Плюс-сайз-блогерка на шоу «Холостяк». Уривок із книги «Обери мене»

від | Лют 7, 2022 | Фемкульт, Жіноча бібліотека, Читати

Бея Шумахер — відома стильна плюс-сайз-блогерка. У Беї чудові друзі, натовпи фанатів і… вщент розбите серце. Як і мільйони глядачів у всій країні, Бея з захватом дивиться популярне реаліті-шоу, де вродливий холостяк обирає собі кохану. Неймовірні побачення, любовні перипетії, інтрига — а хто ж цього разу залишить проєкт? — від телевізора неможливо відірватися! 

Але Бею засмучують стереотипні уявлення про те, якою має бути «справжня» жіноча краса. Чому жінці плюс-сайз так складно підібрати для себе красивий модний одяг? Чому в телевізійні шоу запрошують лише худорлявих? Невже бути повненькою — це щось ганебне і нездорове?

Несподівано Бея отримує цікаве запрошення: продюсери реаліті-шоу хочуть, щоби вона стала його наступною зіркою в оточенні чоловіків, які змагатимуться за її серце. Перебуваючи під прицілом камер, дівчина розуміє, що все набагато складніше, ніж вона очікувала. Бея потрапляє у вир розкішної моди, інтернет-хейтерів, сексуальних чоловіків, романтичних пригод та можливості знайти реальне кохання посеред казки, створеної для телебачення.

«Обери мене» — дебют романістки, сценаристки та політичної стратегині Кейт Стейман-Лондон виходить у видавництві «Старого Лева». «Я була фанаткою «Холостяка» протягом 20 сезонів. І за весь цей час жодний  моменту шоу не відображав, як насправді виглядає світ, — говорить Кейт Стейман-Лондон. — Для мене було дуже важливо описати світ таким, яким я його бачу і яким я його переживаю».

У книжці сюжет перемежовується із твітами, повідомленнями у блогах, стенограмами подкастів тощо, щоб показати реакцію сторонньої аудиторії на історію головної героїні.

«Для мене обмін текстовими повідомленнями з друзями, прослуховування подкастів та читання повідомлень у блогах — це невіддільні частини мого досвіду перегляду, — говорить письменниця. — Це робить перегляд шоу набагато веселішим, коли я відчуваю, що є частиною великої спільноти людей, які переживають його разом. Тому для мене було дуже важливо відтворити це почуття у читачів». 

Публікуємо уривок.

ДИВІТЬСЯ НА НЕЇ: БЛОГЕРКА БЕЯ ШУМАХЕР

автор Тоні Санто, TheCut.com

Цього тижня інтернет вибухнув після того, як поп-зірка Тріш Келлі поскаржилася у твітері, що багато дизайнерів відмовилися вдягати її на премію Ґреммі, бо в неї 8 розмір! Бея Шумахер занадто добре знайома з цією сміховинною ситуацією: це одна з найпопулярніших модних блогерок з інстаграм-сторінкою, де понад пів мільйона фоловерів, та блогом (OMBea.com), який нараховує мільйони відвідувачів щомісяця, але через те, що в неї великий розмір, майже немає елітних дизайнерів, що створювали б одяг, який їй підходить.

У цьому випуску «Дивіться на неї» ми зустрілися із Шумахер, щоб поговорити про її успішну кар’єру, графік подорожей, якому можна позаздрити, й дістати найгарячіші поради про те, як підкорити червону доріжку, незалежно від вашого розміру.

ТС: Як ти розпочала кар’єру модної блогерки? Завжди любила моду?

Бея: (зі сміхом) О боже, ні. У старшій школі я носила лише мішкуваті чорні штани з футболками і светрами. Я не хотіла виділятися й не хотіла, щоб хтось на мене дивився.

ТС: Коли це змінилося?

Бея: Перший рік у коледжі я семестр навчалася за кордоном, у Парижі, й саме там розпочалася моя залежність від моди. Тоді я геть не мала грошей і провела семестр, риючись у вінтажних крамницях у пошуках скарбів. Знайшла так багато чудових речей, що друзі заохотили мене створити про них блог, такий собі невеличкий щоденник модних подорожей. Моя найкраща подруга із програми студіювала фотографію на останньому курсі й знімала мене в довгих сукнях та крислатих капелюхах, коли я пила вино біля Сени. Я нічого не знала про те, як запускати сайт, тому просто створила попередньо відформатований блог на тамблері — він і став першою версією OMBea. Спершу просто публікувала світлини, але згодом стала більше писати про моє життя і труднощі пошуків чудового одягу для жінки плюс-сайз. Це стало по-справжньому важливою віддушиною для мене, особливо після того, як я повернулася в Лос-Анджелес із його цілковито монолітними стандартами краси.

ТС: То твій блог прогримів несподівано?

Бея: Та де! На початку він був лише для тих, кого я знала. Після коледжу почала працювати на голлівудську агенцію, думала, що колись могла би стати стилісткою для фільмів і телешоу, і це видалося хорошим способом вивчити, як усе діє в індустрії. Я обіймала посаду асистентки, й однією з клієнток мого боса була дуже відома акторка, якій завжди подобалося те, як я вдягаюся.

Якось ми заговорили про мій блог, і вона опублікувала про нього пост у твітері — саме тоді все і вибухнуло. У мене з’явилося дуже багато нових фоловерів, і мене почали включати в журнальні огляди як таку, за якою варто стежити. Коли кількість моїх читачів почала збільшуватись, я дістала нагоду пооббивати пороги в пошуках спонсорів і рекламодавців.

ТС: І весь цей час ти шукала повноцінну роботу?

Бея: Так, це було те іще божевілля. Але після року важкої праці все це дало результати: я змогла покинути посаду асистентки, присвятити весь час блогерству і відтоді ніколи не озиралася. Це виявилося ще веселішим, ніж я могла собі уявити.

ТС: Розкажи нам щось іще! Опиши звичайний день із життя Беї Шумахер.

Бея: Завжди по-різному — і це один із моментів, за які мені подобається ця робота. Я можу зустрічатися із брендом, який виготовляє одяг великих розмірів, щодо ймовірної співпраці, або виїжджати на модну вечірку в Лондон чи Нью-Йорк, або ж фотографувати на власному подвір’ї, щоб показати читачам, як планую застилізувати нові вбрання на літо.

ТС: Але ти ж пишеш не просто про одяг, а про власний досвід… як плюс-сайз-особистості, яка любить моду.

Бея: Як на мене, було б нечесно цього не робити. Зовсім недавно чимало компаній почало створювати одяг, який мені підходить, — особливо це стосується елітних дизайнерів. Є багато брендів, які заявляють, що пропонують плюс-сайз-одяг, але охоплюють лише 16 розмір! І я вважаю це сміховинним, бо 16 розмір абсолютно звичний для жінок в Америці. У плюс-сайз-спільноті мене зараховують до «середньотовстих», тож досі маю багато привілеїв, коли йдеться про пошуки одягу. Значно складніше жінкам, які лише на кілька розмірів більші за мене, і це смішно, а до того ж — абсолютно безглуздо з погляду бізнесу. Мені хочеться добряче струсонути дизайнерів і сказати їм: «Гей, шановні, невже ви так сильно ненавидите товстих жінок, аж ладні позбутися двох третин потенційних клієнток? Невже ви справді вважаєте наші тіла аж такими недостойними, щоби носити ваш одяг?» Але гірка правда полягає в тому, що чимало людей у модному світі справді зраділи б, якби мене в ньому не було. І я вважаю, що багато плюс-сайз-жінок сьогодні почуваються так само. Для нас така проста дія, як публікація селфі з одягом дня, є політичною акцією, й ми мусимо жити з усіма тими людьми, які вважають, буцімто мають право коментувати наші тіла, казати, що ми потворні, нездорові чи гротескні.

ТС: Люди справді кажуть тобі таке?

Бея: У моєму блозі та в коментарях в інстаграмі й твітері? Весь час! Купа людей люто ненавидить публічних жінок — особливо тих, які мають достатньо сміливості, щоб не відповідати загальноприйнятим стандартам краси, — і в соціальних мережах вони напряму можуть продемонструвати вороже ставлення до нас.

Хотілось би сказати, що це ніколи мене не зачіпає, але таки зачіпає. Боляче, коли незнайомці луною повторюють найгірші речі, що я їх колись про себе думала. Але мені так подобається мода, бо вона дає змогу почуватися сильною і красивою. Те саме стосується і моїх найближчих друзів та моєї неймовірної і відданої спільноти читачів.

ТС: А як щодо романтики? Є хтось особливий, хто змушує тебе почуватися найкрасивішою?

Бея: Зараз ні! У мене досить-таки напружений графік, тож не мала ні часу, ні сил, щоб скерувати їх на пошуки стосунків. Але хтозна, можливо, незабаром я дам із цим раду.

Читайте нас в Telegram-каналі, у Facebook та Instagram

Ми залишаємося незалежним та чесним жіночим виданням вже 7 років. На відміну від багатьох жіночих сайтів ми прагнемо відверто говорити про жінок та надати платформу для різноманітних голосів, які розповідають про справжнє життя, реальні проблеми жінок, їхні потреби, страхи, надії, про їхній досвід, успіх та досягнення. Кожна з нас заслуговує бути почутою. Кожна з нас може бути прикладом та натхненням для інших. Кожен, великий чи невеликий, внесок неймовірно цінний — він має важливе значення для захисту нашої редакторської незалежності та існування цього проєкту. Підтримайте DIVOCHE.MEDIA — від 50 гривень. Дякуємо!
«Кожного дня, щойно я прокидаюся, беруся за телефон, дивлюся, що відбувається вдома в Дергачах». Історія Маргарити Попової з циклу «Внутрішня міграція»

«Кожного дня, щойно я прокидаюся, беруся за телефон, дивлюся, що відбувається вдома в Дергачах». Історія Маргарити Попової з циклу «Внутрішня міграція»

Онлайн-журнал «Люк» запускає проєкт «Внутрішня міграція», присвячений...