Жінки-мисткині вперше домінують на Венеціанській бієнале

від | Кві 25, 2022 | Фемкульт, Війна в Україні

Вперше за 127-річну історію Венеціанської бієнале, найдавнішої та найважливішої у світі виставки сучасного мистецтва, жінки та ґендерно різноманітні художники становлять більшість.

Венеційська бієнале під кураторством Сесілії Алемані, що отримало назву «Молоко мрій», привертає увагу до художників, яких довго не помічали, попри плідну кар’єру, а також досліджує «некомфортні» теми, зокрема гендерні норми, колоніалізм та зміну клімату. Це лише четверта з 59-ти проведених за всю історію Бієнале кураторкою якого є жінка.

Жінки також здобули головні нагороди цьогорічної Бієнале. Золотого лева за найкращий національний павільйон отримала Великобританія, яка представила художницю Соню Бойс з проєктом «Відчути її шлях». Спеціальну відзнаку отримала Франція (Зінеб Седіра з проєктом «У мрії немає назв») та Уганда, яка цього року вперше представила павільйон у Венеції (Акає Керунен та Коллін Секаджуго з проєктом «Вони мріють вчасно»).

Золотого лева за найкращу участь у міжнародній виставці «Молоко мрій» отримала американська художниця Сімона Лі.

Крім цього, журі вирішило присудити дві спеціальні відзнаки американській мисткині та режисерці Лінн Хершман Лісон та інуїтській художниці з Канади Шувінай Ашуна, яка відомий своїми докладними малюнками ручкою та олівцем, що показують північні пейзажі та сучасне життя інуїтів.

За рекомендацією кураторки 59-ї Венеційської бієнале Сесілії Алемані, рада бієнале під головуванням Роберто Чикутто також присудила двох Золотих левів «за життєві досягнення» німецькій художниці Катаріні Фріч і чилійській художниці Сесілії Вікуньї.

Цьогоріч, вперше за історію Венеційської бієнале, на ній представили ромське мистецтво. Творчість ромської художниці Малґожати Мірги-Тас представив Польський павільйон.

Те, що серед більш ніж 200 художників, яких Алемані обрала для основного конкурсу, переважали жінки «було не вибором, а процесом».

«На мою думку, одні з найкращих художників сьогодні – це саме жінки», – зазначила сама Алемані, італійська кураторка із Нью-Йорка, в інтерв’ю Associated Press.

«Але також, не забуваймо, що за довгу історію Венеціанської бієнале перевага художників-чоловіків у попередніх виставках була разюча. На жаль, ми досі не вирішили багатьох питань, що стосуються гендеру», – додала кураторка.

Російський павільйон цього року залишився закритим через війну, яку росія розпочала в Україні. Неподалік у центрі Джардіні куратори Українського павільйону встановили мішки з піском, оточені стилізованими плакатами зі свіжими витворами українських художників, що зображують жахи двомісячної війни. Проєкт має назву Piazza Ucraine, його куратори/ки – Марія Ланько, Єлизавета Герман та Борис Філоненко. Інсталяцію просто неба в садах Джардіні, створену за проєктом української архітекторки Дани Косміної.

В Українському національному павільйоні глядачі з усього світу побачать проєкт харківського художника Павла Макова «Висока вода. Фонтан виснаження». Його представляє кураторська група Марії Ланько, Єлизавети Герман та Бориса Філоненка й київська галерея Naked Room.

«Воєнний щоденник», Євгенія Білорусець

В офіційній паралельній програмі також представлений масштабний проєкт «Це Україна: Захищаючи свободу». Це спільний проєкт PinchukArtCentre, Офісу Президента та Міністерства культури та інформаційної політики, участь у якому візьмуть як українські художники та художниці Микита Кадан, Леся Хоменко, Євгенія Бєлорусець, так і всесвітньовідомі – Демієн Герст, Марина Абрамович, JR, Такаша Муракамі.

«Макс в армії» , Леся Хоменко

Українська художниця Жанна Кадирова представила проєкт Palianytsia. Це серія об’єктів, зроблених з річкового каміння у формі паляниці – традиційного українського хліба.

проєкт Palianytsia

«На проєкт надихнула Закарпатська область, куди ми приїхали через два тижні після початку повномасштабного вторгнення, – написала у фейсбуку Жанна Кадирова. – Тут захищають села Карпати, є багато гірських річок; їхні води швидко біжать і полірують каміння. Тут немає стратегічних об’єктів, як-от аеродроми, військові бази та склади зброї, тому ми вважаємо, що перебуваємо в безпеці. Хоча іноді лунають сирени повітряних нальотів. По приїзді зупинилися в переповненому дорогому готелі в райцентрі. Намагаючись знайти своє місце, ми багато ходили й подорожували околицями, і саме тоді ми помітили річкові камені. Ми почали придивлятися до них уважніше, і ця ідея спала на думку. Не було часу на дистанцію та аналізи, зростала потреба щось робити й бути корисним! Паляниця означає хліб. У класичному розумінні — це великий круглий хліб, випечений у печі. На початку війни, яку росія розв’язала проти України, слово „паляниця“ стало символом, оскільки російські окупанти не можуть його правильно вимовити. Це стало нашим знаком, який допомагає безпомилково вирізняти друзів з-поміж ворогів».

Американська художниця Сімона Лі, яка отримала «Золотого лева» за найкращу участь у міжнародній виставці «Молоко мрій», серед тих жінок, що отримали визнання у розпалі своєї кар’єри на цьому Бієнале.

Вона одночасно очолює павільйон США і задає тон головній виставці з бюстом чорношкірої жінки, який Алемані первісно замовила для міського парку High Line в Нью-Йорку. 

Фусун Онур, піонерка концептуального мистецтва в Туреччині, у віці 85 років заповнила турецький павільйон котами та мишами, створеними з проволоки. Вони протистоять сучасним загрозам, таким як пандемія та зміна клімату.

Пишаючись тим, що вона представляє Туреччину на Бієнале, та своєю роботою, яку художниця створила під час пандемії у своєму будинку з видом на Босфор, вона визнала, що набула визнання запізно. «Чому це так, я не знаю», – сказала Фусан по телефону зі Стамбула. «Жінки-художниці багато працюють, але не завжди їх визнають. На першому місці завжди чоловіки».

Нову Зеландію представляє художниця третьої статі Юкі Кіхара, чия інсталяція «Райський табір» розповідає історію фаафафінської спільноти Самоа, яка не визнає статі, що була призначена при народженні. На виставці представлені фотографії Фаафафіне, які імітують картини тихоокеанських островів, написані французьким художником-постімпресіоністом Полем Ґогеном, відновлюючи зображення в процесі, який художниця називає «повторним циклом». 

Образ гіперреалістичної скульптури футуристичної жінки-сатира, що народжує навпроти свого партнера-сатира, який повісився, задає похмурий постапокаліптичний тон у Датському павільйоні, створеному Уффе Ізолотто.

Скандинавські країни Норвегії, Швеції та Фінляндії цього року передали свій спільний павільйон саамам, одній з найстаріших груп корінних народів Європи. У центрі їх експозиції ідеї нації, оскільки прабатьківщина саамів у Арктиці тепер охоплює чотири країни. Саамський павільйон запропонував більш обнадійливий шлях виходу з апокаліпсису, з творами мистецтва та виставами, що зображують боротьбу саамів проти колоніалізму, а також відзначають їхні традиції. «Ми певним чином дізналися, як жити в апокаліптичному світі і робити це, зберігаючи свій настрій, наші переконання та систему цінностей», — сказала співкураторка павільйону Ліїса-Равна Фінбог.

Цього року «Золотий лев» за життєві досягнення дістався німецькій художниці Катерині Фріч, чия реалістична скульптура слона стоїть у ротонді головної експозиційної будівлі в Джардіні, та чилійській поетесі, художниці та режисерці Сесілії Вікуні, чий портрет очей її матері прикрашає обкладинку каталогу Бієнале.

Вікуна намалював портрет, коли родина була у вигнанні після насильницького військового перевороту в Чилі проти президента Сальвадора Альєнде. На Бієнале її супроводжувала 97-річна мати.

«Ви бачите, що її дух все ще присутній, тому живопис схожа на тріумф любові проти диктатури, проти репресій, проти ненависті», — сказала Вікуна.

Читайте нас в Telegram-каналі, у Facebook та Instagram

Ми залишаємося незалежним та чесним жіночим виданням вже 7 років. На відміну від багатьох жіночих сайтів ми прагнемо відверто говорити про жінок та надати платформу для різноманітних голосів, які розповідають про справжнє життя, реальні проблеми жінок, їхні потреби, страхи, надії, про їхній досвід, успіх та досягнення. Кожна з нас заслуговує бути почутою. Кожна з нас може бути прикладом та натхненням для інших. Кожен, великий чи невеликий, внесок неймовірно цінний — він має важливе значення для захисту нашої редакторської незалежності та існування цього проєкту. Підтримайте DIVOCHE.MEDIA — від 50 гривень. Дякуємо!