Із синіх екранів впереміш із битвами магів, екстрасенсів, дешевою рекламою не менш дешевої ковбаси звучить загрозливий голос, який повідомляє про катастрофічну шкоду ГМО! Більшість вже знають, що це генно-модифіковані організми, що вони страшніші за НЛО вдвічі, і набагато краще купити туалетний папір без ГМО (хоча я упевнена, що папір із ГМ-дерева, на жаль, не роблять, як і саме дерево не модифікують), ніж дати шанс цим мутантам захопити світ.
Що ж воно таке – генно-модифікований організм, без тих розумних термінів, від яких обертом голова, а руки тільки те і роблять, що переходять із одного Вікі-посилання на інше? Якщо говоримо про селекцію, то зі ста червоних яблук, наприклад, вибираємо найбільше, найкрасивіше, найсоковитіше і садимо його насіння. Далі з урожаю нашого яблучного красунчика вибираємо знову найкраще, і так знову і знову, допоки всі наші яблука не будуть великі, соковиті і глютен-фрі. Довго? Не просто довго, а дууууже. Генна модифікація – це коли ми в яблуко звичайне додаємо ген яблука-красунчика, і вуаля – продаємо на базарі красиві як один яблука-переможці.
«Якщо все так мило і безневинно, то чому ж з усіх усюд нам кажуть про шкоду ГМО, ще й на продуктах ГМО-фрі пишуть?» – скажете ви. І, знаєте, будете праві.
Давайте обговоримо основні, найстрашніші твердження, які нам повторюють всі: експертка з модного телеканалу, яка з загробним обличчям демонструє трупи лабораторних мишок, і бабуся на базарі, яка кропить своє поле всім, чим тільки можна купити, і продавчиня з магазину навпроти – хто-хто, а вона вже точно знає де, куди, як і чому ГМО таке шкідливе й запропонує свою самогонку з-під поли, без ГМО!
«ГМО викликає рак»
Звідки це взялось? Все просто, 2012 року світ кукурудзи і не тільки сколихнула стаття про те, що ГМ-кукурудза компанії Монсанто викликає рак у лабораторних щурів (Seralini et al, 2012). Незважаючи на те, що стаття була відкликана через вибір недосконалих методів тестування, саме цим дослідженням Сераліні зараз і підкріплені всі канцерогенні чутки з екранів телевізорів, біо-грін-органік-статей і 500 фактів про шкоду ГМО, що розбрідаються мережею не згірш за еболу в Сьєрра-Леоне.
Мал. 1. Для тих, хто на посилання принципово не клікає, але й тексту не вірить. Коли ще хтось згадуватиме в цьому дослідженні щурів, які помирають від старості, – зверніть їхню увагу на великі червоні букви “ВІДКЛИКАНО”, що само собою говорить про якість роботи!
Якщо сказати суб’єктивно, то основними помилками цього дослідження є такі штуки (об’єктивно сказати, на жаль, мені не дано, то вже експерти скажуть):
- Не всі представлені зрізи – пухлини (це схоже на те, як я якось курсову писала: перші 10 сторінок є, останні 5 – теж хороші, а всередині – пустіше, аніж у Сахарі, простіть мене грішну).
- Висновку, що отриманий ефект був внаслідок споживання ГМ-кукурудзи, немає. Хто зна, може їх обкидало пухлинами через те, що щурики були винайдені для дослідження пухлин?!
- Повні дані, використані в дослідженні, не фігурують ніде. Якщо в магазині кажуть: «Ну дуже красива сукня, 100% бавовна, але я вам його не покажу, ну і складу тканини ніде не написано», – ви повірите? Очевидно, що ні. А от пану Сераліні повірили, хоча сукні в нього, скоріш за все, з еластану, біля якого лежала та сама 100% бавовна.
- Ба більше, як виявилось, щури Сераліні (я їх так назву, якщо ви не проти) покидали світ цей грішний такими самими темпами, як вони це й без ГМ-кукурудзи практикують, тяжке життя лабораторного щура, хоча б годують нормально.
- Кількість водички з гліфосатом, випитої щуриками, ніяк не врахована.
Ну і для остаточного спростування цієї підозрілої статті (то якщо все-таки слова з ТБ сильніші за ті червоні букви на фото). Того ж 2012-го провели огляд 24-х досліджень впливу ГМ-продуктів на здоров’я і… барабанний дріб, глядачі заплющують очі, діти і тварини дрібніші за 20 кг тікають від екранів… жодне з них не довело хоча б якоїсь шкоди від генно-модифікованих продуктів: руки-ноги-лапи-хвости в усіх досліджуваних залишились на місці, а голів додаткових, на жаль, не повиростало (Snell et al., 2012). Роком пізніше аналіз 1783-х наукових досліджень (вражає, правда?!) хоч як не шукав шкоду в ГМ-продуктах, так її і не знайшов – не кожен, хто шукає – знаходить, як виявляється (Nicolia, 2013).
«Використання ГМ-культур змушує фермерів кропити поля втричі більше!»
Кропити чи не кропити, ось в чому питання? А знаєте ви, що таке питання не стоїть вже давно, і незалежно від того, де ви придбали вміст свого холодильника, він кроплений, і мити той вміст треба дуууууже ретельно.
Але повернімось до ГМО, на ринку зараз домінують дві групи таких культур – перша і друга! Жартую: ті, які дозволяють зерновим виділяти токсичний для деяких комах білок із бактерії Bacillus thuringiensis (Ibrahim et al., 2010) і ті, що мають стійкість до гербіциду гліфосат. Перші подекуди забезпечили можливість вирощувати продукти, не застосовуючи інсектицидів, і для людини розумної вони повністю безпечні – не все, що вб’є комара, коневі не можна. Інші ж дозволили фермерам кропити свої поля гліфосатом, вбиваючи лише поганющий бур’ян. Чи почали гліфосат використовувати більше? Авжеж! Але переживати нічого, а особливо кавоманам (таким, як я, наприклад), бо цей гербіцид у 25 разів менш токсичний за кофеїн (Fishel et al., 2016). Тому хто хоче каву випити, може і ГМ-яблучком не нехтувати.
Хотіла б написати, що в мене аллєс про ГМО, але брехати негарно, і все що ГМ – то-таки вічна тема, не на одну книжку, написану не мною (скажу по секрету, хто продовження захоче, пишіть, не соромтесь, та й через монітор щік червоних не видно), а я піду поки пошукаю щось сильно модифіковане у білій шафі, щоб до чаю з’їсти.
А літератури, як-то кажуть, забагато не буває:
Ibrahim, M. A., Griko, N., Junker, M., & Bulla, L. A. (2010). Bacillus thuringiensis. Bioengineered
Bugs, 1(1), 31-50. doi:10.4161/bbug.1.1.105
Fishel, F., Ferrel, J., MacDonald, G., & Sellers, B. (2016). Herbicides: How Toxic Are They?
Retrieved from https://edis.ifas.ufl.edu/pdffiles/PI/PI17000.pdf
Séralini, G., Clair, E., Mesnage, R., Gress, S., Defarge, N., Malatesta, M., . . . Vendômois, J. S.
(2012). RETRACTED: Long term toxicity of a Roundup herbicide and a Roundup-tolerant
genetically modified maize. Food and Chemical Toxicology,50(11), 4221-4231.
doi:10.1016/j.fct.2012.08.005
Snell, C., Bernheim, A., Bergé, J., Kuntz, M., Pascal, G., Paris, A., & Ricroch, A. E. (2012).
Assessment of the health impact of GM plant diets in long-term and multigenerational
animal feeding trials: A literature review. Food and Chemical Toxicology, 50(3-4),
1134-1148. doi:10.1016/j.fct.2011.11.048
Nicolia, A., Manzo, A., Veronesi, F., & Rosellini, D. (2013). An overview of the last 10 years of
genetically engineered crop safety research. Critical Reviews in Biotechnology, 34(1),
77-88. doi:10.3109/07388551.2013.823595
