Ми розповідаємо про українок, які створили екологічні проєкти, присвячені розумному споживанню та відповідальному ставленню до природи. Це локальні ініціативи, які базуються на повазі до природи та людини й допомагають впроваджувати у суспільстві ідею відповідального ставлення до довкілля. Наші героїні виходять за межі стандартного бізнесу та розвивають навколо себе культуру екологічного ставлення до життя.
Магазин екологічних брендів Soon Store
Наша перша героїня — Дар’я Марусик — представниця міжнародної ініціативи Fashion Revolution, співзасновниця магазину екологічно стійких брендів Soon Store.
Дар’я Марусик, Анна Ущаповська та Дар’я Григоренко відкрили магазин минулого року й уже встигли вивчити цей ринок. Поки Анна була у від’їзді, ми зустрілися з двома Дар’ями, щоб поговорити про ситуацію в Україні, розпитати про просування еко-брендів і міжнародні ініціативи.
Fashion Revolution в Україні та світі
Дар’я Марусик: Некомерційна світова ініціатива Fashion Revolution з’явилася у 2013 році в Англії після масштабної аварії на Rana Plaza у Бангладеш — обвал восьмиповерхової фабрики, який забрав життя 1138 людей, був спричинений численними порушеннями під час будівництва та експлуатації будівлі. Це був емоційний сплеск, який спричинив цілий рух. Активісти організували флешмоб #whomademyclothes, закликаючи бренди до свідомості. Протягом року флешмоб залучив багатьох людей і знаменитостей, зокрема таких зірок, як Стелла Маккартні та Емма Вотсон. Це не був перший заклик до свідомості: ще з 90-х років активісти намагалися привернути увагу до проблеми. Уже тоді траплялися аварії на фабриках, але вони не були такими масштабними.
Протягом п’яти років Fashion Revolution навчає покупців бути свідомими. Волонтери займаються проблемами праці в текстильній індустрії в усьому світі, порушують екологічні питання, проблеми соціальної та гендерної рівності. У текстильній індустрії зайнято близько 80% жінок, тому ми говоримо і про фемінізм.
Завдяки ініціативі лише за минулий рік півтори тисячі брендів стали більш відкритими, почали вказувати постачальників на сайтах або надавати інформацію на запит.
Fashion Revolution — це переважно digital-активізм, але є й офлайн-події: різні свопи, вінтажні маркети тощо. У всьому світі до ініціативи приєдналося понад 100 країн, Україна стала 88-ю у списку. Спочатку це ініціювала редакторка Vogue Україна Тетяна Соловей. Рік вона була координаторкою, пізніше я приєдналася до ініціативи як волонтерка, також з’явилися регіональні представники.
Це волонтерська діяльність — фінансування тримається на наших особистих коштах. Ми ще не розуміємо, як залучати меценатів до проєкту, та й поки не було таких акцій, для яких потрібні великі кошти.
«Протягом п’яти років Fashion Revolution навчає виробників і покупців бути свідомими».
Дар’я Григоренко: Минулого року ми готували зйомку за власні кошти: організовували транспорт і кейтеринг, а фотограф, модель, візажист, стиліст працювали на волонтерських засадах. Людям подобається брати участь, і ідея у нас була чудова. Після цього розіслали багато релізів і отримали хороше охоплення. Волонтерство окупається з погляду публікацій, є якийсь плюсик від того, що ти робиш щось прикольне, красиве й важливе.
Дар’я Марусик: Минулого місяця я стала координаторкою Fashion Revolution. Ми з дівчатами працюємо на більш локальну аудиторію.
У цифрах складно назвати результати за півтора року роботи проєкту саме в Україні. Але мені пишуть друзі та знайомі, які завдяки Fashion Revolution почали заглиблюватися в тему й робити перші кроки. Для мене цей відгук найважливіший, тому що є реальні люди і їм справді не байдуже.
Перший магазин екологічно стійких брендів в Україні
Даша Григоренко: Ми втрьох познайомилися на курсі Fashion у Kyiv Academy of Media Arts. Усі хотіли зайнятися ритейлом, але до кінця не розуміли напрям. Я почула, як Аня і Даша на випускному іспиті говорять про магазин, і сказала: візьміть мене до себе.
Дар’я Марусик: Коли я почала вчитися на курсі, мною рухало бажання кардинально змінити сферу діяльності. Я пішла з туризму й хотіла працювати в моді. Розуміла, що дизайнеркою бути не зможу — не вмію малювати, нічого не знаю про історію костюма. Хотіла почати з ритейлу, а там уже буде видно. Коли Тетяна Соловей на лекції розповіла про сталий розвиток у моді, я зрозуміла — це воно! Хотілося представляти в Україні такі бренди. Написала концепт, зробила красиву презентацію. Багато хто поставився скептично: «У вас ціна топа буде $100, і непросто пояснити клієнту, що це зробили прекрасні люди у прекрасному швейному цеху». Спочатку я донесла цю ідею Ані, а потім до нас приєдналася Даша.
Дар’я Григоренко: У той момент ми по-різному дивилися на моду і відчували її. Та й прийшли з різних сфер. Але буквально з перших обговорень зрозуміли, що у нас схожа позиція і що стратегічно та ідеологічно починаємо мислити однаково.
Дар’я Марусик: Після першої лекції в КАМА я одразу захотіла поєднувати навчання і робити перші кроки в роботі. У мене було багато запитань, і я взяла консультацію у засновниці агентства Yummy BTL Яни Вуєвої. Ми просиділи, мабуть, годин п’ять, агентство підготувало стратегічний план PR і маркетингу — розповіли, з чого починати. Я прийшла з посилом, що хочу магазин етичного одягу, але не збираюся надто спекулювати на цьому. Яні вдалося переконати мене, що цю «фішку» треба просувати, тому що красивого одягу в Україні багато, закордонних брендів достатньо, українські бренди зараз теж хороші, але ніхто не займається екологічними брендами.
Тому я почала заробляти соціальний капітал. Через те, що в мене маленька дитина, я відвідую менше заходів, ніж потрібно. Не переступаю через себе, зберігаю дистанцію — усім милим не будеш, та й навіщо мені витрачати свій і чужий час, якщо я людині не цікава.
Дар’я Марусик: Нашим першим брендом став Kowtow із Нової Зеландії. Було трохи страшно купувати товар онлайн, тому вибрали бренд, який уже понад десять років на ринку, має хороші рейтинги й відгуки. Це один із піонерів руху, вони продаються практично в усьому світі. Kowtow використовує індійську органічну бавовну, вирощену на фермах без використання пестицидів. Тканини фарбуються натуральними гіпоалергенними фарбами, а упаковка виготовляється з переробленого паперу.
Пізніше почали працювати з маленькими брендами. Зараз у нас є можливість із ними зустрічатися й обмінюватися досвідом. Хоча бренди всі європейські й розвиваються у країнах, де рівень свідомості вищий, вони підтверджують, що цей ринок поки що складний. Як і нам, їм доводиться працювати над просуванням ідеї.
«Красивого одягу в Україні багато, закордонних брендів достатньо, українські бренди зараз теж хороші, але ніхто не займається екологічними брендами».
Дар’я Григоренко: У нас представлені два українські бренди — Zahara, Kami Kami. Зараз ведемо переговори ще з кількома, наприклад, нам імпонує Devo Home. Бренд виготовляє текстиль, одяг і взуття з конопляних тканин.
Ситуація в Україні
Дар’я Марусик: Нам дуже важко об’єктивно судити, наскільки зараз популярна тема екологічно стійких брендів в Україні, адже ми дуже в неї занурені. Нам здається, що про це знають усі. Якщо говорити про звичайного покупця, то він усе ще не надто заглиблюється в деталі. Серед споживачів тема розвивається, але дуже плавно й повільно.
Даша Григоренко: Якщо в Америці споживчий бум почався з 90-х, то у нас він тільки зараз зароджується. Говорити про свідомість покупця ще трохи зарано. Тут головне знайти тих, хто вже задумався, і зачепитися за них. Якщо говорити про індустрію загалом, то мода рухається цим шляхом.
Дар’я Марусик: Мені часом здається, що всі мають знати про проблеми в індустрії й розбиратися в питаннях екологічної стійкості, але це не так. Я виступаю з лекціями й помічаю, що багато хто вважає наші ідеї утопічними. Але можу відзначити й позитивний момент — є зацікавленість. Світогляд людини легко змінити, якщо вона цього хоче. Дехто міркує з якоїсь інфантильної позиції: «Не хочу нічого вирішувати, хочу ось цю річ».
Ми розуміємо, що речі з нашого магазину або речі відомих екологічно стійких брендів не всі можуть собі дозволити, але є інші способи свідомо підходити до споживання. Купувати речі на барахолках і онлайн. Зараз існують і групи у соціальних мережах, окремі сайти з перепродажу, комісійки, можна влаштовувати з подругами вечірки cross dressing або розібрати гардероб і віднести речі в «Ласку». Можна комбінувати дешеві речі «з рук» і купувати дорогу хорошу річ, яку можеш собі дозволити раз на пів року. Прослужить вона значно довше, тому що якість справді відрізняється.
Дар’я Григоренко: Якщо це якісний верхній одяг, то його можна повісити у шафу, і через 10 років він знову буде актуальним.
Дар’я Марусик: Можна передивитися вінтаж, який залишився від бабусь, зазирнути в мамину шафу. Треба бути самому собі дизайнером — це те, про що зараз багато говорять. Новий споживач — сам собі дизайнер, він сам створює собі look. Сьогодні індивідуальність — головний тренд. І бути індивідуальним теж дуже етично. Така «циркулярна мода» не потребує нових ресурсів планети, виходить, що речі циркулюють усередині індустрії. Мода не споживає те, що вона протягом останніх десятиліть просто висмоктала з надр Землі.
«Серед споживачів тема екологічно стійких брендів розвивається, але дуже плавно й повільно».
Екологічний стиль життя
Дар’я Марусик: Коли ми почали займатися магазином, я вирішила, що треба йти до кінця в екосвідомості. По-перше, щоб не лицемірити перед самою собою. Ніби тут я займаюся магазином екологічно стійких брендів, але вдома сміття не сортую. Для мене важливий раціональний підхід. Удома і раніше були екозвички, наприклад, не вмикати воду, щоб вона просто так текла, поки я чищу зуби.
Щодо одягу, я зрозуміла, що в мене зараз справді все є. Якщо з’явиться потреба в теплому взутті, я його куплю, але поки є варіанти, не буду шопитися. Краще витрачу гроші на подорожі. Таке ставлення допомагає легше жити. У тебе не забита шафа, при цьому є що вдягнути, тому що ти раціональніше підходиш до вибору речей.
У мене цілий екокіт: багаторазова трубочка, пляшка і чашка. Через якийсь час до таких речей у житті звикаєш. Вони не напружують, радше навпаки — стає більше часу і більше місця, економляться кошти, через пів року відчуваєш цю різницю.
Дар’я Григоренко: У нас у сім’ї сформувалися екозвички. Оскільки ми займаємося етичною модою, це частина свідомого етичного способу життя. Ми дотримуємося принципу мінімізації шкоди, тому що в наших реаліях неможливо бути екологічним на всі 100%.
Дар’я Марусик: Змінити ситуацію глобально можуть лише ті, хто створив ці проблеми. Це корпорації. По-перше, у них є фінансові можливості, а по-друге — величезна лояльна аудиторія. Маленькі бренди, магазини, проєкти не мають великих коштів і роками йдуть до своєї мети. Вони є першопрохідцями, піонерами зародження тренду екоспоживання, але у світових масштабах змінити ситуацію не можуть. Проте вони здатні забрати частину свідомої аудиторії у великих корпорацій.
