Як сортування та екозвички допомагають армії: розповідають ековолонтерки зі Львова, Рівненщини та Одеси

від | 13.12.2022 | Дівчина говорить, Її історія, Топ

Час читання: ( Кількість слів: )

Війна випробовує міцність наших цінностей. Екозвички та свідоме споживання видаються геть неактуальними, коли доводиться переїжджати в чуже місто чи країну. Ековолонтерки зі Львова, Рівненщини та Одеси розповіли DIVOCHE.MEDIA про те, чи змінилася їхня діяльність, як екоактивізм допомагає військовим із ЗСУ та про невеликі кроки, які допоможуть впровадити екозвички у звичний триб життя.

ГО «Треш без меж»

Культурно-екологічний проєкт «Треш без меж» покликаний зменшити розміри українських сміттєзвалищ та збільшити рівень екологічної свідомості українців.  

Він гуртує ініціативних людей та організовує громадські сортувальні. Проєкт інформує про екологічні проблеми у соцмережах і поза ними за допомогою засобів мистецтва — фотографії, перформансів, тематичних виставок тощо. Організатори також закликають митців говорити про проблеми екології у власній творчості.

Юлія Паук, засновниця ГО «Треш без меж», львів’янка

Ольга Смічик, учасниця проєкту «Треш без меж» із Рівненщини

Юлія: До екосвідомого життя мене заохотив проєкт «Треш без меж». Ми зі співзасновницею Оленкою Кондрашовою навчалися разом із проєктом. Спершу просто хотіли говорити про те, що нас турбувало — сміття під ногами й на вулицях міста. Ми дивувалися, чому не можна його просто викинути у смітник. Говорили про проблему у звичний для нас спосіб. Оленка — фантастична фотографиня, яка вміє передавати візуальні образи, а я працювала менеджеркою соцмереж, тож ми вирішили зробити тематичний фотосет і поширити його у соцмережах. Шукали, як підписати фотографії, щоб привернути увагу людей. Тоді зрозуміли: сміття в смітнику може поїхати на якесь необладнане чи несанкціоноване сміттєзвалище, а це не розв’язує нашу проблему. Ми дізнавалися більше, знайомилися з екосвідомими людьми, почали змінювати свої звички. Так «Треш без меж» виростав і змінювався.

Як сортування та екозвички допомагають армії: розповідають ековолонтерки зі Львова, Рівненщини та Одеси

Юлія Паук, засновниця ГО «Треш без меж», львів’янка

Зараз, коли ми чогось не знаємо, запитуємо в авдиторії. Ми не вважаємо себе експертками, які розповідають щось, — ми шукаємо істину через спілкування. Настав час, коли нас двох у проєкті стало замало, ми кинули клич у соцмережах, відгукнулося кілька класних людей, які вже давно в темі, а серед них — Оля, яка добре зналася на екологічності в побуті.

Ольга: Коли я була в декретній відпустці й мала післяпологові психологічні проблеми, зацікавилася екосвідомим способом життя. Чоловік сказав, якщо тебе це рятує, то нехай. Я — перфекціоністка, тому ретельно збирала сировину, сортувала, вишуковувала місця перероблення. Натрапила на сторінку Юлі у соцмережах і дізналася про проєкт. Коли вперше зайшла на сторінку «Трешу», подумала: «Вау! Хочу до них у команду». Мені дуже сподобалося те, як проєкт комунікує: без примусу, засудження, а навпаки — доброзичливо, жартома і через мистецтво, це виглядало естетично й приємно. Оленка запропонувала мені як графічній дизайнерці стати частиною команди. Я не вірила, що зможу знову працювати з дизайном. А зрештою проєкт повернув мене в професію! Ось майже два роки я в команді, а від початку повномасштабного вторгнення ще й веду сторінку «Трешу». Через війну попередня менеджерка переїхала до США і залишила проєкт.

Як сортування та екозвички допомагають армії: розповідають ековолонтерки зі Львова, Рівненщини та Одеси

Ольга Смічик, учасниця проєкту «Треш без меж» із Рівненщини

Я виростала у Здолбунові на Рівненщині, жила в приватному будинку, поруч з яким завжди був «гній» — компостна яма, в яку ми збирали органічні відходи. Мій тато збирав металолом і макулатуру. У нашому містечку є багато пунктів приймання вторсировини, тож ми сортуємо частково давно. Мене завжди дивувало, коли люди викидали сміття просто під ноги, я робила зауваження, коли таке помічала. Зізнаюся, раніше моя бабуся спалювала обгортки від цукерок у грубці, бо в її селі немає централізованого вивозу сміття. Коли я дізналася, що так робити не можна, ми домовилися забирати бабусине сміття до міста.

Про цінності та екосвідоме життя

Юля: Ми не змушуємо й не говоримо до людей агресивно, не викликаємо почуття провини — намагаємося зацікавлювати простою мовою, причому в різних соцмережах по-різному. В інстаграмі, наприклад, публікували мистецькі світлини, на яких дівчата у вінках зі сміття на стихійному сміттєзвалищі. Ми розпочинали як суто мистецький проєкт, робили виставку й засобами мистецтва звертали увагу на проблему. Швидко зрозуміли, що окреслити проблему замало — потрібно пропонувати варіанти її розв’язання. Тож шукали максимально прості кроки, які кожна людина могла б впровадити у власне життя, щоб зробити його екологічнішим. Ми розуміємо: якщо кожна людина у нашій країні зробить щось, це буде дуже круто. Звісно, так ми не розберемося в одну мить із проблемою відходів. Але якщо розпочати шлях до екологічнішого життя, важко зупинитися, адже усвідомлення про те, що ти не залишаєш по собі купи сміття, дуже цінне.

Як сортування та екозвички допомагають армії: розповідають ековолонтерки зі Львова, Рівненщини та Одеси

Перша фотосесія Трешу

Ми також започаткували проєкт громадських сортувалень у Львові, організовували сортувальню у межах одного ОСББ, щоб мешканці могли самостійно сортувати, здавати вторсировину на перероблення, а отримані гроші спрямовували на потреби будинків. До повномасштабного вторгнення у нас були великі плани на цей проєкт, але він тимчасово призупинився. Хоча й до 24 лютого було важко переконати голів ОСББ виділити приміщення та збирати там вторсировину — з’являлося багато відмовок — мовляв, через папір буде пожежа або заведуться пацюки. А після вторгнення екологія стала нібито «не на часі». Раніше відкриті сортувальні продовжують працювати.

Оля: Одну з громадських сортувалень, яка мала от-от запрацювати, не запустили, оскільки її приміщення переобладнали на укриття. Хоча там було вдосталь місця, щоби таки обладнати міністанцію, але вибирали «або – або».

Про вплив війни на роботу проєкту

Юля: У якийсь момент ми ставали такими емоційно розхитаними, що було важко вести проєкт. У багатьох учасників проєкту змінилися життєві обставини, і вони не могли працювати далі. Намагаємося потроху повертатися на довоєнний рівень.

24 лютого першою була думка: «Хіба це зараз важливо?», а потім я зрозуміла: екозвички й екосвідомість — це про наші цінності. Моєю цінністю є свідоме ставлення до мого споживання та відходів. А якщо я відмовляюся від своїх цінностей, то виходить, що росіяни перемогли щось всередині мене. Тож я вирішила боротися щодня за те, що для мене важливо. 

У Львові немає проблем із сортуванням — переробляють усе те, що й до 24 лютого. У дечому з’явилося більше варіантів — якщо раніше я викидала шуршики, то тепер подрібнюю їх і використовую як наповнювач у кріслі-мішку.

Як сортування та екозвички допомагають армії: розповідають ековолонтерки зі Львова, Рівненщини та Одеси

Треш без меж на Родина фест

Оля: Ми довгий період були паралізовані, адже раніше в нас був контент-план, теми для обговорення, ідеї щодо монетизації громадської організації. Участь у проєкті «Треш без меж» — це волонтерство, а є ще робота й інші справи. Тож ми прагнули вийти на самоокупність. Був момент, коли засумнівалися щодо актуальності проєкту під час війни. Однак з’являлися ініціативи здавати вторсировину на користь ЗСУ, ми розповідали про них і помітили, що люди жадають такої інформації. У Львові була велика трагедія — закрилася станція «Зелена коробка», люди розгубилися. А тим часом поблизу тієї станції були й інші пункти приймання вторсировини, про які майже ніхто не знав. Так було в мене: закрився зручний для мене пункт, але якось дорогою на роботу я знайшла гараж, у якому приймають брухт і папір.

Юля: Ще одним стимулом відновити нашу діяльність у соцмережах було те, що у Львів приїхало дуже багато людей, які не знають, що, як і де тут можна сортувати. Львів — це єдине місто в Україні, в якому є централізоване компостування, тобто органіку можна здати у спеціальні баки, й місто потурбується про те, щоб її компостувати, продати й отримати гроші до бюджету. А звідки новоприбулим людям знати про це, якщо ми вважаємо розмови про сортування неактуальними?

Про ініціативу «Сортуй вторсировину — донать на ЗСУ»

Оля: Наша спільна ініціатива з Terra Recycling Company «Сортуй вторсировину — донать на ЗСУ» тривала з 8 серпня до 8 вересня. За цей час вдалося зібрати 2807 кілограмів вторсировини й отримати з них майже 13 тисяч гривень.

Юля: Я дуже здивувалася з суми, думала, що буде менше. Це ж вторсировина — люди її викидають на смітник!

Оля: Грубо кажучи, це 13 тисяч гривень на місяць, які могли опинитися на сміттєзвалищі й лежати там ледь не сотні років. За отримані кошти вирішили придбати буржуйки для військових.

А ще ми запропонували нашій авдиторії здавати вторсировину й надсилати кошти на будь-який збір для військових. За підрахунками згадок в інстаграмі так відправили 197 гривень — небагато, але ж не всі про це розповідають у соцмережах. Ми також створили для львів’ян телеграм-спільноту «Свідок трешовий», де публікуємо інформацію про пункти приймання вторсировини у Львові. Закликаємо людей в інших містах ініціювати створення подібних груп. А ще гуглити! Бо все можна знайти в інтернеті, хоча після повномасштабного вторгнення потрібно стежити за оновленнями станцій.

Як сортування та екозвички допомагають армії: розповідають ековолонтерки зі Львова, Рівненщини та Одеси

Бренд-аудит відходів в 2020 році

Юля: Нас часто запитують, де можна здати сировину. Якщо не шукати таких пунктів, то й не знайдеш. Колись я возила вторсировину через усе місто на найвідомішу станцію — «Зелену коробку», а згодом неподалік від дому знайшла пункт приймання металу, паперу й тетрапаків. А останні майже ніде не приймають! Ще якось за п’ять хвилин ходьби в інший бік знайшла пункт приймання склобою та плівки. Я тепер не мушу нікуди їздити, та ще й отримую за це гроші. Такі місця є навіть у маленьких містечках, варто тільки пошукати. У них часто приймають базову сировину — метал, папір і скло, а самі будівлі часом виглядають не дуже естетично, але якщо туди зайти, можна зробити приємне відкриття.

Екологія не на часі?

Оля: Зараз часто кажуть, нібито екологія не на часі. Я навіть чула стендапи, де висміюють екоактивізм під час війни, що підсилює це твердження. Але сортувати сміття — це не лише про екологію, зменшення полігонів і чисте довкілля. Це також про людей, які обрали цей вид бізнесу або працюють на різних підприємствах. До повномасштабного вторгнення багато українських підприємств вимушено купували понад 50% вторсировини з-за кордону, зокрема у росії та Білорусі. Як-не-як, сортування підтримує економіку — вторсировину використовують, працівники отримують зарплати, організації сплачують податки.

Юля: Коли я дізналася, що виготовляти скло зі склобою значно дешевше, ніж з первинної сировини, вирішила, що нізащо не викину скло у загальний бак. Це ж нонсенс — своє скло ми викидаємо на сміттєзвалище, а нове купуємо за кордоном! Тепер ми не можемо собі дозволити викидати на смітник те, що можна використати в економіці держави. І це неабияк мотивує. Люди можуть не хвилюватися через питання екології, але хочуть допомагати війську, тому збирають жерстяні банки, картон, залишки воску чи парафіну й виготовляють окопні свічки. Маскувальні сітки так само плетуть із залишків тканин, старого одягу, які могли потрапити на сміттєзвалище, а натомість маскують військових. З 24 лютого з’явилися не лише виклики, а й нові можливості заохотити людей сортувати та споживати свідомо.

Про значення локальних екоініціатив

Юля: Важко управляти чимось згори без розуміння ситуації на місцях. Найпростіше проводити зміни зсередини. Я переконана, що коли одна людина горить ідеєю, вона може звернути гори, об’єднавши інших ініціативних людей. У Карпатах, наприклад, є цілком різне ставлення до відходів — з одного боку, є забруднене Вільшанське водосховище — по суті, величезне сміттєзвалище, яке вже кілька років прибирає ініціативна група з організації «Чисто Де». З іншого боку, у кемпінгу «Білий слон» у громаді Верховини стоять сортувальні баки для сировини, яку вивозить і переробляє місцеве підприємство. Так, у межах кількох десятків кілометрів бачимо, яке значення мають локальні ініціативи. Ніхто, крім нас, за нас нічого не зробить, і чекати, що хтось усуне нашу проблему, — дуже невдячна справа.

Оля: Важливо, щоб були не лише ініціатори, а й підтримка громади та місцевої влади. Так, у Верховині, про яку розповіла Юля, коштом громади друкують банери, які заохочують людей сортувати й компостувати. У Львові, де є перша в Україні компостувальна станція, недостатньо держпідтримки для її популяризації. Люди часто не знають про можливість компостувати. Навіть не всі комунальні підприємства сортують: декотрі працівники збирають листя і складають уздовж дороги, інші ж продовжують викидати його у загальний бак, коли поруч є бак для органіки.

На шляху до відповідального поводження з відходами

Оля: Коли я починала сортувати, не наполягала, щоби чоловік теж змінював власні звички. Але тепер чоловік купує мені подарунок чи щось для дому й обов’язково звертає увагу на пакування, дбайливо миє та сортує сировину, поки мене немає вдома, хоча досі вагається, куди її покласти. Зрештою, якщо впевнено робити щось цінне, люди довкола починають наслідувати та переймають корисні звички.

Якщо ви на шляху до відповідального поводження з відходами, рекомендую розпочати з того, що вам зручно. Подивіться, чи є поблизу вашого помешкання пункти приймання вторсировини, якщо є — починайте з них. Відмова від поліетиленового пакетика у магазині й заміна його на торбинку — це теж початок. Є й інші маленькі кроки — не використовувати багато пластику для пакування посилок на пошті, брати паперовий скотч, сортувати органіку. За статистикою, органічні відходи складають 40–60% від сміттєвого відра. Органіка — найбільше зло для сміттєзвалищ, адже вона не гниє під тоннами сміття, та ще й виділяє шкідливий метан, забруднює вторсировину, ускладнюючи чи унеможливлюючи її перероблення.

Про екоперформанси кліматичних активістів

(Йдеться про серію акцій кліматичних активістів, яка сколихнула світ. Вони намагаються пошкодити шедеври світового мистецтва, щоб привернути увагу до проблем екології. Так, активісти з групи «Останнє покоління» облили чорною фарбою картину Густава Клімта, а учасники організації Just Stop Oil кинули шоколадний торт в обличчя восковій статуї Чарльза ІІІ у музеї мадам Тюссо — прим. ред.)

Юля: У кожній ідеологічній течії є люди, які обирають різноманітні способи комунікації — більш радикальні чи ліберальні. З різними авдиторіями можна розмовляти інакше, і це матиме свій вплив. Ми поки не знаємо, кого зачепили дії тих активістів і до чого вони призведуть. Але світ таки заговорив — невідомо тільки, про що говорять більше: проблеми екології чи шляхи донести інформацію. Важливо, що за будь-які свої дії ми мусимо відповідати згідно з законодавством держави, в якій перебуваємо. Напевно, ті активісти це розуміли. Ми діємо іншими методами. Вважаємо, що дружня розмова і впевненість у тому, що ми — це те, що ми робимо, працюють краще. Ми створюємо мистецтво зі сміття. 

Оля: А ще заохочуємо нашу авдиторію говорити на екотематику через власну творчість. Фотосесія, колажі, картини можуть промовляти гучніше, ніж звичні слова.

Екодружній круговий сервіс CupToU

Ліана Джанашия, засновниця сервісу CupToU, одеситка.

Я працюю програмісткою вже понад п’ять років. Переїхавши в Одесу п’ять років тому, почала сортувати й помітила, як швидко накопичується гора пакування. Зрозуміла, що ми зазвичай купуємо багато зайвого. Я почала інтуїтивно шукати рішення: купувала продукти на вагу та у свою тару — посудини, мішечки, сіточки. Я прагнула жити без відходів — до ідеалу ще далеко, але їздити на сортувальну станцію можна значно рідше, раз на пів року чи раз на три місяці. Якби купувала безлімітно все, що завгодно, я б ледь не щотижня відвозила сировину. Я хотіла популяризувати тему сортування та мінімізації відходів. У робочому офісі ініціювала сортування завдяки грантовій підтримці від компанії. Але з початком пандемії ми перейшли на дистанційну роботу і припинили сортувати. Ідея зробити екопроєкт не полишала мене.

Як сортування та екозвички допомагають армії: розповідають ековолонтерки зі Львова, Рівненщини та Одеси

Ліана Джанашия, засновниця сервісу CupToU, одеситка

Згодом дізналася про ініціативу Freiburg-cup у німецькому місті Фрайбург. Ідея така: людина може орендувати багаторазовий стаканчик у кав’ярні, сплативши депозит, і залишити його в іншій, зручній для неї кав’ярні з поверненням коштів. Я подумала, що було б прикольно зробити таке в Одесі. І ось вже рік, як ми з моїм чоловіком-дизайнером запустили сервіс CupToU. Тепер в одній із 14 одеських кав’ярень можна орендувати багаторазовий стаканчик за 100 гривень, взяти з собою і повернути у будь-яку іншу кав’ярню мережі.

Про особисту мотивацію

Насамперед мене мотивувало бажання перевірити, чи зможу я створити щось нове з нуля. З ідеї в голові крок за кроком створити щось у реальному житті — це бентежно, боязко і страшенно цікаво! Я тоді навіть звільнилася з роботи, щоб розвивати проєкт, — таке волонтерство займає багато часу. Ще одна мотивація: дуже хочу, щоби більше людей переймалися ідеєю мінімізації відходів. Я бачила блоги про сортування, але мені хотілося зробити вплив через реальний проєкт.

Про цінність проєкту та виклики війни

Потрібно було заохотити людей, продати їм ідею оренди багаторазових стаканчиків. Тож ми провели опитування і з’ясували, що 90% власників багаторазових стаканів часто їх забувають із різних причин. Зручність нашого сервісу полягає у тому, що людина може не перейматися про стакан і бути екосвідомою. А ще стакан не обов’язково мити, у кав’ярнях про нього подбають.

Попри війну проєкт розвивається. З 24 лютого навіть додалися нові партнерські кав’ярні, а окремі мережі розширилися.

Як сортування та екозвички допомагають армії: розповідають ековолонтерки зі Львова, Рівненщини та Одеси

Екодружній круговий сервіс CupToU

В Одесі поменшало можливостей для сортування. Зменшився перелік видів пакування, які приймають на перероблення, а якийсь час станція не працювала або мала скорочений графік роботи. Довелося шукати нові можливості. Так, я скористалася послугою «Пластик поштою» від громадської організації «Україна без сміття» і відправила зібраний за багато місяців пластик аж у Київ. Волонтерство в проєкті потребує багато часу й зусиль, а як програмістка я можу добре заробляти й донатити на ЗСУ. Буває складно поєднувати роботу та проєкт.

Про збір на дрон для ЗСУ

Ми об’єдналися з групою волонтерів проєкту «Врятуйте типографію Фесенка», які намагалися запобігти знесенню колишньої друкарні в Одесі (друкарня Юхима Фесенка була збудована 1841 року, це будівля історичного значення на вулиці Рішельєвській, 47, яку намагалися демонтувати забудовники у серпні 2021 року — прим. ред). Коли ми створювали дизайн нової серії стаканів, вирішили зобразити небанальну архітектуру Одеси. Обрали друкарню Фесенка, щоб у дизайні розповісти також про проблеми міста. Після анонсу нашої ідеї у соцмережах роззнайомилися з волонтерами ініціативи. З’ясувалося, що вони регулярно збирають кошти на потреби армії, тож ми створили спільний збір, а в подарунок учасники отримали наші стаканчики з попереднім дизайном — лаконічним бежевим. Перші три переможці отримають стакани з автографами одеського співака Колі Серьги.

Наші колеги часто збирали кошти серед своєї локальної авдиторії на невеликі потреби, а цього разу у військових був запит на дрон за пів мільйона гривень. Для нашого проєкту це був перший великий збір, тому ми зіткнулися з проблемою волонтерів-початківців: зібрали неповну суму й частину коштів доклали самі, щоб було швидше. Важко залучити людей до збору, якщо ти не Притула. Ми зібрали приблизно 400 тисяч гривень і разом з іншим волонтером доклали ще 80.

Як сортування та екозвички допомагають армії: розповідають ековолонтерки зі Львова, Рівненщини та Одеси

Екодружній круговий сервіс CupToU

Коли ми надіслали переказ за дрон, усвідомили, що купили дорогу річ, яка допоможе військовим на фронті. А нещодавно, коли ЗСУ розпочали активне просування Херсонщиною, я побачила новину про те, що село Снігурівка звільнив 131-й окремий розвідувальний батальйон, якому ми допомагаємо! Роздумуємо щодо майбутніх зборів. З одного боку, розуміємо тепер, до кого можна звернутися та як залучити великих спонсорів, щоб швидко закрити нові потреби, а з іншого боку, заохочення людей до збору — це важкий процес, такий собі мініпроєкт, який треба просувати. Тим паче виснажуються можливості нашої авдиторії.

Як екосвідоме життя наближає нас до перемоги

В Одесі є низка екопроєктів, які водночас дбають про екологію й допомагають армії. Ініціатива Help 4 Ukraine збирає макулатуру та пластик на перероблення, а отримані кошти передає на потреби ЗСУ, тероборони та ВПО. Інші волонтери виготовляють окопні свічки, і так консервні бляшанки, картон і залишки воску не потрапляють у сміттєвий бак, а служать для військових. З одноразових електронних сигарет виготовляють павербанки. ГО «Місто майбутнього» створює екомаршрути, збирає пластикові кришки в кав’ярнях та купує реанімобілі.

З чого почати екосвідоме життя

Використання пластику пов’язане з фінансуванням війни. Річ у тому, що для безперервного виробництва одноразового пластику, стаканчиків зокрема, використовується нафта. Імовірно, що через довгий ланцюг виробництва ми несвідомо «купуємо» російську нафту, а відповідно спонсоруємо рф. А ще таке виробництво-споживання невідворотно впливає на клімат. За 2019 рік в Україні використали 209 мільйонів одноразових стаканчиків, для виробництва яких знадобилося понад 83 тисячі дерев! Відповідно, паперові стаканчики щороку збільшують кількість CO2 щонайменше на понад 22 тонни, і глобальне потепління посилюється. Ми думаємо, що один маленький стаканчик ні на що не вплине, але їх мільйони!

Про цінність локальних екоініціатив

У нас може бути одна крута станція сортування в Києві, але сортувати потрібно всюди, і такі пункти мають бути в усіх регіонах країни. Відповідна інфраструктура дає людям можливість долучитися. А на те ми й свідомі громадяни, щоб держава підтягувалася за нашими бажаннями й потребами. Крім того, комерційні організації також створюють можливості для сортування. Що більше локальних можливостей, то більше людей може долучитися. Ось і я вирішила зробити ековибір більш доступним для людей.

Як сортування та екозвички допомагають армії: розповідають ековолонтерки зі Львова, Рівненщини та Одеси

Екодружній круговий сервіс CupToU

Про екоперформенси кліматичних активістів

Екоперформенси — це ще один спосіб привернути увагу до проблеми. Звичайно, псувати світові шедеври живопису чи воскові фігури не годиться, але про що свідчить ажіотаж довкола цих вчинків? Про низьку культуру медіаспоживання, коли люди люблять читати гучні новини, коментувати, обурюватися. Видання пишуть про пошкоджені полотна, однак значно рідше розповідають про ініціативи зі збору пластику чи електронних сигарет. Можна довго говорити про глобальне потепління, але більшість не сприймає цих розмов. Звісно, радикальні вчинки активістів відштовхують людей, але корінь проблеми не у способі говорити.

Читайте нас в Telegram-каналі, у Facebook та Instagram

Читайте також

STEM-кохання: Як любовні романи роблять жінок у науці помітними

STEM-кохання: Як любовні романи роблять жінок у науці помітними

Смачно, але соромно — чимало людей соромляться зізнатися, що читають любовні романи. Про цей жанр існує багато стереотипів — мовляв, примітивні історії, написані за шаблонами, які не мають нічого спільного з реальністю....

Мене також зґвалтували на вечірці, підсипавши речовину в напій

Мене також зґвалтували на вечірці, підсипавши речовину в напій

У мережі набула розголосу історія про групу хлопців з Івано-Франківська, що влаштовують вечірки, обпоюють дівчат, а потім знімають їх непритомними та публікують ці фото й відео у своїх соціальних мережах. Після публікації у...

«Зараз ніхто не займається собою. Всі займаються тільки війною». Як працює «Жіночий ветеранський рух»

«Зараз ніхто не займається собою. Всі займаються тільки війною». Як працює «Жіночий ветеранський рух»

На «Шостому українському жіночому конгресі» міністр оборони України Олексій Резніков сказав, що в українському війську...