Війна не скасовує жіночі права: що потрібно знати про пологи в юридичній площині

від | Вер 19, 2022 | Здоров'я, LMillustrated, Її історія, Статті

Жінка має бути берегинею, жонглювати дітьми та пирогами у перервах між роботою, а головне — народити цих дітей без медичного втручання, отримати задоволення і далі нести в маси тезу про те, що пологи — найпрекрасніший день її життя. Такі шкідливі стереотипи ще й досі переслідують жінок у нашому, здавалося б, прогресивному суспільстві. І, здається, саме вони заважають вагітним подумати про захист своїх прав до того, як це може знадобитися — зокрема, і з юридичного погляду. Адже народження дитини — болісний та складний процес, який може стати смертельно небезпечним як для мами, так і для малюка. Останні дані ООН говорять: щороку під час пологів або від ускладнень, пов’язаних із вагітністю, помирають 330 тисяч жінок. А вже цьогоріч у світі зафіксували понад п’ять мільйонів смертей дітей до п’яти років.  

В Україні час від часу спалахують публічні скандали з пологовими будинками — у них ми найчастіше чуємо про лікарську недбалість або порушення прав породіль. Війна додає до цього списку ще й свої небезпеки. Нестача ресурсів, пологи в укриттях, неможливість забезпечити належні умови жінкам та новонародженим, людський фактор — усе це, на жаль, збільшує ризик, що щось може піти не так. 

Ми спробували розібратись, як підготуватися до пологів під час війни в юридичній площині. Які права жінки можуть бути порушені? Що варто знати, йдучи на пологи? Як вберегти себе від шкоди чи недбалості та відстоювати свої права? Читайте історії жінок та коментар експертки. 

 Лідія

Історія Лідії сталася задовго до повномасштабного вторгнення, але її вирішення у юридичній площині припало саме на цей час. Новонароджена донечка жінки Віра прожила всього 54 дні. Лідія не отримувала реальну інформацію про стан дитини від персоналу пологового будинку і вважає, що донька померла в результаті неналежного виконання медичними працівниками своїх обов’язків.

«Перша моя вагітність завершилася викиднем на п’ятому тижні, тому вдруге я була дуже підготовленою, як тоді думала. Вагітність була бажаною та легкою. Ми з чоловіком вирішили, що приватний пологовий це гарантія сервісу, відповідальність лікарів та надійність надання послуг, адже є репутація. Тому обрали новий, гарний ПБ “Лелека”, де умовою ведення вагітності та пологів був контракт. У цьому пологовому заявлено про високі стандарти якості надання медичної допомоги (як потім виявилося це не більше, ніж папірець), високу кваліфікацію та стаж лікарів, моніторинг стану вагітної та дитини і ще про багато чого. Два роки я була клієнткою цього пологового, адже почала планувати вагітність заздалегідь. 

На 38-му тижні звернулася до пологового, бо ранком помітила кровомазання і розуміла, що це не норма. Черговий лікар оглянув мене на гінекологічному кріслі, сказав, що це розкриття шийки перед пологами і це норма. Лікарка, яка спостерігала вагітність, теж підтвердила цей “діагноз”. Я наполягла на КТГ, чекала майже дві години, але лікар і на показники КТГ відповів, що це норма, і мене відправили додому. Ситуація загалом не погіршувалася крові не було, донечка рухалася: за відчуттями все було досить задовільно. Я постійно писала лікарці про свій стан і отримувала відповідь: усе в нормі.

21 травня у мене почався сильний біль у животі. Я зрозуміла, що це пологи. Чоловік відвіз мене у пологовий, де мені після двох годин страждань зробили екстрений кесарів розтин. Вже потім я дізналась, що коли тільки звернулася до ПБ з кровомазанням, лікарі мали зробити УЗД із доплером, покласти мене під нагляд мінімум на добу і встановити, що дитині ніщо не загрожує. Це було грубе порушення протоколу МОЗ з боку лікарів», розповідає Лідія.

35 днів новонароджена донечка Лідії Віра перебувала у «Лелеці» з діагнозом «церебральна лейкомаляція», «атрофія речовини головного мозку». Потім її перевели до центру паліативної допомоги, де через 19 днів серце дівчинки зупинилося. Лідія не отримувала належну інформацію про стан доньки від персоналу пологового будинку. Детально свою історію вона розповідає тут.

«За документами, які мені видали і які мені дивом вдалося роздобути самій, можна чітко зрозуміти, що у Віри виникла тривала гіпоксія, що перейшла в гостру, її, найімовірніше, не помітили лікарі пологового будинку, які спостерігали мене», розповідає жінка.

«Після виписки моєї дитини з ПБ у центр паліативної допомоги будь-яка комунікація пологового зі мною була припинена. За нами зачинили двері — й усе. Жодного слова підтримки чи вибачення, тільки звинувачення, що це я винна сама і що у мене ніколи не вийде довести їхню провину.

Директор пологового будинку писав у фейсбуці образливі пости, звертаючись не прямо до мене, але явно даючи зрозуміти, що пише про наш випадок. Потім він у закритій лікарській групі публічно обговорював мене і дитину, називаючи причиною її смерті “хворобу” і говорячи, що вона “була приречена”. Це неприпустимо і підло. Ці його дії призвели до того, що було відкрито кримінальне провадження щодо розголошення медичної таємниці.

Наразі порушено кримінальну справу (за ст. 140, ч. 2) проти лікаря, який робив кесарів розтин і був головним на чергуванні того дня. Справу передано до суду. Ми чекаємо, поки чотири адвокати підозрюваного ознайомляться з матеріалами справи. Через навмисне затягування термінів ознайомлення суд зобов’язав їх зробити це до 16 вересня 2022 року. Далі будемо чекати на дату першого засідання. Після початку війни я дуже сильно плакала, адже думала, що все розслідування і зусилля марні. Але, на мій подив, суд і прокуратура працюють! І я дуже вдячна, що у такий тяжкий час справу не відкладено. Дуже сподіваюся на справедливий суд.

Адвокати підозрюваного намагалися закрити справу через оголошення його у розшук після початку війни, але суддя не прийняв цю скаргу, і справа з прокуратури пішла до суду.

Це такий досвід, що не побажаєш і ворогу. Але я вдячна своїй донечці, що любов до неї допомагає мені знаходити сили і давати поради іншим. 

По-перше, вагітність це відповідальність, важливо вести її у двох-трьох лікарів, хай це не лякає. Також важливо знати:

протоколи ведення вагітності;
що на УЗД можна брати з собою одну людину;
що робити у разі кровотечі, у разі будь-яких ускладнень;
які аналізи і дослідження є безплатними, які є обов’язковими для майбутньої мами;
що доступ до реанімації відкрито для батьків (обох!) 24/7. Якщо лікарі забороняють, викликайте поліцію вони одразу ж пустять», — говорить Лідія.

Ярина

Ярина народила дитину під час війни у незнайомому місці, у статусі внутрішньо переміщеної особи. Жінка констатує, що деякі її права були порушені на пологах. Але все минуло без ускладнень, тому вона прийняла це і зосередилася на дитині, не переносячи питання у юридичну площину.  

«23 лютого я офіційно оформила декрет. Була дуже рада, розповіла старшому сину (йому шість років), що завтра ми не йдемо на роботу та до садочка. Планували лишатися вдома та готуватися до зустрічі з малюком. Але вже 24 лютого я прокинулася від вибухів у Києві, в мене тріщали вікна. Наш район розташований через ліс від Бучі та Ірпеня. Це був страшний день: ми не розуміли, що робити і як бути. Ніколи не думала, що мені доведеться народжувати дитину під час війни.

Це був мій 30-й тиждень вагітності. Ми з чоловіком та сином пішли шукати бомбосховище. Знесли туди теплі речі, ковдри. Я постійно думала, як зберегти життя своєї ненародженої дитини, прислуховувалася до свого живота.

Мені дуже не хотілося народжувати в бомбосховищі, але я готувала себе, що може статися і таке. Після 10 днів, прожитих у бомбосховищі, ми вирішили евакуюватися на захід України. Зібрали одну валізу на трьох. Нічого для майбутньої дитини у ній не було. З бомбосховища до вокзалу я їхала і молилася. А там тисячі людей, постійний потік. Однією рукою я тримала старшого сина, іншою живіт.

15-годинна поїздка в переповненому купе завершилася в Івано-Франківській області. Тут я видихнула і почала шукати лікарів. Мені всі радили одного й того самого чоловіка. Я хотіла, щоб пологи відбулися максимально природно і не було непотрібних втручань. Тим паче, що першого сина я народжувала з доулою і знала, як це буває.

Прийшла знайомитись із лікарем й акцентувала його увагу на цьому. Я здивувалась, що бесіда минула так легко і ми про все порозумілись. За два тижні до дати пологів він викликав мене на огляд, після завершення процедури я помітила на рукавичках кров. Злякалася і запитала, чому так. Лікар запевнив, що таке буває. “Десь за тиждень народиш. Краще зробити це раніше, а не переносити”, запевняв він. Це здалось дуже дивним.

Дитина ж не поспішала народжуватися: перейми почалися десь за три тижні після цього. У пологовому я сама мала підійматися на другий поверх із переймами. Черговий огляд і мені тихцем проколюють плодовий міхур попри те, що я прямо просила цього не робити. Я тільки встигла краєм ока побачити в руках лікаря якийсь інструмент, але все вже було зроблено. Після цього дитина народилася дуже швидко, жодних проблем не було.

Загалом мої пологи минули без ускладнень, і глобально немає за що нарікати на медичний персонал. Але я розумію, що вони працюють так, як звикли. І нехтують деякими правами породіль, тому що нібито “краще знають”. Тому питання про відстоювання своїх прав для мене тут складне. Я була впевнена, що ми з лікарем порозумілись перед пологами, а вже в процесі зосередилась на дитині. Мало хто буде розбиратися, що там було не так у пологах, коли в тебе на руках здорова і довгоочікувана дитинка», — розповідає Ярина.

Коментар юристки

Про права жінки під час пологів, небезпеки та особливості воєнного стану, а також нюанси, які слід знати породіллям, розповідає Ірина Сенюта — докторка юридичних наук, професорка, завідувачка кафедри медичного права Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, голова Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики Національної асоціації адвокатів України, керівна партнерка АО MedLex.

Ірина Сенюта

Які права жінки можуть бути порушені під час пологів?

Можуть бути порушені загальні особисті немайнові права, з-поміж яких: 

  • Право на медичну допомогу (ст. 284 Цивільного кодексу України), адже пацієнтка може отримати акушерсько-гінекологічну допомогу неналежної якості. Пам’ятаймо, що обов’язками лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта (ст. 34 Основ законодавства України про охорону здоров’я).
  • Право на таємницю про стан здоров’я (ст. 286 Цивільного кодексу України). Для прикладу, порушенням прав є розкриття медичної інформації третій особі (роботодавцю тощо) всупереч вимогам чинного законодавства. Проте є правомірні випадки розголошення таємниці. Приміром, в Уніфікованому клінічному протоколі первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Фізіологічні пологи», затвердженому наказом МОЗ від 26.01.2022 №170 (далі — Наказ №170) зазначено, що лікарю загальної практики — сімейному лікарю, з яким у породіллі укладена декларація, надається телефоном інформація про її виписку з акушерського стаціонару.
  • Право на інформацію про стан свого здоров’я та здоров’я своєї дитини (ст. 285 Цивільного кодексу України), приміром, надання неповної інформації, неінформування про стан плода. У Наказі №170 зазначена необхідність надання матері точної та вичерпної інформації протягом усього післяпологового періоду відносно її стану та стану новонародженого.
  • Право на вільний вибір лікаря (ст. 38 Основ). У ч. 1 ст. 38 Основ зазначено, що кожний пацієнт, який досяг чотирнадцяти років і який звернувся за наданням йому медичної допомоги, має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій. Проте в ст. 35–2 Основ зазначено, що лікаря з надання спеціалізованої медичної допомоги в закладі охорони здоров’я, що забезпечує надання такої допомоги, визначає керівник цього закладу або уповноважена на ухвалення відповідних рішень особа.  Пам’ятаймо, що пацієнт має право вимагати заміни лікаря (ст. 34 Основ).
  • Право на вибір закладу охорони здоров’я. У ч. 2 ст. 38 Основ зазначено: кожен пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим у будь-якому закладі охорони здоров’я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування. Отримавши направлення, пацієнтка матиме право обрати заклад для проведення пологів. 

Серед спеціальних прав слід знати такі: 

  • На обрання правильної тактики пологів. У Наказі №170 йдеться, що фізіологічні пологи беззаперечно є фізіологічним процесом, а тому вони мають стати фізіологічним стартом і для здоров’я новонароджених. Фізіологічність пологів забезпечується мінімізацією акушерських втручань, демедикалізацією пологів, застосуванням немедикаментозних методів знеболення, дотриманням прав та вподобань пацієнтки.
  • На створення умов для забезпечення партнерських пологів. У Наказі №170 передбачено забезпечення умов для проведення партнерських пологів. Партнера в пологах обирає вагітна/породілля.
  • На медикаментозне знеболення пологів. Якщо жінка наполегливо бажає регіонарного знеболення, необхідно, щоб вона отримала інформацію про ризики та переваги, про можливі наслідки, а також про переваги знеболення пологів немедикаментозним методом.
  • На профілактику інфекцій. Необхідно дотримуватись правил інфекційного контролю у закладі охорони здоров’я. 

Особливості воєнного часу: що може змінюватися для жінки. Які небезпеки/обмеження несе із собою воєнний стан?

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. У ч. 2 цієї ж статті йдеться, що в умовах воєнного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням терміну дії цих обмежень. У ст. 49 Основного Закону України гарантовано право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування, яке може бути обмежене в умовах воєнного стану. У п. 3 Указу президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 зазначено, що у зв’язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини й громадянина, передбачені статтями 30–34, 38, 39, 41–44, 53 Конституції України. Отже, конституційне право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування в умовах воєнного стану не обмежено. Тож кожна людина має право на повний обсяг медичної допомоги в умовах воєнного стану без жодних обмежень, зокрема на планове лікування. 

Попри різні обмеження, що містяться у наказі МОЗ України «Про затвердження Тимчасових заходів у закладах охорони здоров’я з метою забезпечення їх готовності для надання медичної допомоги постраждалим внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України» від 24.02.2022 №374, все ж і в цьому акті зазначено, що надання медичної допомоги через ускладнений перебіг вагітності та пологи, а також вагітним, породіллям, новонародженим, не підлягає припиненню. 

Але випадки з реалій сьогодення свідчать про численні порушення, породжені воєнним часом. Приміром, на Миколаївщині окупанти не дозволили відвезти породіллю до лікарні: вона народжувала вдома, у присутності медичної сестри, яка перебувала на зв’язку з акушером-гінекологом. У цьому випадку порушено конституційне право жінки, якій протиправно обмежили доступ до медичної допомоги і створили перешкоди в реалізації її права. Небезпеку також несе ворог, який руйнує заклади, обстрілює їх, вбиває медиків, пацієнтів, донорів, створює перепони в реалізації прав. 

Як контролювати дії лікарів: що слід знати перед пологами, щоб бути готовою відстоювати свої права

Важливо знати свої базові права. Коли виникає дискомунікація з лікарем, необхідно одразу звертатись до адміністрації закладу охорони здоров’я, щоби змінити лікаря чи забезпечити сприяння у реалізації своїх прав. 

Також слід пам’ятати про таке:

  1.     Пацієнтка повинна надати згоду на медичне втручання, підписавши форму «Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення і на присутність або участь учасників освітнього процесу», один примірник якої має бути наданий пацієнтці.
  2.     На активне ведення третього періоду пологів (періоду народження дитячого місця), тобто на внутрішньом’язову ін’єкцію препарату, який скорочує матку, слід давати окрему згоду за формою «Інформована згода пацієнтки на активне ведення третього періоду пологів». 
  3.     Пацієнтка також надає згоду на знеболення пологів, заповнюючи окрему форму «Інформована добровільна згода роділлі на знеболення пологів». Пам’ятаймо, що не варто жодну згоду підписувати без детального прочитання її тексту і підписувати слід до моменту втручання, а не після проведення такого. Якщо є запитання — їх необхідно ставити лікарю і отримувати повну, своєчасну, достовірну інформацію у доступній формі. Особливо слід звернути увагу, що коли роділля перебуває в пологах, біль може завадити їй адекватно сприйняти інформацію і змусити підписувати автоматично, без заслуховування ризиків, аби втамувати біль. Отож, важливо до пологів з’ясувати всі ризики і переваги медикаментозного знеболення, щоб усвідомлено ухвалювати рішення та підписувати згоду, якщо виникне необхідність його застосовувати. 
  4.   Партограма (графічне зображення результатів динамічного спостереження під час пологів за процесом розкриття шийки матки та просування голівки плода, пологовою діяльністю, станом матері та плода) ведеться під час пологів, а не після (що на практиці, на жаль, зустрічається). Якісне ведення партограми значно покращує результати пологів. Врахуйте: якщо ви незадоволені результатом наданої медичної допомоги, зокрема спостереження в період пологів, слід вимагати копію партограми, щоб вона не зазнала переписування. 

Слід пам’ятати, що пацієнтка має право на ознайомлення з медичними документами, зокрема з історією вагітності та пологів, та отримати копію документів. Отож, у разі неналежного, на думку пацієнтки, надання їй медичної допомоги необхідно вимагати копію історії вагітності та пологів. 

Як вберегти себе від шкоди та недбалості? Що можна зробити безпосередньо у пологовому залі, якщо жінка бачить якісь порушення своїх прав?

На жаль, медична діяльність ризикова, рівень відповідальності виконання професійних обов’язків різний, і вберегтись від недбалості неможливо. Коли жінка в пологах — непросто думати про захист своїх прав. Проте у складній ситуації можна:

  • звертатись зі скаргами до адміністрації закладу;
  • телефонувати на гарячу лінію департаменту охорони здоров’я чи МОЗ;
  • звертатись до правоохоронних органів.

А також вимагати копію медичної документації, щоб отримати першоджерело інформації про отриману допомогу. 

Окрім того, варто:

1) остерігатись клінічної інертності медиків і відсутності їхньої клінічної настороженості;

2) звертати увагу на діагностику як сегмент медичної допомоги, адже без якісної діагностики не буде належного лікування;

3) не бути пасивним суб’єктом при наданні медичної допомоги, не перетворюватись на «об’єкт», попри довірчі відносини з лікарем все ж активно брати участь у питаннях надання допомоги (йдеться не про самолікування, приміром, отримання додаткових консультацій тощо. Це передбачено і в законодавстві України, зокрема в ст. 6 Основ).

Як поводитись тим, хто зіткнувся з дискримінацією або кому заподіяно моральну шкоду?

За ст. 6 Основ, пацієнт має право на правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов’язаних зі станом здоров’я та на відшкодування заподіяної здоров’ю шкоди. Запобіганням будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод займається Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Тож, якщо виявлено факт дискримінації, слід звертатись до омбудсмана. Крім того, можна звертатись зі скаргами на дискримінаційні дії і до адміністрації закладу, власника закладу охорони здоров’я (приміром, якщо заклад обласного рівня — до обласної ради) і, звичайно, до суду (але варто зібрати докази вчинення дискримінації).

За відшкодуванням моральної шкоди слід звертатись до суду, але знову ж слід зібрати докази заподіяння такої шкоди. Крім того, можна в перемовному процесі досягнути згоди й укласти договір про примирення і відшкодування шкоди. Для вирішення конфлікту можна також звертатись до медіатора. 

Як вирішувати суперечки з пологовими? 

Є різні механізми захисту прав. З-поміж ключових:

  1.     Переговори. 
  2.     Звернення до суду в порядку цивільного судочинства з метою захисту особистих немайнових прав і відшкодування шкоди. 
  3.     У разі настання тяжких наслідків (смерть, інтранатальна, антенатальна загибель плода, смерть новонародженої дитини, втрата репродуктивної функції тощо) слід звертатись до правоохоронних органів для внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань, провадження досудового розслідування за фактом вчинення злочину, приміром, за ст. 140 «Неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником» Кримінального кодексу України.  

 

Читайте нас в Telegram-каналі, у Facebook та Instagram

Ми залишаємося незалежним та чесним жіночим виданням вже 7 років. На відміну від багатьох жіночих сайтів ми прагнемо відверто говорити про жінок та надати платформу для різноманітних голосів, які розповідають про справжнє життя, реальні проблеми жінок, їхні потреби, страхи, надії, про їхній досвід, успіх та досягнення. Кожна з нас заслуговує бути почутою. Кожна з нас може бути прикладом та натхненням для інших. Кожен, великий чи невеликий, внесок неймовірно цінний — він має важливе значення для захисту нашої редакторської незалежності та існування цього проєкту. Підтримайте DIVOCHE.MEDIA — від 50 гривень. Дякуємо!