Здається, у 21-му столітті чоловіки й жінки нарешті мають рівні права й можливості… але чи скрізь? У Саудівській Аравії, приміром, жінки можуть водити автомобіль лише за згоди свого чоловіка. У Китаї жінки отримують значно меншу зарплату, ніж чоловіки, за виконання однакових завдань. В Індії дівчата зобов’язані слухати батька і виконувати його примхи.
Цікаво, що сказали б на це сучасні українські діти? Чи назвали б такий стан справ прийнятним? Хіба справедливо, що дівчинка, жінка в житті заслуговує на менше, ніж хлопчик, чоловік? Чим вона гірша? Що за упередження? Чому і хто так вирішив?
Діти, ймовірно, дуже здивуються, дізнавшись, що світ, в якому всі за законом мають рівні права і можливості, постав відносно недавно. Жінки навіть наполягли на тому, щоб один день з-поміж 365 всі згадували їхні досягнення у боротьбі за рівні права, і можна було сміливо наголошувати на дискримінації, яка існує й досі. Його назвали Міжнародним жіночим днем і відзначали 8 березня.
Як зараз розповідати дітям про 8 Березня
Обговорення теми гендерної (не)рівності варто почати із власного усвідомлення: світ, у якому в людей є рівні права та можливості незалежно від статі, варто побудувати. Це світ, у якому комфортно і спокійно, в якому хочеться жити. А поки будуємо, слід невтомно захищати ті права, що вже вважаються очевидними: лишень відволічешся, як вирине черговий «організатор п’яних вечірок» чи викладач солідного вишу зі звинуваченнями жертви. Або спливе типова, з дискримінаційним душком, історія працевлаштування молодої мами. Чи вкотре розгориться інтернет-баталія на тему «чоловік утримує родину, має заробляти більше».
Тож саме так і варто доносити тему нашим дітям: розповісти, як було і чого жінки вже досягли впродовж попередніх століть, а які завдання лишилися актуальними досі.
Отже, пірнемо в історію питання. Тривалий час в історії людства лідерами племен, верховними жерцями і правителями ставали переважно чоловіки, та й власними родинами керували також чоловіки. В епоху Античності для жінок і дітей відводили окрему кімнату, й вони мали запитувати дозволу в чоловіка, щоб вийти на прогулянку. Голосувати за ухвалення політичних рішень могли тільки вільні чоловіки.
В епоху Середніх віків за підтримки християнської церкви чоловіки продовжували втримувати панівне становище. А під час полювання на відьом фізично знищили сотні тисяч жінок у Європі й Америці. Жінку розглядали як річ, предмет, який можна викрасти і використовувати задля власної мети. Для королів вона мала виконати одне завдання: народити сина — наступника на престол. Інакше стосунки розривали. Так, англійський король Генріх VIII одружувався шість разів. А Анну Болейн, яка не змогла народити сина, — стратив.
«Функціональне» ставлення до жінки не змінювалося аж до промислової революції. Фабрики і заводи перетворили жінок на робітниць, які працювали на рівні з чоловіками, але отримували набагато нижчу зарплату.
Врешті-решт 8 березня 1857 року в Нью-Йорку американські текстильниці влаштували мирний мітинг. Вимагали рівної оплати, поліпшення умов праці та зменшення десятигодинного робочого дня. Цей страйк охрестили «маршем порожніх каструль» і жодних результатів він не дав. Але сама ідея виявилася вдалою, і до 1908 року щорічні демонстрації стали настільки масштабними, що це спонукало Соціалістичну партію Америки оголосити 28 лютого 1909-го першим Міжнародним днем жінок.
Активні жінки почали виборювати права, які ми зараз називаємо базовими, — здобувати освіту, вести професійну діяльність, розпоряджатися своєю власністю, мати свободу руху і подорожувати без дозволу та супроводу чоловіків, виходити заміж і мати дітей за власним вибором, а також право обирати та бути обраною у керівні органи держави (що дало жінкам можливість впливати на ті рішення, які безпосередньо стосуються їхнього життя).
Жительки України, яка перебувала у складі російської імперії, а потім Радянського Союзу, проживали власну історію утисків і боротьби.
8 березня 1917 року за григоріанським календарем (і 23 лютого за юліанським) у Петрограді жінки провели масову вуличну демонстрацію із вимогами «Хліба і миру». У цей час тривала Перша світова війна, чоловіки гинули на фронтах, а жінки й діти голодували. Власне, з цієї акції почалася Лютнева революція в царській росії, яка призвела до повалення монархії та знищення імперії.
Більшовики віддячили жінкам за підтримку і визнали їхній внесок у революцію, законодавчо закріпивши рівні політичні, соціальні та громадянські права жінок у СРСР. Але тільки за формою. А по суті жінок почали потроху використовувати для посилення політичного впливу на суспільство.
У 1920–1930 роках усі громадяни СРСР, зокрема жінки стали деталями механізму радянської держави — безликими, усуспільненими, пригніченими будівничими соціалізму. Жінки, окрім праці на благо соціалістичної батьківщини, мали ще народжувати дітей і виховувати майбутніх радянських людей. Пропаганда сформувала гендерні образи чоловіка-захисника, якого вітають 23 лютого, і турботливої жінки — дружини, сестри, матері, яким потрібно подякувати за обід, чисті шкарпетки і випрасуваний одяг.
У 1975 році Міжнародний жіночий день вперше відзначила Організація Об’єднаних Націй. У грудні 1977 року Генеральна Асамблея ООН та її держави-члени проголосили 8 березня святом прав жінок і міжнародного миру.
Цього року в Україні на розгляд Верховної Ради подали законопроєкт, що пропонує скасувати 8 Березня, а замість нього відзначати День української жінки — 25 лютого, у день народження Лесі Українки. Наприкінці лютого було внесено на розгляд й інший проєкт, який пропонує визначити 8 березня Міжнародним днем захисту прав жінок і в такий спосіб відійти від застарілої радянської традиції сприймати цей день як «свято весни та краси».
Річ у тім, що навіть у країнах, де процвітає фемінізм, жінкам і досі є за що боротися: права задекларовані, але не завжди є можливості для їх реалізації.
Українки отримали ратифікацію Стамбульської конвенції і дозвіл працювати за 458 професіями, які раніше для них були забороненими. Але розрив у зарплатах чоловіків і жінок в Україні залишається — у середньому це 26%. Кількість жінок у Верховній Раді становить 20%. За 30 років незалежності в Україні тільки раз жінка була прем’єр-міністеркою і жодного разу президенткою.
Гострим є питання домашнього насильства — часто прихованого, бо жертви з цілої низки причин бояться викривати своїх кривдників. Нікуди не подівся й сексизм як упередженість на основі статі. Про репресивні стандарти краси, викривлений баланс між роботою та особистим життям, несправедливий розподіл домашнього навантаження говорити у повний голос почали лише останнім часом.
А найперше українки страждають від консервативних уявлень. Від суспільної думки, що те, як є зараз, — нормально, тож нехай так і залишається.
Щоб заявити, що «так» ненормально, 8 березня 2021 року чотири тисячі українок вийшли на Марш жінок. Такі акції час від часу відбуваються в усьому світі: приміром, 21–22 січня 2017 року у США відбувся наймасовіший Марш жінок — двохмільйонний! Акція була присвячена захисту прав жінок, прав ЛГБТ-спільноти, расової рівності, свободи віросповідання та прав робітників, а також питанням, що стосуються реформи імміграційного режиму і реформи охорони здоров’я. Приводом для Маршу жінок стали некоректні висловлювання Дональда Трампа.
Як зараз розповідати дітям про 8 Березня і чому це важливо?
«Сепарації від радянського минулого — не привід відмовлятись від обговорення теми прав жінок», — коментує освітянка, авторка ідеї та керівниця освітнього проєкту MemoryCraft Валентина Мержиєвська.
І радить цьогоріч не втрачати нагоди обговорити тему з дітьми.
Зробити це найкраще інтерактивно — слухаючи, розмовляючи й майструючи. Для цього MemoryCraft за підтримки американської НПО Alight створив спеціальні набори.
Дорослим (ведучим уроку) в пригоді стане ідея тематичного заняття про боротьбу за права жінок, підготовлена викладачем історії Романом Сліпокоєнком. А дітям — складанка символу фемінізму від розробниці паперових моделей Насті Горнічар (складанку слід видрукувати на папері щільністю 160–170 г/м²).
Поради тим, хто планує провести свято:
На початку заняття разом із дітьми уважно роздивіться складанку, обговоріть послідовність дій, розподіліть інструменти, щоб далі не перериватися на технічні питання. Діти починають вирізати детальки, а ви — говорити.
Для початку поцікавтеся, яких відомих жінок в історії діти згадають. Чи помічали вони, що серед видатних постатей більшість згадок чомусь залишилося про чоловіків? Чи мають зараз чоловіки і жінки рівні права?
Актуалізували тему — викладайте історію питання.
Текст до заняття описує факти, послідовність подій, що відбувались. Але для занурення в атмосферу бажано зупинятися і додавати власних рефлексій і спогадів. Доречно буде розповісти, як у часи вашого дитинства чи дитинства ваших мам щороку 8 березня хлопчики дарували однокласницям тюльпани чи мімозу. Але перед тим дівчата обдаровували їх 23 лютого шкарпетками і листівками до свята «справжніх чоловіків», тож такий «обмін» сприймався адекватно.
Як мами й бабусі не йшли на роботу, а «ставали на кухонну вахту», щоб приготувати особливе частування до їхнього ж свята. Як усі чоловіки несли квіти «представницям слабкої статі» саме на 8 березня. А в інші дні дивно жартували: «Молчі, женщіна, твій день — восьмоє марта».
Що більше особистих історій, то цікавіша й емоційніша розповідь. Може, родинні історії є в самих дітей? Якщо так, заохочуйте такі розповіді, це дуже цінно!
Паперові моделі складені?
Час підбивати підсумки: жінки пройшли складний шлях боротьби за свої права від їх повної відсутності до отримання цілої низки повноцінних прав і, головне, суспільного визнання у низці сфер життєдіяльності. Однак боротьба за жіночі права триває і прямує до загальної рівноправності.
Нині традиційна загальноосвітня школа переосмислює дату 8 березня, і вчителі направду розгублені: то що і як відзначати? Свято весни? Жінок-мироносиць? А може, підготуємо урок про жінок-військових, героїнь нинішньої війни? Чи краще розповімо про те, як жінки боролися за свої права? Часто традиція урочистості «найчутливішого свята для мам і бабусь» ностальгічна і важлива саме для дорослих, котрі «святкують», як звикли.
«Батьки, не чекайте, що про все подбає школа. Зберіть купку друзів дитини і поговоріть про важливе. Усі, хто працює з дітьми в гуртках, навіть якщо ви валяєте з вовни чи займаєтесь авіамоделюванням, — знайдіть можливість поговорити з учнями про загальнолюдські цінності. В їхніх руках наше майбутнє, дуже важливо, з якого горизонту знань та етичних принципів вони ухвалюватимуть рішення», — говорить Валентина Мержиєвська.
«Я ніколи не любила 8 Березня. Адже ніби була відповідальна за те, щоб бути ніжною, жіночною, квітучою (хоча до кінця не розуміла ці поняття). Моя особиста історія фемінізму — це протидія узагальненню та спрощенню, — коментує свою співпрацю з проєктом MemoryCraft мисткиня Настя Горнічар. – Мені б хотілося, щоб маленька Настя відвідала такий урок, який ми зробили для вас і ваших дітей. А сучасне 8 Березня стало насамперед ще одним днем інформації про досвід та боротьбу за права жінок».
Отримати матеріали для занять до 8 Березня та інших важливих державних і суспільних дат ви можете безплатно. Для цього підпишіться на розсилку ГО «Валентність. Переосмислення».
