Минуле — чудова річ, якщо навчитися жити теперішнім. Уривок з книги «Знову вільна»

від | Січ 31, 2022 | Фемкульт, Жіноча бібліотека, Читати

Як реагувати на запитання, чому завершилися ваші стосунки? Як не втратити віру в себе та людей після розлучення? На ці та інші запитання вам допоможе знайти відповіді книжка письменниці та телеведучої Тамзен Фадаль «Знову вільна». Колишня керівниця бізнесом із пошуку партнерів відверто ділиться у своїй книжці історією свого розлучення, прийняття себе в новому статусі і перетворення на нову жінку. Публікуємо уривок.

Уривок

Минуле  — дивна штука. Воно визначає нас усіх. Воно залишає нам неймовірні спогади, завдяки яким ми можемо сміятися, плакати чи вчитися. Тож очевидно, що часом — зчаста — ви сумуєте за своїм минулим життям. Ви фантазуєте про нього та знову в нього закохуєтеся. Ті вечірки. Ті люди. Ті свята. Раніше було просто чудово. Це дещо схоже на такий собі комплекс Ґетсбі. Нік Карравей сказав: «Минуле повернути неможливо». «Ще й як можливо!» — відповів Джей Ґетсбі. Але це — просто заперечення: як у Ґетсбі, так і у вас.

Минуле було не таке чудове, як ви пам’ятаєте,— інакше ви б не опинилися в цій ситуації. Я не закликаю поховати минуле. Воно зробило вас тією, ким ви є. Вас привели до цього всі помилки, яких ви коли-небудь припустилися. Просто не замислюйтеся про нього  — воно справді не варте вашого цінного часу. Цінні уроки з минулого надходитимуть без свідомих роздумів про них.

Припиніть неправильно згадувати минуле

Леона Льюїс співає пісню Better in Time, яка дуже сильно в мені відлунюється, можливо, тому що визнає: час лікує, та не зцілює всіх ран. Мені шкода, що це так. Зате час дозволяє зрозуміти, як упоратися із завершенням стосунків і початком нового життя. Нещодавно я поговорила з однією жінкою, яка розповіла, що вже три роки як розлучилася. Вона вже не була закохана в свого колишнього чоловіка, проте все одно засмучувалася, чуючи про події в його житті. Цього разу було особливо важко. У  своїй хроніці на фейсбуці вона побачила звістку про те, що він одружується. Через це вона годинами витріщалася на зображення тієї, іншої жінки, у фейсбуці, на подарований їй на заручини перстень, і на всі ті місця, що їх відвідала нова парочка. Слід віддати їй належне: з часом вона перестала «дружити» з ним у фейсбуці; однак через наявність у соціальних мережах інших зв’язків небажаної інформації часом неможливо уникнути. Тому хоч вона і не хотіла про це чути, та не могла на це не дивитися.

Вона розповіла мені, що після першої хвилі болю та припливу смутку і гніву вона дуже серйозно поговорила сама із собою та згадала, що минуле ніколи не було таким чудовим, як їй пам’яталося. Ба більше, воно взагалі було не надто добре. Вона мусила не обманювати себе в оцінюванні реальності замість того, щоби створювати образ того, чого насправді ніколи не існувало.

Особисто я чинила так само (і досі цим грішу), доки не скористалася знаннями, набутими впродовж горювання й терапії, щоб рушити вперед у потрібному напрямку. Навіть зараз, коли я одержую якісь «новини» про поточне життя свого колишнього чоловіка, мені доводиться нагадувати собі: коли я була частиною цього життя, воно однозначно було не таким, яким мені хочеться його пам’ятати. «Звільнитися від минулого» нелегко, але його важливо сприймати адекватно.

Пишучи цю книжку, я пережила завершення ще одних стосунків, які розпочала після розлучення. Це були стосунки з людиною, про яку в мене є спогади як із минулого, так і з нещодавніх часів. Коли я порвала з цією старою «новою» закоханістю, мене знов накрили такі самі відчуття втрати, як під час розлучення. До втрати звикнути неможливо. Ми завжди вчимося давати собі з нею раду та вчимося на ній. Однак якщо опісля у вас не лишається більше нічого, пам’ятайте: ваш поточний стан  — не той, у якому ви перебуватимете місяць, три місяці чи рік по тому.

Я щодня звертаюся до себе самої, щоб пересвідчитися, що не живу фантазією, якої насправді не існує. Я стараюся йти вперед (хоч зазвичай це важко). Стараюся не зображати будь-кого зі своїх колишніх неправдиво. Припиняю дражнити себе фотографіями, нагадуваннями, електронними листами й розмовами про нього. Коли ви так чините, ця людина залишається у вашому житті. Постарайтеся відкинути все, що нагадує про нього. Колись вам не доведеться це робити, але поки рана свіжа, робіть це. Хай вона гоїться.

Час для чесності із собою

Коли ви переживаєте розлучення, здається, ніби розлучатися доводиться не лише з партнером, а й зі своїм старим «я». ЧОМУ? Це ж час оцінити своє життя й серйозно замислитися про те, чого ви хочете.

Наприклад, у мене була чудова робота, проте я була настільки одержима розривом стосунків, що у мене перед очима все неначе розпливалося. Якщо озирнутися назад, менш ніж за рік після розлучення мене підвищили на роботі, я стала ведучою нового півгодинного розважального шоу про Бродвей, а ще мені страшенно пощастило мати чудових друзів і заповнений під зав’язку графік світських заходів. Як так сталося?

Відповідь: я продовжую працювати над собою. Я стараюсь якомога частіше ставити собі певні запитання й відповідати на них самотужки, хай як добре почуваюся. Ці запитання спонукали мене бути відвертою із собою, а тоді — впорядкувати своє «я», свої бажання та свої плани.

ВИ КЕРУЄТЕ СВОЇМИ ЕМОЦІЯМИ ЧИ ЕМОЦІЇ КЕРУЮТЬ ВАМИ? Обирайте контроль і обирайте щастя. Якщо вами керують емоції, ви аж ніяк не зможете зосередитися на своєму «я» та на тому, що хочете робити. Необхідно створювати кордони (про це ми поговоримо згодом) і дбати про те, щоб, якщо вас таки охоплять емоції (а вони вас охоплять), ви змогли збагнути, чому так сталося, і визначити, у який спосіб це слід пропрацювати.

ХТО Є ЛЮБОВ’Ю ВСЬОГО ВАШОГО ЖИТТЯ? Ви самі. Не забувайте про це. Цього не диктує суспільство, не кажуть сайти знайомств, і тут ні до чого бажання ваших рідних «бачити вас щасливою». Ви маєте бути любов’ю всього свого життя, щоб завжди бути відкритою для любові.

Читайте нас в Telegram-каналі, у Facebook та Instagram

Ми залишаємося незалежним та чесним жіночим виданням вже 7 років. На відміну від багатьох жіночих сайтів ми прагнемо відверто говорити про жінок та надати платформу для різноманітних голосів, які розповідають про справжнє життя, реальні проблеми жінок, їхні потреби, страхи, надії, про їхній досвід, успіх та досягнення. Кожна з нас заслуговує бути почутою. Кожна з нас може бути прикладом та натхненням для інших. Кожен, великий чи невеликий, внесок неймовірно цінний — він має важливе значення для захисту нашої редакторської незалежності та існування цього проєкту. Підтримайте DIVOCHE.MEDIA — від 50 гривень. Дякуємо!
«Кожного дня, щойно я прокидаюся, беруся за телефон, дивлюся, що відбувається вдома в Дергачах». Історія Маргарити Попової з циклу «Внутрішня міграція»

«Кожного дня, щойно я прокидаюся, беруся за телефон, дивлюся, що відбувається вдома в Дергачах». Історія Маргарити Попової з циклу «Внутрішня міграція»

Онлайн-журнал «Люк» запускає проєкт «Внутрішня міграція», присвячений...