Вірите чи ні, але одна кома може геть усе змінити!
Може підняти оцінку з української мови, додати шарму дитячій записці, а може перетворити звичайнісіньку зелень на чудо-рослину. Себто одна малесенька кома здатна створити шпинатно-залізний міф на багато-багато поколінь.
Більшість із нас з раннього дитинства знає, що шпинат – це сила. Сам моряк Папай поглинав шпинат бляшанками і одним ударом лівої розганяв усіх навколо в радіусі п’яти метрів, Чак Норріс так не зміг би (кулаками махав Чак тоді, коли силу шпинату вже скасували).
Почалась історія шпинату в далекому 1870 році, коли німецький (не британський, о диво!) вчений Еріх фон Вульф сидів і рахував вміст заліза в продуктах. Була третя ночі, очі самі закривались, голова просилася на подушку, розум вже хропів, а Еріх усе рахував і рахував. І от тієї миті, коли треба було записати результати, пан Вульф пропустив одну-єдину, нікому не потрібну маленьку кому. Бачив він помилку чи ні – не скаже ніхто, а якщо і бачив, то передруковувати сторінку явно не хотів (уявіть собі о третій ночі ще сторінку на друкарській машинці нацикати). А після виходу статті у світ визнавати, що десь там коми бракує, він теж не горів бажанням.
Саме так шпинат, сам того не знаючи, був нагороджений 35 міліграмами заліза на 100 грамів (насправді ж заліза в шпинаті в 10 разів менше і засвоюється воно звідти оооооой як повільно – коротше, ту кількість шпинату, яку треба, може з’їсти хіба що коза).
Шпинат у бляшанках, шпинат смажений, шпинат варений, тушкований, сушений, копчений і маринований, шпинат вагітним і дітям, жінкам і чоловікам, анемічним і не дуже – у своїй зеленій шинелі шпинат впевнено почав полонити світ. Магічні властивості шпинату таки перерахували 1937 року, та тут його врятував звичайнісінький моряк, той що Папай.
І знаєте, офіційно шпинат скинули з п’єдесталу ще 1981-го, а от у головах наших він так і залишиться харчем для сили!
То що, смузі? Шпинатний?
