Роман ірландської письменниці Саллі Руні «Нормальні люди» вийшов у 2018 році і відтоді кількість проданих примірників перевищила мільйон. У тому ж році роман потрапив до довгого списку Букерівської премії та виграв British Book Award. У 2020 році з’явився серіал «Нормальні люди», який отримав рекордну кількість переглядів та прихильників у всьому світі.
У школі Маріанна з Коннеллом вдають, наче не знають одне одного. Він — популярний та улюблений усіма, вона — самотня дивачка, з якої відкрито насміхаються. Однак між ними виникає дивовижний зв’язок, який вони вирішують тримати в таємниці і який відтоді назавжди змінює їхні життя. Пізніше, у дублінському коледжі, Маріанна впевнено вписується у тамтешнє товариство, а Коннелл незграбно шукає своє місце серед столичної богеми.
За роки навчання вони постійно кружляють одне довкола одного, то віддаляються, то зближуються, але все одно між ними лишається щось, що неймовірним чином притягує їх одне до одного. Поміж іншими стосунками, Маріанниним потягом до саморуйнування, Коннелловою депресією вони випробовують, як далеко можуть зайти у своєму прагненні бути просто собі нормальними людьми і врешті — несподівано врятувати одне одного.
Уривок
Нарешті, коли вона допиває третю порцію джин-тоніку, чується грюкіт дверей і крізь них ввалюються хлопці. Дівчата з комітету встають і починають піддражнювати їх, сварити за запізнення. Маріанна тримається осторонь, шукаючи погляду Коннелла, але той на неї не дивиться. Він вбраний у білу сорочку та ті самі кросівки «Адідас», що й завжди. На інших теж сорочки, але більш офіційні, блискучіші, а на ногах — шкіряні мешти. Повітря заповнює різкий запах лосьйону після гоління. Ерік помічає погляд Маріанни й раптово відпускає Карен — достатньо помітний рух, щоб усі озирнулися.
Оце так, Маріанно, каже Ерік.
Вона не одразу розуміє, чи він серйозно, чи знущається. Тепер на неї дивляться всі хлопці, окрім Коннелла.
Я серйозно, каже Ерік. Чудова сукня, дуже сексуальна.
Рейчел хихоче, нахиляється, шепоче щось на вухо Коннеллу. Він трішки відвертається і не сміється у відповідь. Маріанна відчуває, як щось тисне в голові, — позбутися цього можна лише криком чи сльозами.
Ходімо, потанцюємо, каже Карен.
Ніколи не бачила, як танцює Маріанна, зауважує Рейчел.
Що ж, тепер отримаєш такий шанс, каже Карен.
Карен бере Маріанну за руку й тягне її на танцмайданчик. Грає пісня Каньє Веста із семплом Кертіса Мейфілда. Маріанна досі стискає лотерейні квитки в одній руці й відчуває, як пітніє інша в руці Карен. Танцмайданчик переповнений, тремтіння басів передається від взуття її ногам. Карен п’яно спирається рукою на плече Маріанни й бурмоче їй на вухо: Не зважай на Рейчел, вона не в гуморі. Маріанна киває, рухаючись у такт із музикою. Трохи сп’янівши, вона обертається, шукаючи Коннелла. Одразу помічає його — він стоїть на верхній сходинці. І дивиться на неї. Музика настільки гучна, що пульсує всередині її тіла. Навколо нього — сміх і балачки. А він просто мовчки на неї дивиться. Під його поглядом її рухи здаються надмірними, недоречними, а рука Карен на її плечі — чуттєвою й дуже гарячою. Вона гойдається стегнами вперед і легенько пробігає рукою волоссям.
Карен шепоче їй на вухо: Він з тебе очей не зводить.
Маріанна дивиться на нього, а тоді на Карен, нічого не кажучи, намагаючись нічого не показати на своєму обличчі.
Тепер розумієш, чому в Рейчел поганий настрій, каже Карен.
Вона відчуває запах винного шорлє в подиху Карен, бачить її пломби. У цю мить вона їй дуже подобається. Вони ще трішки танцюють, тоді разом повертаються нагору, тримаючись за руки й ледве дихаючи, усміхаючись без причини. Ерік і Роб жартівливо сваряться. Коннелл майже непомітно наближається до Маріанни, їхні руки торкаються. Їй хочеться схопити його за руку й обсмоктати пальці, один за одним.
Рейчел обертається до неї й каже: Може, нарешті спробуєш продати кілька лотерейних квитків?
Маріанна посміхається, її посмішка виходить самовдоволеною, майже насмішкуватою, і відповідає: Гаразд.
Он ті хлопці, може, куплять кілька квитків, зауважує Ерік.
Він киває на двері, крізь які ввійшли кілька старших хлопців. Їх тут не мало бути, вхід у нічний клуб лише за квитками. Маріанна не знає, хто вони, — чиїсь брати чи кузени, або просто двадцятилітні молодики, які вирішили зависнути на шкільному благодійному вечорі. Побачивши, що їм махає Ерік, підходять до нього. Маріанна шукає в сумочці гаманець із готівкою на випадок, якщо вони таки захочуть придбати лотерейні квитки.
Як справи, Еріку? питає один із них. Хто твоя подружка?
Це Маріанна Шерідан, каже Ерік. Ви, певно, знаєте її брата. Алан, він вчився разом із Міком.
Хлопець киває, оглядаючи Маріанну з голови до п’ят. Його увага їй абсолютно байдужа. Гримить музика, і не чутно, що Роб говорить Еріку на вухо, але Маріанна відчуває, що це стосується її.
Пригостити тебе випивкою? питає хлопець. Що будеш?
Дякую, нічого, відказує Маріанна.
Тоді він кладе руку їй на плечі. Вона помічає, що він дуже високий. Вищий за Коннелла. Пальці потирають її оголену руку. Вона намагається скинути його руку, але той її не пускає. Хтось із його друзів сміється, Ерік приєднується.
Миле плаття, каже юнак.
Може, відпустиш мене? наполягає вона.
І такий глибокий виріз.
Одним рухом він знімає руку з її плеча й стискає їй праву грудь, прямо на очах у всіх. Вона відразу відсахується, натягуючи сукню аж до ключиць, відчуває, як обличчя наливається кров’ю. В очах поколює, вона відчуває біль у тому місці, де він її схопив. За спиною лунає регіт. Вона це чує. Сміх Рейчел віддається пронизливим дзвоном у вухах Маріанни.
Не обертаючись, Маріанна виходить крізь двері, ті затраскуються позаду. Опиняється в передпокої з гардеробом і не може пригадати, де вихід — справа чи зліва.
Усе її тіло труситься. Гардеробник запитує, чи все гаразд. Маріанна не розуміє, наскільки п’яна. Робить кілька кроків до дверей ліворуч, притискається до стіни й сповзає на підлогу. Груди болять там, де її схопили. Він не жартував, а дійсно хотів зробити їй боляче. Опинившись на підлозі, вона обіймає коліна.
Знову відчиняються дальні двері, з них виходить Карен, слідом Ерік, Рейчел та Коннелл. Вони помічають Маріанну на підлозі, Карен підбігає до неї, решта ж залишаються стояти на місці, не знаючи, що робити, або не бажаючи втручатися. Карен схиляється до Маріанни і торкається її руки. У тої печуть очі, вона не знає, куди дивитися.
З тобою все гаразд? питає Карен.
Нормально, відказує Маріанна. Пробач. Здається, я просто забагато випила.
Дай їй спокій, каже Рейчел.
Послухайте, це був всього лиш жарт, каже Ерік. Пат дуже прикольний чувак, якщо з ним ближче познайомитися.
Думаю, вийшло весело, каже Рейчел.
На цих словах Карен різко схоплюється і зиркає на них. То якого біса ви тут, якщо думаєте, що це так весело? скрикнула вона. Ідіть і розважайтеся зі своїм найкращим другом Патом! Думаєте, що приставати до малолітніх дівчат — це весело?
То це Маріанна малолітня? дивується Ерік.
Ми всі реготали, каже Рейчел.
Неправда, заперечує Коннелл.
Усі погляди звертаються в його бік. Маріанна теж на нього дивиться. Їхні очі зустрічаються.
З тобою все гаразд? питає він.
Ти її ще поцілуй, щоб стало краще, говорить Рейчел.
Він сильно червоніє, торкається рукою чола. Усі досі на нього витріщаються. Маріанна відчуває спиною холод стіни.
Рейчел, говорить він, може, ти від’їбешся?
Карен та Ерік обмінюються поглядами, широко розплющивши очі, — Маріанна це бачить. У школі Коннелл так ніколи не поводиться. За всі ці роки вона ніколи не бачила його агресивним, навіть коли його дражнили. Рейчел лише киває і повертається до клубу. Двері різко затраскуються. Якусь мить Коннелл і далі потирає чоло. Карен щось шепоче Еріку самими губами, Маріанна не знає, що саме. Тоді Коннелл дивиться на Маріанну й запитує: Хочеш додому? Я за кермом, можу підкинути. Вона киває. Карен допомагає їй встати з підлоги. Коннелл засовує руки в кишені, ніби щоб випадково її не торкнутися. Пробач за цю драму, говорить Маріанна до Карен. Я почуваюся такою дурепою. Не звикла багато пити.
Ти в цьому не винна, каже Карен.
Дякую за турботу, відказує Маріанна.
Вони ще раз стискають руки. Маріанна йде слідом за Коннеллом до виходу й обходить готель до місця, де припаркована його машина. Ззовні темно й прохолодно, за ними ледь чутно пульсує музика з нічного клубу. Вона забирається на пасажирське сидіння, защіпає ремінь безпеки. Він зачиняє водійські двері, засовує ключі в замок запалювання.
Пробач за цю драму, повторює вона ще раз.
Ти в цьому не винна, відказує Коннелл. Мені дуже прикро, що інші повели себе так по-дурному. Вони вважають, що Пат прикольний, бо інколи проводить вечірки на своїй хаті. Очевидно, якщо ти влаштовуєш круті вечірки, то можеш знущатися над людьми, не знаю.
Мені справді боляче. Від того, що він зробив.
Коннелл нічого не відповідає. Лише міцніше стискає кермо. Дивиться вниз і швидко видихає, ніби кашляє. Пробач, говорить він. Тоді заводить машину. Кілька хвилин вони їдуть мовчки, Маріанна охолоджує чоло об вікно.
