Вісник сексизму vol. 53: Планета зґвалтованих жінок

Нові дані ВООЗ шокують – кожна третя жінка в усьому світі зазнає насильства, а жертви насильства стають дедалі молодшими.
За життя приблизно 736 мільйонів жінок зазнають фізичного або сексуального насильства з боку свого партнера або незнайомої чи малознайомої людини – кількість, яка протягом останнього десятиліття здебільшого залишалася незмінною.
Це насильство починається рано: одна з чотирьох молодих жінок (у віці 15-24 років), які були у стосунках, вже зазнали насильства з боку партнера до досягнення ними 25 років.
Насильство з боку інтимних партнерів наразі є найбільш поширеною формою насильства щодо жінок у всьому світі (страждає близько 641 мільйона жінок щорічно).
Приблизно 6% жінок у всьому світі повідомляють про сексуальне насильство з боку когось іншого, крім їхнього чоловіка чи партнера. З огляду на високий рівень стигматизації та недооцінки сексуального насильства, справжня цифра, ймовірно, буде значно вищою, вважають експерти.
У звіті представлені дані найбільшого за всю історію дослідження поширення насильства проти жінок, проведеного ВООЗ на основі даних з 2000 до 2018 року. Звіт оновлює попередні оцінки, опубліковані в 2013 році. Хоча цифри виявляють і без того тривожно високі показники насильства щодо жінок та дівчат, вони не відображають вплив пандемії COVID-19. ВООЗ попереджає, що пандемія COVID-19 ще більше посилила ризик насильства проти жінок.

Стамбульська конвенція без Туреччини

Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган підписав указ про вихід із Стамбульської конвенції. Туреччина – перша країна, яка ратифікувала конвенцію Ради Європи, ухвалену в Стамбулі; вона ж стала першою країною, яка вийшла з конвенції.
Стамбульська конвенція, яку ухвалили у 2011 році, охоплює 34 європейські країни і загалом вважається «золотим стандартом» у міжнародних зусиллях із захисту жінок і дівчат від насильства, з яким вони стикаються щодня в нашому суспільстві та складають ту саму сумну статистику ВООЗ.
Україна підписала Стамбульську конвенцію ще в 2011 році, але досі не ратифікувала її через слово «гендер», яке жахає прибічників традиційних цінностей.
Під впливом консервативних, націоналістичних або занадто релігійних  урядів деякі країні-учасниці, зокрема Польща та Туреччина, висловлювали намір вийти з конвенції. Наразі Анкара це зробила.
«Оголошений Туреччиною вихід зі Стамбульської конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок є жахливою новиною. Цей крок є величезною невдачею для цих зусиль і поготів прикрим, що ставить під загрозу захист жінок у Туреччині, у всій Європі та за її межами», – прокоментувала подію генеральна секретарка Ради Європи Марія Пейчинович-Бурич.
У Туреччині в 2019 році було скоєно 474 вбивства жінок, що вдвічі більше, ніж у 2011 році.

Восьме березня з бійками

Ратифікування Стамбульської конвенції було однією з вимог, з якими 8 березня тисячі українок вийшли на жіночі марші у своїх містах.
Із гаслами «Свобода, рівність, жіноча солідарність», «Права жінок – права людини», «У пандемії жіноче обличчя» на акції вийшли люди в Києві, Львові, Одесі, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі.

У центрі Києва на марш за права жінок вийшли кілька тисяч учасників. Вони рушили від Михайлівської площі ходою центром Києва у бік Поштової площі, супроводжувані кордоном правоохоронців.

Цього року окремою колоною в марші вперше йшли білоруски, які були змушені втекти в Україну від насильства і репресій білоруських силовиків після президентських виборів.
Дивіться наш фототорепортаж із цієї акції.
У більшості з цих міст на противагу акції за права жінок збирали акцію «За традиційні цінності», організатором якої виступила праворадикальна організація «Традиція і порядок». Демонстрантів розділяли поліцейські і під час ходи сутичкам вдалося завадити.
Але після закінчення маршу  у Києві на декількох учасниць здійснили напад невідомі особи. Зокрема, чоловіки штовхали активісток та відбирали в них плакати, вигукуючи нецензурну лайку.

Одна з постраждалих того ж дня подала заяву про вчинення кримінального правопорушення стосовно неї та її друзів. Але, як зазначають адвокати, поліцейські тоді не розпочали досудове розслідування у передбачені законом строки. Після низки дії з боку юристів поліція відкрила кримінальне провадження за фактом нападу.
Кореспонденти «Радіо Свобода» розповіли, як відбулися жіночі марші в українських містах цього року.
В Одесі на 8 березня відбулися дві акції: перша – за права жінок – у парку Шевченка. Учасники не анонсували її, щоб не допустити провокацій. Другу акцію планували праворадикали з «Традиції і порядок». Згідно з планом, лідер місцевого осередку організації мав їхати верхи і роздавати жінкам квіти. Але поліція зупинила акцію через декілька хвилин після її початку.

У Харкові на марш жіночої солідарності вийшло близько 200 людей. Цього року акцію присвятили жінкам, що працюють у медичній сфері, адже статистично серед медиків 82% – це жінки, тож саме вони опинилися на передовій у боротьбі із COVID-19. Колона активістів і активісток із плакатами в руках пройшли від майдану Свободи до майдану Конституції у супроводі поліції.

На акції були присутні також представники праворадикальної організації «Традиції та порядок», утім обійшлося без сутичок та інцидентів.
У Дніпрі з нагоди 8 березня організували акцію на захист прав жінок «Перекинутий борщ». У ній взяли участь кілька десятків жінок, а також кілька чоловіків. У руках вони тримали плакати з написами «Квіти – клумбам, жінкам – права», «Вимагаємо вакцину від патріархату!», «Говори, жінко, твій день – кожен день!», скандували: «Моє тіло – моє діло», «Народила, не народила – це моє діло», «Права жінок – права людини!», говорили про проблеми, з якими найчастіше стикаються жінки, зокрема про домашнє насильство.

У Львові дві-три сотні людей провели феміністичний марш під гаслом «Права жінок – права людини». Учасники під супроводом правоохоронців, як і торік, пройшлись від площі Ринок до оперного театру, несучи у руках плакати з написами: «Не ненавиджу чоловіків. Одного навіть виховую», «Львів місто прав людини», «На ранок – сніданок, на обід – патріархат», «Не мене треба проводжати, а себе контролювати», «Досить терпіти. Нам не потрібні квіти».

Після маршу учасники заходу провели віче біля будівлі Ратуші. Неподалік зібралася невелика група молодих людей, які назвалися представниками праворадикальної організації «Традиція і порядок». Вони тримали плакат «Не хочете квіти? Беріть знаряддя праці».
У Запоріжжі 8 березня відбулося дві акції – «Марш жінок» і акція за відкриття у місті притулку для жінок, які постраждали від сімейного насильства.

Головні вимоги маршу – ратифікація Стамбульської конвенції; збільшення соціальної допомоги матерям, які виховують дітей, і збільшення додаткової підтримки дітей із інвалідністю; припинення урізання соціальних гарантій для тих, хто втратив роботу; створення безпечних умов праці для жінок, які зайняті у сферах із високим ризиком зараження COVID-19; відкриття державних притулків у різних регіонах України для жінок, які зазнають домашнього насильства.
Після завершення «Маршу жінок» частина його учасників долучилася до акції «Дивись, куди тиснеш!», яка відбулася під стінами Запорізької мерії. Її головна вимога – відкриття в місті шелтеру-притулку для жінок, які постраждали від сімейного насильства. Під час мітингу його організатори озвучили статистичні дані щодо випадків домашнього насильства у місті, а також зачитали історії жінок, які стали його жертвами і не могли піти від насильника через відсутність спеціалізованої установи у Запоріжжі.

Їхній досвід

У Мексиці 8 Березня взагалі закінчилося бійкою з поліцією, яка використала сльозогінний газ і кийки проти учасниць та учасників багатотисячного Жіночого маршу. Поліція та активісти зіткнулися в Мехіко на головній столичній площі Зокало.
Протестувальники закликали уряд вирішити проблеми з високим рівнем убивств жінок, які часто називають феміцидами, та гендерним насильством.
Офіційні дані свідчать, що принаймні 939 жінок стали жертвами феміцидів у 2020 році.
Деякі учасники акції намагалися пробитися за металевий бар’єр навколо Національного палацу, який був встановлений поліцією напередодні маршу. Офіцери спецназу використовували свої щити, щоб заблокувати протестувальникам проникнення на площу Зокало.

За даними місцевих ЗМІ, постраждали щонайменше 15 офіцерів та чотири протестувальниці. Повідомляється, що поліція затримувала як журналістів, так і тих, хто просто був у натовпі. На Жіночий марш у Мехіко прийшли тисячі жінок, багато хто разом із доньками.
У Мехіко все частіше трапляються сутички між захисниками прав жінок та поліцією, оскільки активісти заявляють, що це єдиний спосіб звернути увагу уряду на жіночі проблеми. Вони звинувачують президента Мексики Андреса Мануеля Лопеса Обрадора в ігноруванні проблеми насильства щодо жінок. Минулого року пан Лопес Обрадор заявив, що питанням феміцидів «маніпулювали» критики його адміністрації.
У листопаді 2020 року в усій країні відбулися мітинги після того, як поліція на пляжному курорті Канкун відкрила вогонь під час протесту проти вбивства жінок. Двоє людей постраждали від куль, ще два протестувальники були поранені у тисняві.

Австралія у чорному протесті

В Австралії десятки тисяч людей вийшли на масові демонстрації. Вони вимагають гендерної рівності та справедливості для жертв сексуального насильства.

Під час протесту багато жінок були одягнені в чорне і скандували «Нас не змусять замовкнути». Демонстранти у Мельбурні тримали білий прапор довжиною в кілька метрів із іменами жінок, вбитих в Австралії внаслідок гендерного насильства з 2008 року. Крім того, учасники протесту біля будівлі парламенту в Канберрі заявили, що готуються подати дві петиції з вимогою змінити ситуацію із дискримінацією жінок у країні.
Протести організували після заяви генерального прокурора Крістіана Портера, що проти нього було зафіксоване звинувачення у зґвалтуванні 1988 року. Він свою причетність до злочину спростовує.
Обурення громадськості викликав і випадок щодо справи колишньої політичної радниці Бріттані Хіггінс. Жінка заявила, що її зґвалтували в кабінеті міністра у 2019 році. Коли вона висунула звинувачення щодо колеги з провладної Ліберальної партії, який її нібито зґвалтував, однопартійці почали сприймати її як «політичну проблему».

Протестувальники вважають неадекватною реакцію уряду на звинувачення в сексуальному насильстві.

Країна небезпеки

33-річна менеджерка з маркетингу Сара Еверард зникла ввечері 3 березня, коли йшла лондонським районом Клепхем від свого друга додому. Її тіло пізніше знайшли в графстві Кент під Лондоном, а в п’ятницю, 12 березня, звинувачення у вбивстві було висунуто 48-річному співробітникові Командування парламентської і дипломатичної охорони лондонської поліції.
Цей випадок викликав хвилю обурення у Великій Британії через небезпеку, на яку щохвилини наражаються жінки. У лондонському районі Клепхем, де востаннє бачили за життя Сару Еверард, ще в декількох місцях Лондону, а також приблизно в 40 містах Британії планували провести траурні вахти зі свічками під девізом «Повернути собі ці вулиці».

Поліція заявила, що за всієї поваги до почуттів організаторів не може вважати ці заходи законними в умовах локдауна. Під час розгону акції в Клепхемі сталися сутички між поліцією та мітингувальниками.
Щороку від насильства з боку партнерів, колишніх та просто випадкових чоловіків гине понад 100 жінок, згідно з офіційною статистикою.
Недавнє опитування 18-24-річних підлітків, проведене організацією «ООН Жінки у Великій Британії», стверджувало, що 97% мали певні форми залякування в громадських місцях. Проте судимість за зґвалтування впала до найнижчого рівня в 2020 році, оскільки збільшився розрив між кількістю повідомлених справ та тих, які нарешті досягли суду.
Британські жінки активно діляться в соціальних мережах історіями про сексуальне насильство і домагання, а також обмінюються лайвхаками про запобіжні заходи, до яких вони вдаються, щоб залишатися в безпеці, коли йдуть додому пустими темними вулицях.
У відповідь на обурення, яке викликала справа Сари Еверард, уряд Бориса Джонсона запропонував досить обмежений набір пропозицій.
Сюди входять додаткові кошти на збільшення вуличного освітлення та відеоспостереження та, що є найбільш суперечливим, розміщення поліцейських у штатському одязі біля барів та нічних клубів.
Ці події розкрили давню проблему Британії – не тільки безпеку жінок, але й взагалі їх значення у суспільстві.
Незважаючи на багаторічне законодавство про рівність, на батьківщині суфражизму жінкам переважно платять менше, ніж чоловікам. Коли у них є діти, вони стикаються з бар’єрами у своїй кар’єрі та піддаються підвищеному ризику скорочення під час пандемії, вони вимушені жонглювати між кар’єрою, домашньою роботою та вихованням і освітою дітей.

Реклама без сексизму

Рада у першому читанні підтримала проєкт №3427 «Про внесення змін до Закону України «Про рекламу» щодо протидії дискримінації за ознакою статі».
«Це без перебільшення історичний крок, який наближає Україну до європейських медіастандартів та стандартів Ради Європи. Адже такі країни, як Велика Британія, Данія, Португалія, Іспанія, Польща, вже давно на законодавчому рівні обмежили поширення сексистської реклами», наголошує Олександра Голуб, юристка, голова Ліги захисту прав жінок «Гармонія рівних».
Це не перша спроба внести такі зміни, але поки що найвдаліша.
Голуб визначила найголовніше у проєкті №3427:
– визначення понять «дискримінаційна реклама» і «дискримінаційна реклама за ознакою статі»;
– заборона використання у рекламі дискримінаційних як тверджень, так і зображень;
– усунення прогалини, яка дозволяла рекламодавцям зменшувати штрафи через ігнорування вимог Держпродспоживслужби щодо надання пояснень і документів.
Попереду ще друге читання, а поки документ обговорюється на комітеті та в нього вносяться зауваження «щоб задовольнити потреби всіх стейкхолдерів», пише Голуб.

Зе!Жінки при владі

«Слуга народу» презентувала 13 березня на з’їзді партії новий рух «Зе!Жінки». До об’єднання увійдуть депутатки парламенту, місцевих рад, кандидатки та прихильниці партії. Вони займатимуться гендерними проблемами.
За словами народної депутатки Марини Бардіної, перед учасницями руху стоять два основні напрями діяльності: збільшення представництва жінок у політиці через партійну роботу та реалізація політики рівності на національному та місцевому рівнях.
«Одним зі шляхів виконання стане імплементація парламентарями та місцевими депутатами урядової програми «Партнерство Біарріц», ініційованої Першою Леді Оленою Зеленською», – написала Марина Бардіна.
в нинішньому парламенті – найбільша кількість жінок за роки незалежності України – 20,8%. Згідно новому Виборчому кодексу передбачена гендерна квота на виборах у розмірі 40%. У кожній п’ятірці партійного виборчого списку мають бути як чоловіки, так і жінки (не менше двох кандидатів кожної статі).
«Слуга народу» звітує, що у результаті на місцевих виборах збільшилась кількість обраних жінок до місцевих рад (обласні – 28,2%, районні – 33,7%, ради понад 10 тисяч виборців – 32,8%, ради до 10 тис. виборців – 41,6%). Серед місцевих депутатів “Слуги народу”: 40,3% жінок і 59,7% чоловіків

Ліві обрали жінок

Вперше в історії Лівої партії Німеччини дві жінки стали її співголовами. Яніне Вісслер і Сюзанне Хенніг-Вельзен обрані партійними лідерами на онлайн-з’їзді в суботу, 27 лютого.
39-річна Вісслер, яка очолює фракцію «лівих» у ландтазі землі Гессен, отримала 84% голосів, а 43-річна Хенніг-Вельзен, лідерка фракції «лівих» у парламенті Тюрингії, набрала 70,5% голосів.
Попередні дев’ять років Партію лівих очолювали жінка та чоловік – Каті Кіппінг і Бернд Ріксінгер. На нинішніх виборах вони відмовилися балотуватися.
Пріоритетами нових керівників Партії лівих заявлені боротьба проти соціальної нерівності і зміцнення єдності членів партії у відстоюванні своїх політичних принципів.

Гендерні ролі та стереотипи в Україні

Результати опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» наприкінці лютого 2021 року, показали, що 56% опитаних вважають, що нерівність між жінками і чоловіками в Україні є рідкісним явищем. Водночас 35% переконані, що вони доволі поширені. Остання думка відносно частіше зустрічається серед жінок, аніж серед чоловіків.  Але за останні п’ять років спостерігається незначне зростання кількості тих, хто вважає, що нерівність є розповсюдженою.
Майже половина опитаних вважає, що у чоловіків і жінок однакові кар’єрні можливості. Попри це, третина переконана, що у чоловіків у цій сфері є переваги, стосовно жінок такої думки дотримуються лише 12%. •
Натомість щодо оплати праці, то 45% вважають, що в українських чоловіків тут більше можливостей. 43% кажуть про рівні можливості обох статей. Стосовно можливостей у політиці, то більшість (54%) говорить про кращі можливості для чоловіків, 37% – обох статей, лише 6% – для жінок.
Цікаво, що, оцінюючи можливості у згаданих сферах, чоловіки частіше говорили про рівні можливості обох статей, аніж жінки, зазначають дослідники. Жінки, навпаки, частіше зазначали про кращі можливості для чоловіків.
Також що старші респонденти, то частіше вони зазначали, що у чоловіків більші можливості, аніж у жінок.
Професійна сфера довгий час залишалася чоловічою, так само як і політична, і вся соціальна. Тому чоловіки менше бачать нерівність, бо вона їх майже не стосується.
У сімейній сфері зберігається традиційний розподіл ролей, і вона зазнає менше змін, порівняно з професійною, показує опитування. Дослідники дізналися, що частіше «жіночими» обов’язками респонденти вважали готування їжі (64%) та хатні справи (56%). 30-40% зазначили, що цю роботу виконують як чоловіки, так і жінки. Лише 3% сказали, що ці обов’язки частіше лежать на чоловіках.
Оскільки сім’ї та домогосподарству жінки приділяють більше уваги і це є їхньою «роботою», то відповідно вони і розпоряджаються ними. Стереотип «чоловік керує на роботі, жінка – вдома» частково зберігається, пишуть автори дослідження.
Із повними результатами та методологією дослідження можна ознайомитися тут або завантажити pdf:

Вібратор проти ЦВК

Помічниця голови Центральної виборчої комісії Анжела Єременко змушена була звільнитися з посади після критики та цькування в соцмережах через допис про вібратор у приватному блозі.
30-річна жінка в своєму блозі Bad Mama, який веде понад шість років, у дописі від 28 лютого розповіла про несправний вібратор, який їй подарували на День святого Валентина.
Публікація зібрала сотні коментарів, з яких значна частина була хейтом. Багато хто вказував, що Анжелі Єременко як працівниці ЦВК «має бути соромно писати про такі речі».
Після хвилі критики Єременко повідомила, що звільнилась із ЦВК.
«Я не можу говорити про секс, не можу порушувати гострі теми, тому що портрет держслужбовця повинен бути зовсім іншим. Найімовірніше, держслужбовець (до речі, я не була ним ніколи) ㅡ це людина з параноєю, що будь-яке його слово обернеться проти нього, сексом із вимкненим світлом у місіонерській позі та сильним моральним образом, який диктує здаватися «правильним«», ㅡ пише Єременко.

Чоловіки у вирі звинувачень

Французька прокуратура висунула звинувачення у зґвалтуванні і сексуальному насильстві акторові Жерару Депардьє. Як стверджується, в 2018-му він згвалтував 20-річну актрису, вона двічі приїжджала до нього додому. Він заперечує звинувачення.

Керівник Олімпійських ігор в Токіо-2020 Йосіро Морі, колишній прем’єр-міністр Японії, пішов у відставку після сексистських зауважень, зроблених ним на засіданні за зачиненими дверима. Морі зокрема сказав, що «засідання правління з великою кількістю жінок займають більше часу», оскільки «жінки схильні до конкуренції – якщо одна підніме руку для виступу, інші теж захочуть висловитися». 83-річний експрем’єр  сказав, що просить вибачення і шкодує за свої слова.

Джон Геддерт, який тренував жіночу олімпійську збірну США з гімнастики 2012 року, був знайдений мертвим, після того як йому висунули 24 кримінальні звинувачення, що включали торгівлю людьми, жорстоке поводження з молодими гімнастками та злочинну сексуальну поведінку. Очікувалось, що Геддерт здасться і буде засуджений наступного дня після висунення звинувачень.

Звільнення борчині

Луджейн аль-Хазлуль, одна з найвидатніших борчинь за права жінок у Саудівській Аравії, була звільнена після більш ніж 1000 днів ув’язнення.

31-річна Хазлуль була заарештована під час зачистки в травні 2018 року, спрямованої на відомих противників вже скасованого закону королівства, який забороняв жінкам керувати автомобілем.
Жінка розповіла рідним, що її тортували та піддавали сексуальному насильству у в’язниці – звинувачення Ер-Ріяд неодноразово заперечував.

Затримання активістки засудили ООН та глобальні правозахисні організації у грудні минулого року.

Раніше суд в Ер-Ріяді засудив Хазлуль до п’яти років та восьми місяців ув’язнення. Після звільнення активістка матиме три роки випробувального терміну, і протягом цього часу вона може бути заарештована за будь-яку неправомірну діяльність. Їй також заборонено керувати автомобілем на 5 років.

Два роки колонії для журналісток

Суд у Мінську засудив до двох років колонії журналісток каналу «Белсат» Катерину Андрєєву (Бахвалова) і Дарину Чульцову за стрім з акції протесту 15 листопада.
Вирок був винесений 18 лютого після трьох днів судового розгляду, передає «Білоруська служба Радіо Свобода».

Правозахисники визнали Чульцову і Андрєєву політичними в’язнями, зазначає «Білоруська служба РС». В останньому слові Бахвалова закликала звільнити всіх політв’язнів у країні.

300 викрадених дівчат

Понад 300 дівчаток викрали невідомі бойовики зі школи-інтернату на північному заході Нігерії. Поліція вважає, що школярок відвезли в ліс. Це сталося у Джангебі штат Замфара наприкінці лютого.
Напад стався о першій годині ночі за місцевим часом. Бойовики увірвалися в гуртожиток, розбудили школярок і повели їх до лісу.
«Вони зламали шкільні ворота і вистрілили в охоронця. Потім увійшли в гуртожиток, розбудили дівчаток і сказали їм, що настав час молитви. Дівчата плакали. Бойовики зібрали їх і повели в ліс. Дорогою вони стріляли в повітря», – розповів ВВС очевидець.
Фоторепортаж AP з місця подій, де батьки чекають на будь-які новини:

У 2014 році бойовики «Боко Харам» викрали 276 школярок на північному сході Нігерії. Це радикальне ісламістське угруповання виступає проти світської освіти, його члени часто нападають на школи та інші освітні установи. Багато з тих дівчат так і не повернулися додому – дехто народив від викрадачів дітей та досі залишається з бандитами.
Подібні напади траплялися й раніше, але вони не отримали широкого розголосу і ніколи не торкалися дівчаток. Але загальна увага, викликана кампанією #BringBackOurGirls («Поверніть наших доньок»), показала збройним угрупованням, що масове викрадення дітей може стати надійним способом тиску на владу, зокрема з вимогою викупу, хоча сама влада це заперечує. Уряд, схоже, не має стратегії щодо запобігання таких інцидентів.

Домагання в армії

Оцінити масштаби такого явища, як сексуальне домагання в армії, складно, наголошують експерти. Можна стверджувати лише одне – воно існує, і його замовчують, кажуть у громадській організації «Невидимий батальйон», яка провела дослідження на цю тему восени 2020 року.
Активісти зазначають, що жінки не хочуть відверто розповідати про подібні випадки і неохоче телефонують через це на гарячі лінії, які нині є фактично чи не єдиним механізмом протидії харасменту. Проблема полягає в тому, що ці лінії не є анонімними, відтак постраждала особа може мати проблеми на роботі.
Правила гри у ній не змінилися, незважаючи на те, що, за даними Міноборони, за останні 10 років кількість жінок у війську збільшилася у 15 разів.
Із тих жінок, які проходять службу в ЗСУ і стали об’єктами домагань, лише одиниці наважуються розповісти про це публічно. «Радіо Свобода» переповідає їхні історії та шукає причини замовчування проблеми.

Ґвалтівник на волі

У Рівному у березні десятки людей протестували проти звільнення місцевого ґвалтівника. У міському суді вже рік розглядається справа щодо чотирьох зґвалтувань та двох замахів на злочин. Напади сталися у різні періоди. Здебільшого у 2013-14 роках, але останній — у 2019-му.
Поліція шукала підозрюваного кілька років і не могла встановити, адже випадки траплялися безсистемно і нерегулярно: подекуди двічі на рік, а інколи навпаки з перервою у кілька років.

Як стверджує слідство, знайти 32-річного ґвалтівника допоміг випадок. Правоохоронці стверджують, що чоловік напав на свою сусідку у серпні 2019 року.
Коли справу передали до суду, обвинувачений був у СІЗО. У грудні 2020 року його відпустили під домашній арешт, при цьому без засобів електронного стеження до кінця квітня.
Аргументами адвоката стало те, що у нього на утриманні є безробітна дружина, малолітня дитина і він позитивно зарекомендував себе у слідчому ізоляторі.
Його жертви бояться за свої життя. Вважають, що ґвалтівник почне їм мститися.

Вбивство жінок у спа-салоні

В Атланті 21-річний Роберт Аарон Лонг влаштував стрілянину в спа-салонах, вбивши вісім людей. Семеро із жертв – жінки, шестеро з них – азійського походження. Тож на тлі загального зростання випадків злочинів проти азійців у США від початку пандемії всі – від Білого дому до ЗМІ – заговорили про нову хвилю антиазійського расизму.
Поліція каже, що Лонг уже пояснив свої мотиви, і про расизм не йдеться.
Капітан місцевої поліції Джей Бейкер заявив: «Він, вочевидь, мав проблеми із тим, що він називає залежністю від сексу, й він розглядав ці салони як щось, що було для нього спокусою, якої він хотів позбутись».

Як пише New York Times, Лонг, якого часто бачили з біблією в руках, розповідав своїм сусідам по квартирі, що ходив до масажного салону, щоб займатися сексом із працівницею.
Як кажуть слідчі, вчинивши злочини, чоловік попрямував до сусідньої Флориди, щоб продовжити розстріли у таких самих спа-салонах. Зупинити його допомогли батьки, які впізнали його на фото із камер спостереження, повідомляє ABC.
Дослідники й правозахисники кажуть, що жінки азійського походження страждають від упередженості й ворожості найбільше. Зокрема, про це говорить Мелісса Борджа, доцентка Колумбійського університету: «Протягом минулого року жінки непропорційно потерпали від антиазійських нападок і насильства. Це лише посилює страх серед громади, зокрема, американсько-азійських жінок».

ЛГБТ-підлітки у небезпеці

80% ЛГБТ-підлітків не почуваються у безпеці в школі, свідчать результати Національного дослідження шкільного середовища в Україні.
Зокрема, через свою сексуальну орієнтацію небезпечно та некомфортно почувається 43% опитаних, майже 40% – через вагу або розмір тіла, майже 30% піддаються цькуванню через гендерну ідентичність або експресію.
У зв’язку з цим майже 30% дітей уникають того, щоб заходити у вбиральні у школах, 20% – бояться відвідувати їдальню, майже половина таких учнів уникають шкільних заходів, майже 40% ЛГБТ-учнів протягом місяця перед дослідженням хоча б один раз не пішли до школи через острах за себе.
Майже 70% таких учнів чують гомофобні висловлювання на свою адресу, а найчастіше вони чують їх у присутності вчителів або шкільної адміністрації. 67% таких учнів чули гомофобні висловлювання від співробітників школи.
Майже 30% таких дітей стикаються з різними формами фізичного насильства через свою сексуальну орієнтацію, і 28% – через гендерну експресію.
Окрім того, половина ЛГБТ-учнів страждають від кібербулінгу в соцмережах та месенджерах.

ЄС – вільна зона ЛГБТ

Європейський парламент оголосив Євросоюз «зоною свободи ЛГБТ». Відповідна резолюція ухвалена у відповідь на політику Польщі, де влада приблизно 100 муніципалітетів раніше оголосила себе «зонами, вільними від ідеології ЛГБТ». У документі йдеться про те, що влада всіх країн ЄС повинна захищати права всіх громадян. Представники ЛГБТ в Євросоюзі можуть жити вільно і публічно демонструвати свою гендерну ідентичність, не побоюючись дискримінації або переслідування, наголошується в резолюції.
Голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйен підтримала резолюцію до того, як вона була винесена на обговорення.

Нормально все та ніхто

Холдинг Unilever заявив, що відмовляється від використання слова «нормальний» у своїх рекламних матеріалах та на упаковках брендів косметики в усьому світі.
Компанія прагне кинути виклик обмежувальним ідеалам в індустрії краси та покласти край дискримінації.
«Ми розуміємо, що відмова від слова «нормальний» в описі наших продуктів і на їхній упаковці сам собою не вирішить проблему, але це важливий крок. Він стане лише одним із цілого ряду дій, вжитих нами в рамках стратегії Positive Beauty, мета якої не тільки скоротити шкоду, але і принести більше користі людям і планеті », – зазначив президент напряму Beauty & Personal Care в Unilever Санні Джейн.
Згідно з раніше проведеним Unilever опитуванням, більше половини респондентів (56%) заявили, що індустрія краси може змусити їх відчувати себе недостатньо привабливими. Термін «нормальний» на упаковці робить негативний вплив на сім з десяти осіб.

Жіночий «Оскар»

Номінанти 93-ї церемонії вручення премії «Оскар» стали найбільш різноманітними за всю історію, і вперше жінки представлені у такій кількості.  70 жінок отримали загалом 76 номінацій, за даними Академії, що є рекордом. Дві жінки, Емеральд Феннелл та Хлої Чжао, були вперше номіновані в режисерській категорії.
Чжао – перша кольорова жінка, номінована в цій категорії. Вона отримала номінацію за стрічку «Земля кочевників». На цьому кадрі режисерка та сценаристка Хлої Чжао на зйомках фільму разом з актрисою Френсіс Макдорманд.

Британка Емеральд Феннелл отримала номінацію за фільм «Перспективна дівчина», головну роль в якому зіграла актриса Кері Малліґан. На цьому фото обидві жінки позують разом:

Стандарти Fox News по-українськи

Портал «Коментарі» (comments.ua) 10 березня відкрив дві вакансії парламентських кореспондентів. Видання шукає дівчину «модельної зовнішності», з «овальним типом обличчя, вираженими скулами та особливим акцентом на очі й груди», а також «пропорційно складеного та спортивної зовнішності» хлопця-стилягу. Цю вакансію портал розмістив на Work.ua.
«Ми йдемо шляхом візуальної журналістики і шукаємо фотогенічних людей, які легко, вільно і розкуто поводяться перед камерою, що не тушуються перед «великими дядьками» і можуть питаннями загнати в ступор будь-якого чиновника. Відмінний приклад – Fox News», – сказали у виданні.
Водночас у ЗМІ зазначили, що їм не підходять «зануди, песимісти, плаксії, мазохісти (які люблять, щоб їх штовхали з кожного приводу), «овочі» і «планктон», «роботи» (яким весь час треба говорити, що і як робити)».
«Коментарі» пропонують оплату від 10 до 20 тисяч гривень.

Жіноча вбиральня у подарунок

Напередодні 8 Березня у державному університеті телекомунікацій у Києві урочисто відкрилася жіноча вбиральня. Представник адміністрації університету зачитав святкову промову, перерізав червону стрічку на вході до туалету, а потім запросив усіх присутніх відсвяткувати подію келихом шампанського. Відео з церемонії відкриття було опубліковано в соцмережах. Воно миттєво викликало посилену увагу громадськості.

«Ми не розуміємо, чому урочисте відкриття жіночого туалету викликало суспільний резонанс, тому що в цьому немає нічого злочинного. Це свято нашої сім’ї. Університет займається покращенням санітарно-гігієнічних умов, турбується про працівників та студентів», – сказала помічниця ректора Ольга Сомко.
За її словами, дирекція запланувала відкриття вбиральні саме на Міжнародний жіночий день, щоб зробити «корисний подарунок жінкам».
«Між іншим, дуже гарний туалет. Туди приємно заходити», – наголосила Сомко.
Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь підготував звернення до Міністерства освіти і науки України щодо службового розслідування через урочисте відкриття туалету в Міжнародний жіночий день.

Янгол М’янми

19-річна мешканка М’янми на прізвисько «Янгол» була вбита під час протестів. Щойно родина поховала тіло дівчини, вночі військові розрили могилу, витягнули тіло, а потім залили все бетоном, намагаючись приховати, що це їхня куля позбавила життя «Янгола».

Дівчина, справжнє ім’я якої було Ма Кьял Сін, померла після пострілу в голову в місті Мандалай 3 березня під час демонстрації проти військового перевороту, який відсторонив обраний уряд М’янми від влади.
Одягнувши футболку з гаслом «Все буде добре», 19-річна дівчина швидко стала символом смертельної боротьби країни за демократію – її образ з’явився на стінах та постерах на акціях протесту та повсюди в інтернеті.

Її боротьба була символічною для молодого покоління. За даними Організації Об’єднаних Націй, після перевороту було вбито щонайменше 80 людей, сотні поранено. Понад 2000 затримано за заявами про катування та насильницькі зникнення.
День смерті «Янгола», 3 березня, був одним із найкривавіших відтоді, як вибухнули протести проти військового перевороту. Сили безпеки відкрили вогонь по натовпах людей у всій країні, загинуло щонайменше 38.
Ма Кьял Сін приєдналася до акцій протесту в Мандалаї і була частиною основної групи активістів на передовій, яка захищала інших протестувальників від поліції, закриваючи натовп від сльозогінного газа мокрими тканинами.

Близько полудня демонстранти зіткнулися з силами безпеки на 84-й вулиці Мандалая. На кадрах видно, як «Янгол» кричить: «Боюся, але ми будемо боротися за свою свободу!» і «Не відступимо!»
Приблизно через пів години на активістських відео видно, як «Янгол» та інші протестувальники відступають та присідають, коли лунає звук пострілів. В одному відео перед смертю можна почути крик дівчини: «Пригніться, будь ласка, сідайте. Вам не дозволять померти».
За мить до її вбивства на фотографіях було видно, що дівчина повернулася потилицей до лінії сил безпеки.

Далі видно, як дівчину несуть до мотоцикла, який мчить до імпровізованої клініки. Лікар констатував її смерть після прибуття. Основною причиною смерті стала черепно-мозкова травма від вогнепального поранення, сказав лікар, який не хотів, щоб його називали з міркувань безпеки.
Поліція стверджує, що це був великий шматок металу, а не куля. Організації з охорони прав людини висловили занепокоєння, що військові доклали всіх зусиль, щоб спробувати приховати свої дії та уникнути перетворення «Янгола» на мученицю.

Попереду всіх

Сабіне Шмітц, єдина жінка, яка виграла епічні 24-годинні перегони на трасі Нюрбургринг у Німеччині, померла від раку в 51 рік.
Шмітц називали «королевою Нюрбургринга» та «найшвидшою таксисткою у  світі». Вона виграла популярні 24-годинні перегони на Нюрбургрингу в 1996 році, ставши першою жінкою, яка зробила це, – а потім наступного року.
Шмітц стала відомою ще ширший публіці, коли приєдналася до популярного британского ТВ-шоу Top Gear у 2016 році.

Разом із чоловіком, Клаусом Аббеленом, Шмітц заснувала гоночну команду Frikadelli Racing.

Сабіне Шмітц народилася 14 травня 1969 року в Аденау в Західній Німеччині. І хоча вона готувалась до готельного бізнесу, мріяла бути гонщицею з 13 років, – лише за годину їзди від дому розташований відомий нюрбургрингський трек – відомий як «Зелене пекло» через свої 73 повороти, коли траса проходить через ліс на пагорбах Ейфель. З 1927 року траса приймала перегони, зокрема й «Формулу-1», але згодом вважалася занадто небезпечною для цього.