«А які докази?». Що робити, якщо ви хочете розповісти про сексуальне насильство — поради юристки 

від | Сер 15, 2022 | Статті, Підмога

Під час повномасштабного вторгнення росії ми багато говоримо про сексуальне насильство в контексті воєнного злочину, проте інші види насильства щодо жінок не зникли. Ця тема досі залишається табуйованою у суспільстві, а публічні заяви викликають хвилю віктімблеймінгу.  

Публічне звинувачення в сексуальних домаганнях в Україні трапляється досить рідко. З гучних кейсів можна згадати лише звинувачення викладача Київського національного університету імені Карпенка-Карого Володимира Талашка торік та нещодавнє обговорення у мережі персони воєнного психолога Андрія Козінчука. 

Якщо проаналізувати реакцію у коментарях на подібні теми, то здебільшого вони однакові: «чому не звернулися до поліції раніше», «які є докази», «це наклеп» та класичне «не на часі». 

«Питання прав людини та людської гідності завжди на часі. Що може бути ціннішим за безпеку, фізичну недоторканість та людську гідність. 

Незважаючи, що в Україні війна, у нас працює правоохоронна та судова системи. Адвокатки й адвокати та правозахисні організації продовжують захищати права людини. Хто, як не ми, і коли, як не зараз, говорити про сексуальне насильство і захист прав людини», — вважає Христина Кіт, адвокатка та голова ГО «Асоціація жінок-юристок України “ЮрФем”». 

Разом із нею ми знайшли відповіді на більшість озвучених у коментарях думок та визначили алгоритм дій — що можна та потрібно зробити, якщо ви зазнали домагань та сексуального насильства зараз або у минулому та вирішили про це розповісти. 

Які юридичні права є у жінки у випадку зґвалтування, сексу без згоди або домагання? Які подальші дії, якщо злочин відбувся нещодавно, — звернутися до поліції, юристів тощо? 

Якщо жінка постраждала від сексуального насильства, зокрема зґвалтування, і хоче повідомити про вчинений відносно неї злочин, необхідно одразу зателефонувати у поліцію та повідомити про зґвалтування. Також можна одразу звернутися до медичного закладу, повідомити про зґвалтування та отримати необхідну медичну допомогу. 

У разі зґвалтування важливо зберегти та зафіксувати усі можливі докази, зокрема одяг, взуття, здати аналізи для виявлення слідів ДНК, а це означає, що після статевого акту бажано не прати одяг, не митися тощо, а одразу звертатися у медичний заклад та поліцію. 

Щодо сексуального насильства, не пов’язаного з проникненням у тіло особи, зокрема сексуальні домагання, переслідування сексуального характеру тощо, важливо звернутися до адвокаток/тів та отримати індивідуальну консультацію. Адже кожна ситуація має свої особливості.  З такими питаннями можна звертатися на нашу лінію правового консультування «ЮрФем:підтримка». Послуги безоплатні. Ми можемо не лише усно проконсультувати, але й надати послуги адвокатки/та, які будуть супроводжувати та надавати правову допомогу.  

Чи мають такі злочини згідно з українським законодавством термін давності? Чи може жінка звернутися до юристів і суду, якщо злочин був два, п’ять чи 10 років тому?

Сексуальне насильство, яке не пов’язане з війною, не є воєнним злочином і має строки давності. Як правило, злочини пов’язані з сексуальним насильством у розумінні Кримінального кодексу України, вважаються нетяжкими злочинами, за винятком, коли потерпілою є неповнолітня особа. 

Особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею зґвалтування чи іншого виду сексуального насильства і до набрання вироком суду законної сили, минуло п’ять років.

Водночас, якщо потерпілими від зґвалтування чи іншого виду сексуального насильства стали неповнолітні, то строки давності обчислюються з моменту, коли потерпілим виповнилося 18 років.

Проте, незважаючи на терміни давності, я рекомендую звертатися по правову допомогу. Навіть якщо з моменту вчинення сексуального насильства минув час, можуть бути й інші докази та обставини, які дадуть можливість притягти кривдника до відповідальності. 

Також, якщо ви зазнали насильства, коли були неповнолітньою, а зараз вам виповнилося 18 років і ви не хочете більше мовчати, звертайтеся по допомогу. 

Чи може бути така заява колективною? Що для цього потрібно та як виглядає процес? 

Із заявами до правоохоронних органів можуть звертатися декілька постраждалих, це можна робити, подавши одну спільну заяву або кожна постраждала може писати окрему заяву. 

Часто, коли справи стосуються сексуальних домагань, переслідувань — чи то в інтернеті, чи у навчальному закладі, на робочому місці або ж у транспорті — потерпілими можуть бути декілька жінок і дівчат. Шансів притягти кривдника до відповідальності більше, коли про сексуальні домагання заявляє не одна постраждала, а декілька. 

Наприклад, в одному з медичних закладів Запоріжжя викладач вчинив сексуальні домагання відносно однієї студентки. Студентка поскаржилася завідувачу кафедри, на якій працював викладач. У процесі перевірки інформації за її скаргою, виявилося, що є ще дівчата, які постраждали від сексуальних домагань із боку викладача. Надалі цього викладача звільнили за вчинення аморального проступку, несумісного зі здійсненням професійної діяльності. Викладач оскаржив це у суді. Проте суд вважав таке звільнення законним, що підтверджувалося зокрема свідченнями інших студенток. 

Цей приклад показує, що часто постраждалі думають, що сексуальне насильство трапилося лише з ними, звинувачують себе у тому, що сталося. Проте у сексуальному насильстві винний лише кривдник і, як правило, постраждалими від його дій можуть бути декілька осіб.

Публічні звинувачення — це плюс чи мінус для подальшого розгляду справи, якщо дівчина вирішує далі звертатися до юристів тощо? Як працює презумпція невинуватості у подібних випадках? 

У праві є презумпція невинуватості, яка означає, що поки вину особи не доведено, вона не може вважатися винною. Аналізуючи декілька років тому практику українських судів у справах, пов’язаних із сексуальними домаганнями, ми натрапили на низку позовів від чоловіків до жінок, які просили суд зобов’язати жінок спростувати поширену недостовірну інформацію про сексуальні домагання та відшкодувати шкоду. 

Це означає, що вину цих чоловіків не було доведено, а жінки, намагаючись себе хоч якось захистити та покарати кривдника, розповідали про насильство відносно себе або ж колегам на роботі або у соціальних мережах. 

Про сексуальне насильство відносно себе варто та потрібно говорити і можна робити це публічно. Проте, поки кривднику не оголошено про підозру або не визнано його винним, не варто називати публічно його анкетні дані чи поширювати фото. Адже є ризик, що відносно вас подадуть позов до суду про спростування недостовірної поширеної інформації. 

Тому вчергове рекомендую порадитися із юристками, щоб спрогнозувати можливі ризики та наслідки. 

Часто у коментарях до подібних заяв коментатори апелюють до того, що немає доказів? Які докази можуть бути у подібних справах? 

У справах про сексуальне насильство, зокрема зґвалтування, сексуальні домагання тощо, можуть бути різні докази. Це не лише висновки судово-медичної експертизи, яка може проводитися одразу після зґвалтування, але й висновки судово-психологічної експертизи, експертизи речей на місці вчинення злочину, свідчення очевидців, записи камер відеоспостереження з місць, де міг вчинитися злочин, скриншоти листувань у соціальних мережах, погроз, свідчення постраждалих та навіть інколи свідчення кривдників можуть бути корисними для доведення його ж вини у скоєному. 

Все дуже індивідуально. Навіть якщо з дня вчинення злочину минуло декілька років, це не означає, що докази неможливо знайти. 

 

Підмога — проєкт divoche.media, який розповідає про фонди та громадські організації, що допомагають жінкам.

Читайте нас в Telegram-каналі, у Facebook та Instagram

Ми залишаємося незалежним та чесним жіночим виданням вже 7 років. На відміну від багатьох жіночих сайтів ми прагнемо відверто говорити про жінок та надати платформу для різноманітних голосів, які розповідають про справжнє життя, реальні проблеми жінок, їхні потреби, страхи, надії, про їхній досвід, успіх та досягнення. Кожна з нас заслуговує бути почутою. Кожна з нас може бути прикладом та натхненням для інших. Кожен, великий чи невеликий, внесок неймовірно цінний — він має важливе значення для захисту нашої редакторської незалежності та існування цього проєкту. Підтримайте DIVOCHE.MEDIA — від 50 гривень. Дякуємо!