Засновниця та керівниця благодійного фонду «Я майбутнє України» та центру підтримки для жінок і дітей «Місто Добра» у Чернівцях Марта Левченко розповідає, як її проєкти змінюють життя.
Про заснування фонду «Я майбутнє України»
Насправді поява саме фонду — це, швидше, формальність. Коли ми вже почали благодійну діяльність, то зрозуміли, що необхідно якось її організовувати та контактувати з державою та корпоративними благодійниками. Так з’явився фонд.
А благодійністю я займаюся відтоді, коли ще не знала такого слова. Напевно, я з дитинства така була. Коли хтось поряд був нещасний, голодний, то мені конче треба було із тим щось зробити. Мама все сподівалася, що я виросту, стану доросла й розумна, і зрозумію, що всім не допоможеш. Я виросла і зрозуміла, що треба більше старатися, щоби всім допомогти.
У широкому сенсі команда фонду «Я майбутнє України» величезна. Це всі наші підписники у соцмережах, які поширюють інформацію про наші ініціативи, підтримують, збирають кошти. Це всі наші друзі з діаспори, які надсилають підтримку з різних країн. Це всі бізнесмени, які вкладають гроші у наші проєкти. Це митці, які безкоштовно діляться з нами своїм талантом. Тобто це кожна людина, яка хоч якось долучилася до нашої діяльності. Без усіх цих людей нас би не було.
Якщо у вужчому сенсі, то команда «Я майбутнє України» доволі маленька — це шестеро дівчат і я, а ще наші водії, бухгалтери та юристи. Вони працюють не тільки з нами, звісно. Тобто все, що ви бачите у соцмережах, організується, координується, виконується, висвітлюється та оформлюється дуже невеличкою кількістю людей. Тому кожен у команді має робити все від душі та віддаватися на повну.
Про роботу фонду
Наша головна мета — боротьба з бідністю. Як на мене, саме вона є причиною більшості проблем українського суспільства. Наш основний фокус — діти, які ростуть за межею бідності. Ці діти позбавлені базових прав — на родину, освіту, медицину, їжу. Вони не отримують можливостей для розвитку, а отже і шансів на щасливе доросле життя. Часто їх очікує шлях порушення закону, зловживання алкоголем, а отже й негаразди зі здоров’ям та насильство. Й у таких самих злиднях вони виростять і своїх дітей. Це коло, яке ми мусимо розірвати! Ми маємо дати цим дітям шанс на гідне життя.
Якщо дати дітям із бідних родин можливість вирости в інших умовах — поряд із батьками, які їх любитимуть, із хоча б мінімальним побутовим комфортом, без хвороб і голоду, із можливістю ходити до школи та розвиватися у тому, що їм цікаво, ці діти вас здивують. Вони стануть найкращою частиною українського суспільства, принесуть йому користь, виростять зовсім інше покоління власних дітей і проживуть щасливіше життя. Хіба це не базове право кожної людини — жити щасливо?
У фонду зараз дуже багато проєктів, якими ми намагаємося охопити всі основні сфери життя. Звісно, наймасштабніший задум, який нам вдалось втілити, — міжнародний центр підтримки для жінок і дітей «Місто Добра».
Також ми збираємо кошти на лікування дітей, готуємо їх до школи, шукаємо подарунки на свята, спонсоруємо проєкти дитячого розвитку в селах, розподіляємо гуманітарну допомогу, допомагаємо вирішити проблеми з житлом, юридичні та бюрократичні проблеми, підтримуємо родини з дітьми в лікарнях. Тобто надаємо усю можливу допомогу, якої потребують бідні родини з дітьми.
Великим проєктом останнього часу є «Голодний карантин» — підтримка родин у час карантинних обмежень. У бідних родин не було заощаджень, та саме ці люди першими втратили роботу. Таким родинам в умовах карантину виявилось нічим оплачувати комунальні послуги, не стало коштів на їжу та медикаменти. Допомогу вже отримали понад дві з половиною тисячі родин.
Багато хто знає нас за «Буковинською мрією» — наймасштабнішим дитячим фестивалем Східної Європи. На ньому ми вже 10 років збираємо півтори тисячі дітей-сиріт із усієї країни та втілюємо їхні мрії в життя. Завдяки фестивалю отримали сім’ї підлітки з інвалідністю, які мали найменші шанси на усиновлення.
Про проєкт «Місто Добра»
Це міжнародний центр підтримки для жінок із дітьми. Тут мами-безхатьки, мами-сироти та випускниці інтернатів, мами, розчавлені домашнім насильством і байдужістю, та літні бабусі, які не мають, де жити, знайдуть прихисток і підтримку.
Це центр розвитку, де жінки отримують всебічну допомогу та з якого виходять у самостійне повноцінне життя. Кожна мама отримує індивідуальний план свого особистісного зростання з планами на майбутню освіту чи здобуття професії. Ми вчимо піклуватися про дітей, вести домашнє господарство, допомагаємо здобути освіту, знайти роботу. З мешканцями «Міста Добра» працюють медики, психологи, педагоги, юристи. І, звісно ж, це місце, де можна жити та отримати все для цього необхідне безкоштовно.
Цієї осені відчинив двері вже не орендований, а власний будинок «Міста Добра», в якому можуть розміститися до 80 людей одночасно. Це справжній благочинний комплекс, повністю спроєктований та побудований саме під потреби кризового центру.
Посмотреть эту публикацию в Instagram
Будівництво відбулося повністю за благодійні кошти. «Місто Добра» не фінансуватиметься державою, воно існує лише завдяки небайдужим людям. Протягом усього будівництва звичайні люди, представники бізнесу та громадських організацій підтримували нашу ідею своїм внеском — фізичним, матеріальним, творчим, інформаційним чи емоційним.
Ми приймаємо жінок із дітьми та літніх бабусь, яким ніде жити. Не зважаємо ані на громадянство, ані на наявність документів, релігію, місто чи країну походження. У нас є мами з усієї України, і навіть із Гани, що у Західній Африці. Все залежить від жінки — якщо вона готова змінити своє життя, ми допоможемо всім, чим зможемо.
Центр є адаптованим до людей із дуже різними соматичними діагнозами — є в нас і мами, і діти з інвалідністю. На жаль, ми не можемо приймати людей із психіатричними діагнозами, бо перебування у центрі налаштоване на виховання самостійності, і надати постійний нагляд та піклування професіоналів ми не взмозі. Власне, це всі обмеження.
Про правила проживання сімей у «Місті Добра»
Обмежень дуже мало: треба не вживати алкоголь і наркотики, бути готовою до сумлінної роботи над собою, зробити флюорографію і тест на Torch-інфекції. Зараз, у карантинний період, потрібно здати тест на ковід.
Усі мами постійно зайняті хатньою роботою, піклуванням про дітей, навчанням, заняттями з власного розвитку або допомогою іншим (наприклад, готуванням їжі для безхатьків чи сортуванням речей). Але ми вчимо самостійно ставити собі мету і йти до неї, тому навантаження здебільшого — теж власний вибір жінки.
Посмотреть эту публикацию в Instagram
Ще заборонений булінг. Звісно, коли на одній кухні стільки господинь, то конфлікти бувають, і це нормально. Вчитися вирішувати їх — частина адаптації до життя. Але цькувати когось, навмисне ображати, виміщати злобу на дітях ми не дозволяємо. Якщо така поведінка повторюється — це реальний шанс втратити можливість жити у «Місті Добра». На вулиці ми не кинемо, звісно, але і залишити таку людину у колективі не зможемо.
Про Ніну, яка отримала шанс на нове життя
Мені згадалася Ніна. Вона потрапила до «Міста Добра» у 25 років. Виросла в інтернаті, потім пішла навчатися у ПТУ. Далі історія, на жаль, дуже нам знайома: познайомилась із хлопцем, закохалася, переїхала до нього, завагітніла. А потім чоловік почав випивати. Почастішали сварки, чоловік пив усе більше, почав піднімати на неї руку. Не зважав навіть на те, що дружина знову вагітна. Приїздила поліція, та під час їхніх візитів чоловік поводився зразково, а після від’їзду правоохоронців починалося пекло. Одного разу Ніна побачила машину фонду «Я майбутнє України», що роздавала допомогу, та попросила речі для дітей. Терпіти знущання не було сил, тому Ніна зібрала дітей та без копійки втекла до «Міста Добра». Коли вона тільки приїхала, була вбита морально, у депресії, не уявляла свого майбутнього, не хотіла жити. Та у центрі Ніна пробула зовсім недовго — п’ять місяців. За цей час вона розквітла, повірила в себе та зустріла справжнє кохання. Майбутній чоловік був волонтером та лагодив меблі у «Місті Добра». Він швидко облаштував оселю та перевіз туди всю родину. Під час випуску ми подарували Ніні швацьку машинку, на якій вона за час перебування у центрі навчилася майстерно вправлятися та тепер заробляє цим власні кошти. Ми продовжуємо спілкуватися та слідкувати за життям родини Ніни й дуже радіємо їхнім успіхам.
Про плани на майбутнє
Планів багато. Нам постійно надходять нові ідеї. На жаль, більшість із них продиктовані новими проблемами, з якими стикаються наші підопічні. Просто зараз маємо ідею поєднати вирішення двох проблем: хочемо навчити наших мам із «Міста Добра» шити одяг для собак та будемо передавати його у притулки для тварин. Так жінки отримають кваліфікацію, що зможе їх прогодувати у самостійному житті, а чотирилапі не будуть мерзнути, поки їм шукають нових господарів.
Ми мріємо масштабувати проєкт «Місто Добра», адже для такої великої країни, як наша, одного центру недостатньо. Фонд хоче відкрити хоча б чотири такі установи у різних регіонах країни, щоби всі, хто потребує підтримки, могли її отримати.
Як допомогти благодійному фонду та «Місту Добра»?
Ми завжди раді будь-якій допомозі. Насправді кожна людина може змінити чиєсь життя. Ми приймаємо посилки із чистими речима у гарному стані, які вам уже не потрібні. Їх ми розподіляємо між усіма нужденними. Зараз до свят ми пропонуємо порадувати дітей із бідних родин подарунком і публікуємо у соцмережах їхні листи.
Часто ми потребуємо волонтерської підтримки професіоналів. Тому, якщо ви гарно вмієте щось робити і готові ділитися своїм часом і вміннями, це завжди буде в нагоді.
Ми продаємо ляльок, яких шиють у «Місті Добра» наші мами. І якщо ви оберете таку ляльку як святковий подарунок близьким, то будемо дуже раді. Звісно, фінансова підтримка нашим проєктам потрібна завжди.
Навіть репост якогось нашого звернення, що дозволить новим людям дізнатися про нашу діяльність, — це велика, але посильна допомога. Може, саме завдяки вашому репосту про нас дізнається людина, яка допоможе врятувати життя дитини. Витративши усього кілька секунд, ви можете бути дотичними до чуда.
Вірити і хотіти допомогти — це головні умови змін у житті, на мою думку.
