Дві українські стрічки отримали нагороди на Берлінському міжнародному кінофестивалі.
Українсько-німецький документальний фільм Міли Жлуктенко та Даніеля Асаді Фаезі «Прокидаючись у тиші» отримав спеціальну нагороду за найкращий короткометражний фільм у програмі Generation Kplus, а також 2500 євро від німецької благодійної організації для дітей Deutsches Kinderhilfswerk. Стрічка розповідає про війну очима українок та дітей, які через російське повномасштабне вторгнення вимушено знайшли прихисток у Німеччині.
Ігрова короткометражна стрічка «Це побачення» Надії Парфан, що увійшла до конкурсної програми Berlinale Shorts, отримала спеціальну відзнаку Міжнародного журі. Це історія про столицю країни, в якій триває повномасштабна війна, але не припиняється життя у всіх його проявах. «На світанку Києвом із шаленою швидкістю мчить авто. Коли воно нарешті гальмує, з машини виходить людина у камуфляжі. На неї чекають», — вказано в описі до фільму.
На своїй сторінці у Facebook Надія Парфан написала, що присвячує нагороду Збройним силам України, зокрема «жінкам-захисницям, яких понад 20% в лавах ЗСУ: кожна з них заслуговує рівних прав, можливостей, забезпечення і визнання; ЛГБТК+ людям, які пішли захищати нашу державу попри те, що вона досі не захистила їхні базові конституційні права; членам нашої команди, які прямо зараз захищають нас в лавах ЗСУ».
- Надія Парфан — українська режисерка, зняла фільми «Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго», «Жінки, що грають в ігри», «Reve ta Stohne on tour». Наприкінці 2019 року, у новорічну ніч, запустила онлайн-кінотеатр українського кіно Takflix, оскільки, за її словами, «платформи, які існували, не були готові показувати дебютний документальний фільм української режисерки».
- Американський журнал The New Yorker в рамках проєкту The New Yorker Documentary виклав на своєму сайті документальний короткометражний фільм «Я не хотіла робити фільм про війну» (I Did Not Want To Make A War Film) Надії Парфан.
- Раніше в інтерв’ю DIVOCHE.MEDIA вона розповіла про режисуру, стартап та «артхаузну заказуху», а також про гінекологічне кіно, над яким працює.
Фото: Franziska Pietsch: Berlinale