Мені 10 років, і мама часто кричить на мене. Але останнім часом їй краще. Вона розмовляє з подругою по телефону, а я вдаю, що зайнята своїми справами, але насправді підслуховую.
«Це було так дивно, – каже мама, – я плакала у ванній і хотіла накласти на себе руки. Я не розуміла, що відбувається, і не думала, що хвороба може так проявлятися».
Майже через 20 років, коли мені здасться, що я божеволію, чоловік запитає: «Ти не думала, що в тебе та ж хвороба, що й у мами?»
І ось я стою з результатами аналізів у світлому коридорі ендокринологічного центру, серце б’ється так сильно, що віддає у вуха. Це не через хвилювання, це симптом. До кабінету лікаря підходить молода дівчина, питає хто останній. Вона дуже худорлява і метушлива, як і я останні кілька місяців. Дивлюсь на її очі. Вони трохи навикаті. Якби ми зустрілися в іншому місці, то подумала б, що це природна особливість, але впевнена, що до хвороби очі були іншими. Ми одного віку, черга довга, тож зав’язується розмова.
– Я три роки не могла зрозуміти, що зі мною. Мене лікували від тахікардії, астми, депресії. Говорили, що це стрес, щось психологічне. А потім очі…
– А це поступово відбувається? – наважилася спитати я.
– За ніч. Я просто підійшла до дзеркала і… побігла до офтальмолога, а він уже направив мене до ендокринолога. Зараз мені краще, але навряд чи колишня зовнішність повернеться.
Мовчу і почуваюся безглуздо. Ніколи не знаю, що говорити у таких ситуаціях. Листок тремтить у руках. Це не емоції. Просто руки тепер весь час тремтять.
Хвороба Грейвса, Базедова хвороба або дифузний токсичний зоб – це аутоімунне захворювання. Ваш імунітет починає думати, що щитоподібна залоза – ворог. Він виробляє антитіла, які стимулюють залозу, і вона починає виробляти велику кількість гормонів.
Хвороба може починатися по-різному. Можна різко схуднути, маючи підвищений апетит. Можна страждати від сильної тахікардії та тремору рук.
Часто першою страждає психіка. На форумах головна скарга звучить надто абстрактно та поетично для медичного діагнозу, але точніший опис придумати складно: «Хвороба Грейвса – це хвороба, яка краде тебе». Це відбувається через те, що гормони постійно стимулюють нервову систему.
У цьому й підлість хвороби: люди починають лікувати психіку. Я довгий час думала, що страждаю від післяпологової депресії, дивилася вебінари з емоційного вигоряння, намагалася якось змінювати режим, більше спати. Нічого не помагало. Пам’ятаю, що почала запрошувати няню не для роботи чи відпочинку, а тому, що відчувала, що не контролюю себе. А потім слова чоловіка нагадали про сімейну історію. Мені не відразу пощастило з добрим ендокринологом, але в результаті знайшла лікаря, який і дав мені всі необхідні рекомендації.
Діагностика хвороби Грейвса
Нетипова дратівливість, тривожність, плаксивість, безсоння, схуднення при підвищеному апетиті, страшні сни, депресивний стан – причини звернутися до психолога. Перед візитом до фахівця запишіться до найближчої лабораторії та здайте три аналізи: гормони щитоподібної залози (Т3 вільний та Т4 вільний) та тиреотропний гормон гіпофіза (ТТГ). Якщо гормони щитоподібної залози підвищені, а гормон гіпофіза знижений – цей стан називається гіпертиреоз або тиреотоксикоз. Але навіть якщо гормони щитоподібної в нормі, а ТТГ знижений, це вже привід іти до лікаря.
Гіпертиреоз – це не хвороба. Це симптом різних розладів щитоподібної залози. Не можна ставити діагноз хвороба Грейвса, аналізуючи лише ці три аналізи. Підтвердити його може лише аналіз на антитіла до рецепторів ТТГ.
Лікування
Лікування як такого немає, але є препарати, які можуть забезпечити ремісію та повноцінне життя. Препарати групи тиреостатиків «блокують» щитоподібну і не дають їй виробляти велику кількість гормонів, які отруюють організм. При хворобі Грейвса препарат необхідно приймати за спеціально розписаною схемою щонайменше рік. Після скасування або пощастить і ремісія буде тривалою, можливо, довічною, або ні і станеться рецидив, тоді доведеться видаляти щитоподібну.
Це не гормональні препарати. Від них не гладшають. В Інтернеті безліч скарг на зайву вагу після початку їх приймання, але це має пояснення. За час хвороби люди звикають їсти багато, тож коли обмін речовин приходить у норму, багато хто продовжує харчуватися так, як тоді, коли метаболізм був разів у 10 швидшим.
Чим довше тягнути з лікуванням, тим вищий ризик того, що очі вилізуть з орбіт. По-науковому це називається «ендокринна офтальмопатія», страждає від неї приблизно 30% людей із хворобою Грейвса.
Так, антитіла, які руйнують щитоподібну залозу, часто вражають очі. Виникає набряк окорухових м’язів, тиск в очниці зростає, і очі наче видавлюються назовні. Часто це відбувається стрімко, іноді за ніч, як у випадку з моєю знайомою. Іноді очні симптоми виникають раніше за інші. Але найчастіше вони виявляються протягом 18 місяців після діагностики захворювання. Лікування цього стану довгий і складний, часто потребує оперативного втручання. У важких випадках є ризик сліпоти, а повернути зовнішність допоможе лише пластична операція.
Поширені міфи
Тези, які не відповідають дійсності в плані лікування хвороби Грейвса:
- Дієта з низьким вмістом йоду. Це дуже часта рекомендація лікарів «старого загартування». Можна їсти все – рибу, креветки, морську капусту, але це ніяк не вплине на лікування чи ремісію. Щобільше, останні дослідження показали, що приймання фізіологічних доз йоду під час консервативної терапії хвороби Грейвса знижує ризик рецидиву. Єдине від чого слід утриматися, то це від куріння. Люди, які палять, набагато частіше страждають від рецидивів та офтальмопатії.
- Тривала заборона спорту. Хвороба Грейвса є причиною сильної тахікардії. Але щойно гормони приходять у норму, внормовується і серцевий ритм. І обмежувати себе у спорті на рік немає сенсу.
- Заборона на годування груддю. Тиреостатики – це і справді не аскорбінка. Але вони сумісні із лактацією. І на сайті e-lactation, де оцінюють ризики препаратів для матерів-годувальниць, це препарати низької зони ризику. Багато залежить від дози, але дозування 15-20 мг вважається безпечним для дитини. Якщо стан потребує більших доз, безпечніше перевести дитину на суміш. Адже тоді препарат гнітить щитоподібну залозу дитини. Рішення не лікуватися заради збереження грудного вигодовування докорінно не вірне: гормони проникають у молоко і теж негативно впливають на дитину.
Якщо хвороба почалася під час вагітності або вагітність настала після встановлення діагнозу – це не привід переривати її. Вести вагітність із хворобою Грейвса – не найпростіше завдання для лікаря. За даними Американської Тиреоїдної Асоціації, у вагітних жінок із хворобою Грейвса вищі ризики розвитку тиреоїдного шторму – різкого викиду в кров тиреоїдних гормонів, що може бути небезпечним для життя. Також вищі ризики передчасних пологів та прееклампсії. Але це можна попередити та контролювати. І окрім гарного гінеколога важливо знайти ендокринолога, який спеціалізується на веденні вагітностей, ускладнених гормональними проблемами. При вагітності підбирається препарат, який не проникає до плаценти.
Причини виникнення хвороби досі невідомі. Вважається, що велику роль відіграють інфекційні захворювання, стрес та спадковість.
Коли все приходить у норму, наче повертаєшся додому після бурі. У темряві намацуєш свої емоції, знову вчишся реагувати на звичайні речі як раніше.
Ця хвороба призводить до такої емоційної інвалідності, що, коли приходиш у норму, почуваєшся, як людина, яка встала з інвалідного крісла і невпевнено йде парком з паличкою.
Якось я розглядала старі сімейні фото. Знайшла фотографію моєї прабабусі. Я мало що знаю про неї. Знаю, що вона була доброю, але дуже тривожною і з «величезними очима». Я, здається, тільки зараз помітила, що її очі не просто були великі. Вони були витріщені.
