлайнами купатися в морі. Зараз я встигаю робити ремонт, виділяти час для допомоги рідним, дистанційно навчатися разом із донькою, виконувати хатні справи і добросовісно вирішувати всі поставлені мені завдання на роботі.

Про соціалізацію та живе спілкування

Соціалізація це головна трагедія особисто для мене. Наче й круто, коли твій робочий день починається о 10-й: є час виспатися. Проте коли він триває до 19.00 вже не так весело. Увечері немає сил ні на зустрічі з друзями, ні на ігри з дитиною, ні на домашні справи. І так, ізоляція від колективу болюче питання. Часом дуже хочеться ходити на роботу. Саме ходити, а не сидіти вдома. Дуже не вистачає живого спілкування, як професійного, так і дружнього. А онлайн годиться лише для вирішення робочих питань.

Про поєднання з материнством

Були моменти, коли я відчувала себе «поганою матір’ю». Коли дитина кліпає оченятами і просить із нею складати пазли чи прочитати казку, а у тебе горить дедлайн відчуття не найкращі. Розриваєшся, намагаючись встигнути все, а в результаті не виходить нічого. Коли донька підросла, стало трохи легше.

Про побутові аспекти

Я твердо переконана, що хатні обов’язки можуть почекати до вихідних. Але фраза на кшталт «ти ж вдома була весь день, чому нічого не приготувала/не прибрала/не сходила в магазин» доводить до сказу за секунду. І чути її раніше доводилося часто. Часом людям складно зрозуміти, що можна зранку, не знімаючи піжами, увімкнути комп’ютер і пропасти в ньому до пізнього вечора. І не кіно дивитися, а працювати. Багатьом не віриться, що це реально важко.

Поради жінкам, які працюють вдома

Головне дати зрозуміти усім, хто вас оточує, що ви на роботі. Зазвичай на робочому місці їсти не готують, не пилососять, собак не вигулюють. Тому і вам це робити необов’язково. Робота це робота.

 Ірина Ящук, працює віддалено шість років

Я працюю копірайтеркою. До декрету мала звичайний робочий день, потім графік роботи підлаштовувався під сон дитини, а останні пів року під час, коли з нею няня.

Про розділення робочого та особистого

Раніше було складно розділяти робочий час і відпочинок, робота мене зачіпала й у вихідні, і пізно ввечері. Зараз не скажу, що відпочиваю, але перемикаюся між дитиною, побутом і роботою. Дала собі обіцянку не працювати ночами й у вихідні (грішила таким у перший рік дитини, коли не встигала). Зараз виділяю собі час ввечері, часом зустрічаюся з подругами в ранковий час, коли в нас є няня.

Про поєднання з материнством

Я трудоголік і не змогла бути просто в декреті. Спочатку хотілося перемикатися між підгузками і годуванням нон-стоп на щось інше, тому обрала роботу, зараз вже складно не працювати, хоч і часом хочеться відпочити. Мені тяжко зупинитися, тому останній рік відчуваю страшенну втому від такого графіку. У мене є вільні три години вранці: в цей час я або працюю, або готую щось їсти, або займаюся побутовим штуками. На цей же час можу ставити сеанси з психологом, водіння та інші зустрічі. О 13–14 вкладаю дитину спати і під час її сну працюю, потім уже з нею, вечеря, час із сім’єю. І так щодня.

Про соціалізацію та живе спілкування

Коли почався карантин, всі сумували та злилися через соціальну ізоляцію, але в декреті вона настає раніше. З появою дитини молоді батьки (переважно таки мами, бо тати ходять на роботу) залишаються сам на сам із дитиною вдома. Зважаючи на стан деяких тротуарів, відсутність пандусів та загалом через «привітність» до мам із дитиною в кафе, брак спілкування відчувається сильно. І професійного теж не вистачає. Хоч я й інтроверт, мені загалом довго окей вдома, але на другому році декрету хочеться в якесь професійне коло: для цього намагаюся вести невеликий блог, часом пишу там про копірайтинг, готую марафони.

Про побутові аспекти

Зазвичай побутом займаюся я. Чоловік у будні працює весь день. Часом він бере на себе сніданок чи вечерю, ввечері закидає посуд у посудомийку. Власне, тому й купили кілька домашніх помічників на кшталт робота-пилососа, посудомийки. Їжу готую в мультиварці, бо це швидко і нічого не пригорає.

Ефект «поганої господині» відчуваю дуже часто. Я звикла до чистоти, проте з дитиною не вдається підтримувати її так само. І часу дійсно не вистачає. А коли є багато роботи, то я вільний час займаюся нею, а в результаті вдома може бути кілька днів не прибрано, гора випраного одягу на ліжку, а їмо ми каші та пельмені. Часто про це жартую в інстаграмі, що якісно все поєднувати нереально, завжди щось страждає.

Поради жінкам, які працюють вдома

Ніколи не ставте свій відпочинок нижче роботи. Завжди знаходьте на нього час.

Не жертвуйте заради роботи сном чи спілкуванням з близькими.

Просіть про допомогу.

Якщо не встигаєте виконати роботу краще скажіть одразу. Нічого критичного не трапиться, якщо ви посунете трохи терміни.

Графік наше все. Не бійтеся ставити кордони в роботі та казати «Ні» тим, хто їх порушує.

Від немитої підлоги ще ніхто не вмер. Встигнути все нереально.

Леся Артимович, працює віддалено сім років

Я графічна дизайнерка та ілюстраторка, з офісу працювала лише одного разу, ще на початку своєї кар’єри. Тоді зрозуміла, що це не для мене. Я максимально інтровертна людина, коли це стосується роботи. Мені не подобалося хвилюватись через розмови з колегами, через те, як я виглядаю чи у що одягнена. Офісне життя викликало більше стресу, ніж приносило радості. Тоді я вирішила зробити радикальний крок та звільнитись.

Про розділення робочого та особистого

Наразі, коли я можу спокійно обирати, з якими клієнтами хочу працювати, а з якими ні, планувати свій графік стало значно легше. Зазвичай я намагаюся завжди мати хоча б двох постійних клієнтів, які мають достатньо завдань, щоб заповнити собою два дні робочого тижня. Працюю для них по чотири дні на тиждень. Неочікувані проєкти завжди мають останній пріоритет і заповнюють собою залишок робочого часу. На жаль, ідеальний графік виходить не завжди. Зараз я веду курс графічного дизайну, тому багато часу зайнято викладанням, підготовкою до лекцій та перевіркою домашок. Останні три місяці у мене буквально не було вихідних, і через це стає важко функціонувати. Але відповідальність перед людьми не дозволяє збавити оберти, поки не завершу курс.

Про час для себе 

Як можна зрозуміти, спорт і догляд за собою наразі поміщаються в моє життя рівно ніяк. Рівень моєї активності зводиться до довгих прогулянок із собакою вранці та ввечері: це близько двох годин активної ходьби. Коли маю менше робочого завантаження періодами по кілька місяців ходжу в тренажерний зал. Але не вимагаю цього від себе постійно, бо на фрилансі рідко все стабільно.

Догляд за собою я мушу планувати на конкретний день, інакше не встигну. Тому зазвичай це вечір п’ятниці, коли мені максимально спокійно. Вмикаю корейські серіали, наліплюю маску на обличчя і відпочиваю. Або займаюсь йогою. Якщо ввечері вийде ще почитати це взагалі перемога.

Максимум, до чого я дійшла у догляді за собою за ці роки, — мати зручний і гарний домашній одяг. Фарбуватись мені щодня не хочеться, бо навіщо мучити шкіру, якщо тебе ніхто не бачить. Інколи я фарбуюсь на лекції для студентів, щоб зробити собі святковий настрій.

Про соціалізацію та живе спілкування

Брак спілкування відчувається, але не сильно. Більше через пандемію, ніж через фриланс. Мені все одно завжди здавалось, що я потребую більше якісного спілкування з друзями, ніж побіжного щоденного з колегами.

Тому планувати на суботу зустрічі з друзями і на вечір неділі побачення із чоловіком — мені цього достатньо.

Випадкове спілкування з новими людьми мені компенсує спілкування з моїми учнями та собачниками.

Про побутові аспекти

Прибирання переважно займає у мене ранки. Мию посуд, поки чоловік робить сніданок. Протягом дня ми зазвичай готуємо, якщо у когось є час. Інколи замовляємо доставки. Вкрай рідко ми їмо три повноцінні страви за день, бо просто не встигаємо. Допомагає забивання морозилки корисною готовою їжею або просто наявність свіжих фруктів в холодильнику. Щоб перекусити, коли немає жодних сил.

Кожного тижня протягом вже кількох років до мене приходить жінка з клінінгової компанії. Це дозволяє мати «генеральне прибирання» раз на тиждень не твоїми руками. Щоденне прибирання займає не так багато часу завдяки роботу-пилососу. І те, його інколи ліньки чистити. Тож в цьому аспекті я не претендую на медаль. Бути господинею — це окрема восьмигодинна робота.

Поради жінкам, які працюють вдома

Фізично відділити робочий простір від відпочинкового. Поставити якусь ширму, щоб не дивитись на свій комп’ютер одразу, як прокидаєтесь. Не працювати в ліжку. Відходите від стола — отже, робота завершилась.

Працювати сфокусовано і фіксувати, скільки що насправді забирає часу. Я завжди працюю за технікою Pomodoro (конкретно з додатком Focus Keeper). Ця система передбачає п’ятихвилинні перерви на кожні двадцять п’ять хвилин робочого часу. Тому додаток нагадує мені, коли час розім’яти ноги, погладити собаку, зробити чай. А решту часу — без відволікань працювати.

Не вимагати від себе забагато. Працювати з дому — це так само «солідно» і вагомо, як і з офісу. Тому ми маємо право не встигати мати вдома ідеальну чистоту. Маємо право просити у рідних не відволікати від роботи.

Не забувати виходити надвір. У мене цю проблему вирішує собака. Але заводила я її частково з огляду на те, що до її появи могла цілий тиждень не висовувати ноги на вулицю. Це впливало на мій психічний стан і загалом дуже дереалізовувало. Вигадати причину і ритуал, через який треба йти на вулицю щодня. До прикладу, на чашку вранішньої кави.

Зробити робоче місце вдома дуже-дуже радісним. Подбати про класне офісне крісло, про стіл ідеальної висоти. Про якісне освітлення. Кілька вазонів навколо і книжки, що приносять радість.

Думка психологині

Тетяна Євменова, кандидатка психологічних наук, психодраматерапевтка:

Жінки, які працюють віддалено, мають багато вразливих місць. Три найпоширеніші з моєї практики:

Важко розділити робочий та вільний час. У близьких інколи виникає ілюзія, що жінка взагалі не працює, а отже можна вимагати виконання побутової роботи, догляду за дітьми та інше. Робочий день може перетворюватись із восьми- на 16-годинний із невеличкими паузами навіть не на відпочинок, а на готування їжі та домашні справи. Всередині людини накопичується багато напруги, почуття безпорадності, втрати сенсу життя, яке складається начебто із суцільної роботи. Наслідок погано зрозуміла агресія на себе та світ, приховані конфлікти із близькими.

Окреме питання соціалізація. Найчастіше дружні стосунки в дорослому віці виникають під час вирішення спільних робочих завдань. Саме спільна праця та проживання однакових емоцій формує почуття єдності, приналежності, «ми-групи». Віддалена робота певною мірою ізолює від повноцінного контакту. Друзі дитинства починають відрізнятись цілями, внутрішнім змістом. Зберегти стосунки часто буває непросто, соціальні контакти зменшуються і виникає соціальна ізоляція. З часом вона перетворюється на страх «виходити у світ» та невпевненість у собі як цікавої для інших людини.

Як не крути, люди це «соціальні тварини». Найважче покарання за ґратами одиночна камера. Зрозуміти, хто ми та які можливо лише у «відображеннях інших людей». Оточення поруч це люди, в яких ми вчимося стосункам, спілкуванню, розуміємо напрям розвитку та роботи над собою. Оточення фрилансера часто замикається лише його родиною або ним самим. Необхідність працювати над собою, своєю зовнішністю, відпочинком нівелюється. Люди швидше втомлюються від близьких, усі конфлікти доводиться проживати лише в мікросоціумі.

Звичайно, життя непросте, і це нормально. Ми всі народились для розвитку, проживання криз і дорослішання. Але людина, що обрала віддалену роботу, одночасно зробила вибір усвідомленої самоорганізації та більшої уваги до того, чим саме і як наповнювати власне життя. Мої поради, якщо ви працюєте вдома:

  • Чітко розділити години роботи і відпочинку, якщо неможливо планувати фіксований відпочинок. Як варіант використати просту техніку тайм-менеджменту Рomodoro. 
  • Усвідомлено формувати своє оточення. Друзі після 30–40 років самі собою не з’являться, бо школа й основні інститути соціалізації вже в минулому. Як варіант зрозуміти свої цілі та цінності і «доставляти» себе в ті самі простори, де є такі ж люди: книжкові клуби, тренінги, спільні подорожі тощо.
  • Визнати, що голова це інструмент для роботи. Вона перестане працювати, якщо не піклуватися про тіло. В автомобілі є кермо, воно керує. Якщо не турбуватись про пальне та працездатність іншого приладдя саме кермо машину не витягне. Людині, яка працює вдома, важливо турбуватися про «працездатність» тіла. Контролювати рівень енергії, займатися спортом навантажувати всі м’язи тіла, а не лише мозок.
  • Усвідомлено працювати над задоволенням від життя. Дослідити себе, скласти список речей/ситуацій, які приносять радість. Планувати в календарі приємні зустрічі, події, відвідування заходів. Кількість дофаміну приблизно однакова, коли ти очікуєш на приємність і коли цей момент відбувається.

Читайте нас в Telegram-каналі, у Facebook та Instagram

Ми залишаємося незалежним та чесним жіночим виданням вже 7 років. На відміну від багатьох жіночих сайтів ми прагнемо відверто говорити про жінок та надати платформу для різноманітних голосів, які розповідають про справжнє життя, реальні проблеми жінок, їхні потреби, страхи, надії, про їхній досвід, успіх та досягнення. Кожна з нас заслуговує бути почутою. Кожна з нас може бути прикладом та натхненням для інших. Кожен, великий чи невеликий, внесок неймовірно цінний — він має важливе значення для захисту нашої редакторської незалежності та існування цього проєкту. Підтримайте DIVOCHE.MEDIA — від 50 гривень. Дякуємо!