Її легко впізнати за незмінною протягом цих років зачіскою та простого крою жакетами. Однак про дитинство, юність та особисте життя ключової фігури західного політикуму досі відомо вкрай мало. «Канцлерка. Дивовижна одісея Ангели Меркель», що вийшла друком у видавництві Лабораторія — всеохопна, відверта та захоплива біографія видатної європейської лідерки. Це портрет радше людини, а не політика — відповідь на питання, як ця аутсайдерка, донька пастора, стала найвпливовішою жінкою у світі.
Як міністр з питань жінок та молоді Меркель не досягла нічого особливого, але вона показала себе як гнучкого незаідеологізованого політика, що йде на компроміси в суперечливих питаннях, як-от аборти (вона була проти їхнього узаконення, але й підтримувала їхню декриміналізацію). Як завжди, вона тримала свої досить консервативні погляди при собі.
Переконавшись у її відданості та політичній поміркованості, в 1994 році Коль запропонував їй більш престижну посаду міністра екологічної політики. Замість миттєвого «так!», Меркель знову попросила час на роздуми. Кілька тижнів вона нікому про це не розповідала, що було дуже незвичним у політичних колах Бонна.
Коль не розумів, чи її взагалі цікавить посада. Вона ж намагалася передбачити, що на неї чекає попереду. Керувати відносно новими урядовими нормативами стосовно захисту навколишнього середовища в промисловому центрі Європи — це завдання вже не для жіночки, що потрапила в політику за гендерною квотою.
Меркель ніколи не хотіла, щоб на неї клеїли ярлики, не хотіла, щоб у ній бачили лише Ossi (як називали вихідців зі Сходу), хоч цілком очевидно, що вона не була Wessi (відповідно, вихідцем із Заходу). До того ж вона цуралася тавра «жінка», адже це була надто очевидна риса її особистості. У травні 1993 року вона знайшла спосіб продемонструвати свою належність, хай навіть і неявну, до феміністичного руху. У своєму огляді на книжку Сьюзен Фалуді «Чоловіки завдають удару у відповідь»*, який вона написала для популярного німецького журналу, Ангела заявила:
Доки жінки не представлені на провідних ролях у ЗМІ, політичних партіях та бізнесі, доки серед них немає модних дизайнерів та кухарів, зразки для наслідування жінкам встановлюватимуть чоловіки… Які в мене шанси вийти заміж, якщо я на керівній посаді? Які в мене шанси перенести викидень? Чи страждатимуть мої діти, якщо я намагатимусь поєднувати кар’єру та родину? Ці питання обговорюють знову й знову, кидаючись поганими прикладами, що відбивають у жінок бажання щось робити. Це спроба чоловіків зберегти статус-кво… У моєму розумінні, рівність — це право жінки будувати власне життя.
Ця позиція Ангели Меркель не залишає місця для неоднозначних висновків: вона феміністка. Втім, вона роками вислуховувала критику з боку людей, які вважали, що її зусилля в боротьбі за права жінок є недостатніми. Хоч як їй не подобаються сексистські жарти, вона ніколи публічно не соромить тих, хто їх розповідає. «Я люто на них зиркаю, а потім, коли ми лишаємося наодинці, пояснюю, що з тим жартом не так». Вона наполягає, що її найпотужніша зброя в боротьбі із сексизмом — успіх у її власному житті, котрий має стати прикладом для інших.
* * *
Меркель любить спілкуватися з іншими успішними жінками, навіть під час розписаних по хвилинах офіційних поїздок. Те, наскільки вона насолоджується їхнім товариством, було дуже помітно у 2015 році на сніданку в Блер-хауз, офіційному гостьовому маєтку президента сша через дорогу від Білого дому. На прохання Меркель, туди запросили багатьох жінок, з якими вона хотіла познайомитися. Скажімо, суддів Верховного суду Соню Сотомайор та Елеру Кейген, сенаторок Сьюзен Коллінс і Даяну Фейнштайн, а також благодійницю Мелінду Ґейтс. «За столом у нас була дуже особиста розмова», — сказала Карен Донфрід, очільниця Німецького фонду Маршала. Рушієм спілкування була щира допитливість канцлерки. «Вона запитувала всіх нас, як ми поєднуємо роботу з особистим життям та даємо раду “синдрому єдиної жінки в кімнаті”. Вона помітно насолоджувалася компанією цих жінок».
Меркель, однак, дуже дратує, коли її порівнюють з іншою видатною лідеркою — Маргарет Тетчер. «Це недоречне порівняння», — погоджується з нею Гілларі Родем Клінтон: За Меркель говорять її справи. Тетчер більше думала про свій імідж. Для неї було дуже важливо, як вона виглядала на публіці. Натомість Ангела Меркель просто працює. Для Тетчер кожні переговори були наче битва. Для Меркель це швидше вирішення проблем та пошук компромісів.
І все ж Меркель та донька провінційного бакалійника, яка тричі обіймала посаду прем’єр-міністра Великої Британії, мають дещо спільне. Обидві — вчені, які самі себе створили та, як жінки в чоловічому політичному світі, мусили прориватися на вершину з боями. Обох призначила парламентська система, а не звичайні виборці. Обидві мають неабиякий інтелект, здатні аналізувати величезні обсяги інформації та не тремтять в оточенні чоловіків. Зовні Маргарет Тетчер, з її вишуканими сумочками, прикрасами, жіночними костюмами та залакованим волоссям, разюче відрізняється від підкреслено простого стилю Меркель. Відомо, що охоронці Тетчер носили із собою не лише табельну зброю, а й запасні черевички на підборах. І, на відміну від Меркель, усі найближчі радники Тетчер були чоловіками.
Меркель із задоволенням оточує себе геніальними впливовими жінками. При цьому, якби хтось на загальних зборах попросив зголоситися тих, хто вважає себе феміністкою, навряд чи вона підняла б руку. Коли у 2017-му Шльондорф звернувся до німецького жіночого об’єднання з проханням підтримати Меркель на перевиборах, вони йому відмовили, аргументуючи це тим, що канцлерка не надто активно підтримує феміністичний рух: «Вона має частіше висловлюватись на підтримку жінок перед широким загалом, замість постійно заявляти, що вона “канцлерка для всіх німців”».
Як і в багатьох інших випадках, Меркель атакує патріархат обхідними шляхами, а не напряму. Під час зустрічі з молодими ізраїльськими бізнесменами у 2018 році вона привітала майбутніх магнатів, серед яких були самі чоловіки, словами: «Я не розчаруюся, якщо наступного разу серед вас будуть і жінки». Пізніше, під час того ж візиту, Меркель отримувала почесний докторський ступінь в Університеті Хайфи. Президент університету Рон Робін гордо оголосив, що «жінки складають 65 % студентів». У відповідь канцлерка поцікавилась відсотковим співвідношенням серед викладачів. Робін знічено сказав: «Ну, тут нам ще є над чим працювати». Ось так, легко і невимушено, Меркель довела свою точку зору.
Кидати виклик самовпевненим чоловікам — джерело тихого задоволення для Ангели Меркель. «Для неї способом потішити своє его є перемога над сильними чоловіками, такими, наприклад, як Гельмут Коль та інші. Вона поважає їх, але за умови, якщо вони доводять силу своїми справами, а не лише словами», — каже Томас де Мезьєр. У приватних розмовах Меркель вкрай несхвально висловлюється про політиків, яким бракує компетентності та допитливості. «Дві третини з них не цікавляться навколишньою дійсністю. Вони навіть не читають газети, тому не розуміють, про що ми говоримо», — сказала вона послу Ішінгеру про голів держав-членів Ради Європи. Вона ж читає кожен інформаційний бюлетень та чудово оперує технічними та юридичними нюансами. Під час переговорів вона вражає колег знанням найдрібніших деталей. Там, де інші використовують свій шарм або погрози, Меркель застосовує логіку та факти. Коли її візаві розгублені, вона холоднокровно радить їм приділяти більше уваги виконанню домашнього завдання.
* * *
В останні роки у Відомстві Меркель дедалі частіше звертала увагу на брак жінок у високих кабінетах. Іноді робила це не без в’їдливості. Наприклад, у жовтні 2018 року під час церемонії на честь молодих лідерів Німеччини, що проходила в порту міста Кіль, Меркель оглянула винятково чоловічий склад потенційних керівників країни й сухо зауважила: «Дуже по-чоловічому». Потім вона серйозно додала: «Тут бракує половини людей. Ось що я вам скажу: жінки збагачують наше життя. Не лише особисте, а й політичне. Ви не розумієте, що втрачаєте!». Присутні незграбно засміялися, а майбутні лідери вже не здавалися такими зухвалими і мужніми.
Меркель не забула, з якою зверхністю німецька політична еліта колись ставилася до її амбіцій. Один міністр якось сказав їй: «Знаєш, дівчинко, якби ти не була така мила, я б за оці твої нісенітниці не голосував». «Оці нісенітниці» — то був «Закон про рівні права», який вона відстоювала на посаді міністра у справах жінок. За період свого правління вона тихо трансформувала абсолютно патріархальний політикум у простір, більш сприятливий для жінок. У листопаді 2018 року під час святкування 100-ї річниці з дня надання німецьким жінкам виборчого права вона сказала: «Сьогодні вже ніхто не сміється, коли юна дівчина каже, що хоче стати міністеркою чи навіть канцлеркою». Зробивши іронічну паузу, вона продовжила: «Дехто навіть замислюється, чи впорається з такою роботою чоловік». Усміхаючись власній зухвалості, Меркель дозволила присутнім досхочу нареготатись.
Сидячи на сцені під час зустрічі зі студентами у Преторійському університеті в Південно-Африканській Республіці в лютому 2020 року, вона відповідала на їхні запитання із самовпевненістю феміністки, якій уже нíчого і нíкому доводити. «Будьте впевненими в собі. Не дозволяйте іншим відбирати ваш шматок хліба. Майте сміливість не погоджуватися. Не дозволяйте нікому принижувати вас» — поради, яким би свого часу радо слідувала й сама молода Ангела.
Її найпотужнішим інструментом у боротьбі за права жінок завжди був власний приклад. Без жодних театральних демонстрацій вона показала, що жінка може керувати. В Бундестазі, завжди озброєна фактами, вона постійно відбивала атаки та відповідала на запитання з холоднокровним спокоєм шахового комп’ютера. Наприклад, коли представниця сдп не зуміла сформулювати питання щодо будинків для літніх людей за відведені 60 секунд, Меркель не розгубилася, в польоті підхопивши думку ораторки: «Спробую вам допомогти. Думаю, я знаю, до чого ви ведете». Далі вона прочитала парламентарям цілу лекцію, в якій розкритикувала незрозумілі правила роботи будинків для літніх людей. Як сказав один із присутніх: «У всіх аж голова запаморочилася від такого обсягу інформації». Вона постійно закликає: «Дівчата, йдіть у науку!». На тлі її поміркованої манери спілкування агресивна поведінка колег-чоловіків виглядає застарілою.
При цьому Меркель рідко називають захисницею прав жінок. Дійсно, вона ніколи не казала з трибуни, що треба більше звертати увагу на половину населення, що досі слабко представлена в політиці. Як і в усіх інших питаннях, тут Меркель теж діє поступово, обхідними шляхами, без пишних промов (наприклад, вона віддала традиційно чоловічу посаду міністра оборони матері сімох дітей Урсулі фон дер Ляєн, яка пізніше стала президенткою Єврокомісії). Її метод — показувати приклад.
