Колишній чоловік моєї подруги не зміг змиритися зі своїм статусом колишнього — і не придумав нічого кращого, ніж влізти в її аккаунт, поміняти пароль та вивалити її приватні переписки широкому загалу. Там було все — плітки, поневіряння на погану погоду, чоловіків та суворого начальника.
«Здавалося, що в оточенні не було людини, яка б тепер не була в курсі подробиць мого особистого життя», — плакала вона.
Потім довелося швидко звільнитися з роботи, бо відчувати постійний психологічний тиск через те, що особисті переписки стали темою розмов колег, стало неможливо. До речі, колишнього не звільнили, бо «справа приватна».
Про насильство в інтернеті в Україні говорять мало, але не тому, що його не існує, а тому, що не всі розуміють, що це і чому це ненормально. Майже у будь-якої жінки є папка «Інше» у месенджері, де на неї чекає декілька шанувальників краси. Або дікпіки. Або комбо з того й іншого, ще й приправленого надокучливими пропозиціями познайомитися чи одразу перейти до справи. На жаль, досі існує думка: те, що відбувається в інтернеті — не «по-справжньому», завжди можна натиснути кнопку «заблокувати» та закінчити розмову. Але чи так це легко, як здається?
В моєму месенджері бувають «періоди загострення» у любителів надсилати непристойні повідомлення та фото. Декілька тижнів може надходити по десятку на день, втомлюєшся блокувати, а інколи вони особливо мерзенні — хочеться вмитися після побаченого.
Але варіант «заблокувати» не завжди можливий через низку обставин у житті.
Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (CEDAW) була написана ще до розповсюдження інтернет-технологій. Утім, система захисту прав жінок ООН ґрунтується на тому, що всі права, які жінки мають в офлайновому середовищі, також повинні бути захищені в онлайні. Серед них і право на те, щоб почуватися у безпеці.
Прояви інтернет-насильства можуть бути різними, а найчастіше вони комбінують у собі декілька видів:
- Доксинг — збирання особистої інформації про жінку та погрози оприлюднення її у відкритих джерелах. Доксинг може набувати різних форм, наприклад, копіювання фотографій із публічного або приватного профілю у соціальних мережах, збирання даних про місце проживання або роботи з державних реєстрів чи баз даних, які є в мережі. Мета — залякати тим, що вся приватна інформація опиниться у відкритому доступі.
- Тролінг — створення та поширення образливих, провокативних повідомлень, фотожаб тощо. Це може вчиняти як одна людина, так і групи інтернет-тролів, що проводять масові одночасні атаки на людину, яку призначає мішенню один з учасників подібних груп. Мета — вивести жертву з себе та завдати їй психологічного дискомфорту.
- Інтернет-цькування, переслідування та погрози — переслідування на відкритих частинах сторінок (хроніка у фейсбуці або коментарі під фото в інстаграмі) чи у приватних повідомленнях.
- Сексуальні домагання в інтернеті — надсилання дікпіків (фотокарток статевих органів), залицяння та грубі повідомлення з пропозиціями непристойного характеру жінкам і молодим дівчатам.
- Сексуальний шантаж — погрози оприлюднити інтимні фотографії жінки. До того ж неважливо, отримав шантажист ці фотографії з добровільної згоди чи обманом, а може взагалі — підробив у фотошопі.
- Видавання себе за жертву в інтернеті — використання чужого імені, фото з метою введення в оману. Шахраєм може бути колишній/я, що заволоділи паролями від акаунту жертви і поширюють про неї неправдиву інформацію, або людина, яка пише від імені жертви знайомим і просить позичити грошей. Можливий і третій варіант — вимагання грошей за повернення акаунту. Частіше це стосується жінок, які мають багато підписників і монетизували власний блог.
Марія Пономаренко, випускниця школи політичної участі для дівчат та жінок з інвалідністю «Лідерка» від громадської організації «Боротьба за права» (Fight For Right) у шкільні роки сповна відчула на собі як це — коли тебе тролять та погрожують в інтернеті.
«Мене булили з багатьох причин: починаючи від того, що я єврейка, і закінчуючи тим, що я — дівчинка з інвалідністю. Спочатку це були жарти про винищення євреїв та Голокост, які потім переросли в цілу «тролінг-кампанію». Однокласники створювали окремі чати, куди скидали меми з моїм обличчям та дуже жорсткими дискримінаційними жартами. Крім того, масово коментували мої фото публічно і «завалювали» приватні повідомлення образами, глузували з інвалідності та називали нещасною. І це ще найбільш «пристойне» слово щодо інвалідності. Вчителі з цим нічого, на жаль, не робили».
Згідно з дослідженням Агентства ЄС з фундаментальних прав людини (2014), 11% жінок отримували образливі повідомлення в інтернеті сексуального характеру, а для жінок з інвалідністю цей відсоток вищий — близько 20% опитаних). Кожна п’ята жінка, яка стала жертвою такого переслідування, була змушена змінити свій номер телефону або адресу електронної пошти, а 74% випадків переслідування ніколи не потрапляють у поле зору поліції, навіть якщо вони призводять до дуже серйозних наслідків.
Ситуація в Україні є ще гіршою. Стамбульська конвенція, яка мала б захистити жінок від усіх проявів насильства (зокрема і скоєного через інтернет), досі не ратифікована, попри зусилля громадських організацій та окремих політиків/инь.
Існує профільний закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству», однак він стосується лише насильства, скоєного особами, які є або були членами родини жертви. До того ж у переліку видів домашнього насильства відсутнє кібернасильство або насильство, скоєне через інтернет. Тому навіть від партнера, який отримав пароль від сторінки, «злив» приватні фото або погрожує реальною розправою, захиститися майже неможливо. На практиці правоохоронці не завжди сприймають кіберсталкінг серйозно, а тому і ставлення до заяв про подібний злочин — упереджене.
Особливо гостро стоїть таке питання для жінок з інвалідністю, адже міста не занадто сильно пристосовані для того, щоб вони могли самостійно пересуватися, відвідувати кафе, кінотеатри, подорожувати. Громадський транспорт також, на жаль, далекий від доступності, яка б дозволила жінкам з інвалідністю почуватися вільно та безпечно. Карантин ще більше посилив ізоляцію людей з інвалідністю через ризики, що пов’язані зі здоров’ям. Отже, дівчата та жінки з інвалідністю частіше залишаються вдома, маючи велике вікно у світ — віконце інтернет-браузера. Яке не завжди несе добрі новини.
«Жінки та дівчата з інвалідністю зазнають проявів множинної дискримінації, а через низку бар’єрів їм важче знайти друзів-однолітків, з якими можна вибратися погуляти чи банально випити кави. Також далеко не всі батьки готові відкрито поговорити про те, що в реальному житті не всі люди можуть бути позитивно до тебе налаштовані. Це несе в собі небезпеку — дівчата виростають дещо наївними, шукають спілкування в інтернеті і сприймають сексуальні домагання за «чисту монету» як спробу познайомитися та завести романтичні стосунки», — коментує координаторка школи політичної участі для дівчат та жінок з інвалідністю «Лідерка» Таня Герасимова.
Школа політичної участі для дівчат та жінок з інвалідністю «Лідерка» з’явилася у 2019 році. Це проєкт, який дає можливість жінкам та дівчатам із різними видами інвалідності отримати теоретичні знання про дискримінацію, про те, як захистити свої права, використовуючи різні інструменти впливу, зокрема захистити себе від насильства — в інтернеті та не тільки.
Більш вразливі до насильства в інтернеті дівчата та жінки з інтелектуальними порушеннями.
Соціологиня та консультантка Fight For Right Ганна Заремба-Косович, яка досліджує повсякденне життя людей з інтелектуальною інвалідністю, зазначає:
«Саме жінки з інтелектуальною інвалідністю частіше можуть зазнавати насильства в віртуальному просторі, тому що ті з них, хто веде сторінки у соціальних мережах, зазвичай, не володіють інформацією про різні види насильства в інтернеті. Нині необхідне проведення просвітницьких кампаній, тренінгів про те, як уникнути насильства та захиститися, які були б спрямовані саме на цю категорію жінок, враховували особливості при подачі інформації».
Однак бувають і ситуації, коли дівчина або жінка ні з ким не знайомиться. Але раптом починає отримувати смс-повідомлення з погрозами з невідомого номера. Завжди під ранок чи пізно ввечері. На свята це може відбуватися ще частіше. І так триває декілька років.
«Чоловік намагався мене захистити, через друзів вирахувати відправника, звертався до поліції та навіть пропонував змінити номер — я ж не погодилася, бо це наче здатися. І перемогла: через два роки телефонний терорист втомився або його бумерангом наздогнали його ж слова», — розповідає свою історію Тетяна Ковальчук, адміністраторка проєктів Fight For Right, яка сама є жінкою з інвалідністю.
І це, на жаль, не єдина подібна історія в житті Тані. Але в іншому випадку їй погрожувала жінка. Невідома телефонувала на роботу, залякувала, звинувачувала в усіх смертних гріхах, розповідала деталі з життя: у чому Таня була одягнена, о котрій годині та якою маршруткою поїхала на роботу.
«Відчуття, що хтось невідомий спостерігає за твоїм життям, багато про тебе знає, а ти навіть не здогадуєшся про це, було страшним», — ділиться Таня.
Знайти винну не вдалося, а припинилося це так само, як і почалося, — несподівано.
На жаль, насильство в інтернеті може завдати постраждалій жінці суттєвої шкоди — і це не щось ефемерне, а цілком реальне:
- психологічна шкода — жінка відчуває постійні страх і тривогу через переслідування, можуть з’явитися думки про самогубство, можуть загостритися хронічні захворювання, що призведе до погіршення стану здоров’я;
- фізична шкода — жінка може скоїти самогубство через цькування у інтернеті. Булер у бажанні помститися або банально «повеселитися» може публічно розмістити інформацію про місце проживання жінки, її реальні ім’я та прізвище з закликами «завітати у гості та розібратися»;
- економічна шкода — після поширення даних про особисте життя жінки вона не може знайти роботу, а тому рівень її життя знижується.
Згідно з даними Міністерства внутрішніх справ України, у 2021 році до поліції надійшло 326 тисяч звернень щодо домашнього насильства. Даних стосовно насильства в інтернеті у правоохоронних органів немає, бо статистика не збирається. Реальні ж історії жінок доводять, що проблема існує, і вона достатньо серйозна.
Куди звертатися по допомогу у випадку, якщо ви постраждали від насильства?
Поліція — за номером 102, де можна цілодобово повідомити про факт насильства, зокрема, якщо воно вчинене в інтернеті.
Урядова гаряча лінія з питань протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей — за номером 1547, де цілодобово та безкоштовно надають інформаційні, психологічні та юридичні консультації постраждалим.
Сайт, де можна зареєструватися або анонімно подати інформацію про вчинення насильства, а також відстежити чинний статус і перебіг розгляду звернення за номером повідомлення в особистому кабінеті.
Національна гаряча лінія з питань запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та гендерній дискримінації — за номером 0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного) або 116 123 (з мобільного), де цілодобово, конфіденційно та безкоштовно надають психологічні та юридичні консультації постраждалим, зокрема і в інтернеті, спеціалісти/ки громадської організації «Ла Страда».
Нині необхідне закріплене поняття у законодавстві, стала та послідовна судова практика щодо притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності осіб, що порушують права жінок в інтернеті. Крім того, зміна ставлення представників поліції до подібних випадків, а також підвищення рівня обізнаності про свої права для жінок, особливо, що стосується жінок з інвалідністю.
Це все має стати базисом для нової реальності. Де кожна і кожен почуватимуться безпечно — і в інтернеті, і в реальному житті.
Публікацію підготовано в рамках проєкту «Школа політичної участі для дівчат та жінок з інвалідністю “Лідерка”», що реалізується ГО Fight For Right за підтримки National Endowment for Democracy.
