«Важлива»  – проєкт фотографки Катерини Крючкової. Чотири роки тому вона з командою зробила фотосесію-мрію для моделі на візку Оксани Кононец, з неї й почався проєкт. 

У проєкті беруть участь жінки з інвалідністю, параолімпійці, політикині, жінки з орфанними захворюваннями, військові, вдови загиблих героїв України, мами особливих дітей, а також жінки з важкими життєвими ситуаціями.

«Важлива» – це проєкт про жінок, але, в першу чергу,  для жінок, – говорить Катерина. – Це фотопроєкт про красу без кордонів і рамок, без стереотипів і забобонів, без стандартів.  Кожна жінка проєкту «Важлива» –  це історія про натхнення і тотальну мотивацію. Ми віримо, що учасниці проєкту розповідаючи свою історію у фотографії, зцілюються і допомагають іншим вилікувати душевні рани, а, також зрозуміти, що ми, дівчата, всі одна сім‘я». 

Героїні нової серії проєкту – українки, які захищають Україну.  «Алгоритм такий: в мене є 15 секунд, щоб розповісти про проєкт і потім тримати пальці, аби людина погодилась. Поки тільки маю одну відмову! І те лишень тому, що дівчині запропонувала зйомку о шостій ранку. Наразі я маю фото історії військових, волонтерок та політикинь. Нам дуже хочеться вірити в те, що наш проєкт здатен змінити соціум і допомогти жінкам отримати внутрішню силу».

Оксана

«Вся моя сім‘я стоїть зараз на захисті держави»

«Я адвокатка, юристка політичної партії та помічниця народного депутата України. Так було до війни. Останні два тижні я працюю в штабі територіальної оборони столиці, в переважній більшості часу на складі. Якщо буде потрібно взяти до рук зброю – я готова.

Вся моя сім‘я стоїть зараз на захисті держави. Брат офіцер ЗСУ, боронить на східному фронті. Батько у складі територіальної оборони на моїй рідній Хмельниччині. Тому, я тут.  Роблю все, що зараз потрібно і що в моїх силах для перемоги. Для нашої спільної перемоги над ворогом!»

Аня

«Коли почалась війна, одразу ж повернулась в Україну»

«Я військова юристка. Служила в армії з 2018 по 2021 рік, маю звання старший лейтенант юстиції. В кінці 2021 року я звільнилась з армії та поїхала в Європу подивитися інше життя та займатися улюбленою справою – працювала з кіньми. Коли почалась війна, одразу ж повернулась в Україну.

Вважаю що кожен має робити свою роботу і бути на своєму місці. Я не вперше в армії, маю певний досвід і використовую його тут. Я працюю в штабі батальйону територіальної оборони і це не геройська робота, бо я не стою з автоматом в руках серед окопів. Але ми працюємо тут зі всіма документами та оформленням людей. Поки бійці воюють, ми забезпечуємо їхній тил». 

Мирослава

«Це мій шанс проявити на ділі те, що я відчуваю»

«Я журналістка, вчителька української мови та редакторка, мама сина, якому 2,8 рочка. За п’ять діб зі мною відбулося два щасливих повернення до Києва. Поміж ними — кілька тисяч кілометрів Україною. Надвечір 23 лютого я запостила фото задоволеного повернення додому. Наступного ранку почалася війна.

Сьогодні я знову в Києві. Бо це, напевно, мій шанс проявити на ділі те, що я відчуваю всередині. Десь трохи стати схожою на тих, ким я захоплююся всі ці роки.

П’ять днів тому я була дуже задоволена повернутися до Києва із радісної короткої мандрівки західною Україною — сьогодні я не просто задоволена, а невимовно щаслива». 

Альбіна (Акула)

«В моїх жилах тече кров сміливого і волелюбного народ»

«Проста дівчина з-під Полтави з освітою вчителя образотворчого мистецтва. Цього літа буде 10 років, як я стала майстром нігтьової естетики. В січні придбала байк і планували з чоловіком влаштувати мототур по Україні.

Але мій світ перевернувся о 5 годині ранку 24 лютого від слів «Кохана прокидайся…у нас війна». Більшість людей кинулися в паніці виїжджати в перший же день. Ми ні. Я займалася питанням, кому віддати нашу кішку на утримання, наступного дня зі спокійною душею поїхали до друзів які уже знаходилися в штабі тероборони.

В моїх жилах тече кров сміливого і волелюбного народу. До цього я займалася страйкболом, тому я спокійно можу користуватися зброєю».

Вікторія Нестеренко

Директорка Центру Сертифікації Халяль, голова правозахисної організації «Разом із законом», активістка, волонтерка. З початку повномасштабного вторгнення рф до України, разом з муфтієм мусульман України Саїдом Ісмагіловим, відкрила волонтерський штаб у Києві, який забезпечує гуманітарною допомогою цивільне населення, а також допомагає ЗСУ і Територіальній обороні.

Саша

«Повна сил, авантюризму та віри у нашу перемогу»

«Кілька років тому я потрапила на полігон, там і було започатковано мою добровольчу діяльність. Інструктори помітили мої приховані таланти та наполягли не закидати цю справу.

З того моменту я взаємодіяла з різними батальйонами та підрозділами, зустріла чудових людей-однодумців. 24 лютого, близько п’ятої ранку, я почула перший вибух. Усвідомлення того, що відбувається, прийшло одразу. Не можу сказати, що це був удар тишком-нишком, багато хто і я включно до цього готувалися. Тому, я анітрохи не розгубилася, одразу почала думати, що робити зі своїми тваринами та врешті-решт приєдналася до допомоги своїм побратимам. І ось сьогодні я тут. Повна сил, авантюризму та віри у нашу перемогу».

Маруся Звіробій

Українська волонтерка, контрактниця ЗСУ, інструкторка навчального центру десантно-штурмових військ, громадська діячка.