Жінка, яка щойно народила, потребує багато уваги та підтримки — здавалося б, це твердження цілком очевидне. Але медична система влаштована так, що в ній є місце турботі про вагітних та послугам, пов’язаним із пологами, а далі починається педіатричний патронаж. Випадає великий та не менш важливий за інші компонент — післяпологова допомога жінці. По суті, головна героїня дітонародження залишається без уваги одразу з перших днів, як бере на себе нову роль.
Чотири роки тому ГО «Клуб підтримки вагітності та материнства “Лада”» був заснований саме для того, щоби створювати умови та можливості жінкам бути в ресурсі на шляху материнства. Так звучала місія тоді. Сьогодні ж перед організацією постали нові виклики, пов’язані з повномасштабним вторгненням рф.
«Ми втілюємо проєкти, які змінюють сьогодення та будують краще майбутнє»
«Клуб підтримки вагітності та материнства “Лада”» від 2018 року працює, щоб кожна вагітна та «новонароджена» мама мала доступ до перевіреної якісної інформації, можливість повноцінного відновлення після пологів, комфортну соціалізацію та м’яке повернення на ринок праці. Задля цього організація провадить інформаційну, проєктну та адвокаційну діяльність.
Голова ГО Марина Марченко згадує, що «Лада» з’явилась, коли її власній дитині було сім місяців: «Разом із тим, як формувалася перша стратегія “Лади”, формувалися і мої цінності як мами. Це було дуже цінно, коли, наприклад, на круглому столі з грудного вигодовування мала змогу поставити саме ті запитання, які цікавлять мене. Зараз мене більше не цікавить годування грудьми, бо моя дитина виросла. Але я можу знаходити інші цікаві теми для себе особисто. І дуже ціную неймовірну енергію, яку дає мені робота в команді. Ми втілюємо проєкти, які змінюють сьогодення та будують краще майбутнє України. Я дуже рада, що можу це робити, бо це — про життя».
З цього натхненного підходу виросла досить міцна та сильна ініціатива, що допомагає мамам долати труднощі. Команда проєкту наголошує, що озвучування проблем — це аж ніяк не применшення позитивних відчуттів, які приносить материнство.
«Але це — коктейль, у якому окрім щастя замішані також виклики, втома, додаткові обмеження. Завдання “Лади” — піклуючись про маму, створити умови, в яких вона зможе робити вибір у материнстві: від того, як годуватиме маля, до того, чи піде далі кар’єрними сходинками після декрету», — говорить Марина Марченко.
«Складнощі можуть виникати з елементарними речами»
Специфіка «Лади» у тому, що команда завжди на контакті з цільовою авдиторією: запитують жінок про потреби та болі, тому можуть відстежувати зміни у запитах.
На початку роботи організації опитування серед підписниць проєкту в соціальних мережах показало, що кожна друга жінка стикалася з проблемами фізичного та психічного здоров’я. Більшість жінок відчували на собі осуд родини, чоловіка, навіть лікаря-педіатра стосовно того, яка вона мама. Респондентки відчували, що обмежені у соціумі, адже місто часто не облаштовано дружньо до мами з візочком. Жінки проживали проблеми з самоцінністю та самооцінкою. Стикалися зі складнощами, бажаючи самореалізуватися чи повернутися на ринок праці.
Робота над розробкою гарячої лінії
«І найпростіше й водночас найважливіше — це час на себе. Переважна більшість мам зауважували, що його або нема, або обмаль. Складнощі можуть виникати з елементарними речами — мама не встигає поїсти теплої їжі чи прийняти душ. Доведено дослідженнями, що від післяпологового відновлення залежить подальше здоров’я жінки — як у фізіологічній, так і психологічній площині. І в цей неймовірно важливий час понад 70% жінок повертаються до побутової роботи, втрачаючи можливість повноцінно відновитися», — наголошує Марина Марченко. «Проте не всі мами розуміють, що їм потрібен цей час: іноді вони вважають нормою те, що продовжують робити всі хатні справи, щойно вийшовши з пологового», — додає директорка з розвитку ГО Віталіна Нагорна.
До повномасштабного вторгнення найуспішнішими проєктами «Лади» були всеукраїнська гаряча лінія підтримки батьків після пологів та навчальний курс для мам із маленькими дітьми, які вирішили повернутися на ринок праці «Час настав». Обома можна скористатися безоплатно.
Робота над проєктом «Час настав»
«Велика війна змусила змінити обидва ці проєкти: раніше ми діяли поступово, розмірено, реагували на запити. А зараз нам доводиться оперативно реагувати на всі виклики часу», — розповідає Віталіна Нагорна.
«Щоб адаптуватися, команді вистачило 20 днів»
У команді громадської організації — тільки мами. Перші тижні після вторгнення вони взяли невеличку перерву, щоб врятувати себе та рідних.
Уже 14 березня «Лада» повернулася в соціальні мережі — «тиша» тривала менш ніж місяць. Щоб адаптуватися, команді вистачило 20 днів. У команді зазначають, що всі її членкині могли прямо говорити, якщо комусь ставало важко. «Ефективність ми поєднували з емпатичністю, попри швидкий темп не було проблеми, якщо хтось вчасно не опублікував пост або не виконав якесь завдання», — згадує Віталіна Нагорна.
Віталіна Нагорна та Марина Марченко
Марина Марченко зізнається, що саме робота і врятувала її в той важкий період: «Вся команда одразу ж після вторгнення отримала заробітну плату наперед та мала час, щоб евакуюватися, якщо хтось ухвалив таке рішення. Виїхавши на захід України, я перестала відчувати час. Не знала, скільки годин минуло від ранку. Могла домовитися про дзвінок із кимось, а через три дні дивуватися, що призначена дата давно минула. Звісно, я доглядала за дітьми, організовувала сніданок-обід-вечерю. Але робила це автоматично, а час здавався дуже абстрактним — особисто я як Марина (а не як мама чи дружина) втратила його сприйняття. І лише коли знов почалася робота, відчула якісь свої якорі. Коли з’явилися таблички, листування з донорами, робочі дзвінки, відмітки у календарі — це повернуло до реальності. Тож завдяки “Ладі” не лише інші жінки тримаються, а і я особисто втрималася».
«Повномасштабне вторгнення додало нових викликів»
Коли команда «Лади» відійшла від першого шоку, жінки одразу ж прописали план адаптації організації та почали переробляти свої продукти. Найважче було перебудувати свої очікування: усі звикли до механізмів, які працювали до 24 лютого. І ніби робили все те саме, а охоплення та показники залученості були менші. Команді знадобився час, щоб осягнути, що це — процес адаптації, і як раніше, не може бути. Також у «Ладі» стали обережніші з тригерними темами, щоб нікого не ранити. Щоб уникнути конфліктів чи непорозумінь всередині команди, домовились більше говорити у відеодзвінках: так видно емоцію і легше спілкуватись, бо всі заведені, як пружинки.
Віталіна Нагорна
У проєкті «Час настав» записали додатковий блок лекцій, пов’язаний вже з війною. «Ми були на зв’язку з усіма учасницями програми, запитували про те, які у них нові потреби та виклики. Жінки почали ще більше довіряти, ще більше писати, бо всім був необхідний майданчик, де можна поділитися своїми емоціями.
Учасниці писали про те, що цілий день плакали, або навпаки — ділилися приводами для радості. Ми провели опитування і зрозуміли, що “Час настав” потрібно далі випускати, але адаптувати до нових реалій», — розповідає Віталіна Нагорна.
Марина Марченко
Також у «Ладі» зазначають, що повномасштабне вторгнення не тільки підсвітило всі знайомі проблеми, а й додало нових викликів. Стало більше тривоги, більше стресу, до вигорання та післяпологової депресії додалася ще травматизація — тепер у ГО працюють і з ПТСР. Натомість ресурсу в жінок стало менше — свіже опитування показало, що навіть прогулянка на свіжому повітрі — це вже розкіш. Мами часто лишаються самі з дітьми, є проблеми з садочками, немає на кого залишити дитину. Стан мами впливає і на малюка. «Ця тенденція — виклик для українського суспільства та системи охорони здоров’я. Ми зараз проводимо глибинні інтерв’ю, і кожна мама говорить про тривожність. Кожна! Це не залежить від місця перебування, у всіх є страх невизначеності», — додає Віталіна.
Інша проблема — економічна спроможність жінок, у багатьох просто відсутній дохід. «Сім із десяти жінок з тієї авдиторії, яку ми опитували, зараз не працюють. Під час повномасштабної війни вони або не можуть повернутися на ринок праці, або говорять про зменшення зарплати, скорочення робочих місць, погіршення умов праці. Власних збережень не мають 83,7% опитаних мам, а отже — фінансово залежать від партнерів, батьків чи соціальних виплат. Це біда, бо тягне за собою імовірність загострення аб’юзивних стосунків або розлучень. Велика частина також вказала, що їхнє фінансове забезпечення зараз іноді недостатнє, щоб повноцінно харчуватися — у них є базова гуманітарна потреба», — озвучує Марина Марченко сумну статистику. І додає, що це питання важко закрити просто наданням робочого місця, адже багато мам не мають на кого залишити дитину. Тому його можна вирішувати тільки комплексно.
«Гаряча лінія за своєю суттю — суцільний виклик»
Раніше у «Лади» було чітке планування, а зараз є завдання працювати оперативніше, бо реальність змінюється занадто швидко. Марина Марченко розповіла, що найкращим рішенням для команди після повномасштабного вторгнення став похід на стратегічну сесію: «Наші цінності не змінилися, але потрібно було “перезрозуміти” умови, в яких перебувають зараз мами. Це допомогло нам укріпитися як організації, бо крім материнських викликів є ще й організаційні: щоб працювала команда, щоб рухатися вперед, щоб не залишити наших мам без підтримки та допомоги».
Цей же принцип застосували й у роботі гарячої лінії: на самому початку команда розширювала відповіді, конектилася з іншими ГО, бо розуміли, що не можуть враз самостійно дати вичерпну інформацію та підтримку всім, хто зіштовхнувся з викликами війни.
Команда на зумі
«Гаряча лінія за своєю суттю — суцільний виклик від самого початку. Перед запуском ми провели опитування та отримали багато фідбеку, що це потрібна ініціатива. Усе підготували, запустились — а ніхто не телефонує.
Проаналізувавши, виявили: люди не хочуть проговорювати проблеми та “виносити сміття з хати”. Щоб мати внутрішню спроможність зателефонувати, вже потрібна психотерапія. Тому ми постійно щось переробляли: запустили особисті консультації, додали можливість написати у чат-бот», — розповідає Марина Марченко.
Саме диджитал-формати дуже допомогли після вторгнення: людям було простіше написати повідомлення, ніж говорити голосом. Постала нова проблема: змінилися теми. Лінія, яка раніше була готова консультувати про материнство, сон, годування, догляд за собою, соціалізацію, змушена була опрацьовувати зовсім інші запити. Серед нових тем — психологічні травми, зокрема виділяють порушення сну через стрес та зміну емоцій, виникнення агресії, загубленість через неможливість планування життя на довгий час, крім того, у багатьох жінок був запит на юридичну допомогу.
«Зрозуміло, що спочатку ми могли надати фахову підтримку не за всіма цими пунктами, тому головною метою стало навіть не надати кінцеву послугу, а просто не залишити сам на сам із проблемою. Ми перенаправляли жінок до інших ліній та організації, яким довіряли», — згадує Марина. З часом команда оновила інформацію, яку надають оператори, щодо юридичних питань, грудного вигодовування та психологічного стану батьків.
Ще одна важлива перемога цієї лінії — формування культури звернення за психологічною допомогою: «Зателефонувати запитати про якісь документи у свідомості багатьох українців — це окей. А от зізнатися, що “мені погано” — вже ні. Тому ми намагалися доносити в усіх своїх інформаційних каналах, що не слід боятися таких звернень. Не можна сказати, що ми це повністю нормалізували, але вважаємо своєю маленькою перемогою, що за статистикою в запитах з’явились і психологічні питання», — ділиться Віталіна Нагорна.
«Коли Україна переможе, буде саме час діяти»
Результат, до якого йде «Лада», — це відновлення, адаптація та соціалізація жінки після народження дитини, щоб вона сама могла жити своїм життям, вільно обирати, мати можливості та умови для найбільших своїх досягнень. Марина Марченко це бачить так: «Кінцевий пункт цього шляху — те, що жінки будуть більше представлені в органах влади, бізнесі, на керівних посадах, впливатимуть на побудову самої системи.
Уявіть, як зміниться життя мам, якщо рішення про розбудову міст будуть ухвалювати люди, які вже мають досвід материнства та користування цим містом із візком. Це тільки маленький приклад, але загалом тут приховано дуже багато можливостей. Саме це — наш орієнтир. І така ж стратегія у нас у команді: всі постійно вчаться, маємо особистий план розвитку. Ми віримо, що так і має бути — держава насправді багато втрачає, коли жінки недостатньо представлені на лідерських позиціях.
І в нашої авдиторії дуже крутий лідерський потенціал, чим би ці жінки не займались. Зараз, на жаль, не настільки багато можливостей, щоб цей потенціал реалізувати. Але ми намагаємося розвивати жіноче лідерство навіть попри війну: коли Україна переможе, буде саме час діяти. Тому готуватися та розвиватися необхідно вже зараз».
Матеріал опубліковано в рамках проєкту «Підтримка жінок, миру та безпеки в Україні», що фінансується Посольством Великобританії в Україні.
