«Хроніки незвіданих земель». В Україні виходить друком перша збірка оповідань письменниць-фантасток «Фантастичні talk(s)»

від | 05.01.2023 | Новини, Фемкульт, Читати

Час читання: ( Кількість слів: )

У січні виходить друком збірка оповідань учасниць літературного ютуб-проєкту «Фантастичні talk(s)», письменниць-фантасток Ірини Грабовської, Наталії Довгопол, Світлани Тараторіної, Дарії Піскозуб та Наталії Матолінець, «Хроніки незвіданих земель».

Попередньо, книжка очікується 20 січня. Видавництво «Жорж» пропонує оформити передзамовлення на Facebook-сторінці Фантастичні talks та на сайтах партнерів: «Книголенд», «Книгарня Є», «Ранок» та Yakaboo. Вартість — 390 гривень, акційна ціна — 350 гривень.

«Кожне оповідання цієї збірки від відомих українських письменниць, учасниць літературного ютуб-проєкту “Фантастичні talk(s)” — це своєрідний маркер-дороговказ на часопросторовій мапі України. 15-й рік до нашої ери, 1540-й, 1941-й, початок ХХІІІ століття… У різні епохи та куточки нашої країни (і навіть її космічних поселень) приведуть вас “Хроніки незвіданих земель”. Усюди — під давніми пісками Причорномор’я, в замкових мурах Поділля, під пластами чорного золота Донеччини, на старовинних вулицях Львова і навіть на українській станції на супутнику Марса — на вас чекають відкриття. Для когось це буде розгадка містичної історії, для когось — осяяння від історії давньої, а для когось — розуміння історії, яку українці пишуть просто зараз», — йдеться в описі до книжки.

Ірина Грабовська, оповідання «Найближчі до пекла»

Коли ми з «Фантастичними talk(s)» задумали збірку і затвердили її концепцію — оповідання про фантастичну Україну крізь час і простір — одразу стало очевидно, що мені доведеться писати про Донбас. Більш того, про Сніжне, його історичні райони та освоєння. Зрештою, хто, як не я, зробить рідне місто фантастичним?

Легко любити гарне місто з красивою архітектурою і великими можливостями. Але хто любитиме маленьке шахтарське містечко, що зараз потерпає у мороці?

Тож я обрала часи, коли донецька земля кипіла від нових перспектив, технологій, проєктів. Часи світанку, не присмерку. Я зібрала всі спомини, всі шахтарські забобони, увесь зачаяний жах від тонн землі над маленькими людськими фігурками і вклала їх у наполовину реальну, наполовину фантастичну розповідь. 

Писати було важко, мене мучили тривожні сни, бо я поверталася у місця, яких ніколи, можливо, не побачу. Втім, оповідання вийшло напрочуд романтичне.

І так, я люблю шахтарів із голим торсом! Окремо за допомогу в бета-рідингу хочу подякувати гірському рятівникові з Чистякова і генеалогу зі Сніжного.

Наталія Довгопол, оповідання «Damsel in Distress, або Аліса в біді»

Мене пов’язують із ним роки. Уперше я приїхала під його стіни туристкою, стояла з наметом на березі Божка. Удруге прибула артисткою і далі ще багато разів приїздила сюди на історичні фестивалі. 

Його мури, вулички, заплави його річок тримають багато моїх історій. А скільки їх тут назбиралося за сотні років? На Поділлі, у Меджибожі.

Моє оповідання — про кохання й привидів. Абсолютно вигадане й бездоганно правдиве — коли сучасність непомітно мімікрує під український Ренесанс.

Світлана Тараторіна, повість «Заради Афродіти і всіх її облич»

Я виросла у Криму, але з 2014-го він мені лише сниться. Тож, вочевидь, обираючи тему для тексту, я обрала Крим. Для мене кожна нова історія про півострів — це омріяна подорож до рідної землі. Ми обов’язково повернемося до Криму. Але перед тим маємо підготуватися: дослідити його історію, культуру, територію. «Заради Афродіти і всіх її облич» — мандрівка до краю мого дитячого світу (саме так школяркою я уявляла Керч) та подорож у часі. 

Моя повість називається «Заради Афродіти і всіх її облич». Вона написана у жанрі історичного фентезі й відсилає до реальних історичних подій, що мали місце у Криму в першому столітті до нашої ери. 

Для написання тексту я послуговувалася «Історією» Геродота та записами інших античних та давньоримських істориків.

Ви можете запитати: «Де історія, а де фентезі?» А я вам скажу, саме там — «у часи легенд та героїв». Давні історики уявляли Крим затуманеним краєм світу, населеним дикими та дивними племенами: людьми з головами собак, одноокими й одноногими химерами, войовничими кімерійцями та зарослими хутром таврами, що приносили своїй Богині людські жертви. Радше у записах античних істориків більше фентезі, ніж правди.

У реальності:

У 15-му році до нашої ери на чолі одного з наймогутніших царств у Криму — Боспорського (територія сучасної Керчі) — стояла мудра і прекрасна цариця Динамія. Вона була онукою самого Митридата Великого. Вже немолода Динамія, яка мала за плечима два шлюби, мусила знову стати нареченою. Її руку і царство хотів отримати понтійський цар Полемон. А ще на Боспорське царство зазіхали римляни, що прагнули посилити свою присутність у регіоні.

У фентезійній реальності:

У 15-му році до нашої ери до таверни «Хтива устриця», що була розташована у нижній частині столиці Боспору Пантикапеї, зайшов юнак. Він мав римський меч, дорогий, а проте зношений плащ, а ще дивне і небезпечне завдання. Він мав зустрітися з розкрадачами могил. І не з абиякими, а з найбільшими відчайдухами. Водночас у селищі Тафос поблизу величного кургану воїтельки Амаги прокинулася маленька Арті.

А в цей час жінка, чиєю зброєю були слова, вивела перші символи на папірусі.

Але моя історія не про це. Не про розкрадання могили. Точніше, не тільки про це. Насамперед вона про любов в усіх її проявах. Про Афродіту й усі її обличчя. Про любов, якої прагнеш, яку віднаходиш і яку обираєш. Зауважте, про «любов», а не лише про «кохання». 

Наталія Матолінець, оповідання «Спілка порятунку кахлів і людей»

Коли я бралася за «Спілку порятунку кахлів і людей», то підступала до незвичного для мене періоду: війна у Львові. Окупація, винищення містян, напруга і біль. Це потребувало від мене багато сил і ще більше досліджень, бо писати про рідне місто у важкі моменти — тонка, дуже тонка крига. Це було рівно рік тому, але тепер думається: я писала цей текст, поки навколо нависали тривоги, новини й загусле передчуття загрози. І головна героїня Фес, котра з мирного часу, але різко стикається з війною, стала мені дуже рідною, бо відчувала надто багато того, що у 2022-му проходили й ми всі.

Врешті, це таки вийшла історія про те, що ніхто ніколи насправді не повертається з війни, якщо вона торкнулася його. А ще — про сміливих львів’ян та про магію міста, про Львів багатоликий, почасти втрачений і змінений, про вельми особливі кахлі Левинського, які, як на мене, заслуговують всієї любові й уваги нині. Про мандри в часі й алхімію, бо Львів береже свої легенди — залишається тільки їх відкривати. І, звісно, про все важливе, за що варто стояти.

А понад тим — про двох львів’ян, роз’єднаних часом, але пов’язаних спільною метою. І трішки обдарованих незвичними силами та вміннями.

Її звуть Фестина Гаєцька. Вона живе в улюбленому Львові, на Кастелівці, у будинку, де стоїть п’єц із фабрики Левинського та інша сецесійна краса. Фес щовихідних ходить із цьоткою по марципани в пасаж Міколяша, часом згадує про покійних батьків та загалом переймається всім тим, що турбує у 15 років. Аж поки одного дня, приваблена незборимою силою, не провалюється крізь дзеркало у вітальні власного дому, аби застати темне й криваве майбутнє, від якого її квітуче місто відділяє лише дрібка часу.

Його звуть Стефан Богушевич. І він живе в улюбленому Львові, на Кастелівці, у будинку, де за кілька років до того, кажуть, жила молода дівчина з цьоткою. Він старанно навчається і понад усе мріє, аби батьки пишалися таким наступником давнього вірменського роду. Та скоро у місто вривається війна, руйнуючи й відбираючи все, що є у Стефа, окрім найсокровеннішого — таланту до алхімії та незборимої гордості.

Фес вирішить: родинну силу мандрівниці в часі слід спрямувати на порятунок людей.

Стефан вирішить: родинну силу алхіміка слід спрямувати на пошуки дещо особливих кахлів.

Фес із 30-х неодмінно зустріне Стефана із 40-х.

Дарія Піскозуб, оповідання «Земля обітована»

Коли постало питання, як написати збірку разом, ідея зробити різні епохи України спільним знаменником стала найкращим рішенням, і кожна з дівчат знайшла епоху, про яку або вже знала або яка була важлива для неї не лише як для письменниці, а і як для громадянки. 

Я шукала для себе таку епоху і зрозуміла, що хочу написати про майбутнє, хочу заглянути в час після остаточної та тотальної перемоги над росією, коли люди спитають себе: «А що далі? Який наш фокус як країни?» Я насолодилась, граючись з ідеями того, якими будуть різні регіони України у 23-му столітті. Поєднала ідею відродженого козацтва з кібернетичним трансгуманізмом, галицький традиціоналізм з ідеєю колонізації Альфа Центраври, повоєнний Донбас із хакерством та побудовою підземних міст для вирішення проблеми перенаселення і спитала себе — чи досить Україна велика, аби в межах країни у нас були неймовірно різні історії? 

Чи стоїть це на заваді тому, щоб ми були єдиною державою? Ніскілечки.

 

Читайте нас в Telegram-каналі, у Facebook та Instagram

Читайте також

У 2022 році у світі вбили найбільшу кількість журналісток за п’ять років — звіт Коаліції жінок у журналістиці

У 2022 році у світі вбили найбільшу кількість журналісток за п’ять років — звіт Коаліції жінок у журналістиці

У 2022 році було вбито найбільшу кількість журналісток за п’ять років, Іран став першою країною у світі за кількістю ув’язнених медійниць, а у Туреччині правозахисники зафіксували щонайменше 150 випадків тиску на...

Організаторів вечірок, на яких знущалися з дівчат, взяли під варту на два місяці без альтернативи внесення застави

Організаторів вечірок, на яких знущалися з дівчат, взяли під варту на два місяці без альтернативи внесення застави

Організаторів вечірок у Києві, на яких знущалися з дівчат, Андрія Ярину та його товариша Ярослава Домбровського взяли під варту до 1 квітня без можливості звільнення під заставу. Про це з зали Шевченківського райсуду Києва...