«Спостереження за птахами» або birdwatching — любительське заняття, яке полягає у спогляданні за птахами та вивченні нових видів пернатих. Бьордвотчинг зародився у США, згодом великої популярності набув і у Європі. В останні роки дедалі більше бьордвотчерів почало з’являтися в Україні.
Люди спостерігають за птахами наодинці або ж об’єднуються у групи за інтересами, вивчають птахів, роблять фото, діляться світлинами й обговорюють нові види. Серед шанувальників бьордвотчингу існують навіть змагання, хто зафіксує найбільшу кількість видів птахів. Любителі цієї діяльності також допомагають науковцям підраховувати наявні види птахів.
Орнітологиня Ганна Кузьо займається популяризацією «бьордвотчингу» в Україні з 2017 року, навчає людей спостерігати за птахами. Вона впевнена, що це дасть змогу прищепити любов до природи, а також допомогти науковцям у підрахунку деяких видів пернатих. Ганна розповідає, чому це заняття її захоплює, та радить, із чого почати.
«Коли ти на природі й займаєшся бьордвотчингом, у тебе фокусується увага на прекрасному та позитивному, а не на своїх думках»
Освіту екологині я здобула у Львівському національному університеті імені Івана Франка на біологічному факультеті. Там почала вивчати птахів, писала дисертацію, в якій їх досліджувала. Деякий час керувала проєктом «Bird ID» від норвезького університету. Ідея полягала в тому, що орнітологи з 15 країн навчали бьордвотчерів й аматорів визначати птахів та робити обліки. Наприкінці курсу вони складали іспит і надалі могли продовжувати вже самостійно робити обліки й допомагати науковцям.
Зараз я працюю у галузі охорони природи у Франкфуртському зоологічному товаристві. Я — орнітологиня й захоплююся природою.
Зі своїх спостережень бачу, що наше покоління ще багато не знає про природу рідного краю і навіть не здогадується, наскільки вона цікава, зокрема завдяки птахам. Ми виросли на фільмах Discovery, BBC, знаємо про фауну Африки, Південної Америки чи навіть Австралії, а України — ні. Іноді я проводжу екскурсії на природі й розповідаю про птахів, то люди часто дивуються, наскільки багато у нас живе видів.
Звідки у мене з’явився інтерес до спостереження за птахами? Однозначно сказати важко, бо ця тема завжди мене оточувала. Проте пропагандою такого способу проведення часу я почала займатися з 2017 року. Потім створила свій блог, стала розповідати про те, що таке бьордвотчинг і для чого він потрібен.
Взагалі, це — хобі й один із найбільш доступних способів спостереження за дикою природою. Зі ссавців у дикій природі України можна побачити косулю, оленя, дикого кабана чи лисицю. Але вони зазвичай дуже обережні, тому зустріти їх — рідкість. А от птахів в Україні понад 400 видів, і всі вони доступні для самостійного огляду. Навіть у місті, не докладаючи великих зусиль, можна зустріти понад 100 видів пернатих.
Для когось, як і для мене, birdwatching — це спосіб відпочинку, прояв інтересу до природи й намагання зрозуміти, що живе поруч із нами. Ми — бьордвотчери — прогулюємося у парках, лісах чи на ставках і, помічаючи птаха чи чуючи спів, фіксуємо його і намагаємося сфотографувати чи побачити через бінокль.
Хтось робить це наодинці, хтось — у компанії, самоорганізованій ком’юніті. У фейсбуці чи інших месенджерах є чати, де любителі споглядання за птахами діляться своїми фото та обговорюють. Іноді вони не усвідомлюють, що випадково зазнімкували й виклали фото рідкісного птаха. А потім це бачить орнітолог і каже, що людина зробила важливе спостереження: зафіксувала вид, який рідко спостерігаються у нашому регіоні.
Є ще й інший підвид бьордвотчерів — twitchers. Вони цим займаються не заради насолоди природою і відпочинку, а щоб побачити нові види птахів. Це більше схоже на змагання: люди їдуть на певну територію, де живуть ці пернаті, маскуються, сидять по кілька годин в очікуванні птаха, а побачивши його, ставлять «галочку» і йдуть далі.
Спостереження за птахами — це хороший ресурс для відновлення. Коли ти на природі й займаєшся бьордвотчингом, у тебе фокусується увага на прекрасному та позитивному, а не на своїх думках. Це дуже корисно для відпочинку мозку і, думаю, що особливо зараз для українців — це дуже важливий інструмент відновлення. Бо ми всі травмовані й нам потрібно вчитися шукати ресурс. Природа може бути одним із тих інструментів, який може допомогти багатьом людям. Щобільше, у Шотландії терапевти виписують бьордвотчинг як один із допоміжних терапевтичних засобів лікування.
Мені б дуже хотілося, щоб про бьордвотчинг знало більше людей і більше це спробували.
«У Штатах є такий напрям у науці — citizen science»
Кілька років я разом із колегою Олексієм Дубовиком, який також є орнітологом, координувала проєкт у Львові, де ми моніторили місцевих птахів разом із бьордвотчерами та складали обліки. Близько 30 учасників спостерігали за пернатими неподалік від місць, де вони живуть чи працюють. Коли кожен із них робив по два обліки, то в результаті виходила велика кількість отриманих даних.
Тому навіть такий моніторинг птахів — цікавий із наукового погляду. Якщо ми рахуватимемо птахів протягом 10, 20 років — отримаємо інформацію, що допоможе простежити зміну в кількості видів. Бо сьогодні таких даних в Україні немає, а це насамперед інструмент для охорони природи.
У Штатах є такий напрям у науці — citizen science. Люди на волонтерських засадах рахують птахів і передають цю інформацію науковцям. Завдяки цьому ми знаємо яких птахів стає більше, а яких — менше. Далі можемо розуміти тенденції зростання популяції чи навпаки зникнення окремих видів.
Це одна з моїх мрій, щоб такий проєкт був і в Україні. Тому що у мене часто питають: а чому зникли горобці чи чому колись снігурів було більше? Але все це дуже суб’єктивні слова. Щоб мати якісь відповіді на запитання, потрібно мати конкретні цифри: скільки птахів цього виду було і скільки стало. На жаль, ми цього не маємо, бо моніторингу не було.
Є дуже класні додатки для бьордвотчерів, зокрема, щоб збирати інформацію про птахів. Найпопулярніший у світі — це EBird. Там ви можете вносити свої спостереження за птахами. Для цього не треба бути учасником спеціальних досліджень чи моніторингу. Просто якщо ви вмієте визначати птахів, то приїхавши, наприклад на озеро, і порахувавши лебедів, які там зараз є, можете внести цю інформацію в додаток. Аплікація автоматично визначить ваше місце розташування і час, а дані потраплять у міжнародну базу. Можливо, потім орнітолог буде досліджувати лебедів і зможе використати ваші спостереження.
За час своєї роботи я бачила багато птахів, але дуже рада, що колись, неподалік від Шацька, мені пощастило побачити очеретянку прудку. Це глобально дуже рідкісний вид, бо її ареал — північ України, Білорусь і трохи в Польщі. Більше ніде у світі побачити її не можна.
Через кліматичні зміни, осушення боліт, зникає і середовище цієї пташки. Є ризики, що в майбутньому ми можемо її втратити, якщо будуть продовжуватися такі негативні процеси. Але дуже хотілося б, щоб вона у нас залишилася і надалі.
«Буває ходиш і фотографуєш на природі, а в людей вже це викликає підозри»
На щастя, особливо небезпечних ситуацій під час бьордвотчингу у мене не було. Проте ставалися досить неприємні.
Ми часто спостерігаємо за водоплавними птахами на ставках. Іноді ці місця приватні, але відповідно до законодавства України люди, які беруть в оренду ставки, не мають права забороняти ходити по берегу. Проте на практиці цього ніхто не дотримується. Є різні власники, бувають дуже агресивні. Деякі погрожують вогнепальною зброєю, кажуть, що спустять собак, якщо ми не підемо. У таких випадках намагаємося не сперечатися і йдемо звідти.
А з початком повномасштабної війни умови для бьордвотчерів теж трохи змінилися. З’явилися нові питання: куди можна іти, де дозволено фотографувати? Наприклад, водосховища — це найцікавіше місце для спостережень за птахами у зимовий період. Проте водосховища біля гідроелектростанцій — це також стратегічний об’єкт, який патрулюється. Прийти й пофотографувати птахів просто так вже не вийде.
Буває ходиш і фотографуєш на природі, а в людей вже це викликає підозри. Навіть у мене були ситуації, коли я ходила в лісі з біноклем, і підійшли люди спитати, що я тут роблю. Навіть у довоєнні часи, коли ми ходили з біноклями й фотографували, люди на нас косо дивилися, бо не розуміли, що ми робимо. А зараз це тим більше може викликати підозри.
«Тому я завжди кажу: починати треба з уважності та спостережливості»
Часто люди просто не звертають уваги на птахів. Кожна зима починається з того, що у мене питають: чому зникли снігурі? Насправді вони є і нікуди не зникали. Наприклад, у Львові їх можна зустріти в кожному парку. Але люди просто їх не бачать, бо не задирають голову догори. А цей вид можна побачити переважно на верхівках дерев і впізнати за специфічним звуком, який вони видають, таке ніби «икання», подібне на звук гумової іграшки. І якщо цей звук ви почули в околиці, то задеріть голову догори й там побачите снігурів.
Тому я завжди кажу: починати треба з уважності та спостережливості. Якщо ви почнете слухати птахів, тоді ви почнете їх і бачити, спостерігати набагато більше видів.
Далі вже спробуйте придбати фотоапарат і знімати птахів, а вдома на комп’ютері розглядати фото і дізнаватися, що це за види. Перші спроби рекомендую робити у парках, там птахи підходять переважно близько до людей. Дивитися можна на них і без бінокля, але цей інструмент просто полегшує вам роботу.
Корисно буде знайти ком’юніті, яке теж цікавиться спостереженням за птахами. Там вам допоможуть знайти інформацію про птахів, поділяться корисними новинами чи порадами, а, можливо, навіть разом будуть досліджувати місцевість.
