Дві студентки медичного університету одного дня почали вести блог, надихнулися кількістю читачок та їхніми питаннями і створили чудовий довідник-порадник, який напевно стане в пригоді і підліткам, і жінкам, і чоловікам будь-якого віку.
Спробуйте не вжахнутися від усвідомлення, скільки міфів та відвертих маніпуляцій, пов’язаних із тілом жінки й продиктованих прагненням зберегти сторонній контроль над ним, досі побутує в нашому суспільстві. Звичних, тому й часто непомітних, але руйнівних.
Книга виходить у видавництві “Вівсянка”. Ми публікуємо уривок.
Дівоча пліва традиційно вважалася своєрідною печаткою цнотливості, яка зривається та кровить під час першого статевого акту. І тільки тоді. Кровотеча слугувала доказом невинності, і цей доказ був настільки важливим, що деякі після першої шлюбної ночі вивішували простирадло з кривавими плямами, аби сусіди впевнились: усе було як слід.
Міф про дівочу пліву проголошує: кровотеча після статевого акту означає, що це був перший статевий акт дівчини. Якщо кровотечі немає — статевий акт вона вже мала раніше. Але цей міф, як і всі решта, геть хибний.
Навіть саме слово «пліва» сприяє збереженню віри в такі міфи. Чуючи його, ви уявляєте щось схоже на натягнуту плівку, яка рветься, якщо її продірявити. Пуфф! Але якщо ви уважно оглянули свої статеві органи за допомогою дзеркала, то знаєте, що в піхві немає жодних плівок, навіть якщо ви ще не займалися сексом. Однак давайте не будемо підмінювати один міф іншим. Останнім часом ми часто чули, що «дівочої пліви взагалі не існує». Справді, печатки, яка закриває піхву, не існує, але це не означає, що не існує анатомічної структури, яка «винна» в усіх цих непорозуміннях.
Біля входу до піхви розташована кільцеподібна складка слизової оболонки, яка, ніби віночок, обрамлює стінки піхви. Саме її традиційно називають «дівочою плівою». Ми вважаємо за краще називати її «гіменом». Деякі віддають перевагу назві «вагінальний вінок», але це вже як кому більше подобається. І дівоча пліва, і гімен, і вагінальний вінок — усі ці назви позначають ту саму річ. Однак термін «дівоча пліва» вводить в оману, тож його краще уникати.
Усі жінки народжуються з гіменом, але це не означає, що він для чогось потрібен. Гімен — це аналог чоловічих сосків. Він не виконує жодних функцій і є лише залишком із часів внутрішньоутробного розвитку.
Гімен має як ширину, так і товщину. Він не тонкий, а, навпаки, грубий та міцний. У дівчат перед статевим дозріванням він зазвичай рівний і схожий на пончик із отвором посередині. Коли гормони починають вирувати й настає період статевого дозрівання, гімен, як і всі інші частини тіла, змінюється. До кінця цього періоду він найчастіше набуває форми півмісяця. Він ширший у задній частині, біля анального отвору, але, як і раніше, обрамлює стінки піхви, тільки отвір посередині стає більшим. Принаймні, так усе відбувається в теорії. Насправді ж немає єдиної думки про те, який саме вигляд повинен мати гімен.
Більшість жінок має гімен овальної форми з отвором посередині, але не у всіх він рівний та гладенький. Часто в ньому є складки та горбики, але це не є ознакою сексуальної активності. Іноді частина гімена може перехоплювати вхід до піхви, тому він може мати вигляд норвезької літери «ø», а не «о». У деяких він схожий на сито, оскільки, замість одного великого отвору, у ньому багато маленьких дірочок. А в деяких він нагадує торочки вздовж стінок піхви. Мало в кого дівоча пліва повністю закриває вхід до піхви. У таких випадках вона зазвичай дуже щільна й жорстка, і може спричинитися до ускладнень, оскільки менструальна кров має ж якось виходити! Дівчата, у яких саме такий гімен, помітять проблему під час першої ж менструації. Коли кров почне накопичуватися всередині піхви, це може завдавати сильного болю, і тоді знадобиться оперативне втручання. Однак це дуже рідкісний випадок, хоча й найближчий до традиційного уявлення про гімен як про «печатку».
Незалежно від того, яку форму має гімен, він еластичний і може розтягуватися (за винятком тих рідкісних випадків, коли закриває весь отвір). Однак гімен — це найвужче місце в піхві. Піхва має дивовижну здатність розширюватись і знову звужуватися; через неї, врешті-решт, народжується дитина. Гімен також здатен розтягуватися, але його еластичності може бути замало для статевого акту. Він немов гумова стрічка, яку можна розтягнути до певної межі, але якщо смикнути надто сильно — вона порветься.
Під час першого вагінального сексу гімен розтягується разом із піхвою. У більшості жінок він такий еластичний, що це відбувається без проблем, а в інших гімен може порватися та почати кровити. Інакше кажучи, у деяких під час першого статевого акту може піти кров, а в деяких — ні. Усе залежить від того, наскільки еластичним є гімен. Якщо гімен має особливу форму, наприклад, із частиною, яка перехоплює вхід до піхви, утворюючи форму літери «ø», ця частина, найімовірніше, порветься, щоб пропустити пеніс або пальці.
Важко стверджувати напевно, у скількох жінок буває кров під час першого статевого акту. Статистика, звичайно, є, але дані відрізняються. Наприклад, у двох дослідженнях, які ми вивчали, вказано, що кровотеча під час першого добровільного статевого акту виникає у 56 % та 40 % усіх жінок відповідно. Тобто, далеко не у всіх, але в більшості.
Однак обидва згадані дослідження ґрунтувалися тільки на розповідях жінок про їхній перший статевий акт. Отже, неможливо сказати напевно, чи то була кров саме з гімена, хоча він і є найвужчим місцем у піхві. Як ми вже згадували, кровити можуть і маленькі пошкодження на самих стінках піхви, якщо секс був трохи грубий, а піхва — недостатньо зволожена, або ж якщо жінка від хвилювання напружила м’язи. А таке цілком можливо, коли ви займаєтеся сексом уперше.
Ще одна важлива частина міфів про дівочу пліву стосується перевірки цноти. Перевірка цноти ґрунтується на припущенні, що, імовірно, за тим, який вигляд мають статеві органи жінки, можна сказати, займалася вона сексом чи ні. Стверджують, що й Діву Марію піддавали такій перевірці. Те саме стосується Жанни д’Арк, а також багатьох інших жінок із консервативних спільнот — аж до сьогодення.
Час від часу ми чуємо про норвезьких лікарів, які досі перевіряють на цноту молодих дівчат на прохання батьків, котрі прагнуть отримати підтвердження того, що їхня донька невинна. Незважаючи на те, що з погляду судмедекспертизи результати таких перевірок не вважаються достовірними. Є також лікарі, які видають свідоцтва про цноту переляканим дівчатам, котрі бояться наслідків відсутності кровотечі в першу шлюбну ніч.
Насправді неможливо відрізнити гімен у дівчат, які вже займалися сексом, від гімена тих, які ще не займалися. Тож уся ця практика перевірок на цноту — цілковита нісенітниця. Так, гімен може пошкодитися під час статевого акту, однак це не означає, що пошкодження залишаться назавжди. Виявляється, що в багатьох випадках гімен може загоїтися без будь-яких помітних рубців.
Більшість досліджень гімена та його змін після сексуального дебюту ґрунтуються на обстеженні жінок і дівчат, які зазнали сексуального насильства. Однак норвезька стаття вказує: те, що раніше розглядали як підозрілу зміну гімена в дітей (наприклад, широкий отвір у гімені або вузький край гімена), нині вважають за норму, і не враховують як доказ сексуального насильства. Адже схожі особливості гімена можна виявити й у дівчат, які не зазнавали сексуального насильства. Водночас автори статті наголошують, що відсутність таких слідів не підтверджує, що насильства не було.
Неможливо сказати, чи був у жінки секс, лише зазирнувши їй між ноги. Гімен є не тільки в тих, у кого не було сексу. Також немає єдиного «стандарту» гімена в тих, у кого був секс, і в «незайманих». Як решта частин тіла, гімен має безліч індивідуальних варіацій. Тому вибачайте, але перевірка на цноту не працює.
На превеликий жаль, ця інформація про гімен не є загальновідомою. Досі жінки вдаються до хірургічного втручання, щоб гарантувати собі кров’яні виділення в першу шлюбну ніч, — до так званої гіменопластики. У Норвегії приватна клініка «Волват» у Осло надавала таку послугу до 2006 року. Вона припинила цю практику після того, як звернулася до Ради з медичної етики й отримала оцінку. Рада негативно поставилася до гіменопластики, оскільки це процедура, яку застосовують для виправлення або зміни жіночого тіла замість вирішення справжньої проблеми, а саме культурних упереджень.
