Жіночий бізнес у воєнний час: три історії з різних міст країни

/
663 переглядів

У К Р А Ї Н А

Жіночий бізнес у воєнний час

Три історії з різних міст країни

Щорічно у першу неділю вересня відзначається день підприємця. Цього року особливо хочеться підтримати тих, хто займається бізнесом в Україні, сплачує податки та тримає економіку, часто у дуже важких умовах. Разом із Prom.ua розповідаємо історії трьох жінок із різних куточків України, які розвивають свої бізнеси всупереч всьому, навіть в окупації.

Хмельницька область

Ірина

Жіночий бізнес у воєнний час: три історії з різних міст країни

Магазин канцтоварів

Жіночий бізнес у воєнний час: три історії з різних міст країни

Нашому інтернет-магазину «Вереда» три роки.

Створити його було спонтанним, навіть трохи авантюрним рішенням. Якщо в нашій ніші всі починають готуватися до літнього сезону ще з весни, то я лише 1 липня оплатила магазин на Промі й почала додавати перші товари. Але ж головне — почати! В планах це мало бути поєднання канцтоварів та товарів для свят, але від святкової атрибутики згодом відмовилася. Зараз основний асортимент магазину — канцтовари для школярів та дошкільнят. Крім сайту, є мікроблог в інстаграмі, де часто розповідаємо про критерії вибору канцтоварів, робимо детальні огляди з власними рекомендаціями та антирекомендаціями.

Про плани та зміни

Цього року дійсно були великі плани щодо розвитку та розширення бізнесу. І надзвичайно активні продажі в лютому, коли уряд дозволив витрачати «ковідну 1000» на купівлю канцтоварів.

Оскільки ми працюємо не за системою дропшипінг (drop shipping — продавець не має товару, а виступає посередником між виробником чи постачальником та покупцем), а закуповуємо весь товар собі на склад, то першочергово мав бути побудований новий великий склад, який міг би вмістити значно більшу кількість товару. Крім того, планували найняти працівників для збирання та пакування замовлень. Зараз це все стоїть на паузі.

Мені пощастило жити у відносно безпечній Хмельницькій області. Відносно, бо ніколи не знаєш, куди прилетить наступна ракета. Тому намагаюся не скаржитися на жодні проблеми, бо то все дрібниці, порівняно з втраченими життями та зруйнованими долями.

Я довго не могла повірити, що все це відбувається насправді. Мені здавалося, що ця війна закінчиться за два-три дні, що це просто кінець путінського режиму, розпочнеться «російський майдан» тощо. Я була настільки впевнена в нашій швидкій перемозі, що 24 лютого ввечері додавала товари на сайт, які напередодні отримала. На жаль, я помилилася. І коли прийшло усвідомлення, що це все реальність, з’явився й страх перед невідомістю.

В моєму житті з’явилися новини. Я ніколи раніше не стежила за новинами настільки ретельно, як після 24 лютого. Перші тижні навіть прокидалася серед ночі, щоби прочитати, що відбувається на фронті. Мені так було легше і спокійніше.

Про складнощі в роботі

Якщо говорити про робочі моменти, то найбільше проблем було з відсутністю пального на АЗС. Через це навіть «Нова пошта» на декілька місяців перестала працювати в нашому селі. До міста нам 10 кілометрів, у звичайний час це несуттєва відстань, але коли на заправки зовсім не завозять пальне, то це проблема. Канцтовари важкі та об’ємні, в руках їх не понесеш на відділення.

Тож можливість опрацьовувати замовлення була, а відправити — ні. Це був стресовий період, але покупці з розумінням ставилися до затримок із відправленнями, бо подібна ситуація була по всій Україні. Але все одно кожного покупця особисто попереджали про терміни відправлення.

Пізніше час від часу дизельне пальне почало з’являтися на АЗС за 30 кілометрів від нас, і то по 15 літрів в одні руки. Їздили з каністрами, заправляли авто, але використовували максимально економно, тому відправляли замовлення двічі на тиждень. Зараз ситуація покращилася і можемо відправляти щодня.

З кінця липня у нас сезон, батьки готуються до нового навчального року. Порівняно з минулим роком ціни на канцтовари значно зросли, власне, як і на все інше, тому, щоб трохи згладити для покупців цей момент, запровадили доставку нашим коштом Укрпоштою для замовлень від 500 гривень та «Новою поштою» від 1000 гривень.

Про те, що обирають покупці

Купують усе шкільне приладдя, але особливо популярне все, що пов’язане з українською та патріотичною символікою. Наприклад, отримали зошити з патріотичними малюнками та написами на обкладинках, то вони є майже в кожному замовленні. Там і про Чорнобаївку, і про «Джавеліни», і про Патрона, і навіть про корабель (тільки адаптовано на дитячий лад) — усе, що підносить наш дух. Знаю, що були випадки, коли купували та надсилали за кордон дітям, які вимушено виїхали з батьками з України, щоб порадувати їх.

Жіночий бізнес у воєнний час: три історії з різних міст країни

Що змінилося у звичках покупців

Завдяки сторінці в інстаграмі в нас постійно живе спілкування з аудиторією, тому зміни простежуються до дрібниць. Найперше, покупці почали більш зважено підходити до вибору товарів. Якщо попередні роки масовим явищем була купівля зошитів та ручок пакуваннями на декілька років вперед, то тепер більшість купує лише найнеобхідніше. Менша кількість людей купує товари заздалегідь. Це частково пов’язано з тим, що ще невідомо, як діти розпочнуть навчальний рік. І, звісно ж, змінилося співвідношення замовлень територіально за областями, що цілком очікувано.

Цього року, як ніколи раніше, радісно бачити постійних клієнтів, тим паче якщо вони з областей, де зараз особливо «гаряче». Якщо вони роблять замовлення, це означає, що вони живі, вони в Україні. Це дійсно радує.

Жіночий бізнес у воєнний час: три історії з різних міст країни
Жіночий бізнес у воєнний час: три історії з різних міст країни
Жіночий бізнес у воєнний час: три історії з різних міст країни

Про майбутнє

Зараз не планую нічого на великі терміни. Повномасштабна війна показала, що можуть статися настільки непередбачувані речі, що всі наші плани нічого не варті. Хіба, лягаючи спати 23 лютого, хтось міг знати, як почнеться наступний ранок? Тому просто працюємо, а як воно буде далі, життя покаже.

У бізнесі найбільше мотивує його ж розвиток. Бувають моменти, коли здається, що все не так, як бажалося, і хочеться опустити руки, то кажеш собі: «Стоп! Ти подивись із чого ти починала, а що є зараз!» І тоді береш себе в руки, знаходиш рішення, впроваджуєш нові підходи та рухаєшся далі вперед.

Херсон

Настя

Магазин прикрас і товарів для дому

Перехід до онлайну

Приблизно до 2009 року я продавала чоловічий одяг в офлайні. Коли вдарила криза, вирішила перейти в інтернет та обрати напрям більше до душі. Тоді я вибрала етнічні прикраси та сувеніри.

Магазин з’явився на Prom.ua не одразу, я пробувала різні безплатні конструктори, просувалася через соціальні мережі, які були на той час. На маркетплейс прийшла десять років тому, й він виявився для мене найзручнішим.

Жіночий бізнес у воєнний час: три історії з різних міст країни
Плани розвитку в мене періодично змінювалися. Перші кілька років працювала лише зі своїм товаром, який закуповувала у різних постачальників в Україні. Згодом спробувала дропшипінг і навіть експериментувала з новими напрямами — шукала те, що мені найбільше підходить. Водночас вибирала надійних постачальників, сформувала для себе коло тих, з якими співпрацюю вже багато років.

Багато хто зі зневагою ставиться до дропшипінгу, але за своїм досвідом знаю, що це хороший шлях для розвитку бізнесу, якщо знайти своїх постачальників, які якісно обслуговують покупців та дають достатній відсоток, щоб ви могли займатися сайтом.

Про зміни після 24 лютого

У січні я вирішила скоротити асортимент, прибрати дрібний товар. Тоді склала собі план розвитку з різних напрямів, адже у мене життя не закінчується магазином. Я маю ще хобі. Тому розпланувала собі графік, що і в які місяці, які тижні робитиму, і рушила до своєї мети на великій швидкості.

А 24 лютого було таке відчуття, що з розгону влупилася в бетонний паркан. Думаю, у багатьох було таке відчуття, тому що життя, яким ми його знали, зупинилося. Змінилося все. Перші два тижні я не працювала, бо була шокована, взагалі не розуміла, що відбувається, і як на все це реагувати. Наше місто окупували дуже швидко, хтось встиг виїхати, але я не змогла за сімейними обставинами і залишилася тут.

Згодом адаптувалася і зрозуміла, що якщо є можливість працювати, то потрібно працювати. Великий плюс 21-го століття, що ти можеш це робити, просто маючи інтернет.

Про роботу в окупації

Я відмовилася від свого товару через те, що не працювала «Нова пошта» та залишила лише дропшипінг. Ті, хто працює за цією системою і перебуває, як і я, на окупованих територіях, тільки цим і живуть, бо роботи нема. Це єдиний спосіб виживання — надавати послуги через інтернет.

Потихеньку я почала налагоджувати роботу. Багато постачальників, звісно, ​​відпали — хтось втратив бізнес, хтось закрився. На жаль, такими є реалії сьогодення. Я дуже співчуваю цим людям. Все було, в принципі, більш-менш непогано до першого моменту, коли в нас зник зв’язок. Це сталося 30 квітня, і чотири дні ми були без зв’язку.

Тоді я вперше запанікувала, бо не знала, чи це надовго. Адже клієнти робили замовлення, але не отримали відповіді. Я турбувалася про свою репутацію, боялася скарг і в результаті блокування магазину. Якби я знала заздалегідь, що відключать зв’язок, можна було б поставити, що я не працюю у воєнний час, але ж нас ніхто не попереджає про такі речі. Тоді вперше замислилась про виїзд, але залишилася.

Мій бізнес підходить для того, щоб виїхати та працювати дистанційно, але я не можу їхати. Багато хто тут залишився, бо у когось батьки, у когось тварини. А в мене і те, й інше. І я просто не потягну все це на собі.

Вдруге зв’язок зник наприкінці травня, вже знали, що це не навічно, просто треба було почекати кілька днів. Проте проблеми зі зв’язком почали виникати регулярно.

Жіночий бізнес у воєнний час: три історії з різних міст країни

Про очікування

Згодом інтернет зник взагалі, перестали функціонувати українські мобільні оператори. Місяць працювала там, де на районі були кілька точок із вайфаєм. Робота на свіжому повітрі, звичайно, дає гарний колір обличчя, але те, як нас звільнили від благ цивілізації, я ніколи не забуду. Потім таки розв’язала проблему з інтернетом, домовилася, щоб його проклали додому. Поки що виходить не ображати своїх клієнтів великими затримками.

Звузила лінійку товарів на сайті. Через поганий зв’язок працювала лише на відправлення, не було можливості займатися пошуком товару. Зараз буду знайомитися з новими постачальниками, налагоджувати зв’язки. Як мені, так і їм цікаво підтримувати економіку. Моє завдання зараз — стабілізувати свою роботу. Зробити її стабільною, стійкою і підняти результати до тих, які були до 24-го числа.

Зараз загадувати наперед немає сенсу. Прокинувся вранці — і чудово! Зараз ми живемо на мінімальних бажаннях та прагненнях. Просто не знаєш, що буде завтра, тож радіємо тому, що ми живемо сьогодні.

Я намагаюся не бачити те, на що перетворили наше місто люди, які сюди прийшли. Місто дуже сильно деградувало, схоже на те, що було у 80–90-х. Повсюдний дефіцит. Дуже багато п’яних скрізь. Нема умов. Термінали не працюють. Банки не працюють. Супермаркети не працюють. Ми — люди, які звикли до нормального життя, нам важко це усвідомити.

На ситуацію я особисто ніяк вплинути не можу, тому я роблю те, що від мене залежить. Ми не знали, що все так затягнеться. Можливо, якби нам сказали про те, що пів року сидітимемо тут, ми б поїхали ще в перші дні. Якось напружилися б, але поїхали.

Ми вперше в окупації, тому я не маю такого досвіду і сиділа, чекала, що щось зміниться. Зараз чекаємо на осінь. Бо якщо восени нічого не зміниться, доведеться хоч якось виїжджати. Хоча кажуть, що Херсон має хорошу перспективу. Побачимо.

Київ

Вероніка

Жіночий бізнес у воєнний час: три історії з різних міст країни

Мілітарний магазин

Жіночий бізнес у воєнний час: три історії з різних міст країни

Бізнес в стилі мілітарі

До початку повномасштабного вторгнення я мала комунікаційну агенцію, яка працювала з соціальними та державними проєктами. Ми допомагали писати стратегії розвитку українських міст, комунікували законопроєкти у царині громадського здоров’я та підтримували культурні кластери. З березня 2022 року маю також бренд тактичного спорядження «Еней.Мілітарі». Спочатку ми мали лише сторінку в інстаграмі. Згодом вирішили, що нам потрібен сайт із підключеною платіжною системою. А якщо він ще й інтегруватиметься з CRM-системою, буде вогонь. Писати кастомний сайт довго і наразі недоцільно. Тому ми обрали Prom.ua і з червня працюємо на цій платформі.

Я живу у столиці з 2014 року, переїхала сюди через окупацію рідного міста. Тому цього разу вирішила, що залишатимусь до кінця — більше мене з дому «армія визволителів» не змусить їхати. Майже одразу з початком бойових дій під Києвом ми з сім’єю та друзями заснували волонтерський штаб, який допомагав військовим та цивільним.

У штабі ми постійно отримували запити на одяг та взуття для ТрО та ЗСУ. Якщо форму ще можна було «замовити» в Європі, то із взуттям були шалені проблеми. Ми знайшли виробництво, яке залишилось без замовлень і співробітників, і почали шити берці. Згодом розширили асортимент згідно з потребами армії.

Про головні виклики у бізнесі

Я не мала досвіду ведення товарного бізнесу в «мирний час», тому не знаю, як було «до». Точно можу сказати, що прогнозувати ризики у воєнний час дуже складно. Одне з наших виробництв закрилося на два тижні через ракетні прильоти. Це збіглося з паливною кризою. Як результат — шалені затримки постачань.

Інший виклик — це емоційний стан співробітників. У кожного нашого члена команди хтось із рідних — у лавах ЗСУ. У багатьох рідні були або залишаються у Маріуполі, Нікополі, чи Сєвєродонецьку. На жаль, ми маємо планувати роботу з урахуванням форс-мажорів, які можуть виникнути. Це екстрена евакуація, поранення або похорон.

Ми плануємо процеси, виходячи з того, що кожен із нас якоїсь миті може випасти з роботи. Тому вся команда кросфункціональна — за потреби одне одного може замінити.

Жіночий бізнес у воєнний час: три історії з різних міст країни

Про роботу магазину

Ми маємо сім виробництв. Усі розташовані не західніше Києва. Ми визначили для себе ключовий принцип — повний виробничий цикл має відбуватися в Україні. Тому все, що є в асортименті, зроблено в Україні українцями.

Флагман серед товарів — взуття для військових. Також ми маємо різноманітні види підсумків, розвантажувальних систем, плитоносок, дощовиків та спальників. Кожен виріб тестуємо. У Києві ми маємо невеликий шоурум, відкритий для всіх, хто хоче особисто поміряти, «помацати», протестувати наші вироби.

З цікавого — ми дозволяємо рвати, підпалювати, мочити у воді та проколювати наші товари. Все, що клієнт вважає за потрібне, аби перевірити якість товару.

У березні-травні найбільшою проблемою були перебої з постачанням матеріалів. Зараз — конкуренція з навалою турецької та китайської мілітарки. Дешева і неякісна амуніція витісняє українські продукти. Натомість ми досі часто стикаємося зі стереотипом про те, що українські вироби не можуть бути конкурентоспроможними.

Через це почали активніше працювати над маркетингом бренду. Дуже хочеться, щоб українці підтримували вітчизняних виробників. Кожен товар, куплений в українського бренду, — це як пряма підтримка його працівників, так і підтримка економіки країни загалом.

Жіночий бізнес у воєнний час: три історії з різних міст країни
Жіночий бізнес у воєнний час: три історії з різних міст країни
Жіночий бізнес у воєнний час: три історії з різних міст країни

Про мотивацію

Для мене створення бренда мілітарки — логічне продовження волонтерської діяльності. Це допомога армії, а також можливість підтримувати економіку країни.

До того ж мене драйвить створення нової системи і налагодження процесів. Це як конструктор, з якого можна зібрати будь-що. Аби вистачило фантазії та наснаги.

Prom.ua — найбільший маркетплейс України для вашого бізнесу в інтернеті. Кожен третій українець купує на Prom.