На тлі війни у 75% українських дітей травмована психіка.

Такі результати опитування батьків від Gradus Research (його проводили 26–27 квітня методом заповнення анкети у мобільному застосунку серед містян віком 18–64 роки, які мають дітей до 18 років). Чимало українських підлітків залишилися наодинці з усім цим жахливим, незвичним і невідомим. Батьки, які й самі не мали досвіду психоемоційно руйнівного переживання війни, зосередилися переважно на фізичному захисті своїх дітей.

«До 24 лютого 2022 року в центрі уваги команди ГО “Післязавтра” були гендерні упередження та підлітки. Два роки поспіль ми протидіяли наявним у суспільстві гендерним упередженням, — говорить засновниця громадської організації Ірина Рубіс. — Але після 24 лютого стало зрозуміло, що підліткам сьогодні потрібна особлива ментально-емоційно-психологічна підтримка. Ненав’язлива. У звичному для них форматі. Адже внутрішній світ людини — інтимна територія, травмованої війною — тим паче. А про підліткову психіку годі й говорити».

Так з’явився бот @Mindcraft_ua, який допоможе впорядкувати думки та емоції. У процесі створення була проведена величезна робота, зокрема спілкування з багатьма експертами й експертками про травми підлітків та гендерні особливості переживання суперстресу під час війни.

Ці діалоги стали основою для «Збірки думок, ідей, інструментів та досвіду щодо підлітків та впливу війни на них». Ця робота стане в пригоді вчителям, батькам, студентам і психологам. У цій збірці чотири тексти від американських фахівців із психологічних травм у дітей та два інтерв’ю з вітчизняними практиками.

Публікуємо статтю Крісти Сантанджело, клінічної психологині, професорки Каліфорнійського університету в Сан-Франциско, авторки книжки «Нова теорія підлітків: сім трансформаційних стратегій, щоб розширити можливості ваші та вашого підлітка».

Війна впливає на дітей так само, як і на дорослих.

Але наявний специфічний вплив на дітей. По-перше, під час бойових дій діти часто обмежені у піклуванні, співчутті та увазі дорослих, які їх люблять. Під час війни втрата батьків, розлука з ними, надмірна увага батьків до захисту та пошуку засобів для існування сім’ї, а також емоційна недоступність пригнічених або розсіяних батьків порушують їхні взаємини. Дітьми можуть тимчасово опікуватися далекі родичі, сусіди, держава (дитячий будинок). Багато дітей залишаються без захисту дорослих і стають — мовою біженців — дітьми без супроводу. Переселення, втрата домівки, смерть рідних, а також розставання з батьками, від яких діти залежать у своїх потребах виживання, надто впливають на подальший розвиток дитини.

Психіатричні та психологічні дослідження показали, що війна надовго залишається у пам’яті дітей та підлітків. Вони можуть наразитися на два типи травматичних подій:

І тип — раптова травматична подія;

II тип — тривалий вплив несприятливих подій, що призводить до дисфункціональних механізмів подолання.

Внаслідок цього їм загрожують такі стани, як:

• тривожні розлади
• посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)
• депресія
• дисоціативні розлади (чутливість до зовнішнього світу, деперсоналізація, дереалізація, заціпеніння, кататонія)
• розлади поведінки (агресія, асоціальна та насильницька злочинна поведінка), а також зловживання алкоголем та психоактивними речовинами (набагато більше, ніж їхні однолітки у країнах, де немає війни).

Неповнолітні — найбільш уразлива група.

У разі втрати свого безпечного середовища на них впливають наведені нижче чинники збройного конфлікту.

Від прямого насильства під час війни щороку гинуть сотні тисяч дітей. Вони гинуть і як мирні жителі, які опинилися у зонах бойових дій, і як безпосередні мішені, і під час етнічних чисток.

Мільйони дітей стали інвалідами війни через збройові поранення. Більшість із них не мають доступу до реабілітаційних послуг. Дитині, яка втратила кінцівку, доводиться чекати щонайменше 10 років, щоб їй поставили протез. Під час війни погіршується здоров’я дітей через незбалансоване харчування, обмежений доступ до питної води, антисанітарію, втрату постійного житла та доступу до медичних послуг. Несприятливі умови для життя зумовлюють зниження імунітету, тому діти починають хворіти. Програми імунізації населення припиняються, а це також чинник розвитку хвороб і навіть смертності.

Не менш руйнівним для здоров’я є ґвалтування дітей та дитяча проституція. Ці явища дуже поширені під час окупації, етнічних чисток та в умовах вимушеного переселення. Діти хворіють на недуги, які передаються статевим шляхом, зокрема ВІЛ/СНІД, стають переносниками таких захворювань. До того ж сексуальне рабство травмує психіку дитини, гальмує її звичайний емоційний розвиток, а отже, змінює її життєві орієнтири.

Війна стає чинником психологічних страждань дітей. Побачені наслідки бойових дій, а саме терор, втрата близьких і рідних, вимушене переселення тощо спричиняють психічні розлади.

Байдужість до навколишнього світу може призвести до того, що діти втратять сенс у побудові себе у своєму світі.

Діти можуть втратити зв’язок зі своєю громадою та культурою, іноді його відновлюють на чужині, долучаючись до діаспори.

Десятки тисяч молодих людей до 18 років служать добровольцями у приблизно 60 країнах. Вони особливо вразливі до всіх перерахованих вище впливів.

Найпоширенішими психічними захворюваннями у дітей під час війни є посттравматичні стресові розлади та депресія.

Серед інших:

• гострі стресові реакції
• синдром дефіциту уваги і гіперактивності (СДУГ)
• панічний розлад
• тривожні розлади, характерні для дітей
• розлади сну.

На додаток до цього у підлітків можуть бути проблеми з поведінкою, вони стають надто сміливими та зухвалими, що також призводить до певних психічних розладів. Часто діти схильні до коморбідної психопатії.

Тож фахова діагностика та терапія — неодмінна складова повоєнного часу для всіх людей, які зазнали жахіть війни, зокрема дітей.