Неосмислений досвід, який ми здобули у дитинстві чи отримуємо зараз, під час війни, невідворотно на нас впливає. Замовчування та ігнорування болю віддаляє нас від щасливого й радісного життя. Як прийняти складний досвід та зцілитися від травми? Як позбутися внутрішнього дискомфорту?
Зібрали добірку тематичного нонфікшну, який допоможе звільнитися з в’язниці травми, віднайти внутрішній баланс, кермувати власним кораблем у вирі життя та будувати міцні зв’язки з іншими людьми.
Едіт Еґер «Вибір», «Книголав», 2019 (переклад Христини Радченко)
Едіт Еґер — уціліла в Аушвіці. Потрапивши у концтабір ще підліткою, Едіт вдалося вижити, повернутися до звичного колись життя та подолати наслідки травми. Як вона це зробила? Упродовж десятків років після пережитих жахіть жінка не визнавала своєї травми, не могла її осмислити сповна. Однак ще у таборі вона зробила свій вибір — уціліти попри нелюдські жахи й випробування. Залишивши острівець безпеки, свою сміливу та юну свідомість глибоко всередині себе, дівчина могла танцювати для німецького наглядача, як колись на сцені.
Спершу досвід Еґер був недоторканим й замовчуваним. Усвідомити й подолати наслідки травми жінці вдалося вже у зрілому віці. Едіт здобула освіту психолога та у 51 рік розпочала практику. Завдяки допомозі іншим постраждалим від війни, насильства та життєвих перипетій жінка спромоглася на щирий діалог із собою та врешті прийняла свій травматичний досвід. Едіт робить вибір — визнати та подолати травму.
Книжка уцілілої «Вибір» — це незмірна порція натхнення, оптимізму та щирої віри у прекрасне життя. Історія Едіт Еґер видається доволі трагічною, а насправді вона наскрізно життєствердна. Найважливіше, що уціліла не дорівнює жертва. Маємо чого повчитися у цієї 95-річної американки.
Марк Воллін «Це почалося не з тебе. Як успадкована родинна травма формує нас і як розірвати це коло», Vivat, 2023 (переклад Ярослава Лебеденка)
Успішний власник бізнесу стрімко втрачає зір і заразом сенс життя. Активізується його тотальний страх залишитися безпомічним та самотнім. Чоловік вирішує покинути все та вирушити на пошуки причини й ліків від несподіваної хвороби. Він здійснює мандрівку духовними місцями світу, а відповіді знаходить всередині себе та в історії травм своєї родини. Адже жоден досвід не минає без сліду.
Цей чоловік — Марк Воллін, автор книжки «Це почалося не з тебе. Як успадкована родинна травма формує нас і як розірвати це коло». Зіткнувшись із власною проблемою, він занурився у тему родинної травми й за 20 років практики вилікував тисячі людей, постраждалих від неї. Марк впевнений, що фрагменти життєвого досвіду, спогадів та відчуттів будь-кого з родини, хто пережив травматичний досвід, можуть «продовжувати жити й неначе тягнутися з минулого, щоб знайти відображення у розумі та тілі людей, що живуть у теперішньому». Так ми продовжуємо наступати на граблі наших батьків, дідусів та бабусь, повторюємо шкідливі патерни.
Те, як і що ми говоримо, має вирішальне значення. Успадковані травми формують нашу таємну мову страху. Зцілення подібне до вірша, оскільки так само потребує слушних часу, слів та образу. У книжці знаходимо шляхи до зцілення від родинних травм — цілющі сентенції, корисні ритуали, образи та рекомендації, як віднайти основну мову стосунків та успіху. З ними можемо перетворити біль на силу та стійкість для себе та наступних поколінь.
Ґаліт Атлас «Емоційний спадок. Як подолати травматичний досвід», «Лабораторія», 2023 (переклад Анни Марховської)
Бенджамін ще з дитинства роками прокидався нажаханий та боявся засинати після сну про те, як його засипають землею. Коли чоловікові було за сорок, він дізнався, що його дідуся закопали живцем.
Успішна жінка Єва зраджує чоловікові, хоча має омріяну сім’ю та двох дітей — 12-річну доньку та меншого сина. Виявляється, що її мама у 12 років доглядала свою матір, Євину бабусю, поки та помирала від раку. Дівчинка будь-що хотіла врятувати матір, тому «померла» разом із нею й так не змогла стати повноцінною матір’ю для Єви. Тригером самодеструктивної поведінки Єви та її зради стало 12-річчя її власної доньки.
Таємниці наших матерів й тат, дідусів та бабусь переслідують нас. Уламки неосмисленого досвіду, який часто неможливо почути або побачити, майорять у нашій підсвідомості. Чому та як ми успадковуємо «примарні» переживання попередніх поколінь? Психоаналітикиня Ґаліт Атлас розповідає про вплив на наше життя замовчаного досвіду, який належить не лише нам, а й нашим батькам, дідам та прадідам.
Книжка «Емоційний спадок» народилася під час щирого діалогу між терапевткою та пацієнтами. Вона пронизана особистим болем обох сторін, адже: «Нам потрібна свідомість іншої людини, щоб зрозуміти свою, відчути і перетравити втрату й усе те, із чим страшно зіткнути віч-на-віч: сором, лють, ототожнення з померлим і навіть заздрість». Занурившись у чужі історії, можемо прийняти й проаналізувати свої, а разом із тим подарувати умиротворення привидам минулого.
Надін Бен Харріс «У глибокій прірві. Зцілення наслідків дитячих травм», Book Chef, 2021 (переклад Надії Хаєцької)
Сорокарічний чоловік прокидається у власному ліжку паралізованим від інсульту. Семирічний хлопчик не виріс із того часу, як йому було чотири. Молода жінка з ожирінням дотримується дієти й усіх приписів лікарів, але ніяк не може позбутися зайвої ваги. Що об’єднує цих людей? Дитячий травматичний досвід.
Педіатриня Надін Берк Гарріс дослідила медичний зв’язок між токсичним дитячим стресом та руйнівними змінами в організмі, які можуть тривати до кінця життя. І з’ясувала, що травматичні події, які ми переживаємо у дитинстві, впливають на наше фізичне здоров’я у дорослому житті. Тобто негативний дитячий досвід (НДД) формує механізм реакції на стрес у дітей неправильно. Унаслідок цього у дорослому віці зростає ризик ожиріння, автоімунних та серцево-судинних захворювань, діабету, раку тощо.
Що ж робити, щоб прожити довге і щасливе життя, попри травми в минулому? На щастя, епігенетичні зміни зворотні, а мозок людини пластичний. Завдяки цьому дітей, які переживають стрес, можна врятувати. А для дорослих осмислення та усвідомлення травм минулого стануть першими кроками, щоб подолати наслідки дитячих травм. Розгорнуті рекомендації та пояснення, як це працює, — у книжці «У глибокій прірві».
Донна Джексон Наказава «Уламки дитячих травм. Чому ми хворіємо і як це припинити», Book Chef, 2022 (переклад Вікторії Пушиної)
«Уламки дитячих травм» — також про важкий дитячий досвід, який впливає на наше фізичне й психічне здоров’я у дорослому житті. Донна Джексон Наказава втратила батька у дитинстві й уже дорослою, маючи сім’ю та кар’єру, страждала від болю: «Моє тіло ніколи не давало мені забути, що всередині, незважаючи на прикидання, я вже дуже давно маскую велику втрату. Я почувалася “не такою, як усі інші”». Тож наукова журналістка дослідила тему та зібрала особисті історії різних людей, які ще дітьми пережили усілякі складні випробування і змогли подолати їхні наслідки.
Книжка складається з двох частин. Перша — про вплив травми, вміщує доступний екскурс в історію дослідження НДД та розповідає про людей, більш сприятливих до травми. Виявляється, що жінки частіше страждають від ран минулого й більш схильні до тривожності та депресії. У другій частині бачимо, яким чином можна звільнитися від болісного бекграунду й зцілитися від травм дитинства.
Книжка цінна завдяки своїм практичним рекомендаціям. З опитувальником життєстійкості дізнаємось, що допомагало нам боротися з труднощами у дитинстві та як зміцнити наші точки опори зараз. А система практичних порад, така собі інструкція з 12 кроків до зцілення, допоможе осмислити старі травми та поліпшити власну ментальну стійкість для нашого щасливого життя тут-і-тепер. Бонусом буде список літератури наприкінці книжки для подальшого занурення в тему.
Джудіт Герман «Психологічна травма та шлях до видужання», «Видавництво Старого Лева», 2022 (переклад Оксани Лизак, Оксани Наконечної та Олександра Шлапака)
Видана вперше у 1992 році, книжка «Психологічна травма та шлях до видужання» особливо актуальна тепер. Надто для українців, які постраждали від насильства росіян під час війни.
Написана з феміністського погляду, книжка фокусується на жіночому досвіді та руйнує наукові концепції щодо жінок, які побутували раніше. Ядром видання стали свідчення людей, постраждалих від травми. Збірні образи на основі різних досвідів дають можливість побачити усілякі прояви й наслідки травми. Місія книжки: проговорити табуйовані теми сексуального насильства та інших жахливих речей, які заведено замовчувати та викорінювати з пам’яті особистості та суспільства. Авторка спробувала знайти мову, яка не звучала б двозначно й допомогла наблизитися до зустрічі з невимовним.
Спостерігаємо у деталях, як постраждалі проживають посттравматичний стресовий розлад, бойову травму та інші розлади, жах нерозуміння, опиняються у пастці власної травми й (не) можуть вивільнитися з неї. Герман переконана: травмованій людині потрібна підтримка спільноти, готовність вислухати й прийняти, а також суспільство, яке вільно говорить про травму та чітко розділяє ролі кривдника та постраждалого. Тож навіть 30 років опісля виходу книжки нам є що вивчити з неї.
Доречним буде додати «Психологічну травму та шлях до видужання» на полицю довколавоєнної літератури, з якою будемо шукати способи осмислення воєнної реальності, лікувати ПТСР та інші травми сучасності. З нею навчатимемось говорити про свій біль та колективно пам’ятати.
Бессел ван дер Колк «Тіло веде лік. Як лишити психотравми в минулому», Vivat, 2022 (переклад Анни Цвіри)
Книжка «Тіло веде лік. Як лишити психотравми в минулому» — це результат тридцятирічного досвіду психіатра, який вилікував тисячі травмованих дітей та дорослих. У ній зібрані базові принципи терапії травми, покликані допомогти таким людям повернутися до нормального життя.
Як людині позбутися наслідків пережитої травми та відновити контроль над власним життям? Травма — щось значно більше, ніж історія про подію, яка сталася. Емоції та фізичні відчуття повертаються до жертви не як спогади, а як гострі фізичні реакції в теперішньому часі. Тому розуміння процесів, що лежать в основі травматичного стресу, допомагає відшукати нові методи для того, щоб відновити активність відділів мозку, які відповідають за саморегуляцію, самосприйняття й увагу. Завдяки природній нейропластичності мозку, спеціальним технікам та терапії люди, які зазнали травми, можуть знову почуватись живими у сьогоденні та рухатись далі.
Доктор Бессел ван дер Колк мріє, щоби людство нарешті усвідомило проблему психотравми на рівні суспільств та працювало злагоджено для попередження будь-якої можливої травматизації. Не лікувати наслідки травм — сліди, які вони залишають на тілі, у свідомості й душі, а забезпечувати найважливішу умову психічного здоров’я — відчуття безпеки поруч з іншими людьми: у садочках, школах та різних спільнотах.
Книжка «Тіло веде лік» може стати корисним посібником зі зцілення для травмованих українських військових, їхніх родичів та всіх тих, хто намагається подолати наслідки травм — давніх та щойно прожитих.
Ліндсі К. Гібсон «Дорослі діти емоційно незрілих батьків», «Видавництво Наталії Переверзєвої», 2021 (переклад Наталії Переверзєвої)
Чому спілкуватися з батьками так складно? Чому мати/батько здається закритим/ою та ігнорує мої почуття? Чому я відчуваю постійний дискомфорт, тиск або нерозуміння у спілкуванні з ними? Можливо, це через їхню емоційну незрілість.
Клінічна психологиня Ліндсі К. Гібсон розповідає, як емоційно незрілі батьки впливають на своїх дітей. Спойлер: негативно, особливо на надчутливих. Річ у тім, що їхні діти у дорослому віці часто відчувають руйнівну емоційну самотність, не вірять у власні сили та постійно потрапляють у подібні прикрі й болісні ситуації. На прикладах реальних історій пацієнтів Ліндсі бачимо, як дорослі діти емоційно незрілих батьків неправильно обирають партнерів і друзів, відштовхують людей, погоджуються на поверхові чи токсичні стосунки або знову й знову повторюють цикли саморуйнівної поведінки.
Перевірити батьків на емоційну зрілість можна за допомогою питальників з книжки. Зрештою, ніколи не завадить перевірити й себе! А заразом з’ясуємо, як відпустити травми, яких завдали нам батьки у дитинстві, та налагодити стосунки з ними. Підказки з книжки допоможуть розпізнати емоційно надійних та безпечних людей.
Цей нонфікшн стане в пригоді не лише тим, хто прагне глибокого зв’язку з батьками, а й людям, які хочуть бути емоційно зрілими або ж мріють створити міцні стосунки з надійними людьми, а згодом не травмувати своїх дітей.
Опра Вінфрі, Брюс Д. Перрі «Що з тобою сталося? Про травму, психологічну стійкість і зцілення. Як зрозуміти своє минуле…», Vivat, 2023 (переклад Анни Цвіри)
«Що з тобою сталося?» — щира розмова двох давніх знайомих, які упродовж десятків років досліджують травми та їхній вплив на дітей і дорослих. Одна з них — знаменита телеведуча, феміністка й філантропка Опра Вінфрі. Вона мала травматичне дитинство та присвятила сотні випусків «Шоу Опри Вінфрі» розмовам про травматизацію, сексуальне насильство та іншим табуйованим темам. Її співрозмовник — нейронауковець доктор Брюс К. Перрі, який знає все про роботу мозку й за допомогою наукового підходу пояснює, як організм переживає стрес та складні ситуації. Доктор зібрав концентрат з праць тисяч науковців, клініцистів та дослідників у різних галузях: від генетики до епідеміології та антропології.
На реальних людських історіях з книжки бачимо, як неуважне виховання, відсторонене ставлення батьків, втрата близьких й інші випробування у дитинстві формують наші моделі поведінки та (не)стійкість у дорослому житті. Опра та доктор Перрі впевнені: розібратися у минулому та подолати наслідки травм допоможе запитання «Що з тобою сталося?» замість «Що з тобою не так?». Зрозумівши глибинні проблеми, ми зможемо знайти шлях до зцілення. А використовуючи підказки з книжки, як-от рух та ритмічну діяльність, зможемо зміцнити наші стосунки з собою та важливими для нас людьми.
Книжка «Що з тобою сталося?» — це розмах рук, з яким ми зможемо зробити квантовий стрибок назустріч людяності, взаєморозумінню та емпатії.
