Безбар’єрність та чому через її відсутність я не маю спогадів про школу?

від | 31.08.2021 | Дівчина говорить, LMillustrated

Час читання: ( Кількість слів: )

Можна сказати, що життя – це біг із перешкодами, які потрібно долати, але проблема в тому, що перешкоди мають бути доступними для подолання. У сучасному світі, на жаль, це неможливо, тому набагато легше було б просто прибрати ці перешкоди.

Що таке безбар’єрність?

Це поняття стосується абсолютно всіх напрямів життя – економічного, побутового, соціального, освітнього, творчого, медичного, інформаційного, архітектурного, культурного, та означає відсутність обмежень для кожного і кожної.

Чому це потрібно всім? Давайте розповім докладніше на конкретних прикладах:

Бачите маленьку дівчинку? Це я, Маша, сім років тому.

Нарешті у Маші з’явилася можливість ходити до школи, яку вона дуже любить через свою комунікабельність, під час ремісії. Але в Маші особлива дієта з продуктів, що не містять глютен, і Маша повинна їсти щотри години, щоби знову не стався рецидив. Але ось невдача – вона забула вдома свій обід, і їй терміново потрібно поїсти в шкільній їдальні, щоб не впасти.

В їдальні Маша бачить, що в меню тільки різноманітна випічка, компот, суп із макаронами, котлети, в яких співвідношення булки і м’яса – два до одного, та пшенична каша.

З усього перерахованого вище дівчинка може взяти тільки компот, бо лише там немає глютену. Через три години зі школи її забирає мама у стані середньої тяжкості.

Машу, для якої похід до школи був святом, перевели на домашнє навчання. Якби в школі було харчування, яке враховує можливість дієти чи алергії, Маша і багато інших дітей змогли б мати спогади про прекрасні роки навчання. Це була б відсутність бар’єрів у соціальному і освітньому напрямах.

Я у другому класі, прийшла до школи вперше за рік, щоб заспівати пісню на шкільному концерті. Була неймовірно щасливою, але виступала з дуже високою температурою через рецидив.

У Маші є однокласник Діма. Він любить вчитися і дуже старанний на уроках. Ще у Діми дислексія, через яку в нього падає середній бал у табелі. Чому? Бо Діму змушують на уроках літератури зачитувати частини творів і ставлять йому двійки за погане читання. Та вчителі чомусь не задумуються, що в дев’ятому класі просто так букви місцями не переставляють під час читання.

Якби вчителі були більш усвідомлені, Діма б закінчив школу із золотою медаллю. Це б мало назву «Відсутність бар’єрів у освіті».

Маша підросла і активно займається творчістю! Вона навіть пішла грати в мюзикл. Ой, а ось і знову невдача – дівчинці не можна перевтомлюватися через імуносупресивну терапію, тому що сил у неї і так немає, а рецидив нам ні до чого. Але до прем’єри мюзиклу залишилося три тижні, і Маші сказали, що якщо вона не відпрацьовуватиме щоденні репетиції до кінця, то це дуже погано. І вона викладалася до кінця на всіх репетиціях, танцювала і співала до знемоги.

О, ні! В одну з ночей Маша кричить від болю і намагається зрозуміти, помирає вона чи ні. Напевно, це рецидив. Але на ранок Маша, після кількох уколів знеболювального і приїзду швидкої, набивши кишені но-шпою та ібупрофеном, іде на репетицію.

Протягом десяти днів її температура зашкалює за 39, але вона продовжує репетирувати. Її мама все більше і більше хвилюється і зрештою змушує поїхати до Києва в Охматдит.

Машу кладуть до інтенсивної терапії. Вона здає аналізи – у Маші зараження крові через утворення стенозу. Ніхто не знає, врятують її чи ні.

Маша проводить день прем’єри мюзиклу в реанімації і не потрапляє на нього. Якби на Машу не тиснули почуттям обов‘язку, вона б, найімовірніше, не перенавантажилась і змогла б відіграти на прем’єрі. Це була б творча безбар’єрність.

Я в день прем‘єри мюзиклу та рентген моїх кишок.

Я в день прем‘єри мюзиклу та рентген моїх кишок.

У Маші є друг Влад. Він дуже творчий і любить усе яскраве. Влад попросив Машу зробити йому чорний смокі-макіяж, якраз під новий попелястий колір волосся.

Вона виконала його прохання, зробила шикарні стрілки, макіяж виглядав просто приголомшливо. Але мейк пробув у завершеному вигляді на обличчі Влада рівно п’ять хвилин, поки він робив селфі. Потім вони обидва з переляком змивали все з обличчя, щоб не залишилося навіть сліду туші на внутрішній стороні повік. Тому що Влад, щонайменше, вислухав би лекцію від свого батька на тему «негетеросексуальної поведінки», а в найгіршому випадку його побили б перехожі.


Якби у нас не було гендерних стереотипів і гетеронормативності, Влад щасливо пішов би з красивим макіяжем додому, не боячись бути побитим. Це б мало назву «Відсутність соціальних бар’єрів».
картинка

У Маші є подруга Аня. Вона працьовита і старанна, а ще дуже ерудована. І вона хотіла стати менеджеркою в ​​крутій компанії, але її не взяли. Чому?

Приводом стала відмовка, що їм потрібна постійна людина на цій роботі, а Ганна – молода дівчина, яка, на їхню думку, повинна виходити заміж і народжувати найближчим часом, а це декрети і абсолютно невигідно. Немає значення, що Аня – чайлдфрі, має значення тільки те, що це було пряме зіткнення економічної бар’єрності з гендерними стереотипами.

Неперевершений пандус до вступної комісії Києво-Могилянської академії, зроблений зі старих дверей, дуже стильне рішення! Чи потрібно пояснювати, чому це неприпустимо?

Неперевершений пандус до вступної комісії Києво-Могилянської академії, зроблений зі старих дверей, дуже стильне рішення! Чи потрібно пояснювати, чому це неприпустимо?

Маша знає купу студентів, які не вступили до університетів своєї мрії просто тому, що ці навчальні заклади архітектурно недоступні. Одні навчаються заочно, втрачаючи спогади та емоції від студентських років, інші – пішли до університетів, які їм не подобаються, але там є можливість хоча б дістатися до аудиторій.
Якби університети будувалися доступними – це була б архітектурна безбар’єрність, але її немає.

Знаєте, чому безбар’єрність потрібна всім? Бо якщо ми зможемо враховувати потреби кожного і кожної, то це буде означати найвищу ступінь розвитку нашої країни. Це буде означати, що ми змогли здійнятися високо, а в нашому суспільстві панує рівність.

Завдяки боротьбі та наполегливості багатьох людей, цього року вже ухвалена національна стратегія безбар’єрності і розробляється план дій зі створення безбар’єрної держави. У 2009 році ратифіковано Конвенцію про права осіб з інвалідністю, і ми повільно, але впевнено рухаємось до того, щоб вона діяла в нашій державі.

Теоретично, якби все це було зроблено десь близько двадцяти років тому, можливо, я б мала, як усі діти, спогади зі школи, Діма – золоту медаль, Влад – не боявся б свого унікального стилю, Аня б працювала на роботі мрії, а безліч студентів навчалися б там, де хотіли. І це все лише кілька прикладів того, чому безбар’єрність потрібна кожному.

Блог підготувала: Марія Пономаренко, випускниця школи політичної участі для дівчат та жінок з інвалідністю «ЛІДЕРКА», стажерка Офісу радниці – Уповноваженої президента України з питань безбар’єрності.

Публікація підготовлена в рамках проєкту «Школа політичної участі для дівчат та жінок з інвалідністю «ЛІДЕРКА», що реалізується за підтримки U.S. Embassy Kyiv Ukraine.

Читайте нас в Telegram-каналі, у Facebook та Instagram

Читайте також

Харчові травми війни: як будувати відносини з їжею і не нашкодити собі

Харчові травми війни: як будувати відносини з їжею і не нашкодити собі

«Дуже сильно весь цей час хотілося хліба, — згадує моя приятелька Катерина, яка із сином у перший же день війни опинилась в окупації на Чернігівщині. — Ми потроху вже почали готувати їжу на вогнищі, хоча над нами постійно...

Дніпро. Навіщо ми говоримо про війну? Розмова з рідним містом

Дніпро. Навіщо ми говоримо про війну? Розмова з рідним містом

А зранку випав сніг. Крижані сльози неба падали на зруйновану багатоповерхівку, на зруйновані життя, омиваючи їх, вкривали саваном загиблих, припорошували білим форму ДСНС, поліцейських і медпрацівників. До Дніпра я...

«Суспільство звикло бачити лисих чоловіків — вони є у культурі чи кінематографі, а от жінок…»: Три історії жінок з алопецією 

«Суспільство звикло бачити лисих чоловіків — вони є у культурі чи кінематографі, а от жінок…»: Три історії жінок з алопецією 

Вони називають себе «алопетянками», експериментують із зовнішністю, кидають виклик конвенційній красі та мріють, щоб за...