«Це був сендвіч, який ніхто не замовляв»: сценаристка «Диявол носить Прада 2» пояснила, чому вирішили зняти продовження фільму

В український прокат вийшла стрічка «Диявол носить Прада 2» — довгоочікуване продовження культового фільму, що майже два десятиліття тому визначив цілу епоху попкультури. До своїх ролей повернулися Меріл Стріп, Енн Гетевей, Емілі Блант і Стенлі Туччі, а над фільмом знову працювали режисер Девід Франкель і сценаристка Алін Брош Маккенна.

У новій частині творці не просто звертаються до знайомих персонажів, а переосмислюють їх у зміненому світі — з новими обставинами, викликами та стосунками. Маккенна розповіла, чому саме зараз настав час для продовження, як змінювалася історія і чого чекати від Міранди Прістлі, Енді та інших через 20 років.

«Двадцять років тому ми всі були майже переконані, що не варто знімати продовження. Усі були задоволені тим, що фільм існує сам собою. Але світ почав змінюватися, і ми всі усвідомлювали, що життя цих персонажів, — про яких ми часто думали і які залишалися дуже живими для нас протягом усіх цих років — теж значно змінилося б. Тож стало цікавіше уявляти, чим вони займаються зараз і як справляються з новими обставинами світу, в якому ми живемо. І, думаю, саме цього ми й чекали: чогось, що дозволило б побачити цих персонажів у новому світлі», — пояснює сценаристка.

За словами Маккенни, фільм з’явився не як відповідь на запит студії, а як власне бажання команди повернутися до матеріалу.

«Ми з Девідом (Франкелем — прим.ред.) — друзі й підтримуємо зв’язок безперервно з часу першого фільму. Наші розмови про цей фільм і загалом — завжди були про те, що відбувається у світі, якими є люди та які пріоритети має світ. Історії, які нас цікавлять, — про людей і те, через що вони проходять, коли змінюються їхні обставини або коли змінюється світ навколо них. Девід захопився ідеями, які я розробила і запропонувала йому, і ми провели багато часу, їх відшліфовуючи, бо не було дедлайну — це був “сендвіч, який ніхто ще не замовляв”. Ми мали змогу розвивати його [фільм] самостійно і зрозуміти, що для нас важливо, що нам подобається, що нас цікавить, і фільм, по суті, залишився тією ж історією, якою був ще на стадії сценарію», — додала вона.

Водночас Маккенна зауважила, що, на відміну від першої стрічки, нова частина не є прямою адаптацією роману Лорен Вайсберґер: «Ми хотіли зробити іншу історію. Основні персонажі досі є творінням Лорен, але це новий світ із новими обставинами, дилемами, труднощами та розвитком стосунків».

Особливу увагу команда приділила поверненню персонажки Меріл Стріп — однієї з найзнаковіших героїнь сучасного кіно Міранди Прістлі.

«Було неймовірно захопливо просто знову сісти й поговорити з Меріл (Стріп — прим.ред.). Після того як я надіслала їй перший драфт, ми розмовляли близько чотирьох-п’яти годин, і це було справді цікаве занурення. Вона ставить чудові запитання, має блискучі ідеї та є фантастичною партнеркою зі співпраці… Думаю, всі, хто бачив перший фільм, дуже хотіли б дізнатися, чим займається Міранда Прістлі в наш час, тож було справжнім задоволенням уявляти, де вона зараз, що відчуває і як у неї складаються справи. Я не думаю, що люди кардинально змінюють свою сутність, але вони еволюціонують разом із культурою… Її робота — розуміти, на що реагують люди, що вони носять, що говорять, що читають. Тож вона намагається залишатися сучасною, але водночас має власне бачення того, що важливо, і я не думаю, що це фундаментально змінилося», — зауважила сценаристка.

Не менш важливим, за словами Маккенни, стало повернення до стосунків між Енді, Емілі та Найджелом.

«Думаю, оскільки всі, хто працював над цим фільмом, подорослішали, наші стосунки теж еволюціонували, і було цікаво знову зібратися разом і дослідити, де ці люди зараз у своїх взаєминах. Я завжди відчувала особливу спорідненість з Енді Сакс. Тож мені було цікаво побачити, як вона пережила трансформації у своїй кар’єрі, житті в Нью-Йорку та дорослішання. В Енді було багато стосунків, які відчуваються як любовні історії. Були дні, коли ми думали, що головна любовна історія — це Енді й Міранда, але її зв’язок із Найджелом чи Емілі — це теж важливі любовні історії. Для мене Емілі — це радше сестринська фігура для Енді. Саме так я це бачу. Між ними є відчуття суперництва і, можливо, вони не завжди такі люб’язні одна з одною, як з іншими, але водночас можуть бути відкритими. Тож у певному сенсі це навіть сімейний фільм, адже він про те, як Енді заново відкриває цих людей і по-іншому розуміє їхнє місце у своєму житті», — поділилась вона.

Маккенна переконана, що «Диявол носить Прада 2» — максимально веселий та радісний фільм, попри загальні обставини, показані в ньому: «Тут є елемент здійснення бажань, але водночас є щось дуже захопливе й радісне в тому, щоб спостерігати, як Енді йде за своєю мрією. Я знаю, що багатьох надихнула її історія вперше, і сподіваюся, що вони зможуть знову відчути з нею зв’язок і зрозуміти її вибір. Вона вже доросла жінка та має інші погляди, але в чомусь вона все ще та сама життєрадісна, сповнена надії та оптимізму дівчина, якою була в першому фільмі».