Українські дівчата-підлітки не отримують достатньої інформації про жіноче сексуальне та репродуктивне здоровʼя, не мають амбіцій та рольових моделей успішних жінок, а також не бачать можливості поєднувати карʼєру та материнство. Переважно їх виховують за допомогою стереотипів, що головна роль дівчини — бути хорошою матірʼю.
Про це свідчать результати дослідження «Жінки та стигма», проведеного ГО «Дівчата» за підтримки Українського жіночого фонду в декілька етапів: глибинні інтерв’ю окремо з дівчатками 13–17 років та мініфокус-групи (по 3—4 учасники) окремо з батьками, вчителями. Загалом у дослідженні взяли участь 1000 дівчат, 1000 мам (лише 2% тат беруть активну участь у вихованні дівчат) та 529 працівниць шкіл із різних регіонів України.
Дослідниці встановили, що в процесі соціалізації українських підліток наявні стигматизованість жіночого здоровʼя та табуювання частини тем, повʼязаних із жіночим здоровʼям, стереотипи, а також перекладання відповідальності за інформування, яке відбувається час від часу та переважно однобоко, особливо щодо сексуального та репродуктивного здоровʼя.
Якщо інформування про жіноче репродуктивне здоровʼя відбувається, то частіше ключовий акцент і сімʼя, і школа роблять на заборонах та залякуванні. Сексуальна культура як тема відсутня взагалі: ні про задоволення, ні про насильство у вихованні дівчат переважно не йдеться.
Найчастіше вдома спокійно обговорюють питання фізіології та гігієни, а саме менструацію та менструальну гігієну (84%). Найгірші справи з темою аборту, зокрема екстреного переривання вагітності (11%).
Більшість підліток не можуть вільно/спокійно поговорити з мамою про репродуктивне та сексуальне здоровʼя. Уникнення та складнощі обговорення виникають на етапі питань фізіологічних відмінностей між чоловіком та жінкою та важливості відвідування гінеколога. Що складнішою є тема, то більше посилюється її замовчування та ігнорування в сімʼї.
За словами респонденток, ключова причина цього — ніяковість та відсутність словникового запасу для таких розмов. Дівчата також зазначали, що переживають через можливу реакцію мам на їхню цікавість, зокрема не хочуть засмутити чи розчарувати маму, що їм уже цікаві такі теми, або побоюються, що в мами виникнуть якісь підозри.
Самі ж мами не ініціюють обговорень на більшість тем жіночого здоров’я, бо чекають на слушну/підхожу ситуацію, вважають, що зарано обговорювати такі теми.
Водночас у сімʼях, де така комунікація присутня, матері переважно застерігають про можливі ризики захворювань, небажаної вагітності. При цьому вагітність оцінюється (стає найжахливішою чи найпотрібнішою) не власне жінкою, якій вона безпосередньо належить, наприклад, через самовідчуття чи плани жінки, а іншими людьми (чоловіками) через її нормованість патріархатом (до/позашлюбна, зарано, запізно, не від того тощо). У ситуації ранньої вагітності батьки переважно бачать єдино правильне рішення — народжувати. Також 64% батьків вважають, що переривання вагітності з високою ймовірністю призведе до безпліддя, 40% говорять, що це гріх, а ще 27% лякають, що аборт може призвести до смерті жінки.
Часто батьки не вважають за потрібне займатися самоосвітою щодо сучасного виховання дочок — 59% мам впевнені, що їм достатньо власного досвіду та здорового глузду.
«Вважається, що цього достатньо для виховання доньки, а жіноче здоровʼя є досить сталим та інтуїтивно зрозумілим, бо це все природа, рефлекси», — зазначають авторки дослідження.
У школах інформування щодо жіночого здоров’я переважно акцентують на захворюваннях, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ), ВІЛ/СНІДі, фізіологічних відмінностях, також говорять про насильство. 3 інших тем інформування в школі ще менше, ніж вдома.
Із цього дослідниці зробили висновки, що сімʼя та школа не виконують функцію комплексного виховання та формування компетенцій ні окремо, ні разом. До того ж сторони часто перекладають відповідальність за інформування одне на одного.
У шкільних вчительок також простежується стигматизація у форматі викладання: вони вважають, що акцент треба робити на залякуванні (негативні наслідки, повʼязані з сексом), заняття для дівчат та хлопців на ці теми проводити окремо та розповідати максимально теоретично без подробиць та прикладів.
Окремо у дослідженні розглядалося питання вибору життєвих стратегій. З’ясувалося, що більшість сучасних підліток не бачать варіанту поєднання карʼєри та материнства, оскільки під час їхнього виховання їм системно закладають інформацію, що дівчина має бути хорошою дружиною та мамою, і це її основний ресурс. Мами частіше, ніж дівчата, вважають обовʼязковим одруження доньок та народження дітей і рідше, ніж дівчата, досягнення карʼєрного успіху донькою.
Для понад половини мам та дівчат важливо також, щоб майбутня професія залишала достатньо часу на сімʼю та дітей, а можливість змінити світ дуже важлива далеко не для всіх: тільки для третини дівчат і менше чверті мам.
Дівчата переважно орієнтовані бути гарними спеціалістками у професії, амбіції виявлено в одиничних випадках, коли дівчата мріють бути власницями бізнесу або публічними. Понад половина дівчат (64%) вказали, що не мають прикладу для наслідування, який би імпонував їм щодо побудови карʼєри, досягнення успіху, поєднання материнства та карʼєри.
Також понад половина опитаних дівчат вважають, що до народження дітей треба встигнути пожити для себе (60%), побудувати карʼєру (51%), адже потім це буде неможливо. Серед мам прихильниць таких думок дещо менше — 43% та 34% відповідно.
Під час спілкування з дослідницями респондентки вказували, що війна прямо вплинула на їхні плани та сприйняття безпеки. Водночас виявилося, що плани щодо виховання, бачення майбутнього дітей залишаються такими, як були до війни. Дівчата та їхні мами переважно перебувають у стані очікування, що війна вже зовсім скоро закінчиться і можна буде повернутися до реалізації своїх планів.
У більшості випадків тема небезпек для жінок, дівчат під час війни, окупації обговорюється в сімʼях респондентів, оскільки батьки розуміють, що інформація все одно потрапить до доньок. У деяких родинах обговорювали також план дій, поведінки на випадок загрози зґвалтування: сховатися в укриття, не викликати цікавості, не ходити по вулицях, викликати огиду у ґвалтівника. На думку дівчат із родин, де ці питання не обговорюють, батьки цим намагаються дистанціювати доньку, не травмувати її, або вони самі дистанціюються від теми, характеризуючи себе як дуже чутливих.
- Раніше в Україні створили петицію щодо впровадження обов’язкового статевого виховання в систему освіти — у початковій, середній школі, а також у вищих і професійно-технічних закладах. На думку її ініціаторів, статеве виховання дітей і молоді значно знижує ризики насильства, рівень злочинності, кількість підліткових вагітностей, а також підвищує вік першого статевого акту. За місяць петиція зібрала необхідні для розгляду президентом 25 тисяч підписів.
- Петиція про впровадження статевого виховання була створена після того, як у Києві викрили групу молодиків, що викладали фото дівчат у непристойному вигляді та відео знущань із них, щоб «показати аморальність жінок». З’ясувалося, що блогери влаштовували вечірки, на яких обпоювали дівчат алкоголем із транквілізаторами і знімали «контент». Поліція провела у молодиків обшуки та відкрила кримінальне провадження за підозрою у виготовленні, збуті та розповсюдженні порнографічних предметів (ч. 3 ст. 301 Кримінального кодексу України). Організаторів вечірок Андрія Ярину та його товариша Ярослава Домбровського взяли під варту до 1 квітня без можливості звільнення під заставу, їм загрожує до 7 років ув’язнення. Згодом проти ще одного фігуранта справи — Олега Захара — відкрили провадження за сексуальне насильство та взяли його під варту.
Фото: cottonbro studio: Pexels
