Документальний фільм «Цей дощ ніколи не скінчиться» покажуть на великому екрані

//
504 переглядів

29 вересня в українських кінотеатрах стартують покази картини «Цей дощ ніколи не скінчиться» режисерки Аліни Горлової. Світова прем’єра фільму відбулася на Міжнародному фестивалі документального кіно в Амстердамі (IDFA), де він здобув нагороду за Найкращий дебют. Це найбільша у світі подія, присвячена документалістиці.

Історія у фільмі розгортається довкола родини 20-річного Андрія Сулеймана. Разом із батьками головний герой тікає з Сирії. Проте війна наздоганяє головного героя і в Україні, де він стає волонтером Червоного Хреста. Після смерті батька, Андрій вирішує поховати його тіло на батьківщині.

Стрічку зняла Аліна Горлова («Явних проявів немає», «Холодний Яр. Інтро»). Режисерка працює на передовій та у прифронтовій зоні, фіксуючи життя під час війни. Цього року Аліна Горлова увійшла в національний рейтинг «30 до 30» від Forbes — список молодих українців, які впливатимуть на майбутнє своїх галузей і відбудовуватимуть країну.

 

Робота над фільмом «Цей дощ ніколи не скінчиться» тривала чотири роки.

«Це була надзвичайно виснажлива робота, але мені дуже хотілося зробити крок уперед і зняти кіно. Я зрозуміла, що це шанс зробити авторський фільм. Такий, який я хочу і який буде мені подобатись. Я часто говорила собі, що якщо не зараз, то коли?, – говорить Аліна Горлова в інтерв’ю Divoche.media. – Про те, що це буде настільки складний проєкт, ніхто на самому початку не здогадувався. Вже через рік стало зрозуміло, що у фільму дуже нестандартна структура наративу, що в цьому фільмі недостатньо розповісти історію, він має працювати глибше. Тоді я поставила собі за мету працювати з підсвідомістю глядача, використовуючи символи та метафори. Мені хотілося, щоб фільм складався в голові людини, створюючи власні сенси. Для цього було потрібно багато працювати над монтажем, вибудовуючи ритм та форму.Я чітко зрозуміла, що найбільший виклик полягав у тому, щоби здолати свій страх. Починаючи зі зйомок на лінії розмежування і закінчуючи відстоюванням власної концепції фільму. Впродовж роботи над фільмом я чула дуже багато порад і інколи вартувало зусиль розрізнити, яку пораду треба взяти до роботи, а яка порада просто про інше кіно, не твоє».

Продюсер — Максим Наконечний (режисер «Бачення метелика», презентованого цьогоріч у Каннах у програмі «Особливий погляд»); оператор — В’ячеслав Цвєтков («Земля блакитна, ніби апельсин» Ірини Цілик, «Брама» Володимира Тихого, «Парфенон» і «Маріуполіс» Мантаса Кведаравічюса).

Картина «Цей дощ ніколи не скінчиться» має визначну фестивальну історію. Окрім нагороди на IDFA (Нідерланди), стрічка також перемогла на Міжнародному кінофестивалі документального кіно про права людини One World (Чехія), на Festival dei Popoli у Флоренції, а також виборола головну нагороду — «Золоту лілію» за Найкращий фільм на кінофестивалі goEast у Вісбадені (Німеччина).

Картина отримала визнання і на батьківщині. Вона здобула спеціальну правозахисну нагороду від незалежної платформи Current Time на 18-му Міжнародному кінофестивалі документального кіно про права людини Docudays UA, де відбулася національна прем’єра. Також стрічка стала Найкращою документальною роботою 2021 року за версією Національної премії кінокритиків «Кіноколо».