«Дім Ґуччі». Уривок з книги Сари Форден

від | Гру 1, 2021 | Жіноча бібліотека, Читати

В український прокат вийшов фільм «Дім Ґуччі», а видавництво «Фабула» випускає книгу Сари Форден, на якій засновано сценарій стрічки Рідлі Скотта.

Підзаголовок документальної книжки письменниці та журналістки Сари Форден говорить сам за себе — це насправді сенсаційна історія про вбивство, божевілля, розкіш та пожадливість. Авторка переплітає два сюжети – драматичну історію родини Ґуччі та оповідь про злети та падіння уславленого бренду Gucci й безпрецедентні успіхи, яких урешті-решт досягнув цей видатний бренд.

Уривок

Лише покоївка бачила, як уранці 27 березня 1995 року Патриція Реджані нестримно ридала після того, як почула новину про загибель Мауріціо. Зрештою вона висушила сльози, зібралася та написала у своєму щоденнику єдине слово, лише заголовними літерами: PARADEISOS — тобто «рай» грецькою. Потім повільно обвела товстою лінією дату. О третій того самого дня Патриція разом з адвокатом П’єро Пароді та її старшою донькою Алессандрою пройшли декілька кварталів від її квартири на П’яцца Сан-Бабіла до Корсо Венеція, 38. Патриція подзвонила у двері квартири Мауріціо та попросила покликати Паолу Франчі.

Того ранку, невдовзі після того, як Мауріціо пішов, біля дверей з’явилася збентежена Антуанетта. Паола сказала, що Мауріціо немає вдома, натомість Антуанетта повідомила їй, що мала зустрітися із ним в офісі, але не змогла потрапити до будинку, бо він оточений натовпом та автівками карабінерів. Паола миттю начепила якийсь одяг і  побігла через вулицю, прокладаючи шлях серед журналістів, що скупчилися біля важких дверей. 

«Я дружина! Я дружина!»  — задихаючись, гукнула вона карабінерам, які стримували журналістів. Їй дозволили пройти всередину. Коли вона вже збиралася ввійти у широкі дерев’яні двері, від натовпу відокремився Карло Бруно, друг Мауріціо, і відтягнув її назад.

«Паола,— похмуро мовив він,— не треба туди йти. Ходімо зі мною». 

«Там Мауріціо?» — спитала вона. 

«Так»,— відказав він.

«Він поранений? Я хочу його побачити»,— повторювала вона, стискаючи руку Бруно, поки вони рухалися вздовж огорожі парку. Так вони дістались перехрестя Віа Палестро з Корсо Венеція.

«Уже нічого не можна зробити»,— м’яко промовив він, а Паола, ще не вірячи почутому, скинула на нього очі. 

За кілька годин Паолу запросили ідентифікувати особу Мауріціо в міському морзі.

«Він лежав на столі долілиць, а обличчя повернуте вбік,— розповідала Паола.— У  скроні була крихітна дірочка, але в  усьому іншому він мав бездоганний вигляд. Це завжди здавалося мені неймовірним: коли він подорожував, навіть коли спав, то завжди був бездоганним. Він ніколи не кривив обличчя, ніколи не здавався пом’ятим».

Того дня міланський суддя Ночеріно допитав Паолу щодо обставин убивства і серед іншого спитав, чи мав Мауріціо ворогів.

«Єдине, що я можу сказати із цього приводу, це те, що восени 1994 року Мауріціо був прикро вражений, бо дізнався від свого адвоката Франчіні, начебто Патриція Реджані в бесіді зі своїм адвокатом Аулетті обмовилася, що хоче вбити його,— глухо вимовила Паола.— Після тих погроз Франчіні хвилювався, здавалося, більше, ніж Мауріціо, і радив йому якось захистити себе. Але Мауріціо просто проігнорував це попередження». 

Ночеріно скептично підняв темні брови:

«А ви, синьйоро? Ви були якимсь чином захищені?» — спитав він.

«Ні, якщо я правильно зрозуміла ваше питання. Ми не підписували жодних офіційних документів або фінансових угод,— обурено відповіла Паола.— Наші стосунки ґрунтувалися виключно на взаємних почуттях».

 

Повернувшись на Корсо Венеція, Паола спробувала заснути, аж тут у двері подзвонила Патриція, вимагаючи зустрічі для обговорення важливих юридичних питань. Коли ж прислуга відмовила їй, пояснивши, що Паола відпочиває, Алессандра почала ридати й запитала, чи не можна їй отримати хоча би пам’ятку про батька — один із його кашемірових светрів. Паола навідріз відмовилася спілкуватися з Патрицією, але наказала прислузі віддати Алессандрі якийсь светр; дівчина із вдячністю схопила цю річ і занурилася в неї обличчям, щоби вдихнути батьків запах.

Паола зателефонувала Франчіні, спитавши, що їй тепер робити, але відповідь її не втішила. Контракт про стосунки, той самий, що просив його підготувати Мауріціо, залишився непідписаним — у вигляді чернетки він лежав у  Франчіні в  офісі. Отже, Паола не мала жодних законних підстав на спадок Мауріціо, і все, що той мав, повинно було перейти до його дочок. Їй варто було готуватися до того, щоби якомога швидше залишити апартаменти на Корсо Венеція. 

 

Читайте нас в Telegram-каналі, у Facebook та Instagram

Ми залишаємося незалежним та чесним жіночим виданням вже 7 років. На відміну від багатьох жіночих сайтів ми прагнемо відверто говорити про жінок та надати платформу для різноманітних голосів, які розповідають про справжнє життя, реальні проблеми жінок, їхні потреби, страхи, надії, про їхній досвід, успіх та досягнення. Кожна з нас заслуговує бути почутою. Кожна з нас може бути прикладом та натхненням для інших. Кожен, великий чи невеликий, внесок неймовірно цінний — він має важливе значення для захисту нашої редакторської незалежності та існування цього проєкту. Підтримайте DIVOCHE.MEDIA — від 50 гривень. Дякуємо!