Борчиня за права жінок, журналістка та письменниця, лауреатка Нобелівської премії миру Наргес Мохаммаді закликала Організацію Об’єднаних Націй вжити заходів щодо гендерного апартеїду в Ірані та Афганістані.
«Нам терміново потрібні дії, щоб зупинити ці нелюдські та небезпечні репресії. Криміналізація гендерного та сексуального апартеїду, надання більш точного правового визначення в міжнародному законодавстві, публікація заяв із засудженням систем гендерного апартеїду в Ірані та Афганістані, відображення досвіду та наративів жінок, які все більше піддаються цій руйнівній тиранії, підтримка жіночих цивільних інституції в іранському та афганському суспільствах, а також підтримка та захист борчинь/ців за права жінок, придушених режимами, є одними з необхідних заходів», — йдеться у листі Мохаммаді, написаному з в’язниці Евін в Ірані, зі зверненням до генерального секретаря ООН Антоніо Гутерреша та представників держав-членів ООН.
Зокрема, активістка запропонувала внести зміни до міжнародних правових документів, що визначають перелік дій, які можуть становити злочини про людяності, включивши в них сексуальний і гендерний апартеїд.
«У таких країнах, як Іран і Афганістан, як уряди “Ісламської Республіки”, так і “Талібан” цинічно використовували пригноблення жінок як засіб для просування своїх репресивних планів і здійснення контролю та придушення всього суспільства. Вони використовують релігію як прикриття для деспотизму та авторитарного правління. Гендерна, економічна та соціальна дискримінація осіб за ознакою статі чи гендеру, що здійснюється безпосередньо фізичними чи юридичними засобами, щоб відкинути людей на нижчі посади, називається гендерним апартеїдом. Ця форма апартеїду не тільки призводить до соціальної та економічної нездатності, але також призводить до фізичної та смертельної шкоди», — пояснила вона.
На підтвердження своїх слів Мохаммаді навела приклади дискримінаційних законів та антижіночої політики урядів загалом.
Зокрема, жінкам для отримання паспорта та виїзду за кордон потрібен дозвіл законного опікуна — батька чи чоловіка, їм заборонений вхід на спортивні стадіони, відмовляють у праві навчатися в деяких університетських галузях, таких як аерокосмічна інженерія. Аборти за власним бажанням також заборонені та криміналізовані.
До того ж чоловікам в Ірані дозволено мати одночасний шлюб із чотирма дружинами, а жінці, яка має стосунки з іншим чоловіком, загрожує страта. Зґвалтування в шлюбі не тільки не вважається злочином, але іранські чоловіки можуть ще й скаржитись на «невідповідність» дружин, якщо вони відмовляються від сексуальних стосунків. Свідчення чоловіка-свідка в іранських судах вважаються такими ж, як і двох жінок. Спадщина для жінок вдвічі менша, ніж для чоловіків.
Жінки зобов’язані носити хіджаби, а зовнішній вигляд має відповідати встановленому дрескоду.
Окрім цього, за останні 45 років в Ірані зросла кількість феміцидів, особливо «вбивств честі». Також щодо жінок застосовують жорсткі покарання у разі порушення норм та законів — фізичне насильство (74 удари батогом), сексуальні напади, запроторення протестувальниць у психіатричні лікарні та використання психотропних препаратів в одиночних камерах і лікарнях тощо.
«Жінки в Ірані та Афганістані чекають негайної уваги та дій з боку ООН, оскільки це стало неминучим. Настав час кримінальної відповідальності за сексуальний і гендерний апартеїд. Настав час піднятися і повстати», — додала Мохаммаді.
Після цього із заявою також виступила правозахисна організація Human Rights Watch, яка закликала держави-учасниці Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок подавати до Міжнародного суду ООН у Гаазі скарги на порушення норм договору.
- Генеральна Асамблея ООН ухвалила Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 року. Підписувати договір, що називають «міжнародним біллем про права жінок», держави почали 3 вересня 1981 року. Наразі Конвенцію ратифікували 189 країн, ще дві — США та Палау — підписали договір, але не ратифікували, шість країн — Ватикан, Іран, Ніуе, Сомалі, Судан та Тонга — не підписували документ. Афганістан ратифікував Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 2003 року.
- Права жінок в Афганістані опинилися під загрозою після того, як владу в країні у серпні 2021 року знову захопило угруповання «Талібан». Таліби забороняють жінкам виходити з дому без супроводу чоловіка, займатися спортом, працювати і навіть одягатися за власним бажанням, зокрема, вимагають носити паранджу. «Талібан» заборонив жінкам здобувати освіту, а також співпрацювати з неурядовими організаціями та ООН. Це рішення призвело до того, що щонайменше п’ять міжнародних неурядових організацій, які займаються питаннями у галузях охорони здоров’я, освіти, у питаннях захисту дітей, забезпечення харчами в умовах різкого погіршення гуманітарної ситуації тощо, призупинили роботу в Афганістані.
- У вересні 2022 року в Ірані спалахнули масові антиурядові протести, причиною стала смерть 22-річної Махси Аміні, яку госпіталізували в стані коми після затримання поліцією моралі через «неправильне носіння хіджаба». Протестувальники підпалювали машини та влаштовували сутички з силовиками, до того ж жінки демонстративно спалювали хіджаби.
- Влада намагалася придушити мітинги силою, проте це лише розлютило протестувальників. Під час розгонів мітингів загинули сотні людей. Журналісти CNN провели розслідування та з’ясували, що силовики в Ірані ґвалтували затриманих жінок для придушення протестів. Жорстокого насильства зазнали також і чоловіки, які беруть участь у мітингах.
- 14 грудня Іран виключили зі складу Комісії ООН зі становища жінок.
Фото: Artin Bakhan: Pexels
