Задание на каникулы: Лучшие украинские книги года

В школе многим из нас давали список книг на каникулы. Кто-то читал все от корки до корки, кто-то довольствовался сокращенным вариантом в ночь перед уроком. Когда мы выросли, наши каникулы значительно сократились, но список литературы стал более желанным. Если у вас будет пару дней для рождественских гуляний, мы предлагаем хотя бы пару часов провести в постели (на диване, в поезде, экспрессе или самолете) с книгой.

В этом году украинские издатели радовали нас новинками, поэтому в декабре мы попросили четырех девушек выбрать лучшие книги года, а из них мы уже составили must read на каникулы.

Катерина Бабкина (писательница)

Ukraine The Best  – це арт-бук та енциклопедія сучасної української культури одночасно. Облік тих, хто зараз живе і формує наш творчий простір у реальному часі – композитори, саунд-продюсери, письменники, видавці, ілюстратори, художники, балетмейстери, електронники-діджеї, сучасні скульптори і ще багато людей, про яких ми зараз не знаємо, а ними потрібно захоплюватися. П’ять кілограмів таких людей. До дорогого видання в комплексі розроблено безкоштовний і якісний, інформативний та красивий сайт. Я багато дізналася з цієї книжки про те, що любити і чим захоплюватися.

«Як писали класики». Ростислав Семків (pabulum) – дебют нового видавництва, забули подекуди поля і трошки перестаралися з версткою, але який же веселий і пізнавальний, а головне – простий і людською мовою написаний текст. У нас майже немає нормального сучасного нон-фікшена. Оце я так розумію, ми спостерігаємо, як він пробиває собою асфальт і починає з’являтися.

«Щасливі Голі Люди». Катерина Бабкіна (Книги – XXI) – так, я дійсно пишу тут про свою книжку, вам не здалося. Вона болісна, хоча й де-не-де смішна. Над нею плакали такі люди, яких ви бачите по телевізору чи в інтернеті і думаєте, що вони востаннє плакали у 4 роки. Власне, реакція людей на цю книжку мене сильно змінила – такі однакові речі нам всім болять, такі однакові речі багато нам важать, такого однакового кольору в нас усіх – таких різних – у серці кров.

Оксана Павленко (главный редактор www.divoche.media)

«Чорний – це колір». Грізелідіс Реаль (Книги – ХХІ) – купила во время презентации во Львове и после не отрывалась от нее ни в прогулках по городу, ни в экспрессе домой. Роман не для массового читателя – она слишком реальная, а реалии в ней не самый сладкие. Книга о жесткости, бедности, голоде, насилии и проституции, согласитесь, понравится не многим, но это захватывающие произведение, которое не отпускает с первой страницы.

«Долі та фурії». Лорен Ґрофф (Наш Формат и Книголав) – хваленое произведение, ее позиционируют как одну из любимых книг Барака Обамы, напоминают, что вошла в списки лучших от Amazon, Washington Post, Time и т.д. Столь лестные и громкие характеристики меня зачастую пугают, но обложка книги стала одним из решающих факторов для прочтения. Многоступенчатый роман о том, что все не так, как вам кажется с первого взгляда, – книга для отдыха от суеты, потому что погружает в мир семьи драматурга Ланселота, и вы вместе с автором пытаетесь найти правду в этой запутанной истории.

«Тигроловы». Иван Багряный (Основы) – Не знаю, насколько честно давать в список книгу, но это издание кажется мне очень важным. Отношение моего поколения к украинской литературе порой испорчено школьной программой, которая могла убить даже заслуженные шедевры. Поэтому круто, что издательства возвращаются к теме. Все же большинство из книг, что нам давали в школе, необходимо читать во взрослом возрасте. Надеюсь, что вскоре выйдет и новое издание «Міста» Пидмогильного – потому что для меня это лучшая украинская книга.

Ирина Славинская (журналистка)

«Я – Малала».Малала Юсуфзай(Наш Формат) – автобіографічна книжка про життя дівчинки-підлітка в Пакистані до і після приходу “Талібану”. У центрі уваги сюжет про те, як релігійні фундаменталісти перешкоджають можливості дівчат отримувати освіту. Звернімо увагу, що схожі рухи проти освіти для жінок існують не лише в мусульманських країнах, але всюди, де при владі перебувають фундаменталісти.

«Забуття».Таня Малярчук (ВСЛ) – цікава мандрівка на початок ХХ століття, зокрема, в часи громадянської війни в Україні, що відбувається крізь свідомість нашої ровесниці з ХХІ століття. Мені сподобалося, що пізнання історії відбувається через призму особистого досвіду – пізнання нового-старого стає інструментом подолання любовних травм і амнезії. І важливий образ старих газет: таких недовговічних, одноденних, але таких цінних, як вмістилище пам’яті.

«Чорний – це колір». Грізелідіс Реаль (Книги – ХХІ, переклад Ірини Собченко) – особливий книжковий проект. Ірина Собченко знайшла, переклала та допомогла помістити в контекст письменницьку фігуру, котра в звичайних умовах українського книговидання залишилася би на маргінесах. Але Грізелідіс Реаль знайшла свою перекладачку та зазвучала українською. Тож тепер є можливість прочитати автобіографічний роман, який прикидається текстом про проституцію, але насправді є романом про владу, контроль, лицемірство та любов.

Таня Кисельчук (главный редактор bit.ua)

«Брама Європи». Сергій Плохій («Клуб сімейного дозвілля») – потому что надо знать историю своей страны. Книга интересно и доступно рассказывает об истории Украины со времен Геродота до событий на востоке страны сегодня. Кстати, в Гарварде, где преподает автор «Брами Європи» Сергей Плохий, его называют Михаилом Грушевским.

ДНК («Клуб сімейного дозвілля») – потому что это лучшая прозовая книга этого года, сотканная из семи именитых писателей: от Жадана до Винничука.

«Баборня». Мирослав Лаюк (ВСЛ) – потому что это первый роман про 70-е годы, потому что это чуть ли не впервые молодой писатель (26 лет) выбирает главной героиней женщину преклонных лет (71 год). И потому что в романе есть София Ротару.

«Случайному гостю». Алексей Гедеонов (Laurus) – потому что это рождественская история, и сейчас самое время. История, где фантастика сливается с реальностью: мальчик приезжает к бабушке на каникулы во Львов и попадает в совершенно необычный мир, где Боярский поет в телевизоре, а у его бабушки живет говорящая мышка, и она варит зелья. В речи бабушки смешаны австрийские, польские слова, и это сделано так хорошо, так естественно, что получился волшебный язык. Кстати, литературный критик Галина Юзефович назвала его «литературным чудом».