Для інтеграції хорошої англійської замало: Як українки вивчають мови країн, до яких евакуювались

від | 22.12.2022 | Її історія, Топ

Час читання: ( Кількість слів: )

Упродовж останнього десятиріччя українців заохочували вивчати англійську як працедавці, які вимагали щонайменше рівня Upper-Intermediate, так і політики (п’ятий президент Петро Порошенко навіть оголосив 2016-й Роком англійської мови в Україні). Досягти Advanced English стало звичним пунктом плану на рік, і нехай результати не завжди тішили, все ж дещо у пам’яті закарбовувалось.   

Саме через вже знайому англійську дехто після 24 лютого евакуювався до Великої Британії та Ірландії. Загалом на мовний чинник зважали 20% українців, які шукали прихисток у країнах ЄС, свідчить дослідження Агентства ЄС із питань притулку, Міжнародної організації з міграції та Організації економічного співробітництва і розвитку.

Проте на вибір країни більше впливали інші фактори: приблизно половина респондентів керувалася можливістю працевлаштування, а 47% учасників дослідження прямували туди, де живуть їхні друзі чи родичі. 

Частково відображають ці тенденції історії двох наших героїнь. Клінічна психологиня Ольга Сушко вирушила до Нідерландів, адже мала там налагоджені професійні зв’язки. Валентина Гресь, яка в Україні перебувала у декреті, не планувала виїжджати за кордон, але онлайн-друг переконав її перебратися з дітьми до нього у Данію. Власне, він допоміг їй тут влаштуватися на роботу. 

Для соціологині Оксани Дутчак, відповідальної за двох дітей та собаку, була важлива не стільки країна, до якої вона прямує, скільки заздалегідь організована евакуація — проїзд від українського кордону та поселення у сім’ї на перший час. Тож від березня вона мешкає у Німеччині, де отримала дослідницьку стипендію.     

Для підприємиці Ірини Маркіної-Бадюл все сталось раптово. Миколаївський підрозділ міжнародної суднобудівної корпорації, в якому працює її чоловік, допомагав евакуюватися своїм працівницям та родичкам співробітників. Вона погодилася перебратися до румунського міста Галац, де розташований завод корпорації. Розуміла, там її дітям буде безпечніше. 

Усіх чотирьох за кордоном виручає англійська, хоч і рівні знань у них різняться — від Intermediate до C2 Proficiency. Проте у цьому разі ще важливо, наскільки вправно (й охоче) користуються English мешканці країни, що приймає українців. 

Згідно з рейтингом English Proficiency Index 2022, що охоплює дані 111 країн, нідерландці, данці та німці — у тринадцятці націй, рівень англійської яких визначається як «дуже високий». Трохи нижчі результати у Румунії, яка посіла 17-те місце. Україна, до речі, на 35-й позиції, а поруч із нею — Франція (34-та), Іспанія (33-тя) та Італія (32-га): рівень англійської цих країн характеризують як «середній». 

У перші тижні війни евакуація здавалася чимось короткочасним: ще трохи — і все стане, як було. Проте місяць за місяцем в Україні безпечніше не стає, а на чужині — наскільки гостинно б там не приймали, діють свої правила. Щоб інтегруватися у місцеве суспільство, хорошої англійської замало — потрібно вчити державну. 

Ольга Сушко: «Ставлюсь до вивчення мови як до ще однієї цеглинки в моїй ідентичності»

Ольга Сушко проводить психологічні онлайн-консультації для українських клієнтів. Працювати за фахом у Нідерландах змоги поки не має: хоча тут обговорюють, як залучити її та колег до роботи з біженцями, складно це реалізувати через місцеву систему охорони здоров’я.  

Чи не єдиний вихід — досягти рівня С1 нідерландської, розуміє Ольга. І сприймає це як ще один цікавий проєкт, результати якого з нею залишаться, навіть якщо вона повернеться додому. 

Для інтеграції хорошої англійської замало: Як українки вивчають мови країн, до яких евакуювались

Ольга Сушко

Раз на тиждень відвідую недержавні курси, де чотири нідерландці на волонтерських засадах викладають для українців основи мови. З такою ж частотою беру участь у speaking club. Мені, звісно, комфортний такий графік, але цього недостатньо. На жаль, Нідерланди на державному рівні не пропонують безплатні інтенсивні курси для біженців, як-от Німеччина (мої близькі, які там перебувають, відвідують три/чотири заняття на тиждень). А ті, що є, — дорогі, і незрозуміло, чи варто у це вкладати гроші, коли майбутнє настільки невизначене.

Хоча нідерландська належить до тієї ж германської мовної групи, що й англійська, це не полегшує її вивчення: інакші граматичні конструкції, а у вживанні артиклів немає логіки — це просто треба запам’ятати. Доводиться працювати й над вимовою, незвичною для мого мовного апарату. Спершу деякі звуки мені не давались, через що мої співрозмовники-нідерландці не могли збагнути, що я кажу. Але зараз, нарешті, я звучу для них зрозуміло і вважаю це поки своїм найбільшим мовним досягненням.

Ще прагну регулярно спілкуватися нідерландською з місцевими. Адже важко щоразу, коли випірнаєш з україномовної чи англомовної бульбашки, розпочинати знову нею говорити.    

Поки що вдається вплітати мову у своє життя через слухання радіостанцій, подкастів та YouTube-каналів. Також читаю книжки з дітьми, які вчать мову у школі та додатково займаються з вчителем тричі на тиждень. Натомість мій молодший син приносить багато нових слів, що дає мені змогу більше практикуватись. 

До повномасштабної війни мені не спадало на думку, що колись доведеться вчити нідерландську. Щоразу, коли я бувала у цій країні, насолоджувалася нерозумінням того, що говорять місцеві. Випасти з контексту та просто бути собою поміж людьми — цінно. Однак віднедавна Нідерланди втратили цю особливість, оскільки я потрошку почала розуміти та мимоволі підслуховувати розмови перехожих. Це неабияк мене здивувало.

Як на мене, думати про вивчення іноземної мови як про щось неймовірне і складне не дуже конструктивно. Звісно, бувають періоди, коли треба себе пожаліти та погорювати про те, що я цього не обирала. Але рано чи пізно починаєш насамперед цікавитися тим, що відбувається навколо. 

Валентина Гресь: «Курси данської — це можливість побачитись із земляками»

Протягом понеділка-середи Валентина Гресь працює, а щочетверга й щоп’ятниці ходить на курси данської, які оплачує комуна. Підручниками й додатковими матеріалами слухачів теж забезпечують. Навчальний день охоплює чотири заняття (з 08:15 до 13:35), а в перервах між ними Валентина спілкується з іншими українцями, які знайшли прихисток у Данії. 

Для інтеграції хорошої англійської замало: Як українки вивчають мови країн, до яких евакуювались

Валентина Гресь

Курси мені до вподоби, до того ж спонукають мозок працювати. Однак спершу насторожило, коли нас, новоприбулих, приєднали до групи, яка вже займалася приблизно півтора-два місяці. Тобто ті студенти вже досягли певного рівня: могли представити себе, сказати два-три простих речення, а ми навіть алфавіту не знали. 

Протягом навчання нашу групу кілька разів переформатовували, і викладачі не казали, у чому річ. Це нервувало. Розповіла про цю ситуацію своєму другу-данцю, а він пояснив: у країні не заведено коментувати рішення керівництва, тобто якщо щось зроблено, отже, так і має бути. Тут живуть за принципом «будь позитивним, не накручуй себе». Такого ж підходу очікують від українців, які тимчасово мешкають у Данії. А для нас це складно, бо у нашій країні війна.     

Колеги-данці знають, що я ходжу на курси, і пропонують звертатися до них по допомогу. Вони самі розуміють, що їхня мова досить складна для вивчення, особливо у вимові, яка незвична для людей з іншої мовної групи. Данська містить чимало слів, які в написанні відрізняються на одну букву й мають різне значення, але звучать однаково. Без контексту важко зрозуміти різницю між цими словами. 

Щоби звикнути до мови, слухаю місцеві радіостанції та переглядаю вечірні випуски новин разом із другом. Також ми намагаємося вести діалоги данською. Ще придбала собі маленькі дитячі книжки, наповнені простою лексикою, щоб візуально запам’ятовувати правопис та граматику. Пробувала їх читати та перекладати, але не можу зосередитися — слухати набагато легше. Напевне, мені бракує самомотивації.

13-річний син неохоче вчить данську, адже мріє чимшвидше повернутися до України. Молодшому — п’ять років, він дуже позитивна дитина, яка тягнеться до людей. Вже шість місяців ходить у садочок, завдяки чому легко засвоює мову. До того ж педагоги проговорюють кожну дію та намір. Як для дитини він досить пристойно говорить данською, може, наприклад, розповісти про те, як минув його день. Коли він та мій друг спілкуються між собою, то інколи я їх не розумію. 

Оксана Дутчак: «Дуже підтримують випадки, коли я можу донести свою думку німецькою, хай і на базовому рівні»

Оксана Дутчак вчила німецьку у школі, та тоді досягти високого рівня не вдалося: не щастило з вчителями. Проте основи, як виявилось, вони все ж заклали, що дещо спростило нинішнє навчання. Основний виклик, з яким зіткнулась Оксана, — брак часу: в Лейпцизі їй доводиться самій виховувати двох дітей, доглядати за собакою та працювати. Попри це, каже, намагається займатися німецькою регулярно.

Для інтеграції хорошої англійської замало: Як українки вивчають мови країн, до яких евакуювались

Оксана Дутчак

У Німеччині я переважно спілкуюся з українками, зокрема тут перебувають дві мої подруги. У побуті мені вистачає німецької, яку я встигла вивчити, а до small talk у мене потягу немає, як і до побудови великого кола спілкування. Деколи виручає англійська або жести. 

Вперше зрушення у своїй німецькій я помітила влітку, коли гостювала з дітьми у знайомої. Ми захотіли піднятися на дах одного готичного собору, проте зробити це могли лише у супроводі екскурсовода — доволі літнього німця, який майже не говорив англійською. І я змогла йому поставити запитання та навіть зрозуміти відповідь. Іншого разу купляла шкільні проїзні для дітей, і перехожий, очевидно мігрант із якоїсь азійської країни, поцікавився у мене, куди така велика черга і скільки коштує проїзд. І я йому пояснила. Ще успішно записалася до педіатра та ветеринара: зазвичай лікарі тут говорять англійською, але на реєстратурі лише німецькою. А коли я переводила дитину в іншу школу, то розмовляла з представницею адміністрації. Гадаю, дві третини розмови я розуміла. Такі маленькі історії тішать та стимулюють. Навіть подруга, яка наслухалась їх від мене, почала вчити мову з програмкою та забажала ходити зі мною на курси при музеї мистецтва.

Курси, як і інші активності у музеї (лекції за участю українських біженок, малювання для дітей та дорослих, безплатні групові екскурсії для українок) організували місцеві працівниці. Власне, німецьку викладає американець на волонтерських засадах, який вже 10 років живе у Німеччині.

У німецькій мові майже немає правил, які пояснюють утворення множини та визначення родів, через що мені складно осягнути ці теми. Важко й з відмінюванням, проте, на щастя, завдяки українській мові маю хоча б уявлення про це явище. Адже колись я запитала нашого вчителя, як він пояснює відмінювання, наприклад, тим же англомовним людям. Той лише закотив очі та схопився за голову. Інколи припускаюсь помилок, коли покладаюсь на знання англійської в тих аспектах, де у німецькій діє інакша логіка, наприклад, у порядку слів.

Одна з основних причин, чому я вчу німецьку, — щоб чимось зайняти мозок, аби менше накривали негативні емоції. Але відчуваю, що через стрес у мене суттєво знизилися когнітивні можливості, що теж впливає на вивчення мови. 

Ірина Маркіна-Бадюл: «Якщо людина хоча б кілька місяців живе в іншій країні, то має вміти щось сказати та зрозуміти»

У Галаці Ірина працює в кав’ярні-ростерії. Її основний обов’язок — обсмажувати каву, а решту робочого часу вона допомагає баристам: вносить у програму замовлення, зважує та подрібнює каву тощо. Румунську вона вчить не лише, щоб порозумітися з клієнтами та колегами, а й щоб висловити повагу до мешканців країни та не припиняти саморозвиток. 

Для інтеграції хорошої англійської замало: Як українки вивчають мови країн, до яких евакуювались

Ірина Маркіна-Бадюл

Двічі на тиждень ходжу на заняття, які на волонтерських засадах веде вчителька румунської мови для евакуйованих з України (йдеться про приватну ініціативу — прим. ред.). Це єдина можливість у Галаці вивчати мову ввечері, тобто після роботи. Всі інші безплатні курси — у центрі для біженців, у державному центрі зайнятості, на базі однієї з церков — проводяться лише вдень.

З колегами спілкуюсь англійською, однак основні фрази, які стосуються кави та замовлень, розумію та можу переказати румунською. Також я перепитую у них, як краще висловитися та як правильно вимовити слово, прошу їх послухати, як я читаю текст, і в разі чого виправляти мене. Колеги захоплені тим, що я вчу їхню мову. Але, на мою думку, це має бути за умовчанням, якщо ти живеш в іншій країні хоча б кілька місяців.

Я в Румунії понад пів року. Помічаю свій мовний прогрес, завдяки чому впевненіше почуваюсь у суспільстві. Можу придбати на ринку продукти або назвати таксисту адресу, куди треба їхати. Інколи клієнти навіть не помічають, що я не носійка мови. Наприклад, я можу відповісти, скільки потрібно заплатити, запитати, чи треба подрібнити каву, скільки її відважити тощо.

Донька-першокласниця двічі-тричі на тиждень має уроки румунської. Вона знає назви деяких тварин, рослин, страв, може порахувати до десяти та сказати короткі ввічливі фрази. Інколи донька розказує щось меншому брату, якому майже чотири, і він повторює за нею. 

Румунська, як на мене, не складна мова, головне — знаходити час для її вивчення. А це буває непросто, коли працюєш та самотужки піклуєшся про двох дітей, у яких теж свій графік. 

Якими додатками користуються героїні 

Українки, які вимушено переїхали за кордон, додатково вивчають мови за допомогою онлайн-платформ. Напевно, однією із найпопулярніших стала Duolingo, яка охоплює понад 30 мов. Оксану Дутчак, як і багатьох інших користувачів, сервіс влаштовує тим, що дає змогу почати з азів. До того ж його основа — ігровий формат, який спонукає регулярно займатися та постійно повторювати вивчене. 

Однак програма має недолік, зазначає Оксана: «У Duolingo нічого не пояснюється. Тому добре, що я можу щось запитати у викладача на волонтерських курсах й отримати пояснення».

Ольга Сушко користувалась Duolingo на початку війни, але згодом замінила його на Babbel. Той, на її думку, більш інтенсивний. 

Розвиток Duolingo так чи інакше крутиться навколо англійської: її або вивчають носії різних мов, або через неї користувачі можуть опановувати інші іноземні мови — від гавайської до японської (загалом запропоновано 40). Та часто «можуть» перетворюється на «мусять»: для носіїв української, як і польської чи румунської, не доступно жодної мови, окрім англійської. Валентину Гресь влаштовує такий метод. Каже, це дає змогу і данську вчити, і знання з англійської підтягнути. Щоправда, користується вона Duolingo періодами: не завжди вистачає натхнення після роботи та догляду за двома дітьми.

Українки, яким не підходить цей варіант, шукають іншу платформу. Ірина Маркіна-Бадюл обрала додаток від Language.course.net саме за те, що він українсько-румунський. Проте, на її думку, його краще використовувати, коли знаєш граматику і вловлюєш логіку побудови речення, тобто у поєднанні з іншими заняттями. Інакше можна загубитись у вирі слів, які додаток безсистемно пропонує для вивчення.

 

Читайте нас в Telegram-каналі, у Facebook та Instagram

Читайте також

STEM-кохання: Як любовні романи роблять жінок у науці помітними

STEM-кохання: Як любовні романи роблять жінок у науці помітними

Смачно, але соромно — чимало людей соромляться зізнатися, що читають любовні романи. Про цей жанр існує багато стереотипів — мовляв, примітивні історії, написані за шаблонами, які не мають нічого спільного з реальністю....

Мене також зґвалтували на вечірці, підсипавши речовину в напій

Мене також зґвалтували на вечірці, підсипавши речовину в напій

У мережі набула розголосу історія про групу хлопців з Івано-Франківська, що влаштовують вечірки, обпоюють дівчат, а потім знімають їх непритомними та публікують ці фото й відео у своїх соціальних мережах. Після публікації у...

«Зараз ніхто не займається собою. Всі займаються тільки війною». Як працює «Жіночий ветеранський рух»

«Зараз ніхто не займається собою. Всі займаються тільки війною». Як працює «Жіночий ветеранський рух»

На «Шостому українському жіночому конгресі» міністр оборони України Олексій Резніков сказав, що в українському війську...