Кому телефонувати, коли ґвалтує поліція?
Зґвалтування жінки в поліцейському відділку в Кагарлику викликало розголос і хвилю обурення по всій країні: в Києві та інших містах відбулися численні акції протесту з вимогою відставки голови МВС Арсена Авакова. Тут можна переглянути наш репортаж з акції у Києві та прочитати колонку «Чому я хочу відставки Авакова».
У ніч із 23 на 24 травня 2020 року оперуповноважений у своєму службовому кабінеті застосував тортури до жінки, яку викликали до відділення поліції як свідка, – вдягав на неї протигаз, застосовував кайданки та здійснював постріли з табельної зброї над головою. Після цього поліціант кілька разів зґвалтував потерпілу. Наступного дня вона звернулася до місцевої лікарні та не злякалася і знайшла в собі сили заявити про побиття та зґвалтування.
Двох причетних до злочину поліцейських затримали, райвідділ взагалі розформували. Але критика лунала не лише на адресу злочинців у поліцейській формі (їм пригадали й гучне зґвалтування тодішніми міліціонерами дівчини в місті Врадіївка у 2013 році), а і проти низки ЗМІ, які викрили особисту інформацію про постраждалу.
У сюжеті вечірніх новин ТСН вийшов репортаж, в якому пролунало її ім’я, село, де вона мешкає, її сімейний стан, а також дані про дитину. Адвокат постраждалої Євген Мельниченко розповів у коментарі «Громадському», що згоди на оприлюднення її фото й імені не було. Також знімальна група ТСН не попереджала адвоката про те, що братиме інтерв’ю в батьків потерпілої. Інші ЗМІ поширили інформацію про потерпілу з посиланням на сюжет ТСН. Зокрема вийшли новини із заголовками: «Зґвалтування жінки копами у Кагарлику: з’явилися подробиці про жертву» чи «Виховує дитину з інвалідністю: що відомо про 26-річну жінку, яку зґвалтували поліцейські». Крім цього, видання «КП в Україні» оприлюднило прізвище та фото потерпілої, але згодом, після резонансу, обличчя на фото було заблюрено.
До Комісії журналістської етики надійшла скарга на ці матеріали. Оприлюднення особистої інформації засудили Комісія з журналістської етики й моніторингова місія Організації Об’єднаних Націй з прав людини. КЖЕ закликала медіа змінити фокус з особи постраждалої на саме ситуацію з насильством з боку поліції. В ООН нагадали, що під час висвітлення сексуального насильства першочергово ЗМІ повинні враховувати інтереси постраждалих від насильства. Це необхідно, щоби запобігти стигматизації та повторній травматизації постраждалих.
Розголошення інформації про потерпілу в ЗМІ засудила Саша Кольцова з гурту «Крихітка».
Але більшість українських публічних особистостей та зірок прокоментували зґвалтування в Кагарлику лише після критичної статті в нішовому виданні LiRoom. Співачка Alyona Alyona записала відеозвернення про події в Кагарлику. Аліна Паш закликала вийти на акцію за відставку Авакова, зокрема, через це поліцейське свавілля.
Співачка Стасік написала: «Зґвалтування в Кагарлику відрізняється від зґвалтування у Врадіївці. Відрізняється тим, що після зґвалтування у Врадіївці жителі Врадіївки піднялися, й уся Україна піднялася. А зґвалтування в Кагарлику — тепер це наші нудні будні, таке відбувається повсякденно, і ніхто за це відповідальності не несе. Тому вже майже ніхто не встає і майже ніхто не ахає. Ні в Кагарлику, ніде».
Пан Аваков і досі залишається на посаді голови МВС попри протести та проєкт постанови про його звільнення, зареєстрований у Верховній Раді.
Телеаборти – останній шанс для жінок?
Від початку пандемії COVID-19 у світі експерти ООН та інших профільних організацій говорять про негативний вплив на стан та здоров’я жінок, які потерпають від спалаху домашнього насильства, втрати фінансової незалежності та спроби держави контролювати їхні репродуктивні права.
Заходи, що вживаються для запобігання пандемії, завдають шкоди жінкам набагато більше, ніж чоловікам. Попередні епідемії Еболи та Зіки призвели до серйозних наслідків для жінок і дівчат у регіонах, які найбільше постраждали від хвороб, і експерти та активісти попереджають, що зараз в усьому світі відбувається те саме.
Поки що дані показують, що економічні наслідки пандемії є суворішими для жінок. Один із прикладів: 55% американців, які втратили роботу в березні та квітні, – це жінки.
Дуже багато галузей, які найбільше постраждали від спалаху COVID-19, – туризм та інші сфери послуг, а також послуги медсестер, доглядачок, нянь для дітей та літніх людей – це все переважно жінки.
У минулому «Віснику» ми писали, що, згідно з дослідженням ООН, через карантин за пів року у світі буде приблизно сім мільйонів незапланованих вагітностей. Близько 47 мільйонів жінок у країнах із низьким і середнім рівнем доходів не зможуть отримати доступ до сучасної контрацепції.
У всьому світі вже можна простежити невтішну тенденцію. Міжнародна федерація планування сім’ї зазначає, що багато країн скористалися пандемією, щоб узяти під контроль питання доступу жінок до абортів.
У США чиновники кількох штатів вирішили включити аборти до переліку медичних процедур, обмежених під час спалаху коронавірусу. Губернатори Техасу, Огайо, Західної Вірджинії, Теннессі, Айови, Арканзасу і Алабами внесли аборти до списку нетермінових процедур, заборонивши клінікам і лікарям надавати послуги з переривання вагітності, пригрозивши їм у разі непокори «повною силою закону». Медики звинуватили владу штатів у «експлуатації» пандемії. У Техасі правозахисники оскаржували рішення влади в суді, але програли.
У Росії у різних регіонах повідомляється про масові випадки відмови жінкам у перериванні небажаної вагітності за страховим держполісом. Але платні клініки теж одна за одною припиняють надавати ці необхідні послуги. Відмову провести аборти аргументують постановою про перенесення «планових операцій, які не несуть загрози для життя і здоров’я пацієнта». У випадку з абортами, навпаки, дуже важливий термін вагітності, тому цю процедуру варто називати саме терміновою операцією.
Активістка російської мережі «СоцФем Альтернативи» Айтен Якубова не сумнівається, що влада намагається «під шумок пандемії» проштовхнути ідею скасування абортів і домогтися того, що не вдавалося зробити протягом останніх кількох років. «Ми боїмося, що вірус закінчиться, а обмеження залишаться. Адже наслідки навіть тих обмежень, які є зараз, розтягнуться на десятиліття: діти зростатимуть в сім’ях, які їх не хотіли», – говорить Якубова.
У Польщі події розвиваються за подібним сценарієм – у квітні там намагалися ухвалити закон, який би різко обмежив аборти. Після бурхливих протестів законопроєкт повернули на доопрацювання.
Жінка тримає плакат під час протестів проти суперечливого закону про аборти в Варшаві у квітні 2020 року.
У країнах, де аборти легальні, вони нерідко залишаються недоступними для тих, хто не може собі це дозволити. Наприклад, у жінки в селищі може не бути грошей, щоб поїхати до клініки в найближчому місті, де лікар виписав би їй потрібні медикаменти; їй може бути ні з ким залишити дітей, або вона не може взяти для цього відгул з роботи. І навпаки, навіть у тих країнах, де аборти поза законом, жінки можуть знайти спосіб перервати вагітність, якщо у них є на це кошти.
Саме так було в Польщі до коронавірусу: багато жінок, які бажають зробити аборт, за наявності грошей, їхали за цим до сусідньої Німеччини. Але коли кордони закрилися, ця можливість зникла.
Через карантин люди практикують самолікування. Приміром, на Балканах жінки вдаються до самостійних абортів, пише BBC.
Це має потенційно небезпечні наслідки. Дослідження показали, що кількість мертвонароджених та смертей матерів зросла в країнах, постраждалих від Еболи, оскільки жінки не мали змоги отримати доступ до необхідних послуг.
У середині квітня заяву, що засуджує нездатність європейських країн забезпечити доступ жінок до безпечних абортів під час пандемії, підписали 100 правозахисних груп.
«Потрібно розуміти, що аборти відбуваються кожен день», – пояснює Лора Херлі з міжнародної організації SAAF (Safe Abortion Action Fund). Її організація допомагає іншим знаходити фінансування; в їхньому пулі десятки організацій для допомоги жінкам – у Східній Європі, Африці, на Близькому Сході, в Азії та Південній Америці.
За словами Херлі, велике побоювання у правозахисників викликав той факт, що відсутність доступу до безпечних абортів часто штовхає жінок не до збереження вагітності, а до небезпечних методів її переривання.
«Люди у відчайдушному стані знайдуть спосіб перервати вагітність, – каже вона. – Вони спробують десь роздобути таблетки або звернутися до когось, хто зробить хоч яку версію хірургічного аборту. І це дійсно небезпечно».
За даними правозахисників, 47 тисяч жінок у всьому світі щороку помирають від наслідків небезпечних абортів.
«Відсутність доступу до планування сім’ї має довгострокові наслідки, які будуть відчуватися поза пандемією. Щоразу, коли жінки не мають контролю над власним тілом, над тим, скільки дітей хочуть і коли хочуть завести сім’ю, вони та їхні діти та сім’ї опиняються у бідності», – каже Крістіна Лунц, співзасновниця правозахисної жіночої організації CFFP.
У багатьох країнах коронавірус і введений у зв’язку з ним карантин розігріли суперечки між прихильниками та противниками абортів, зокрема, пов’язані з поширенням телемедицини.
У Британії уряд на початку весни тимчасово дозволив жінкам (за винятком мешканок Північної Ірландії) проводити аборти вдома у разі терміну вагітності до 10 тижнів і за умови консультації з лікарем телефоном або онлайн.
Консервативна релігійна група Christian Concern оскаржувала це рішення у Високому суді Лондона. Вона наполягала, що таким рішенням уряд «узурпував владу» і поставив вагітних жінок в небезпечне становище. Представники уряду наполягали, що у них достатньо доказів безпеки такого методу. Christian Concern програла позов.
У Франції влада дозволила жінкам проводити медикаментозні аборти вдома у разі терміну в дев’ять тижнів замість семи за умови телефонної консультації з лікарем – раніше на такому терміні приймати препарати для переривання вагітності можна було тільки в клініці. Як пише Le Monde, французькі лікарі продовжують наполягати, спираючись на докази, що цей термін на законодавчому рівні повинен бути подовжений до 12 тижнів. Водночас противники абортів у країні теж розкритикували рішення уряду.
У Нідерландах суд у Гаазі відмовив жінкам у можливості проводити аборти під час карантину без візиту до клініки.
Медикаментозний аборт серед інших способів переривання вагітності є рятівним методом, особливо на період локдауна. Це метод, який можна делегувати самим жінкам, тому що вони в змозі зрозуміти, як приймати таблетки, як за собою доглядати, вважають лікарі та прихильники телеабортів.
До складу процедури входять два препарати: міфепристон і мізопростол. Разом із ними жінці поштою приходить детальна покрокова інструкція про те, в якій послідовності приймати препарати і що робити, якщо вони не спрацюють. Окрім того, вона отримує знеболювальні та протиблювотні засоби і два високочутливих тести на вагітність.
Згідно з результатами численних медичних випробувань, міфепристон без мізопростола дає 80-90-відсоткову гарантію того, що процедура аборту пройде без ускладнень. Мізопростол підвищує цю гарантію до 98-99%.
У такого методу, втім, є ціла низка серйозних протипоказань. Наприклад, препарати не можна приймати жінкам, які мають проблеми зі згортанням крові, які мали в минулому позаматкову вагітність або користуються внутрішньоматковою спіраллю. Все це обговорюється на етапі консультації з лікарем онлайн або телефоном.
Окрім того, такий метод поки що схвалений до застосування тільки в першому триместрі – у період до 12 тижнів (хоча в деяких країнах на нормативному рівні цей період може бути меншим – 7 або 10 тижнів).
Медицина для чоловіків
Не лише пандемія відбивається на здоров’ї жінок. Поза її межами загальна медицина найчастіше орієнтована саме на чоловіків, ігноруючи особливості та потреби жіночого організму.
Про це розповідає докторка Єлісон Макгрегор у статті британської The Times.
Наприклад, ми всі знаємо такі поширені ознаки інсульту: раптова втрата функції на одній стороні тіла, нечітка мова, оніміння. Але це переважно стосується лише чоловіків. У жінок симптоми інсульту дуже різні. Вони можуть бути мігренеподібним головним болем, слабкістю та запамороченням, можливе зниження координації. Тимчасові ішемічні напади або мініінсульти жінки часто описують так: «Мені було погано протягом п’яти хвилин, але зараз я в порядку» або «У мене в голові було запаморочення протягом години, але зараз все в порядку».
Важлива річ, каже докторка Елісон Макгрегор, консультантка з екстреної медицини зі США, полягає в тому, що ці унікальні жіночі симптоми лише зараз вивчаються. Багато лікарів, не кажучи вже про громадськість, не визнають їх, тобто жіночі інсульти часто неправильно діагностуються або не діагностуються.
Хоча чоловіки частіше зазнають інсультів, від них гине більше жінок; насправді вдвічі більше, ніж помирають від раку молочної залози.
Інсульти є третьою причиною смерті серед жінок, але їхні симптоми часто списуються на інші стани – від інфекцій до мігрені або тривожності. Це означає, що правильне лікування часто затягується, антикоагулянти призначаються у меншій, менш ефективній дозі, ніж чоловікам, а результати гірші.
Під час інфаркту в чоловіків часто виникають класичні симптоми болю в лівій руці, тиск у грудях, нудота, холодний піт, тоді як жінки можуть мати лише легкий біль і дискомфорт, втому, можливу задишку і сильне відчуття «щось неправильно». Жінкам часто кажуть, що у них панічний напад і тривога, і відправляють додому.
Макгрегор – одна з американських експерток з упередженості чоловіків у медичній професії, через що лікарів роками виховували з помилковою думкою, що, крім статевих органів, чоловіки та жінки є біологічно ідентичними.
Чоловіче тіло вважається нормою людини, але докторка зазначає, що жіночі тіла реагують по-різному – від своєї ДНК до проявів хвороб.
Жінки рідше лікуються від сепсису, аритмії та хронічних больових станів, таких як фіброміалгія. Вони рідше направляються на тести на синдром роздратованого кишківника (СРК), аутоімунні та різні неврологічні розлади. Іншими словами, їх недооцінюють і їм не вірять.
Найбільша проблема у сфері жіночого здоров’я – це чоловіче уявлення про жіночу тривогу. Жінки частіше отримують психіатричний діагноз – завжди пам’ятаючи, що «істерія» походить від грецького слова «матка», «істера», – і існує «всебічна несвідома віра в медичній культурі, що жінки схильні до нелогічних і необґрунтованих спалахів». Іншими словами, на стан жінок менше зважають і їхнім скаргам менше вірять.
Ці стереотипи впливають і на самих жінок – вони починають сумніватися у своїх відчуттях і вибачаються за них, а не довіряють їм.
Театр абсурду
У головних ролях цієї скандальної «вистави» стали керівник театру «Актор» Слава Жила та акторка Київського театру драми та комедії на Лівому березі Дніпра Оксана Черкашина. Скандал набув широкого розголосу і порушив такі теми, як насильство, об’єктивація, сексизм в українському театрі з одного боку та порушення приватності, булінг — з іншого.
У своєму пості акторка розповіла, що їй надіслали пропозицію взяти участь у новому проєкті театру «Актор», який очолює Жила. Людина, яку Черкашина назвала «посередником», супроводила свою пропозицію скриншотом переписки з художнім керівником, у якій він описував завдання для акторки та озвучував гонорар за це. «Принцип такий, що вам нібито дають завдання і ви берете участь у Zoom-конференції. Це трилер», — йдеться у повідомленні Жили невідомій людині, де також вказується розмір оплати за участь: облизати фалоімітатор — 500 грн, зняти бюстгальтер — 1000 грн, імітувати секс — 1000 грн.
Черкашина заявила, що вважає цю пропозицію «насильством щодо неї». «Я не хочу в цій ситуації мовчати, я не хочу відчувати себе на самоті, а найголовніше, я не хочу, щоб ця ситуація пройшла непомітно, бо насправді вона стосується не тільки мене, а кожного/кожної з нас, хто стикається з щоденним насильством і відсутністю вибору в театрі або суспільстві, і боїться сказати про це. Насильство в театрі відбувається кожен день, ті, хто мають владу, постійно нею зловживають, від сексуального, фізичного та емоційного насильства до отаких от дивних пропозицій», — написала акторка.
Пост акторки спровокував бурхливу дискусію представників театральної галузі. Так, матеріали на тему насильства в українському театрі з коментарями постановників, продюсерів та інших представників галузі вийшли на ресурсі Yabl, а матеріал під назвою «Сила протидії: дискусія про насилля в українському театрі» — на LB.ua. Також у Facebook з’явилася сторінка «Насилля в театрі», створена для публікації історій про прояви насильства в українському театрі.
Керівник театру «Актор» Слава Жила вперше прокоментував ситуацію також у Facebook. Він наголосив, що жодних перемовин із Черкашиною не вів, однак вибачився за форму, в якій озвучував пропозицію іншій людині. «Фрази на скриншоті в переписці виглядають грубими, неделікатними й обурливими. І я хочу перепросити за форму, в якій я надавав деталі щодо участі в проєкті. Вона є неприпустимою, і надалі я буду значно більш обережнішим із формулюваннями», — написав Жила.
При цьому Слава Жила вважає, що в українському театрі насильства немає. «Хочу наголосити: вважаю, що в українському театрі насильства немає. В українському театрі питання сексизму, об‘єктивації не стоїть, адже режисерок більше, ніж режисерів, а конкурс на актрис у театральних вишах у рази вищий за кількість охочих стати акторами серед чоловіків».
Ексміністерка охорони здоров’я Уляна Супрун сформулювала іншу точку зору: «Український театр — територія поширення і толерування сексизму, об’єктивації та упередженого ставлення до жінок. Ситуація, що трапилася днями, стала черговим цьому підтвердженням… Така масова реакція на цей конфлікт стала підтвердженням, що настав час поговорити про етику в театрі — щодо вимог, харасменту, розподілення ролей, коректності формулювань, запитів до акторів та акторок, толерування сексизму та об’єктивації не лише в межах театру, а починаючи з навчальних установ та кастингів. Дуже багато всього залишається за лаштунками, в особистих обговореннях чи просто замовчується або ігнорується через страх. Публічна дискусія — перший крок до визнання проблеми і пошуку шляхів її рішення», — написала Супрун.
Тим часом, щоби з’ясувати реальну картину щодо існування проявів насильства/сексизму/булінгу в українському театрі, засновниця «Дикого театру» та амбасадорка руху HeforShe в Україні Ярослава Кравченко ініціювала анонімне опитування, результати якого можуть допомогти перевести розмову з площини емоцій у площину фактів.
Лайно трапляється
У Запоріжжі чоловік увірвався до художнього салону, вимагаючи прибрати виставлену в вікні репродукцію картини «Лежача оголена» італійського художника Амедео Модільяні.
«Аргумент просто вразив: «Тому що мої діти дивляться на це лайно. Закінчив погрозою, що якщо ще раз побачить, то повернеться і розірве», – повідомили представники салону.
Вони наголосили, що вперше зіткнулися з такою вимогою.
«Амедео Модільяні – всесвітньо визнаний майстер, а за його «Лежачу оголену» у 2018 році на аукціоні заплатили $157,2 млн», – додали в артсалоні.
Представники салону також оприлюднили відео з чоловіком і попросили допомогти його впізнати, а також написали заяву в поліцію про інцидент.
Астронавтка на дні
Всього вісім людей дісталися до найглибшої точки океану – Безодні Челленджера. Понад 550 людей відвідали космос. Але тільки одна людина зробила і те, й інше: Кеті Салліван. Колишня американська астронавтка та океанографка NASA відвідала Безодню Челленджера у західній частині Тихого океану. Її глибина становить 10 994 м нижче рівня моря (дані 1995 року). До цього єдиними людьми, що побували в найглибшій точці світового океану, були Дон Волш і Жак Пікар, які занурились 23 січня 1960 року на батискафі «Трієст», кінорежисер Джеймс Кемерон — 26 березня 2012 у спеціально розробленому батискафі Deepsea Challenger, та Віктор Весково — 28 квітня і 1 травня в глибоководному апараті DSV Limiting Factor, і разом із Кетрін Салліван — 7 червня 2020 року (EYOS Expeditions).
«Океан нескінченно живий. Навіть коли ви занурюєтеся у безодню, життя точиться навкруги. Величезна різноманітність життя в океані зачаровує мене», – каже Салліван.
Тим часом українська військовослужбовиця Катерина Нікітенко першою в історії Збройних сил України здобула водолазну кваліфікацію, провівши на глибині до 30 метрів понад 650 хвилин.
Катерина закінчила Ізмаїльське медичне училище, а опісля працювала фельдшеркою у водолазній школі на Миколаївщині. Наразі дівчина служить у Військово-морських силах ЗС України. Цього року вона перемогла на всеукраїнських змаганнях з акватлону − єдиноборств під водою.
Сексизм для школярів
Черговий підручник для українських шкіл опинився у центрі уваги через сексистські стереотипи щодо дівчат.
«Нещодавно я отримала листа від восьмикласниці Ярини Холод. […] Дівчина обурювалася, що у підручнику з предмета «основи здоров’я» йдеться про те, що дівчата «свідомо чи несвідомо провокують насильника короткою спідницею, яскравим макіяжем, походом на дискотеку», і це називається віктимною поведінкою. Ярина пише, що переглянула ще п’ять підручників з «Охорони здоров’я» для 8 класу, і всі вони повторюють тезу про важливість для дівчат уникнути загрози насильства шляхом скромного одягу, поведінки тощо», пише Інна Совсун, депутатка Верховної Ради України із фракції «Голос».
Вона публікує скриншоти та цитати з підручника й пояснює, чому подібні матеріали формують хибне ставлення до жінок та провокують гендерно зумовлене насильство.
Жінкам не доплачують
Державна служба статистики України оприлюднила дані про середньомісячну заробітну плату жінок і чоловіків за III квартал 2019 року. За даними відомства, середньомісячна зарплата жінок у III кварталі 2019 року становила 9348,42 грн, або 75,7% від зарплати чоловіків (12 350 грн).
Зберігається тенденція зменшення зарплат жінок. Так, у I кварталі 2019 року зарплата жінок була 8473 грн, або 77,2% від зарплати чоловіків (10 968 грн), а в II кварталі – 9210 грн, або 77,8% від зарплати чоловіків (11 838 грн).
А за перший квартал 2020 року жінки отримали лише 78,7% від розміру доходу чоловіків – 9785 гривень, порівнюючи з 12 438 гривнями «чоловічої» середньої зарплатні.
Найменший розрив між зарплатами чоловіків і жінок – у Чернівецькій області: 86,4%. Найбільший – у Донецькій: 60%.
Конвенція розбрату
Петицію за ратифікацію Стамбульської конвенції на сайті президента підтримали 26 416 людей. А 15 травня з’явилася нова петиція із закликом не ратифікувати Стамбульську конвенцію. Наведені в ній аргументи є досить маніпулятивними та у більшості випадків взагалі не актуальними, оскільки змінене законодавство вже містить положення, проти яких виступають автор і підписанти/ки. Водночас знаковим є те, що в новій петиції немає традиційних аргументів проти поняття гендер і його похідних та маніпулятивних заяв про руйнування української родини, натомість з’явився фокус на тому, що Стамбульська конвенція нібито порушує Конституцію України.
Чому це не так, пояснює по пунктах соціальний проєкт «Жінки — це 50% успіху України», спрямований на активізацію та підтримку жінок в громадському та політичному житті, врівноваження представництва жінок та чоловіків на ключових позиціях заради пришвидшення створення справді європейської моделі суспільства.
Кейт Міддлтон проти шеймінгу
Британський принц Вільям та його дружина герцогиня Кембриджська Кейт Міддлтон погрожують подати судовий позов проти журналу Tatler через статтю про герцогиню, яка вийшла під назвою «Катерина Велика» (Catherine the Great). Подружжя вважає публікацію образливою, жорстокою та сексистською. Вільям та Кейт вимагають, щоби видання прибрало її з сайту.
У статті подружжя, зокрема, обурило твердження, що Кетрін буцімто виснажена та «небезпечно схудла», а також проведена паралель із принцесою Діаною, яка страждала на розлад харчової поведінки.
«Це надзвичайно жорстокий та болісний закид. Це огидно. Це надзвичайний сексизм та шеймінг жінок», – поділилося джерело з палацу.
У статті також йшлося про те, що перед весіллям принца Гаррі та Меган Маркл наречена посварилася з Кейт через колготки дружок. І що герцогиня Кембриджська дуже сердиться через «Мегзіт», адже тепер у неї стільки роботи, що бракує часу на власних дітей.
У своїй офіційній заяві Кенсингтонський палац зазначив, що стаття містить «низку неточностей та викривлених фактів» і що королівська родина про неї не знала. У Tatler, зі свого боку, наполягають, що попередили палац іще кілька місяців тому, що готують такий матеріал, і навіть просили Міддлтон знятися для обкладинки.
Раніше Вільям і Кейт перемогли в суді та стягнули великий штраф із французького журналу Closer за публікацію фото герцогині топлес.
Біллі Айліш проти бодішеймінгу
Американська співачка Біллі Айліш випустила короткометражку проти бодішеймінгу NOT MY RESPONSIBILITY («Не моя відповідальність»). Виконавиця повільно знімає з себе одяг, занурюючись у темну в’язку субстанцію. Вона міркує про те, що відчуває, коли критикують її стиль одягу і зовнішній вигляд, як вона ставиться до бодішеймінгу і людей, які вдаються до цього.
«У вас є думка про мою думку. Про мою музику, мій одяг, моє тіло. Деякі ненавидять мій стиль, деякі обожнюють. Одні люди використовують його, щоби соромити когось. Інші – щоби соромити мене. Я відчуваю, що ви спостерігаєте за мною. І знаю – жоден мій рух не залишається непоміченим», – каже Айліш.
Співачка розповідає, що постійно стикається з несхваленням з боку громадськості і що їй не вдалося б зробити й кроку, якби вона звертала на це увагу.
Gucci на вістрі боротьби
Мексикансько-американська акторка Сальма Гаєк, яка входить до ради директорів медіакорпорації Kering, оголосила про запуск нової кампанії на підтримку жінок #StandWithWomen. Це спільний проєкт Сальми та бренду Gucci, який здійснює краудфандинг для фінансування провідних організацій. У межах кампанії Kering надасть фінансову підтримку платформам, організаціям та компаніям із захисту прав жінок у всьому світі. Чоловіки теж не залишаються осторонь.
«Зараз як ніколи важливо об’єднатися, щоб захистити здоров’я, безпеку й людські права дівчаток і жінок у всьому світі. Ми висловлюємо солідарність із жінками, щоби покласти край насиллю за гендерною ознакою. Тому що на кону прогрес, якого ми досягли у довгій боротьбі за гендерну рівність», — йдеться в заяві Сальми.
Раніше Сальма Гаєк спільно з Gucci заснували кампанію Chime For Change, у межах якої бренд та його амбасадори порушили питання гендерної рівності.
Джоан Роулінг та Келих критики
Джоан Роулінг, авторка книг про Гаррі Поттера, зізналася в тому, що була жертвою насильства в першому шлюбі. Визнання це сталося на тлі критики за її твіти, де вона висловила свою думку щодо таких чутливих питань, як трансгендерність та занепокоєння тим, що жінки-трансгендери користуються жіночими вбиральнями. Письменницю, зокрема, звинувачують у трансфобії (нетерпимість до трансгендерів) та навіть у расизмі (за деякі події та зображення героїв у її книжках).
Усе почалося з того, що письменницю обурив вираз в одній статті «люди, які менструюють».
«Люди, які менструюють. Я впевнена, що для позначення цих людей вже є якесь слово. Хто-небудь, допоможіть мені. Жінщіни? Жайнщіни? Жунщщ?», – написала Роулінг у Twitter.
‘People who menstruate.’ I’m sure there used to be a word for those people. Someone help me out. Wumben? Wimpund? Woomud?
Opinion: Creating a more equal post-COVID-19 world for people who menstruate https://t.co/cVpZxG7gaA
— J.K. Rowling (@jk_rowling) June 6, 2020
Термін «люди, які менструюють» стосується жінок і деяких небінарних людей. Окрім того, цей вислів використовується, щоб не образити трансгендерів, оскільки у трансчоловіків бувають менструації, а у трансжінок їх немає.
Твіт письменниці обурив багатьох людей, і тепер її звинувачують у трансфобії. І це не перший випадок. У грудні минулого року громадськість обурило те, що Роулінг підтримала жінку, звільнену з роботи за заяву про те, що трансжінка не є жінкою.
Трохи пізніше Роулінг пояснила свою думку. «Якщо біологічної статі не існує, то одностатевого кохання теж немає. Якщо статі не існує, то вся реальність, у якій живуть жінки, стирається. Я знаю багатьох транслюдей і люблю їх, але розмиття концепції біологічної статі відбирає у багатьох людей можливість осмислено обговорювати своє життя. Я кажу правду, а не намагаюся когось образити», – наголосила Роулінг.
Письменниця також заявила, що вийшла б на протест за права меншин, якщо трансгендерів будуть гнобити. «Жінки, як я, співчували транслюдям десятиліттями, а також переживали почуття спорідненості, тому що вони, як і жінки, вразливі та страждають від чоловічого насильства. Тому ідея про те, що жінки «ненавидять» транслюдей лише тому, що вважають, що біологічна стать існує, – це дурниця», – додала вона.
Після гучного скандалу і звинувачень навіть з боку її прихильників Роулінг випустила заяву.
«Я зараз перебуваю у полі зору громадськості вже понад 20 років і ніколи публічно не говорила про те, що пережила домашнє та сексуальне насильство. Не тому, що мені соромно через те, що зі мною трапилось, а тому, що це травмує, навіть коли згадуєш. Я також намагалася захистити доньку від першого шлюбу. Я не хотіла претендувати на єдине право власності на історію, яка належить їй теж. Однак невдовзі я поцікавилася у неї, як вона почуватиметься, якщо я чесно розповім про ту частину свого життя, і вона спонукала мене зробити це.
Я зараз згадую про ці речі не в спробі викликати співчуття, а з позиції солідарності з величезною кількістю жінок, із якими трапилися подібні історії, як у мене, або яких звинувачували у фанатизмі через занепокоєння навколо спільних вбиралень.
Мені вдалося уникнути свого першого насильницького шлюбу з певними труднощами, зараз я одружена зі справді доброю та принциповою людиною, яка дає мені відчуття безпеки, яке я ніколи за мільйон років не відчувала. Однак шрами, залишені насильством і сексуальним нападом, не зникають, незалежно від того, наскільки ви кохані, і незалежно від того, скільки грошей ви заробили. Моя багаторічна звичка смикатися від переляку – це сімейний жарт – і навіть я знаю, що це смішно – але я молю, щоб мої дочки ніколи не мали тих самих причин, через які я ненавиджу різкі гучні звуки або коли бачу людей позаду, не відчувши, як вони наблизилися», – пише Джоан Роулінг.
За що феміністки зацькували Лану Дель Рей?
«Ікона голлівудського седкору» та втілення сучасної американської поп- та арткультури Лана Дель Рей опинилася в «гарячій воді» після свого посту в Instagram, в якому вона анонсувала новий альбом та поскаржилася на тиск та критику через те, що вона «погана феміністка».
Співачку від моменту спалаху її кар’єри звинувачують у романтизації домашнього насильства, показній сексплуатації, виправданні абьюзу і «токсичних стосунків». Особливих нападок вона зазнає від жінок – радикальних феміністок. Її досі тиснуть негативними рецензіями попри високу оцінку критиків її музикальних здібностей та вже визнаний факт, що зі своєю фантазією, кругозором і незвичайним поетичним талантом Лана Дель Рей – це явище культури, яке могло виникнути лише на тлі американської естетики та стилістики, а також історії з сексплуатацією та використанням жінок у шоубізі.
Кадр з кліпу Лани Дель Рей Blue Jeans (2012)
«Мені набридли журналістки, дописувачки та інші співачки, які говорять про те, що я гламуризую насильство, коли насправді я просто гламурна людина, яка пише про аб’юзивні стосунки, які широко розповсюджені у всьому світі», – написала вона в пості під назвою «Питання для культури».
«Я не не феміністка», – заявила Лана Дель Рей.
Насправді її пост – про новий тип фемінізму – для жінок, які не мають бути радикальними, а залишаються тендітними та залежними. Вони мають право «перестати наносити щасливе обличчя» і «бути в змозі сказати, чого вони хочуть».
«У фемінізмі має бути місце для жінок, які виглядають і діють, як я», – каже Лана.
Саме про це і чи взагалі можна бути «поганою феміністкою» йдеться у колонці Альони Лапенко, яка виходила на DIVOCHE.MEDIA у березні.
Хейтери накинулися на співачку, відому своїм сумно-фатальним стилем – «голлівудським седкором» – із потрійною силою. Окрім стандартного набору критики про «слабку жінку, яка мріє про сильного та брутального чоловіка», співачку звинуватили у расизмі: мовляв, як це біла жінка не лише не мріє про революцію фемінізму, але і посміла порівняти себе з «чорними» зірками типу Нікі Мінаж і Бейонсе.
Фемінізм – це можливість вибирати та робити все, що завгодно, вільно і без тиску. Такі люди, як Лана Дель Рей, відчайдушно намагаються знайти собі місце у фемінізмі, який стає все більш стереотипним та вимагає відповідати якимось правилам. Але чи є майбутнє у фемінізму та надія на зміни щодо прав и положення жінок, якщо він продовжує відчужувати своїх прихильниць, які відрізняються?
