У четвер, 29 липня, у столичному барі «Малевич» відкривається виставка «Біль, катарсис і арахісове масло» ілюстраторки Даші Кузнєцової. Художниця розповідає, що мистецтво стало виходом для болю, який довго зрів усередині.
«Щоб не кричати – стала малювати, – розповідає художниця. – Так усі відчуття трансформувалися в зображення. На моїх роботах багато жіночого, оголеного тіла, тому що хотілося зірвати з себе одяг і бути відкритою. Саме закритість у своїх емоціях і призвела до психічних розладів».
За картинами, які будуть на виставці, життєва особиста історія Даші: «Я мистецтвознавець. І близько 10 років дивилася та вивчала мистецтво. Організовувала виставки, писала про нього і продавала роботи художників. Це стало однією з причин, чому я не позиціонувала себе як художниця.
Пропрацювавши багато років у комунікації, я прийшла в піар і роботу з брендами. У цей період я нахапала багато проєктів. Зростала донька, її потрібно було годувати, ростити і паралельно працювати. Це було дуже складно.
Я зіткнулася з першими панічними атаками, клінічною депресією і мене вперше відвезли до психіатра. І почалося: психотерапевт, препарати, психічні діагнози змінювалися, щось затихало, щось загострювалося. Я опинилася в заручниках ситуації: бути матір’ю, багато працювати, лікувати психічні розлади, та відчувала нездатність далі працювати в комунікації. Я втрачала роботи і проєкти, донька була маленька і хворіла, влаштовувала бунти і я знову втрачала роботу».
В той самий час Даша почала малювати. «Мені було боляче, і творчість стала виходом цього болю, – говорить вона. – На моїх роботах я, жінки і біль. За всі ці роки усвідомила, що бути матір’ю – це не тільки радість, а й болісний шлях».
Даша акцентує на тисняві соціуму: будь хорошою матір’ю, працюй і будь молодцем. Хворіти не можна, психічні розлади – це лінь. «Щось подібне я чула навколо, – додає художниця. – Восени 2020-го потрапила до психіатричної лікарні. Я боролася, щоби бути хорошою матір’ю. Тієї ж осені мені допомогли винайняти майстерню. Стала розуміти, що вже давно не піарниця, а художниця. Я вибралася, допомогли моя відкритість та близькі люди. Зрозуміла, як важливо говорити про свій біль і про те, що може бути складно. Важливо знати, що психічні розлади і бути матір’ю одночасно – це страшно. Але важливо знайти свій вихід, і я продовжую його шукати».
Виставка триватиме до 9 серпня.
