Дизайнерка Яна Червінська створює в Україні платформу свідомої моди, залучаючи до дискусії представників різних сфер, пов’язаних із фешн-напрямом. Проєкт Sustainable Fashion Pad народився зовсім недавно, але йому передував великий професійний досвід Яни. Ми поговорили з дизайнеркою про необхідність такого проєкту в Україні та її глобальні плани.
Особистий шлях до свідомої моди
Яна Червінська: Усе почалося у 2014 році, коли я виграла конкурс Bazaar Fashion Forward зі своєю дипломною колекцією — у ній використовувалася екововна з новозеландської ферми, з якою співпрацювала моя тітка. Саме вона прищепила мені любов до валяння, і цю техніку я застосувала для створення першої колекції.
Для показу потрібне було взуття, але мені не хотілося просто піти й купити його. Показала колекцію своєму другові, художнику по дереву. Він згадав про велике дерево, яке впало після грози в парку, запропонував відпиляти частину й вирізати з неї платформи для взуття. У результаті вийшла колекція на межі мистецтва й моди: з величезними капелюхами та чоботами на гігантських дерев’яних платформах дивних форм.
Це було радше дизайнерське рішення, а не свідоме екологічне. Але мені було приємно, що вовна походить із ферм, де етично ставляться до тварин. Я раділа, що ми не купуємо дерево, а шукаємо його після грози. Мені це дуже імпонувало, усе виглядало як свіже візуальне рішення і новий дизайнерський хід. Хоча насправді він не новий, але тоді здавалося, що я його винайшла.
Через рік я виграла професійну премію у сфері моди Best Fashion Awards і отримала рік менторства, колаборацій та взаємодії з британськими консультантами, а також показ у межах London Fashion Week. Під час роботи над черговою колекцією зіткнулася з тим, що коштів на нові матеріали не було, тому зібрала все, що залишилося від непроданих семплів і текстильних обрізків, розрізала та зваляла у нову тканину. З неї пошила пальто — виходить, застосувала принцип zero waste, знову ж таки, частково несвідомо.
У 2016 році сталася історія, яка перевернула мою свідомість і допомогла зрозуміти силу колаборації. Я потрапила до відбору з 12 міжнародних дизайнерів, організованого іспанським брендом взуття Camper. У нас був дивовижний воркшоп — бренд зібрав усі свої залишки взуття, аксесуарів, кріплень, шнурків і різноманітних матеріалів, звалив це у величезні купи в приміщенні Dongdaemun Design Plaza, де відбувався захід, і віддав нам у роботу.
Шляхом перероблення старого ми створювали новий концепт. Мене це настільки вразило — ти свідомо обмежуєш себе в ресурсах і приходиш до якихось нових, незвичних рішень. У результаті в кожного з нас вийшла невелика колекція взуття та аксесуарів, яку ми протягом місяця показували в галереї у Сеулі. Я вирішила, що хочу привезти такий формат в Україну, але поки що не знайшла відгуку серед компаній.
«У Фінляндії вперше усвідомила, наскільки важливі циркулярна економіка та сталий розвиток, замислилася над тим, скільки екологічних наслідків має модна індустрія і як вона може й повинна з ними боротися».
Минулого року мене запросили на Helsinki Fashion Week і запропонували стати їхньою креативною консультанткою. Фінів вразило те, що у країні з нестабільною економічною ситуацією існує 12 модних журналів. Я приїхала до Гельсінкі, показала колекцію свого бренду Yana Chervinska на основному подіумі Helsinki Fashion Week, а також подивилася, як у них усе влаштовано в організації, щоб простежити шлях екологічної та етичної моди й зрозуміти, яким чином подібний концепт можна адаптувати до українських реалій.
Після такої співпраці захотілося розвивати ідею свідомої моди в Україні. У Фінляндії вперше усвідомила, наскільки важливі циркулярна економіка та сталий розвиток, замислилася над тим, скільки екологічних наслідків має модна індустрія і як вона може й повинна з ними боротися. Хотілося розібратися, куди рухається мода в цьому контексті та що робити українській легкій промисловості.
Платформа Sustainable Fashion Pad
Проаналізувавши свій досвід, я придумала платформу Sustainable Fashion Pad, прив’язавши її до моди, оскільки маю в цьому експертизу. Я сама дизайнерка, і мені було цікаво придумати можливості для молодих брендів і виробництв. Під час першого заходу у вересні на Kyiv Maker Fair у нас були і бренди, які займаються етичною модою, і дизайнери інтер’єру, і благодійні організації, а також безліч цікавих лекторів, екоблогерів. У результаті мій проєкт перетворився на гібридну платформу — комбо з дизайну, моди та благодійності.
Моя ідея глобальна, я хочу створити платформу, яка працюватиме в довгостроковій перспективі. Уже зараз бачу основні вектори розвитку. Є амбітні цілі — сертифікація виробництв, створення нових майданчиків для соціально відповідального бізнесу. Але на все це потрібні інвестиції.
«Мій проєкт перетворився на гібридну платформу — комбо з дизайну, моди та благодійності».
Після заходу до мене приєдналися чотири партнерки, яким небайдужа ідея свідомої моди: Марія Маслій, засновниця бренду Marsala, Наташа Гордієнко, співзасновниця інтернет-магазину Kapsula, Аліна Бойко, ідеологиня консалтингового агентства Iqoniqs, та Олеся Вершигора, засновниця Avoska. Це моя нова команда, сподіваюся, нам вдасться реалізувати багато цікавих планів.
Зараз ми почали проводити невеликі регулярні заходи — круглі столи з представниками різних професій, де обговорюємо проблеми свідомої моди в Україні. Перший круглий стіл відбувся тиждень тому, в ньому взяли участь представники преси, Українського тижня моди, Fashion Revolution, бренди, які займаються ресайклінгом.
Глобальні цілі
Для реалізації глобальних цілей необхідна підтримка держави або приватних фондів, які бачили б сенс у сталому розвитку бізнесу, етичній моді та циркулярній економіці.
Мій найбільший біль як дизайнерки — те, що в Україні абсолютно відсутнє виробництво тканин. Ми купуємо те, що створюють інші країни. Я не раз була на найбільшій виставці тканин у світі Première Vision Paris, і мене дуже засмучує, що українські тканини там не представлені.
Коли дивлюся на розкішні італійські чи французькі тканини, японські й корейські технологічні розробки, щоразу захоплююся. Я люблю текстиль, мені цікаво досліджувати автентичні техніки, як-от килимарство та валяння, але сьогодні існує безліч інноваційних технологій, які створюють тканину буквально з нічого, використовуючи сміття, харчові відходи, пластик і вторинну сировину.
В Україні ця сфера не розвивається. Попри те, що в моїй alma mater — КНУТД — є кафедра технології полімерів і хімічних волокон, справжніми розробками вони не займаються. Багато студентів ідуть у фармацевтику, мало хто зацікавлений у роботі в текстильній промисловості.
«Мене цікавить перероблення матеріалів, те, як можна трансформувати відходи у новий продукт».
Мене цікавить перероблення матеріалів, те, як можна трансформувати відходи у новий продукт. Над цим зараз працюють багато світових брендів. Наприклад, в Італії вдалося переробити вичавки від апельсинів у тканину, схожу на шовк.
Я хотіла б відродити текстильну промисловість, поєднавши її з принципами zero waste. Я не хімік, не розумію, як пластик може трансформуватися у щось інше. Для цього потрібні наукова лабораторія, експерименти. Хочеться дати можливість українським ученим над цим працювати, отримувати гідну заробітну плату, а потім створити проєкт-конкурент Orange Fiber.
Це справді важливо, хоча, можливо, для споживача не очевидно. Але якщо нам важливо, щоб їжа відповідала певним стандартам, чому тоді ми можемо носити одяг, який пошитий незрозуміло де і як? У чому різниця? Адже одяг контактує зі шкірою! Ми видаємо сертифікати харчовим продуктам, дбаємо про якість наших мийних засобів, але чомусь забуваємо про одяг.
Крім цих двох цілей, у мене є ідея створення краудфандингової платформи для соціально відповідального бізнесу. Хочеться, щоб проєкти-початківці могли знайти на ній і менторів, і інвесторів.
Свідомий спосіб життя
Основні принципи я почерпнула з дитинства. Нехай це й звучить смішно, але я згадую книжки на кшталт «Домоводства», журнали «Крестьянка», «Работница». Досі пам’ятаю поради з них. Наприклад, що можна зробити зі зношеними чоловічими сорочками, якщо вони втратили свій вигляд? Ніхто не здогадується, але з них можна пошити наволочки! Моя мама дотримувалася деяких порад із цих журналів, як і багато хто в Україні. Але не через свідомість, а через брак грошей і відсутність вибору — всі економили як могли. Тому на побутовому рівні в мені закріпилися корисні звички, наприклад, закривати кран, коли чистиш зуби або приймаєш душ, вимикати світло в кімнаті, в якій нікого немає.
Зараз нам нав’язують, що, не дай Боже, якась зачіпка, дірочка чи ковтунці на одязі — все, ти вже не можеш це вдягнути, це соромно. Треба викинути й купити нове. Але насправді круто, коли ти довго носиш речі й ремонтуєш їх так, що цього навіть не видно. Або, навпаки, робиш яскраві кольорові латки. Це показує історію цієї речі, і це дуже класно.
Скажу чесно, сміття я не сортую, тому що в Києві з цим є свої проблеми. Ми з родиною скоротили споживання поліетиленових пакетів — користуємося багаторазовими мішечками.
Щодо моди та речей, то тут важливо правильно інвестувати. Дорогу, якісну річ зможеш носити п’ять років, масмаркет проживе лише сезон. Як варіант — купувати локальні бренди, адже це твій особистий внесок у чийсь бізнес.
Як маленькі проєкти змінюють світ
Мій проєкт маленький, нам усього п’ять місяців. Зараз мені складно відстежити якісь значні зміни. Але радію повідомленням від людей та учасників, які ходили на наші лекції й почерпнули щось для себе.
Ми просто зібрали всіх людей, які є на ринку, щоб розпочати дискусію про свідому моду. Я впевнена, що в майбутньому це може щось змінити на глобальному рівні. Думаю, саме невеликі точкові ініціативи змінюють світ, і вже незабаром ми побачимо перші результати.
Читайте також:
#ActBeautiful. Дар’я Марусик, Дар’я Григоренко та магазин екологічно сталих брендів Soon Store
#ActBeautiful. Анна Уварова та мережа благодійних магазинів «Ласка»
