У «Видавництві Старого Лева» вийшла друком нова книга з серії книжок-абеток «Кобилянська від А до Я» про українську письменницю-модерністку, ранню учасницю феміністичного руху на Буковині і майстриню драматичної оповіді, близьку товаришку Лесі Українки.
Авторка Світлана Кирилюк зібрала біографію письменниці з цікавих фактів про неї. У форматі абетки книга розповідає про дитинство та родину письменниці, її друзів та товаришок та звичайно про епоху та традиції того часу, у який росла та творила Ольга Кобилянська.
«Е»
Емансипація (з лат. еmancipatio) — звільнення від будь-якої залежності, обмежень.
У часи Кобилянської це слово було дуже поширене, означало боротьбу жінок за рівноправність із чоловіками. Емансипація могла виявлятися в зачісці, манері одягатися, захопленні новими поглядами на світ.
Ольга Кобилянська у багатьох своїх творах знайомить нас із вольовими жінками, які ставлять перед собою мету здобути освіту й забезпечувати власне становище. «Бути собі ціллю» прагне Наталка з повісті «Царівна». «Емансипантка» — таку назву має біографічна повість Валерії Врублевської про Ольгу Кобилянську.
Едельвейс — гірська альпійська квітка, що росте в горах на скелях, переважно в недоступних місцях. Її назва в перекладі українською означає «благородний білий». У народі кажуть, що ця квітка приносить щастя тому, хто зможе її знайти. Ольга Кобилянська навіть виготовила гербарій з едельвейсів, зібраних власноручно 1884 року в Кимполунзі.
Ельпідефор. Таке рідкісне чоловіче імʼя мав Ельпідефор Панчук — зять і постійний секретар Ольги Кобилянської, перекладач її німецькомовних творів, дбайливий упорядник архівів письменниці, автор роману-есе «Кобилянська» та спогадів про неї. У романі-есе «Кобилянська» Ельпідефор Панчук розповідає одну з багатьох історій з життя Ольги.
«Це була небезпечна прогулянка на гору Рарив за едельвейсами, в яку вибралося добірне кимполунзьке товариство кількох молодих людей, з-поміж яких були Ольга з братом Юльком, Августа та її сестра Ядвіга. Вони вирушили до віддаленої на кілька миль скелі Білий Камінь, яка своєю формою нагадувала церкву й приваблювала до себе. Перейшли через первісний ліс до “холодного джерела”, з якого випили води за вічну дружбу. Міцна, як скеля, хай буде дружба наша. — сказала тоді Ольга.
Щоб дістатися на плато, треба було дертися вгору руками й ногами. Юлькові це вдалося, але він ледь не поплатився життям. Урешті саме Ольга знайшла едельвейс — дивовижну білу квітку з Білого Каменю».
«Є»
Євгенія. Сестра Євгенія була старшою від Ольги на два роки. Вона була дуже красивою і відзначалася неабиякими здібностями до музики. Кажуть, що могла стати відомою музиканткою. Але вона обрала шлях звичний і традиційний для дівчини того часу — вийшовши заміж за Юлія Урицького, стала дружиною і матір’ю. Спочатку саме Євгенія взяла на себе опіку над маленькою Оленою (Галюсею), згодом, по смерті Євгенії, дівчину вдочерила Ольга Кобилянська.
Європейське письменство. «Західна література впливала на мене своїми літературними творами», — писала Кобилянська, називаючи імена багатьох відомих письменників. Серед них — Вільям Шекспір, Йоганн-Вольфґанґ Ґете, Гайнріх Гайне, Фрідріх Шиллер, Ґотфрід Келлер, Єнс-Петер Якобсен, Гергардт Гауптман, Ґеорґ Брандес, Моріс Метерлінк, Фрідріх Ніцше, Фрідріх Шпільгаґен, Генрік Ібсен, Герман Банґ, Кнут Гамсун, Август Стріндберґ та інші. Іван Франко вважав, що Ользі Кобилянській вдалося у своїх творах «цілком модерним європейським способом зобразити своєрідність життя українського народу». Творячи українську літературу, письменниця відчувала себе частиною європейського культурного простору.
