Від України до Японії: Як українські науковиці «експортують» український досвід за кордон

/
869 переглядів

Радіобіологиня Олена Паренюк та біологиня Катерина Шаванова вже багато років вивчають Чорнобиль. Вони мріють змінити уявлення про Чорнобильську зону відчуження та працюють над тим, щоб створити там лабораторію майбутнього, де проводитимуться дослідження в різних царинах — від медицини до космосу.

У лютому-березні науковиці здійснили наукову поїздку до Японії. Чим японцям цікавий досвід України та для чого науковиці вирушили на інший кінець світу — читайте в матеріалі, підготовленому спільно з громадською організацією INSCIENCE.

Щоб зрозуміти, чим особливе місто Цуруга, куди вирушили Олена Паренюк та Катерина Шаванова, потрібно подивитися на мапу. Японія має океанічний та морський бік. Природні лиха — цунамі, землетруси — переважно відбуваються з океанічного боку. Причина — розлом літосферних плит.

Морський бік набагато спокійніший — і, власне, тут, в одній із бухт, і розташоване місто. Це одна з найстабільніших точок Японії. Навколо Цуруги побудовані три атомні електростанції, один дослідницький реактор на металевому охолодженні та два прискорювачі часток. Тому місто — справжній центр ядерної енергетики Японії.

Від України до Японії: Як українські науковиці «експортують» український досвід за кордон
Зустріч з громадою

Поїхали в Японію науковиці на запрошення професора Накахіро Ясуда з Дослідницького інституту ядерної інженерії. Він займається підготовкою до катастроф, зокрема ядерних. У Японії дисципліна реагування на катастрофи дуже розвинена. Пан Ясуда, крім своєї наукової діяльності, займається ще і просвітництвом у галузі ядерної безпеки: читає школярам лекції, розроблює ядерні норми тощо.

«Ледь не в перший же день повномасштабного російського вторгнення професор запропонував нам приїхати в Японію. Ми одразу сказали, що поки нікуди не поїдемо, бо в нас є місія — розповідати про радіаційну та ядерну безпеку. Японці розуміють цю відповідальність.

Протягом усього часу Накахіро нас підтримував, розпитував про наше життя, ділився контактами журналістів і десь з осені почав знову активно пропонувати приїхати на місяць», — розповідає біологиня Катерина Шаванова.

Урешті-решт Олена та Катерина спланували наукову поїздку на лютий-березень. У  березні в Японії проводять меморіальні дні у Фукусімі.

Програма була насичена: зустрічі з мером міста Цуруга, професурою, студентством, громадськістю, школярами та школярками, покази документальних відео «НАУКОВИЦІ», розмови про Чорнобиль та ситуацію в Україні.

«Ми багато спілкувалися з японською пресою. Розповідали про те, що українські вчені продовжують свою роботу попри війну, що потрібно підтримувати науку в Україні: співпрацювати, робити спільні проєкти та разом мізкувати над новими ідеями», — ділиться радіобіологиня Олена Паренюк.

Україна та Японія — це дві країни у світі, які мають досвід ядерних катастроф. Японії постраждала від ядерного бомбардування під час Другої світової війни та аварії на «Фукусімі-1». В Україні в 1986-му сталася аварія на ЧАЕС; зараз ядерний тероризм відбувається на території Запорізької атомної електростанції.

«Шкала ядерних інцидентів, якою послуговувалися раніше, вимірюється за викидом радіонуклідів. На ЗАЕС таких викидів поки не було, але це вже інцидент. Тому зараз необхідно переглянути всі норми ядерної та радіаційної безпеки», — зазначає українська радіобіологиня. 

Японія в цьому зацікавлена, адже в країні зараз відбувається ренесанс атомної енергетики. Наразі вони купують викопне паливо в Саудівської Аравії. Проте бути залежними від палива — небезпечно й ненадійно, і Японія це розуміє після повномасштабного російського вторгнення в Україну. Японці хочуть повернути свою енергонезалежність — і тому планують перезапускати ядерні реактори з урахуванням новітніх заходів безпеки.

«Ці заходи безпеки мають бути створені, зокрема, на досвіді ЗАЕС — і саме ми, українські спеціалісти і спеціалістки, маємо їх розробити», — ділиться Олена.

Від України до Японії: Як українські науковиці «експортують» український досвід за кордон
Олена Паренюк та Катерина Шаванова

Японців також цікавить і досвід спілкування з громадськістю, просвітницької діяльності, протидії дезінформації тощо.

«Цей досвід потрібно експортувати. Не просто розповідати, що відбувається, а робити певні висновки та рекомендації й експортувати їх за межі України», — доповнює науковиця.

Станом на зараз Олена та Катерина не можуть повноцінно продовжувати дослідження Чорнобиля. Потрапити в Чорнобильську зону відчуження з науковою метою майже неможливо, а лабораторії на території Інституту проблем безпеки АЕС (місто Чорнобиль) пошкоджені після російської окупації.

Від України до Японії: Як українські науковиці «експортують» український досвід за кордон
Зустріч у старшій школі

«Часу займатися безпосередньо наукою — також небагато. Поки іноземні вчені пишуть статті про Чорнобиль, ми розповідаємо про те, коли пити йод, відповідаємо на сотні запитань журналістів про радіацію та намагаємося не допустити паніку. Ми дуже багато часу зараз витрачаємо на просвітницьку діяльність, але водночас забираємо цей час у науки», — доповнює Катерина.

Японські вчені знають це як ніхто інші — їм свого часу також довелося відкласти наукову роботу, щоб займатися ліквідацією наслідків аварії на «Фукусімі».

Катерина та Олена сподіваються якнайшвидше повернутися до дослідження Чорнобиля і створити там місце, куди з’їжджатимуться вчені з усього світу, щоб розвивати різні галузі — і космонавтику, і радіобіологію, і медицину.

Дізнатися більше про роботу радіобіологині Олени Паренюк та біологині Катерини Шаванової під час повномасштабної російсько-української війни можна в серії документальних відео «НАУКОВИЦІ».