«Моїх дітей там навчатимуть технік сексу», «Нащо дитині знати про статеві органи?», «Фу, чого хлопці мають слухати про місячні?» — міфи і страхи навколо секс-освіти все ще існують, та поступово розвіюються завдяки старанням небайдужих.
Лекції, тренінги, навчальні відео, рилзи та книжки — в Україні тема секс-просвіти поволі стає поширенішою і менш стигматизованою.
Заступниця голови ГО «Дівчата» Дар’я Чекалова, експертка із секс-освіти Юлія Ярмоленко, авторка блогу «У трусах» Анастасія Забела та сексологиня Марина Масленнікова, яка проводить тренінги для підлітків, розповіли про те, чому секс-просвіта важлива і чому зараз на часі впроваджувати її у школах.
Що таке секс-просвіта?
Дар’я Чекалова каже, що секс-просвіта має багато підтем — від особистої гігієни до концепції згоди. І охоплює не лише розмови, власне, про секс. Юлія Ярмоленко додає: «Секс-просвіта — це про безпеку, дорослішання, згоду, формування власних кордонів, вміння сказати “ні”, розуміння, які дотики є небезпечними та в який спосіб це можна припинити».
Секс-просвіту дехто вважає ледь не розпустою, її замовчують і забороняють дітям дізнаватися більше, через надмірну табуйованість теми з’являється зайва напруга. «Це такі ж знання, як математика. Це те, що необхідно дитині, аби дорослішати. Тож із секс-освіти треба зняти цю напругу», — переконана Дар’я Чекалова.
Хто займається секс-просвітою?
Впровадження статевого виховання в українську освітню систему обговорюється не перший рік. На початку 2023 року на сайті президента створили петицію про впровадження обов’язкового статевого виховання у програми початкової, середньої школи, а також вищих і професійно-технічних закладів.
Вона зібрала 25 тисяч підписів лише за місяць. Володимир Зеленський у відповідь на електронну петицію доручив уряду її опрацювати. Попри довгі дискусії та листування поки що ініціативу з секс-просвіти перейняли громадські організації та окремі сексологи_ні, блогер(к)и та психологи_ні.
У 2016 році ГО «Дівчата» починалася саме як проєкт про сексуальну освіту для дівчат, а зараз розрослася до організації, що надає і психологічну, і гуманітарну допомогу. Проте статеве виховання підлітків залишається у фокусі уваги організації.
«Ситуація змінюється повільно — те, що ми називаємо baseline або статус-кво, — це нуль. Тобто в школі майже нічого немає, є кілька приватних ініціатив. Зараз увага до цієї теми зростає, і це тішить. Та роботи, як жартує Юлія Спориш, наша керівниця, нам і до пенсії вистачить. Хоча нам до неї ще й довго», — каже Дар’я Чекалова.
Однієї чи кількох громадських організацій або активістів/ок, які їздять по школах, недостатньо для покриття усіх шкіл. Тому в ГО «Дівчата» працюють не лише з підлітками та батьками, а ще й із соціальними працівниками/цями, психологами/гинями — тобто тими дорослими, які працюють із підлітками.
Експертка з сексуальної освіти Юлія Ярмоленко створила проєкт «Сексінфорія», який називає територією правильної інформації про секс. Юлія протягом багатьох років працює з підлітками та батьками.
«У 2011-му, коли моїй доньці було три роки, фахівці підозрювали у неї аутизм, я потрапила в центр раннього втручання. Там було багато мам дітей із синдромом Дауна, які розповіли мені, що у пубертаті дати раду дітям з інвалідністю дуже складно — нема ні інформації, ні фахівців, ні книжок, — розповідає Юлія. — Я почала цікавитися цією темою, і виявилося, що інформації немає не тільки про секс-просвіту дітей з інвалідністю, але і про секс-просвіту нейротипових дітей. Із 2017-го до 2020 року я провела понад 50 безплатних тренінгів із безпеки і секс-просвіти для батьків дітей з інвалідністю».
Блогерка Анастасія Забела за освітою психологиня, коли вона почала працювати з підлітками, то побачила, що їм не вистачає інформації про статеве виховання, зокрема українською мовою: «Є плутанина з термінами, бо багато джерел російською мовою. До того ж, як завжди, проблема у підлітків — це неможливість поговорити про деякі теми з батьками».
Під кінець 2020 року Анастасія створила сторінку у тіктоку. Блогерка каже, що вже перші відео набирали багато переглядів, хоча їхня якість була не дуже. Блогерка зрозуміла, що людям не так важлива картинка, як інформація. Згодом блог «У трусах» став основною діяльністю Анастасії Забели. За три роки сформувалася певна аудиторія, яка розділяє погляди Насті, та на початку було складніше.
«Було дуже багато сексуалізованих коментарів, адже за певними уявленнями людина, яка говорить про секс, повинна мати вигляд порнозірки. Тож люди писали мені, як я можу про це говорити, коли в мене самої сексу десять років не було», — ділиться вона.
Коли у психологині Марини Масленнікової з’явилися діти, вона почала вивчати все більше інформації про те, як пояснювати їм про секс і суміжні теми. Пройшла курси сексології та постійно вдосконалюється, а тепер проводить офлайн-тренінги для підлітків та працює з батьками: «У мене є один великий курс, але у різних форматах. Це може бути і маленька, і велика група — до 15 людей. Заняття триває півтори години. Повний курс містить 15 занять — десь на 3,5 місяця. На чому засновується цей курс? На правдивій адекватній інформації про наше тіло, про довіру, про особисті кордони. Я пояснюю тему і тоді пропоную тренінгові вправи, щоб діти більше включилися».
Як говорити про секс-просвіту?
У ГО «Дівчата» обирають різні форми, щоб говорити про секс-освіту, здебільшого працюють із підлітками у школах, охоплюючи різні питання, що стосуються сексуального виховання. Наприклад, у 2021 році разом із ЮНІСЕФ робили проєкт «Здоров’я без сорому» про менструальне здоров’я, проводили зустрічі у школах. Дар’я Чекалова каже, тоді зустрілися з близько 100 тисячами дітей.
Загалом зі школами організація працює з 2019 року, а у 2022 році створили повний пакет лекцій із секс-освіти — додали теми про згоду в стосунках, сексизм, ейджизм. Того ж року ці лекції схвалило Міністерство освіти і науки України.
Зараз ГО «Дівчата» активно працюють над поширенням застосунку Oky від ЮНІСЕФ. Він має форму звичного менструального календаря, але містить понад 300 статей про жіноче здоров’я.
«Ми розпочали локалізування додатку, коли почалася повномасштабна війна. Думали призупинити роботу, але натомість додали туди специфічні для України статті: про те, як зробити гігієнічні засоби з підручних матеріалів, якщо немає гарячої води і змоги купити прокладки, про те, як заспокоїти себе у стресі: вправи на заземлення і дихання», — розповідає Дар’я Чекалова.
Анастасія Забела здебільшого працює у соціальних мереж, проте зазначає, що тренінговий формат має свої переваги, адже є можливість подати більший обсяг інформації. Тоді як відео у тіктоку обмежені за часом, а дописи в інстаграмі — за кількістю символів.
Психологиня Марина Масленнікова вважає, що онлайн-формат має свої вади, попри аргументовану зручність: «Діти та підлітки втрачають концентрацію, тож зустрічі наживо більш корисні. До того ж важливо налагодити контакт, створити певну атмосферу, а онлайн це майже неможливо. Саме офлайн діти краще включаються у процес, швидше запам’ятовують і можуть довіритися». Для сексологині найкращий результат — це коли дитина починає розуміти, що здорово, що ні. Коли може розпізнати, які дотики небезпечні, де на неї тиснуть, маніпулюють.
Крім тренінгів, які Юлія Ярмоленко проводить у школах, вона пише книжки на тему секс-просвіти. Видання «Малечі про інтимні речі» — посібник про гігієну й безпеку для дітей 4–10 років — вийшло вперше п’ять років тому.
«За цей час продалося понад 300 тисяч примірників у всьому світові, — говорить авторка. — Тобто прочитало її понад мільйон читачів (дитина, батьки, братики чи сестрички, а іноді долучаються ще й дідусі та бабусі). Вплив я бачу, бо батьки ледь не щодня пишуть мені слова вдячності, розповідають, як книга спонукала дитину поділитися тим, що її тривожило. Це і питання здоровʼя, і питання безпеки. Щодо “Без маячні про перші місячні”, то їй тільки пів року, і ще важко сказати, чи справді вона стане вагомою для дівчат-підлітків. Але мені б цього дуже хотілося», — каже авторка.
Чому секс-просвіта важлива під час війни?
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Юлія Ярмоленко думала, що лекції про дорослішання і безпеку більше нікому не потрібні: «Але діти ростуть, цікавляться різними питаннями, у них попри війну починаються місячні та полюції. Вони потрапляють у небезпечні ситуації в житті та інтернеті. Тож дуже швидко лекції поновилися навіть у 2022 році. Основний мій аргумент: секс-просвіта потрібна, щоб дитина знала, що інші люди не мають права робити стосовно її тіла та кордонів, щоб могла попросити про допомогу — у батьків, у вчительки чи іншої дорослої людини, якій довіряє, — у разі, якщо її до чогось примушують, торкаються чи їй просто некомфортно бути поруч із кимось».
Другий аргумент важливості сексуального виховання Юлії Ярмоленко — це доступність порно. Основну інформацію підлітки черпають із порнографії. А це найгірше джерело знань про безпеку, стосунки, близькість, секс, вважає експертка.
«Мені хочеться, щоб сучасні діти були сміливішими, більше дбали про свою безпеку і комфорт, не погоджувалися на секс чи якісь сексуальні практики, якщо не готові до них чи не впевнені, що готові. Щоб їм було легше казати “ні”, ніж моєму поколінню. Щоб вони не боялися запитувати, якщо щось не розуміють, щоб не боялися звертатися до лікарів та інших фахівців, якщо відчувають у цьому потребу. Такі завдання я ставлю перед собою, коли йду з лекцією до підлітків або пишу для них книгу», — каже Юлія Ярмоленко.
У перші кілька днів повномасштабного вторгнення Анастасія Забела записала два відео для блогу. Перше — про те, що на фоні стресу може зникнути менструація, чого не треба лякатися, а друге — про те, що може зникнути лібідо, а у декого, навпаки, посилиться бажання займатися сексом.
«Я розуміла, що треба прямо про це сказати. Потім взяла паузу. Але минув час, стало зрозуміло, що війна не закінчиться за два-три тижні. Підлітки все одно ростуть, місячні все одно у них починаються, відбувається статеве дозрівання — його не можна поставити на паузу. Люди продовжують займатися сексом і народжувати дітей, тож потребують інформації», — згадує Настя, як у квітні-травні блог «У трусах» повернувся до активної роботи. З’явилися нові теми, наприклад, про сексуальність людей, що отримали інвалідність.
Після деокупації Київської області навесні 2022 року почали дуже серйозно і всебічно говорити про сексуальні злочини, каже Дар’я Чекалова. Тож війна справді загострила і тему секс-просвіти. «Війна може впливати на зростання рівня домашнього насильства та кількості сексуальних злочинів», — говорить Дар’я та ділиться, що ГО «Дівчата» зараз і в гуманітарні проєкти із забезпечення ВПО додають напрацьовану інформацію з лекції курсу секс-освіти, зокрема про гендерно зумовлене насильство.
Експертка пояснює, що секс-просвіта — один зі способів превенції насильства. Якщо діти обізнані, вони раніше і легше можуть розпізнати небезпеку.
Чим шкідливі міфи про секс-освіту?
За словами Анастасії Забели, найпоширеніший міф — начебто на заняттях із секс-освіти дітей будуть навчати займатися сексом: «Моє улюблене, що сексуальна освіта — це розпуста. Що якщо дітям розкажуть про сексуальну орієнтацію, то всі стануть геями і лесбійками. Що секс-освіта потрібна лише старшим школярам, а для дорослих її не існує. Здається, що вже про все поговорили, а тут у тіктоку виринає хтось, хто говорить, що вульву треба мити зубною щіточкою. І я розумію, що роботи ще багато».
Попри це Анастасія вважає, що позитивні зрушення є, а теми сексу чи менструації стають менш табуйованими, адже росте нове покоління, яке має менше упереджень. «На математиці школярі уже не сміються зі слова “многочлен”. Сучасні старшокласники значно вільніші. А у людей старшого віку більша табуйованість таких тем. Адже у радянському союзі не було доступу до інформації, ось це умовне — “в савєтскам саюзє секса нєт”», – говорить блогерка.
Дар’я Чекалова переконана, що дорослим треба позбуватися стигми та страху щодо статевого виховання. «Найстрашніше стається через відсутність секс-освіти. І коли ти сік лимона собі в піхву заливаєш, бо не знаєш інших варіантів, а бойфренд каже, що у презервативі не те. Тож роботи в нас іще дуже багато».
Анастасія Забела згодна, що сексуальна освіта дорослих — це також неоране поле: «Легко можна знайти техніки кунілінгусу чи як задовольнити партнера, щоб він почувався на сьомому небі від щастя. Але про те, як змінюється тіло з віком, як гормональні зміни під час вагітності впливають на лібідо, що робити у період клімаксу, — інформації мало. Багатьом дівчатам зараз розповідають про початок місячних і готують до цього, але дуже мало готують до того, що ці місячні колись закінчаться, і організм буде також відчувати зміни».
Якою має бути секс-просвіта?
Юлія Ярмоленко вважає, що сексуальне виховання має бути запроваджене через шкільну навчальну програму: «Україна має вивчити досвід різних європейських держав і вибрати оптимальний для нас. Звісно, багато батьків не хочуть, щоб секс-просвіту викладали вчителі біології чи фізкультури, бо знають, що це може призвести до протилежного результату, але це можуть бути експерти, які працюватимуть одразу в кількох школах, а не в одній. Такий досвід має Німеччина».
Таку думку поділяє Марина Масленнікова, яка вважає, що в ідеалі держава має сприяти навчанню таких спеціалістів і розподіляти їх у школи. Вона переконана, що люди, які викладатимуть курс, повинні мати психологічну та сексологічну освіту. «У Норвегії діти змалку вчаться відстоювати свої кордони та запобігати небажаній вагітності. Тому відсоток підліткової вагітності там прямує до нуля. Хотілось би, щоб і наша держава переймала цей досвід», — каже сексологиня.
На думку Дар’ї Чекалової, в ідеалі секс-освіта має бути запроваджена ще з садочка, але не все одразу, для початку варто запустити курс у середній та старшій школі.
Наприкінці 2022 року ГО «Дівчата» проводили дослідження «Жінки та стигма» — опитували батьків, дітей та вчителів не тільки щодо статевого виховання, а й щодо розвитку кар’єри, сім’ї та успіху дівчат. Дар’я Чекалова каже, що у питанні секс-освіти батьки в основному схилялися до думки, що очікують хорошого моменту, щоб поговорити з донькою або сином про сексуальні стосунки. На їхню думку, цей момент настає десь ближче до 18 років. Але дівчата казали, що секс у них був уже в 15. «Ми зрозуміли, що існує прогалина у кілька років — між тим, коли ця інформація треба і коли батьки думають, що вона треба», — говорить експертка.
Звичайно, у школах діти вивчають біологію людини, а теми статевого виховання включені в зміст навчальних предметів «Я досліджую світ» (1–4 класи), «Основи здоров’я»/ «Здоров’я, безпека та добробут» (5–9 класи), «Біологія» (8–11 класи), але Дар’я Чекалова, посилаючись на слова дітей, які відвідували лекції від ГО «Дівчата», каже, що цей розділ часто дають на самостійне опрацювання, бо вчителі соромляться цієї інформації.
Крім того, минулого року комунікаційниця «Гендер в деталях» Альона Грузіна проаналізувала програму предмета «Я досліджую світ» для початкової школи і не знайшла теми про інтимні зони, сексуальне насильство на вулиці чи вдома, «правило трусиків» тощо. Школярі на уроках вивчають інформацію про природу, загальну будову тіла, гігієну, моральні норми, небезпечні ситуації на вулиці тощо.
Інший приклад того, що потрібно звернути увагу на шкільну освіту — сумнозвісний розділ про віктимну поведінку в «Основах здоров’я», який вказує, що є й велика проблема не лише з лекторами, які займатимуться статевим вихованням, а й із матеріалами.
«Я дуже радію, що існує книжка “Малечі про інтимні речі” Юлії Ярмоленко, вона для найменшої аудиторії, а досвід багатьох країн показує, що базова секс-освіта починається з дитячого садочку. Дитину двох-трьох років уже треба навчати “правилу трусиків”. Я впевнена, що ми до цього дійдемо. Каталізувати цей процес може те, що українські діти зараз навчаються за кордоном, а коли повернуться в Україну, то у них точно буде запит на продовження занять із сексуального виховання — бо цей запит сформує закордонна школа», — розмірковує Дар’я Чекалова.
Експертка наголошує, що мало мати просто класні матеріали, класних тренерок і тренерів, які можуть проводити заняття, є ще дуже багато невидимої роботи. Та ГО «Дівчата» готова працювати й далі, зокрема з МОН, тримати тему у фокусі уваги. «Ми свідомі того, що сексуальне виховання з’явиться у шкільній програмі не одразу. Найімовірніше, спочатку буде пілот, потім вибірковий факультатив, тоді введуть заняття для одного класу. Це довгий багаторічний процес», — каже заступниця голови ГО «Дівчата».
Дар’я Чекалова налаштована оптимістично, каже, що останні розмови з МОН свідчать, що вони не проти, — і це великий крок уперед.
«Видно, що люди готові йти на діалог, і хочу вірити, що цей діалог завершиться результатом. І ми дійсно отримаємо впровадження сексуальної освіти, адже обговорювали тестовий запуск у старших класах», — ділиться Анастасія Забела враженнями про торішню зустріч із міністром освіти та громадськими організаціями, експертами щодо впровадження комплексної сексуальної освіти.
Що ще можна почитати або подивитися?
У 2018 році з’явився онлайн-проєкт із сексуальної освіти «Вперше», де можна прочитати про секс, здоров’я та стосунки.
У 2020 році Фонд Олени Пінчук створив безплатний онлайн-курс на платформі Prometheus для підлітків, батьків та вчителів.
У 2023 році Фонд ООН у галузі народонаселення в Україні (UNFPA) спільно з креативною агенцією ISD Group створили проєкт «Пубертат» — про інтимну гігієну, секс, важливість тестування на ВІЛ, стосунки, ЛГБТК+.
