Дівчат із дитинства вчать конкурувати між собою. Спершу це про бантики і рожеві сукні, потім про підбори і бренди, а далі діло доходить до чоловіків й успішного успіху через призму «хто краща мати і дружина». Для кожного віку є кількасот «романтичних комедій» про боротьбу за увагу найкрасивішого хлопця у школі, в універі, в офісі. Та що там, навіть букети нареченої рекламують фразами «про такий мріятимуть усі твої подружки».
Кожна з нас чула від старших жінок щось типу «не довіряй подрузі таємниць, бо вона всім розкаже», «жіночої дружби не буває», «не знайом подругу з хлопцем, бо відіб’є». І на кожну таку дурню у них є мільйон історій, де саме так сталося…
Чому жінки століттями сприймали інших жінок за конкуренток і досі продовжують передавати цей «цінний» посил? Якщо коротко: чоловіки століттями були джерелом значимості – спершу батько, а потім чоловік давали жінці прізвище, статус, гроші, титул, захист, дозвіл на будь-що, а якщо пощастить – ще й підтримку. Щастило, правда, далеко не всім. Часто замість підтримки жінки отримували статус обслуги і в домогосподарстві, і в ліжку. Але без чоловіка було б ще гірше (так кажуть).
Сьогодні, коли жінки самі обирають професію, роботу, стиль життя і навіть (о богині) партнерів, посил про жіночу конкуренцію неймовірно застарів, але його досі продовжують транслювати з кожного кутка. Бо це, звісно, вигідно. Якщо жінка вважатиме інших жінок конкурентками, до кого вона прийде по пораду/підтримку/гроші? Правильно, до чоловіка. І куди потрапить? Теж правильно – у залежність (фінансову, емоційну, психологічну) саме від цього чоловіка. А залежною людиною дуже легко маніпулювати (копайте глибше, саме тут є відповідь на запитання «чому вона не йде від чоловіка, який її б’є?»). Чому цей посил транслюють не лише чоловіки, а й жінки? Бо вони самі свято вірять, що жіночої дружби не буває. І навіть кумі не довіряють, бо «що то за кума…»
А тепер буде саморозкриття.
Як же легко і приємно стало мені з подругами, коли я усвідомила всю безглуздість установки про жіночу конкуренцію і почала щиро дружити.
У 2017 році в мене був дуже важкий момент розриву з партнером, коли я мала з’їхати з квартири буквально зараз, але була без роботи, тому моїх заощаджень вистачило лише на гуртожиток. Я пам’ятаю, як постійно плакала на ліжку і схудла на 8 кг (не зайві 8 кг, а мої рідні, без яких я майже стала скелетом). І плакала не через розрив, а через ситуацію, в якій опинилася без грошей і підтримки.
Пам’ятаю, як сказала про це давній подрузі зі школи, але вмить пошкодувала, бо це ж вона може розказати батькам і далі піде по селу. Але замість цього вона майже щодня витягувала мене в центр міста, втішала і… годувала. Так, у мене не було грошей на їжу, тому вона поміж іншим пригощала мене у кав’ярнях і ресторанчиках. Без будь-яких зайвих слів, просто тому, що могла і хотіла.
У 2018 році я мала наважитися піти зі стосунків, які дуже цінувала, але в яких не цінували мене. Це було так страшно, що я часом дихати не могла. Саме тоді інша подруга сказала: «Якщо це допоможе, я теж піду від партнера, щоб тобі не було так страшно». ОБОЖЕМІЙ! Вона це зробила! І я зробила! І це було одне з найкращих рішень у моєму житті.
Потім я просто перестала боятися, що дівчата мене зрадять, обдурять, підставлять. І стало дуже круто. У моєму житті з’явилися прекрасні, щирі, віддані подруги, які підтримують навіть тоді, коли я сама не можу себе підтримати. Подруги, які кажуть, що все вийде, які готові безкоштовно допомагати, приходити, приїздити, тримати за руку і подавати серветки, коли я вся в сльозах. Подруги, які кожен день доводять, що жіноча дружба – найкраще, що може статися у житті жінки.
Чи означає це, що ніхто з жінок ніколи не зробить мені боляче і не зрадить? Авжеж, не означає. Звісно, хтось може розказати секрет, позаздрити успіху чи розпустити плітки. Чи це щось каже про жіночу дружбу? Авжеж, не каже. Усі люди різні, тому зрадити може будь-хто і будь-коли, незалежно від статі. Чи перестану я через це довіряти всім своїм подругам? Ні, не перестану, бо ризик є в кожній секунді нашого життя, але є дещо варте цього ризику – можливість без слів плакати на колінах близької людини, телефонувати їй серед ночі й завжди чути: «Звісно, до твоєї кав’ярні будуть ходити люди! Я прийду, і Юля, і Настя, і всіх інших теж приведемо».
Я не закликаю сліпо довіряти всьому і всім. Лише натякаю, що через подружню зраду, наприклад, люди не перестають брати шлюб. А отже, і через зраду подруги не варто переставати вірити у жіночу дружбу.
