«Землячки»: Як жінки в тилу допомагають жінкам на передовій

від | Лип 1, 2022 | Дівчина говорить, Війна в Україні, Її історія, Підмога

Час читання: ( Кількість слів: )

Ведуча та журналістка Ксенія Драганюк створила проєкт «Землячки», щоб розповідати світові про неймовірних українських жінок, а після повномасштабного вторгнення він перетворився на волонтерський штаб, який допомагає українським воячкам.

«У 2019-му ми з командою працювали над телевізійним проєктом “Землячки”, їздили по регіонах і показували різних жінок, наприклад, нашими героїнями були футболістка, ковальчиня та пілотеса. Вони мене вчили азам своєї професії, а у сюжетах ми ще й намагалися розкрити регіон через цих прекрасних жінок. Можу сказати, що тоді я познайомилася з нашою українською жінкою та зрозуміла, наскільки вона класна. Проєкт закінчився, але ця тема не пішла в небуття, вона стала ще більш актуальною. І, коли настала війна, ми з родиною зійшлися на думці, що маємо допомагати і підтримувати жінок».

Ксенія Драганюк

Ксенія й зараз багато вкладає в контент на сторінці «Землячок» — робить інтерв’ю з військовими. Коли просить їх відповісти на запитання, то запитує і про їхні потреби та обов’язково запевняє, що допомога не залежить від того, дадуть вони інтерв’ю чи ні.

«Коли ми всі перелякані зібралися вдома 24 лютого, сестра мого чоловіка сказала, що вона йде у ТрО. Встала і пішла. Згодом вона перша нам почала розповідати про те, чого не вистачає дівчатам, а про інші потреби дізналися у спілкуванні з військовими, — продовжує Ксенія. — Дізналися, що їм видають чоловічі труси, які не завжди зручні для жінок, що у них немає чим митися, немає прокладок та немає часу чи можливості їх купити. Та й сама знаю, що завжди потрібні такі дрібнички, як резинки для волосся — вони постійно губляться чи рвуться».

Розуміючи та запитуючи потреби у дівчат, Ксенія почала збирати для кожної коробки з гуманітарною допомогою. Тоді родина була на заході України в Ужгороді — у наповненні допомагав місцевий волонтерський штаб, а «складом» стало тимчасове помешкання родини. «Домашній склад» перемістився до київської квартири, а згодом вдалося знайти приміщення для штабу на першому поверсі столичної новобудови.

Люба

Зараз тут працюють п’ять жінок, разом із Ксенією: «Всі дівчата — це не просто волонтерки, це мої близькі подруги. Вони не тільки пакують коробки, але й часто залучені до роботи над нашими соціальними мережами. Наприклад, Люба — журналістка, допомагає мені зв’язуватись із дівчатками стосовно інтерв’ю. Мама мого чоловіка, Римма, також шукає військових для інтерв’ю і допомагає на складі. Волонтерка Марія часом залучається до створення контенту, а Айгюль — дизайнерка, яка робить нам картинки для оформлення інстаграму».

Марія

Зараз «Землячки» вже мають готовий список, що потрібно вкласти у бокси для воячок. Це і засоби гігієни — прокладки, тампони та засоби для душу, й антисептики, і білизна, і ліки. Обов’язково додають якусь приємну дрібничку, солодощі чи дитячий малюнок.

Римма

«Ми не купуємо техніку або зброю, як великі фонди, але закриваємо оці мінімальні потреби, — говорить Ксенія. — Ми стартували з гуманітарки, а через інстаграм почали отримувати донати. Нам донатять різні суми — від 10 гривень до кількох тисяч. З цієї допомоги ми найчастіше закриваємо точкові запити, хтось просить мініроутер, хтось — засоби від комарів чи певні ліки».

Айгюль

Згодом виявили ще одну важливу потребу — жіночу літню форму. «Дівчата писали: “Слухайте, а у мене тут зимова форма 50-го розміру, а я 42-й ношу”. Почали шукати жіночу літню форму і зрозуміли, що її немає, як і взуття. Сестрі, наприклад, видали 48-го, а у неї — 42-й. І тут, хоч і важко так сказати, але пощастило, бо часом може бути більша різниця між взуттям та реальним розміром. З рештою нам вдалося знайти постачальника у Туреччині, в якого є берці і 36-го, і навіть 35-го, та форми різних розмірів. Закуповуємо партіями, в цьому нам вже допомагають великі фонди».

Ксенія наголошує, що навіть не уявляла, наскільки важливим стане інстаграм для просування штабу: «Завдяки йому ми популяризуємо проблему, нам більше довіряють та допомагають. Наприклад, нещодавно нам відправили сто пар трусів. Це дуже круто!»

Саме завдяки соціальній мережі з’явилися зв’язки з великими фондами та організаціями. Ксенія вже відкрила ГО «Землячки» та планує здобувати гранти на розвиток штабу.

«Я розумію, що люди виснажені, а за кордоном ми всіх уже дістали. І отримати гроші для нас — це наша проблема. Я не хочу її перекидати на інших. Це наш вибір — допомагати, — говорить Ксенія. — Нам потрібні кошти на адміністративні витрати, на команду. З людей я ці витрати покрити не можу, бо всі донати повинні йти винятково на допомогу дівчатам, які на фронті. Тож зараз будемо залучати кошти через гранти та розширювати сферу нашої допомоги, наприклад, закуповувати амуніцію».

Військові можуть звернутися по допомогу до штабу з будь-якого міста України. «Гуманітарку ми відправляємо всім. От просто: “Ти військова? Куди тобі надсилати?” Коли йдеться про амуніцію чи більш специфічні речі, то ми питаємо, де дівчина перебуває. Пріоритет у тих, хто у гарячих точках. Формою намагаємося забезпечити всіх, хто звертається, за нашої змоги».

У штабі працюють із таблицями, щоб зафіксувати всі посилки, та Ксенія щиро каже, що кожну дівчину пам’ятає за ім’ям та її потребами.

«Виходить так, що я з ними всіма дружу. Знаю не тільки імена, а й розмір трусиків та форми. Де вони служать, із ким вони спілкуються. Я їх реально всіх люблю. Кажуть, не можна так прив’язуватись, але я поки не можу інакше, бо вони всі для мене свої. Певно, з часом, коли дівчат буде більше, щось зміниться, але поки що так: я знаю, що Олі ми коробку відправили місяць тому — треба їй знову написати. А Оля там не сама, в неї ще сім посестер, отже, у кожної може бути свій запит — комусь необхідна білизна, комусь засіб від укусів, комусь таблетки».

За час існування проєкту «Землячки» допомогли 200 жінкам та планують лише збільшувати цю цифру, залучаючи великих донатерів. Штаб жодного разу нікому не відмовляв у допомозі: «Ми закриваємо всі запити, просто поступово. В нас є девіз — step by step! Головне — не зупинятися. Не здутися, а розуміти, що війна триває. І якщо про неї менше говорять, то це не означає, що не потрібна допомога, вона ще більше потрібна. Ми ухвалили для себе таке рішення, що ми будемо йти до фіналу, до перемоги».

Ксенія майже не випускає телефон із рук, завжди має безліч повідомлень і дзвінків, зізнається, що таке спілкування найбільше її драйвить. «Відгуки від дівчат, їхні відео дуже мотивують. Я розумію, наскільки зараз для них важлива увага та мінімальне поліпшення їхнього життя. Я розумію, що в нас тут у тилу є все — ванна, телефон, кав’ярня під домом, а в них просто обстрілювана територія. Коли мені скидають просто фотку: “Ксю, нас обстрілюють”, я хочу сказати: “Їдь додому, будь ласка!” Але я розумію, що вона обрала такий шлях, і вона крута. Я просто божеволію від того, яка вона крута. Я пишаюся! Як я можу не йти й не робити табличку вночі, якщо вона бореться за нас усіх? Кожна з них неймовірна, я розумію, що в мене немає стільки сміливості. Такі листування інтимні для мене та найцінніші. Часом пишуть не військові, а просто жінки: “Дякуємо вам! Ми не думали, що взагалі хтось може підтримувати так дівчат”».

Проєкт «Землячки» впливає і на видимість жінок на фронті. «Неймовірно круто, що помітність дівчат в армії з кожним кроком стає більшою. Для цього працювало багато організацій. Наприклад, “Ветеранки”, які були одними з тих, хто запустив цю машину. І те, що ми зараз робимо, ми підштовхуємо її. Я не переоцінюю наш внесок. Я не кажу, що ми такі класні, і от, якби не ми… Якби не ми, все було б ок, але з нашою допомогою просто краще».

Відстежувати діяльність «Землячок», підтримувати дівчат або запитувати про допомогу можна в їхньому інстаграмі.

Фото Олександра Злуніцина

Читайте нас в Telegram-каналі, у Facebook та Instagram

Ми залишаємося незалежним та чесним жіночим виданням вже 7 років. На відміну від багатьох жіночих сайтів ми прагнемо відверто говорити про жінок та надати платформу для різноманітних голосів, які розповідають про справжнє життя, реальні проблеми жінок, їхні потреби, страхи, надії, про їхній досвід, успіх та досягнення. Кожна з нас заслуговує бути почутою. Кожна з нас може бути прикладом та натхненням для інших. Кожен, великий чи невеликий, внесок неймовірно цінний — він має важливе значення для захисту нашої редакторської незалежності та існування цього проєкту. Підтримайте DIVOCHE.MEDIA — від 50 гривень. Дякуємо!