Більшість книжок та наукових праць написали чоловіки. А як сучасні науковиці бачать красу та виклики світу? DIVOCHE.MEDIA підготувало добірку з восьми книжок від українських та закордонних дослідниць. Науковиці пишуть про минуле та майбутнє Всесвіту, астрофізику, радіацію, таємниці комах, птахів, великих хижаків і приматів.
Емма Чепмен «Перше світло», «Бородатий тамарин», 2024 (переклад Бориса Превіра)
Науковці кажуть, спочатку був Великий вибух, а що далі? Яким є життєвий цикл космосу? Якими були найперші космічні «жителі» і як вони вплинули на Всесвіт? Британська астрофізикиня Емма Чепмен шукає відповіді на ці й безліч інших запитань. Вона вірить, що ми маємо безпрецедентний доступ до Всесвіту та його історії, тож можемо заповнити прогалини в знаннях.
Чепмен вміє жартувати й не перевантажує зайвою інформацією. Вона пропонує грубе узагальнення, за яким зорі складаються з водню, гелію та металів. В книжці є цікаві астрометафори, як-от «космічні мамонти» (зорі-гіганти III покоління). У розділі про електромагнітний спектр і світло авторка відсилає нас до обкладинки альбому Pink Floyd «The Dark Side of the Moon» — щоб показати різні кольори спектра. Книжка «Перше світло» стане яскравою пригодою для тих, хто прагне більше дізнатися про космос.
Кейті Мак «Повний кінець *на думку астрофізиків», «Лабораторія», 2020 (переклад Анастасії Дудченко)
Космологиня Кейті Мак прагне передбачити, як і коли станеться кінець Всесвіту. Науковиця впевнена, що дослідження космосу допоможуть розширити досі неповні знання про моделі фізики елементарних частинок. Для неї фізика — це «просто з глузду з’їхати!», тому у книжці багато теорії, яка легко сприймається.
Кейті Мак розповідає про Всесвіт від початку й до можливого кінця світу, аналізуючи п’ять сценаріїв його загибелі. Кожним із них керуватиме певний фізичний процес — стискання, розширення, розрив, розпад хибного вакууму й спонтанне утворення «квантової бульбашки смерті» чи зіткнення з паралельним Всесвітом. Якщо любите роздумувати про кінець світу, але хочете спиратися на науку, «Повний кінець *на думку астрофізиків» буде гарним читанням.
Українські радіобіологиня Олена Паренюк і генетикиня Катерина Шаванова досліджують Чорнобильську катастрофу та природу радіації, а ще спростовують фейки та міфи довкола вибуху на ЧАЕС. Стає зрозуміло, що зона відчуження — не ідилічна страшна пустка з дикими тваринами, а режимний об’єкт, де діють суворі правила, тренуються пожежники та військові. До того ж з’ясовуємо, що аварія на Чорнобилі змінила стандарти безпеки проєктування та експлуатації АЕС, а війна в Україні та вторгнення росіян і їхнє пересування зоною відчуження впливають на розвиток ядерної енергетики у світі.
З книжки можна дізнатись про засади радіобіології та радіоекології, а також почути історії людей, які працюють у галузі атомної енергетики. Нудно не буде, фактаж перемежований історіями про пригоди вчених. А інтерв’ю з Катериною Шавановою, в якому вона говорить про атомну енергетику, Чорнобиль та зокрема про книжку, можна подивитись за посиланням.
Анне Свердруп-Тіґесон «Жали, дзижчи, кусай», «Бородатий тамарин», 2024 (переклад Інни Бодак)
Навіщо нам комахи? Кусають, жалять, розносять збудники хвороб — чи ж не краще було б без них? Аж ніяк! На захист комах виступає норвезька професорка Анне Свердруп-Тіґесон. Вони корисні не лише для природи, а й для людини: личинки синіх бурчалових мух, наприклад, очищають рани від відмерлої тканини. Анне вірить, що все живе має жити повноцінно, а не визначатися виключно користю та зручністю для людини. Отже, маємо з’ясувати, як піклуватися про наших співмешканців на Землі (нехай дрібних і часом докучливих), яких припадає аж 200 мільйонів на одну людину.
Про будову, звички, химерне сексуальне життя комах, а також про те, як багато процесів у природі забезпечують крихітні комахи, — у книжці «Жали, дзижчи, кусай». Дослідниця переконує: ми приймаємо «безплатні послуги» комах як належне, але нам варто подбати про них задля майбутнього Землі.
Наталія Атамась «Пташина історія. Скандали, інтриги і мистецтво виживання», «Віхола», 2021
Коли карантинні обмеження під час пандемії коронавірусу заборонили нам збиратися разом, залишалися безпечні прогулянки на самоті серед природи. Тоді багато хто відкрив магію бьордвотчингу — спостережень за птахами. Як навчитися споглядати птахів, знає орнітологиня Наталія Атамась. У своїй першій книжці вона розповідає про річний цикл життя птахів: від весняних шлюбних ігрищ до зимових випробувань у холоді та голоді. Наталія пише вправно і легко, тож не закохатися у пернатих просто неможливо.
Авторка ділиться історіями із польових досліджень. А ще Наталія незвично називає істот, яких вивчає. Самка для неї — це пташина жінка, а самець — герой-коханець. Дослідниця також розповідає, як люди можуть допомагати птахам та почати спостерігати за ними.
Наталія Атамась «Птахи в місті. Життя та виживання в бетонних джунглях», «Віхола», 2023
У другій книжці — про птахів, яких бачимо у міських садах і парках, біля будинків, поблизу кладовищ та сміттєзвалищ. Авторка проводить екскурсію міськими зонами та розповідає про голубів, горобців, ластівок, синиць, дроздів, пугачів та інших міських пернатих.
З книжки розуміємо, чому місто стає пасткою для птахів та як уміло вони пристосовуються до нових умов існування. Є тут історії, в яких великі яструби прагнуть вполювати голубів чи свійських птахів і зазнають невдачі у 80% випадків. А є ще голубівники, готові на радикальні кроки. Вони й влаштовують хижакам пастки, щоб вберегти улюбленців. Не менш легка та весела, ніж попередня книжка авторки, «Птахи в місті» допоможе ще краще дізнатись про птахів довкола.
Марина Шквиря «Хижі хроніки. Як полюють, кохають та ворогують ведмеді, леви і вовки», «Віхола», 2023
Чому хижаки манять людей? Чи не тому, що жахають або нагадують про втрачену дикість? Про це роздумує зоологиня Марина Шквиря. Вона досліджує хижаків у дикій природі, працює з племінними програмами зоопарків і заснувала реабілітаційний центр для ведмедів. Книжка «Хижі хроніки» не лише розповідає, «як полюють, кохають та ворогують ведмеді, леви і вовки», а також розвінчує міфи довкола хижаків, їхнього життя та звичок, ставить питання співіснування з людьми чи загрози війни дикому тваринному світу.
Як каже Марина, ця книжка — запрошення до світу диких хижаків, але вона великою мірою про любов, бо авторка закохана у свою роботу. Легка й захоплива книжка підштовхне відвідати реабілітаційний центр замість зоопарку й оберігати хижаків, а не боятися їх.
Джейн Ґудолл «У пошуках надії», «Бородатий тамарин», 2024 (переклад Тетяни Кідрук)
Це не типовий нонфікшн, а чуйна книжка душевних пошуків від приматологині Джейн Ґудолл, яка водночас є щирою вірянкою. Джейн досліджує приматів майже 65 років свого життя. Пристрасть до всього живого розпочалася у майбутньої науковиці з іграшки-шимпанзе Джубілі, яку однорічній Джейн подарував тато. Потім були черв’яки на ліжку та равлики у ванній, читання «Історії доктора Дуліттла» та «Книги джунглів», доки 23-річна Ґудолл не подалася в Африку досліджувати шимпанзе у дикій природі.
Книжку видали вперше у 1999-му, та вона читається жваво й видається актуальною, тому що перед людством досі стоїть завдання: навчитися співіснувати з дикою природою та не шкодити їй.
