«Хтось» і «хтосічок». Уривок із книжки «Леся Українка. Книги Сивілли» Тамари Гундорової

від | 07.02.2023 | Фемкульт, Жіноча бібліотека, Топ

Час читання: ( Кількість слів: )

Книжка «Леся Українка. Книги Сивілли» української літературознавиці та культурологині Тамари Гундорової — спроба переосмислити біографію Лесі Українки. 

Хвороба і письмо. Народження творчості з травми, пережитої біля ліжка смертельно хворого Мержинського. Духовна й інтелектуальна близькість до Драгоманова. Стосунки з Кобилянською як метафора жіночої культури. Фатум мистецького божевілля, який пізнала в моменти творчого піднесення. Подорожі Європою і санаторійний туризм. Статус «інакшості» як визнання «нової жінки» й «чужинки» на батьківщині. «Своє» крізь призму історичної та культурної екзотики. Усе це дало Ларисі Косач-Квітці змогу йти власним шляхом і стати пророчицею народжуваного 20-го століття.

В останній рік життя Леся Українка зізнавалася матері: «…історію Мавки може тілько жінка написати». Але правда в тому, що всі її твори могла написати лише жінка, яка жила і творила mit Todesverachtung, тобто зневажаючи смерть.

Книжка виходить у видавництві Vivat, наразі відкрито передпродаж.  

Публікуємо уривок.

Книга третя. Жіночий роман: Леся Українка і Ольга Кобилянська

«Хтось» і «хтосічок»

…Власне, і персональна жіноча дружба, і художня творчість Лесі Українки та Ольги Кобилянської засвідчують актуальність і культуротворчу спроможність авторок-жінок. Уплітаючи чимало суб’єктивних і навіть інтимних моментів, переосмислюючи світові теми й сюжети, які зазвичай асоціювалися з «чоловічою» культурою, даючи право голосу жінці в історії та культурі, вони творять таку «жіночу культуру», яка виходить за межі біологічної, як твердив Зіммель, спроможності статей і постає культурним феноменом. 

Така формула «жіночої культури» виявляється суголосною високій культурі модернізму, зорієнтованій не лише на творення культурних об’єктів, але й на суб’єктивні цінності та розширення сфери індивідуальної та соціальної чуттєвості. Формула стосунків двох жінок існує в рамках інтимного особистого зв’язку, який можна назвати еротичним.

У листах «хтось» зізнається, що «когось чорненького і дорогенького дуже цілує й пасами злегенька гладить»; «хтось і тепер і завжді однаково когось любить і хоче комусь “неба прихилити”», але листи не можуть передати, «як думає про когось, як любить когось» [Леся Українка. Листи 1898–1902. Комора, 2017]. Усе їхнє спілкування в цей час пронизане духовною близькістю і чуттєвістю. Леся, повернувшись до Києва, мріє бути разом із подругою: «Ліг би собі коло когось, наводив би на когось пасси, може б мало що говорив, а про те більше б сказав, ніж в сьому недотепному листі» [Леся Українка. Листи 1898–1902. Комора, 2017]. 

Питання про таку форму «лесбійської фантазії» чи лесбійської любові двох подруг стосується не лише мови, але й тілесності. У листах Лесі Українки багато згадок про тілесні доторки й «паси», якими обмінюються подруги. «Хтось когось хотів би поцілувати, і погладити, і багато чогось сказати, і багато подивитися, і багато подумати…» — читаємо в листі від 1–2 січня 1902 року [Леся Українка. Листи 1898–1902. Комора, 2017]. 

Можна було б вважати ці згадки суто риторичними фігурами мовлення, однак варто пошукати ключі до таких висловів, наприклад, у творах Кобилянської. На жаль, за винятком кількох, послання її до Лесі Українки не збереглися. В усякому разі, Олена Пчілка, відгукуючись на листи співчуття від Кобилянської, писала через кілька місяців після смерті доньки: «Ваші палкі, гарячі слова співчуття й гіркого жалю за нещасливою Лесею діймають мене до глибини душі. Так, я знаю, що Ви не тільки поважали її як талановиту письменницю, а й любили її особисто. Вона теж любила Вас дуже, між Вами була справді якась духовна спорідненість. Здавалось мені, що з перших днів особистої знайомості Ви обидві зійшлися близько надовше» [Леся Українка. Документи і матеріали. 1871–1970. Наукова думка, 1971]. 

В автобіографічному оповіданні Кобилянської «Доля», розповідаючи про свої почуття до професора (прототипом якого, можливо, є Маковей), героїня Марія зізнається, що про них не казали вголос, між нею й коханим стало мовчання, однак і мовчання «багато говорило. Часом більше, ніж слова». 

Зокрема «промовляли» дотики. Отже, у мріях Марія уявно «пестила» професора: «Дуже несміливо. Він сидів у себе в хаті, щось писав. А вона прийшла потихенько-потихенько ззаду і діткнулася (се Morgenseele* робила) устами волоссячка його там, де воно на шию спадало і ковнірця дотикалося… Він усміхнувся, нічого не сказав медвідь, він був “gut”**» [Ольга Кобилянська. Доля // Зібрання творів у 10 томах. Т. 1. Букрек, 2013]. 

Кобилянська у художніх творах не оминає еротичних фантазій, де тілесні доторки й почуття зливаються, і часто передає їх музичними сугестіями (як в оповіданнях «Impromptu phantasie» чи «Valse mélancolique»***). Листування з Лесею Українкою, яка також називала її «поранковою душею» (Morgenseele), як і Марія свого професора, поєднує психологічну сугестію та еротику. 

У листі Лесі Українки від 15 (2) серпня 1901 року живо відтворено гіпнотично-сугестивну атмосферу інтимних зустрічей і розмов із товаришкою: «А якби тепер тут був хтось тай ще хтось, вони пішли б разом над Черемош, от таки зараз у сю темну-темну ніч і слухали б, як вода шумить і дивились би, як зорі побиваються крізь темні хмари, і згадали б мовчки, не говорячи слова, все найгірше і все найкраще з свого життя, погляди й руки стрівались би в темряві і було б так тихо-тихо, дарма що річка шуміла б… а потім хтось вернув би до хати вже менше смутний. чі хтось чує, як його хтось любить? хтось його так високо ставить в думці своїй і так заздро боронить від всього, що може вразити чі образити. Нехай хтось не зневажає себе, нехай хтось плаче, коли йому тяжко, але нехай не катує себе, бо комусь иншому болить від того, дуже болить… Ні, ні, хтось зробить пасси дуже-дуже ніжно і не буде вже нічого казати, а хтось і так буде знати чиїсь думки» [Леся Українка. Листи 1898–1902. Комора, 2017]. 

Перебравшись із Чернівців до Кімполунга, згодом перебуваючи на лікуванні в горах, Леся Українка поволі відживає й у листах до Кобилянської жартує та зізнається, що «тут когось дуже часто згадують, встаючи й лягаючи, на самоті і вдвох і втрьох» [Леся Українка. Листи 1898–1902. Комора, 2017]. 

У горах жінку супроводжує її новий товариш Климент Квітка — 21-річний студент юридичного факультету Київського університету, з яким вона познайомилася ще в Києві. Квітка вибирався на лікування до Швейцарії, однак затримався на Буковині. Їхнє спілкування викликає закиди з боку родини, і в листі до батька Леся досить роздратовано коментує: «Мені дуже дивно, що ти пишеш мені “не удерживай Квитку, пусть ѣдет в Швейцарію”. Коли се я кого удержую? і чого б я мала удержувать в даннім разі? Се зовсім залежить від його волі і потреби, куди йому їхати, а куди ні, і я нічого йому радити не буду. Не бачу теж причини, чого б я мала забороняти йому бути там де я Тілько ж я нікого не удерживаю, але й не проганяю нікого без причини, кажу се просто і прошу не сердитись за се, — я держусь у цій справі нейтрально, бо инакше не вмію. Не знаю теж, чому вираз симпатії до мене, чі дбання про моє здоровья має називатись “вмѣшательством в наши семейные дѣла” — коли й так, то й порада твоя “їхати в Швейцарію” теж є “вмѣшательство”? Мені чогось неприємно те, що ти ставиш питання, чі бути Квітці там де я, чі ні, — се мене ставить в фальшиве положення» [Леся Українка. Листи 1898–1902. Комора, 2017]. 

Братерське спілкування з Квіткою, однак, не є таким довірливим та інтимним, як із Кобилянською, і Леся прагне жіночого товариства. Вона пише, повертаючись із Буркута 6 вересня 1901 року: «Та й хочеться комусь із кимось про де-що по-щирости поговорити, бо хоч хтось з п. Квіткою тепер великий приятель і відноситься до нього по братерськи, а таки не на всі теми може з ним говорити, бо декотрі теми п. Квітку, як чоловіка нервового, могли би занадто зіритувати, а декотрі може зрозуміти тільки жінка і то такого віку, як хтось тай ще хтось, бо дуже молоденькі ще (на своє щастя) не все розуміють» [Леся Українка. Листи 1898–1902. Комора, 2017]. 

Дещо пізніше, уже після буковинської поїздки, Леся Українка писатиме Кобилянській, що не певна щодо «форми чи формули» їхньої близькості з Квіткою, але певна, що вони потрібні одне одному, і сподівається на розуміння подруги: «Мій хтосічок знає, що хтось завжді тримався добре з “Квіточкою”, але тепер тримається ще ліпше і тепер уже “Квіточка” зовсім не може без когось жити та і хтось близько того. Чи то зле, чи то добре, то кожний собі може думати як хоче, але вже воно так. Я не знаю, яка буде форма чи формула наших відносин, але одно певне, що будемо старатись якнайменше бути нарізно один від одного і якнайбільше помагати одно одному, — се головне в наших відносинах, а все решта другорядне. Може, не кожний повірив би мені на такі слова, але хтось мені повірить, я знаю» [96, с. 184]. 

Дізнавшись про шлюб Лесі Українки з Квіткою, Кобилянська вітає подругу й дякує за те, що «хтосічок любенький саме так, а не інакше, собі поступив, і є тепер п[анею] “Квіточкою”. Слава Богу, що суть ще люди на світі, і з ними та свята і велика сила, котру звемо любовію, і що її ніщо не може вбити». І додає: «Хтось аж знов починає вірити в “силу любові”» [Листи так довго йдуть… З надоби архіву Лесі Українки в Слов’янській бібліотеці у Празі. Київ: Просвіта, 2003]. 

Читайте нас в Telegram-каналі, у Facebook та Instagram

Читайте також

Українська продюсерка і диджейка Дарʼя Коломієць представила підбірку пісень для знайомства з Україною на відомій радіостанції у США

Українська продюсерка і диджейка Дарʼя Коломієць представила підбірку пісень для знайомства з Україною на відомій радіостанції у США

Українська культурна активістка, музична продюсерка та діджейка Дарʼя Коломієць представила підбірку з трьох українських пісень на відомій американській радіостанції KEXP у програмі Drive Time. «Вже багато місяців поспіль я...

6000 матеріалів для ЗМІ у 78 країнах з охопленням понад 7 млрд: Співзасновниця PR Army Анастасія Марушевська про те, чим займається «армія піарників» під час війни 

6000 матеріалів для ЗМІ у 78 країнах з охопленням понад 7 млрд: Співзасновниця PR Army Анастасія Марушевська про те, чим займається «армія піарників» під час війни 

Лекторка, консультантка з комунікацій, контенту та креативу, комунікаційниця, авторка статей, співзасновниця PR Army та лідерка проєкту «Where Are Our People?», керівниця з комунікацій в «Ukraїner» — протитрувати Анастасію...

Українська продюсерка і диджейка Дарʼя Коломієць представила підбірку пісень для знайомства з Україною на відомій радіостанції у США

Українська продюсерка і диджейка Дарʼя Коломієць представила підбірку пісень для знайомства з Україною на відомій радіостанції у США

Українська культурна активістка, музична продюсерка та діджейка Дарʼя Коломієць представила підбірку з трьох українських...

6000 матеріалів для ЗМІ у 78 країнах з охопленням понад 7 млрд: Співзасновниця PR Army Анастасія Марушевська про те, чим займається «армія піарників» під час війни 

6000 матеріалів для ЗМІ у 78 країнах з охопленням понад 7 млрд: Співзасновниця PR Army Анастасія Марушевська про те, чим займається «армія піарників» під час війни 

Лекторка, консультантка з комунікацій, контенту та креативу, комунікаційниця, авторка статей, співзасновниця PR Army та...